Ухвала
Іменем України
16 липня 2021 року
м. Київ
справа № 161/16343/20
провадження № 61-11650ск21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О.,
розглянувши касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на ухвалу Волинського апеляційного суду від 02 червня 2021 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, в якому просив визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис від 28 березня 2019 року № 847, виданий приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І. М. щодо звернення стягнення на предмет іпотеки: житловий будинок загальною площею 464,1 кв. м, реєстраційний номер об'єкта 14622467, та земельну ділянку площею 0,25 га, кадастровий номер 0722880900:02:001:0273, розташовані по АДРЕСА_1 , що належать йому на праві власності.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 грудня 2020 року позов задоволено. Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 28 березня 2019 року № 847, виданий приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І. М. щодо звернення стягнення на предмет застави: житловий будинок загальною площею 464,1 кв. м, реєстраційний номер об'єкта 14622467, та земельну ділянку площею 0,25 га, кадастровий номер 0722880900:02:001:0273, розташовані по АДРЕСА_1 та належать на праві власності ОСОБА_1 . Вирішено питання про розподіл судових витрат.
08 лютого 2021 року, тобто з пропуском встановленого законом строку на апеляційне оскарження, Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») подало апеляційну скаргу на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 грудня 2020 року. Також АТ КБ «ПриватБанк» заявило клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 грудня 2020 року.
Ухвалою Волинського апеляційного суду від 25 лютого 2021 року поновлено АТ КБ «ПриватБанк» строк на апеляційне оскарження рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 грудня 2020 року, апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк п'ять днів з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків, а саме - заявнику необхідно було надати довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника та наявність у нього права зайняття адвокатською діяльністю, і роз'яснено заявнику про наслідки невиконання вимог ухвали суду.
Залишаючи без руху апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк», суд виходив з того, що згідно з актом Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 лютого 2020 року, складеним начальником відділу ОСОБА_3, старшим секретарем суду ОСОБА_4, секретарем суду ОСОБА_2 , при отриманні апеляційної скарги АТ КБ «ПриватБанк» не виявлено копії свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю та копії довіреності представника банку. Таким чином, апеляційна скарга не відповідає вимогам частини четвертої статті 356 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Ухвалою Волинського апеляційного суду від 15 березня 2021 року апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» визнано неподаною і повернуто заявнику на підставі частини третьої статті 185, частини другої статті 357 ЦПК України у зв'язку з тим, що, отримавши 05 березня 2021 ухвалу Волинського апеляційного суду від 25 лютого 2021 року про залишення апеляційної скарги без руху, у відведений судом час АТ КБ «ПриватБанк» не виконало вимог цієї ухвали.
22 квітня 2021 року АТ КБ «ПриватБанк» повторно подало апеляційну скаргу на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 грудня 2020 року. Також АТ КБ «ПриватБанк» заявило клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження вказаного рішення суду, посилаючись на те, що попередньо подану 08 лютого 2021 апеляційну скаргу на це ж судове рішення було визнано неподаною та повернуто ухвалою Волинського апеляційного суду від 15 березня 2021 року, яку банк отримав 23 березня 2021 року, тому строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню, оскільки апеляційну скаргу подано в тридцятиденний строк після отримання копії згаданої ухвали (про визнання неподаною і повернення апеляційної скарги).
Ухвалою Волинського апеляційного суду від 06 травня 2021 року визнано неповажними наведені у клопотанні АТ КБ «ПриватБанк» підстави пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 грудня 2020 року. Апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» залишено без руху та надано строк десять днів з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків, а саме - заявнику необхідно було подати до суду апеляційної інстанції заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 грудня 2020 року, в якій навести інші підстави для поновлення цього строку та надати відповідні докази, і роз'яснено заявнику про наслідки невиконання вимог ухвали суду.
Визнаючи неповажними наведені у клопотанні АТ КБ «ПриватБанк» підстави пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 грудня 2020 року, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відрахування початку строку на апеляційне оскарження рішення суду цивільне процесуальне законодавство пов'язує з датою складення повного судового рішення та надає право на його поновлення, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду, а не будь-яких інших процесуальних документів. Дата вручення відповідачу копії ухвали апеляційного суду від 15 березня 2021 про визнання неподаною та повернення попередньо поданої апеляційної скарги не продовжує відповідачу автоматично тридцятиденний строк на оскарження рішення суду.
