Справа № 756/3946/21
Провадження № 2/756/3765/21
15 липня 2021 року місто Київ
Оболонський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Ткач М.М.,
за участі секретаря судового засідання - Бражник Д.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
У березні 2021 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду в порядку цивільного судочинства з позовом до відповідача ОСОБА_2 , про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовувала тим, що вона є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Вказує, що факт реєстрації відповідача порушує її право на вільне розпорядження і користування майном, крім того істотно впливає на розмір щомісячних комунальних послуг, які вона змушена платити самостійно.
У згаданій квартирі також зареєстроване місце проживання чоловіка ОСОБА_3 та сина ОСОБА_2 .
Як стверджувала ОСОБА_1 відповідач не мешкає у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , з 2013 року, а тому втратив право користування цим житлом.
З цих підстав позивач просила суд визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування квартирою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 26.03.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням. Розгляд справи постановлено проводити за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 24.05.2021, підготовче провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - закрито, призначено справу до розгляду по суті.
Позивач у засідання суду не з'явилася, хоча про час та місце розгляду справи була повідомлена. У матеріалах справи міститься, заява у якій вона повідомляє, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечує.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлявся, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву не подав.
За таких обставин та за відсутності заперечень позивача суд ухвалив провести заочний розгляд справи.
У зв'язку з неявкою в судове засідання усіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши письмові докази по справі, надавши їм оцінку в сукупності, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Згідно зі ст. 3 ЦПК України, ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до вимог ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності позивачу, що підтверджується копіями договорів купівлі -продажу (а.с. 5, 35).
Згідно з довідкою про реєстрацію місця проживання особи №14529477 від 23.03.2021, за адресою: АДРЕСА_1 , з 08.08.2000 по теперішній час зареєстрований відповідач ОСОБА_2 , який є сином позивача (а.с. 20).
Відповідно до копії паспорта відповідача, наявної в матеріалах справи, відповідач зареєстрований у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 9).
Факт не проживання відповідача у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , підтверджується листом та довідкою з Оболонського УП ГУ НП в м. Києві де зазначено, що ОСОБА_2 ,, ІНФОРМАЦІЯ_1 , на протязі трьох років проживає в Республіці Казахстан в АДРЕСА_2 . (а.с. 6-7).
Водночас, як вбачається із доданих документів до справи, відповідач здійснює трудову діяльність у ТОВ «Медичний центр «Рекавері-Астана» з 24.09.2014 року (а.с.12-15).
Отже, установлено, що відповідач зареєстрований у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , однак фактично після переїзду до Республіки Казахстан не проживає за місцем своєї реєстрації, не сплачує комунальні послуги, його особистих речей у квартирі немає, житлом не цікавиться.
Статтею 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Частиною 1 ст. 316 ЦК України визначено, що право власності - це право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно з ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно із ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Частиною 1 статті 156 ЖК УРСР передбачено, що члени сім'ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням, що також передбачено статтею 405 ЦК України.
Відповідно до частини 4 статті 156 ЖК України до членів сім'ї власника відносяться особи, зазначені в частині другій статті 64, а саме подружжя, їх діти і батьки. Членами сім'ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.
За змістом зазначених норм правом користування житлом, яке знаходиться у власності особи, мають члени сім'ї власника (подружжя, їх діти, батьки) та інші особи, які постійно проживають разом з власником будинку, ведуть з ним спільне господарство, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Відповідно до статті 405 ЦК України передбачено, що члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.
Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
На спростування доказів позивача відповідачем в порушення вимог ст. 81 ЦПК України не подано жодного доказу.
За таких обставин, враховуючи, що відповідач ОСОБА_2 за місцем реєстрації не проживає без поважних причин, суд вважає, що досліджені судом докази свідчать про наявність обґрунтованих підстав для задоволення позову ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
Отже, суд дійшов висновку про необхідність визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування квартирою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» судове рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права користування житловим приміщенням є підставою для зняття з реєстрації місця проживання особи.
Керуючись ст.2, 4, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 280-282, 354 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням, квартирою за адресою: АДРЕСА_1 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга позивачем подається до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд міста Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відомості про сторін:
1.Позивач - ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ,
2.Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 .
Суддя М.М. Ткач