Ухвалою Волинського апеляційного суду від 02 червня 2021 року визнано неповажними підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, зазначені в поданому 19 травня 2021 року АТ КБ «ПриватБанк» клопотанні на виконання ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху. Відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою АТ КБ «ПриватБанк» на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 грудня 2020 року.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що зазначені у поданому 19 травня 2021 року клопотанні підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 грудня 2020 року не є поважними, оскільки містять лише посилання на попередньо подану апеляційну скаргу, яка ухвалою суду була визнана неподаною та повернута банку, і цю ухвалу банк не оскаржив. Жодних інших підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення місцевого суду відповідачем не наведено.
08 липня 2021 року АТ КБ «ПриватБанк» подало засобами поштового зв'язку касаційну скаргу на ухвалу Волинського апеляційного суду від 02 червня 2021 року, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення і направити справу на новий розгляд до Волинського апеляційного суду.
Касаційна скарга мотивована тим, що при первинному зверненні до суду з апеляційною скаргою представник АТ КБ «ПриватБанк» направив усі необхідні документи, в тому числі й на підтвердження його повноважень. АТ КБ «ПриватБанк» не відомі причини зникнення частини документів з конверта, направленого банком при первинному зверненні до апеляційного суду. Крім того, за первинною апеляційною скаргою банку було поновлено строк на апеляційне оскарження рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 грудня 2020 року. Наведене свідчить про те, що апеляційний суд необґрунтовано відхилив клопотання банку (при повторному зверненні) про поновлення строку на апеляційне оскарження і незаконно відмовив у відкритті апеляційного провадження.
Касаційне провадження не підлягає відкриттю з таких підстав.
Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Статтею 354 ЦПК України передбачено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Згідно з частинами другою-четвертою статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу. Апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.
Пунктом 4 частини першої статті 358 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо: скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, як і пункт 8 частини третьої статті 2 ЦПК України передбачають, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави (рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2003 року у справі «Трух проти України» та від 26 квітня 2007 року у справі «Олександр Шевченко проти України»).
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та порушенням принципу стабільності судового рішення, що суперечить статті 1291 Конституції України та практиці Європейського суду з прав людини.
Поважними визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони, і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.
Європейський суд з прав людини у справах «Рябих проти Росії» (заява № 52854/99, рішення від 03 грудня 2003 року) та «Устименко проти України» (заява № 32053/13, рішення від 25 жовтня 2015 року) вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.
Встановивши, що наведені у клопотанні АТ КБ «ПриватБанк» від 19 травня 2021 року, поданому на усунення недоліків апеляційної скарги, підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження є неповажними, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження.
При цьому апеляційний суд надав достатнє і належне обґрунтування причин відхилення доводів клопотань АТ КБ «ПриватБанк» про поновлення строку на апеляційне оскарження як при залишенні апеляційної скарги без руху, так і при відмові у відкритті апеляційного провадження.
Доводи касаційної скарги про те, що АТ КБ «ПриватБанк» не відомі причини зникнення частини документів з конверта, направленого банком при первинному зверненні до апеляційного суду, не пояснюють причин своєчасного невиконання банком вимог ухвали Волинського апеляційного суду від 25 лютого 2021 року про залишення первинно поданої апеляційної скарги без руху.
Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Мельник проти України» від 28 березня 2006 року, заява №23436/03).
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Із змісту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення вбачається, що скарга є необґрунтованою, правильне застосовування апеляційним судом процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність судового рішення.
Тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (пункт 45 рішення Європейського суду з прав людини від 23 жовтня 1996 року у справі «Леваж Престейшинз Сервісиз проти Франції», пункти 37, 38 рішення Європейського суду з прав людини від 19 грудня 1997 року у справі «Бруалла Гомесде ла Торре проти Іспанії»).
Згідно з частиною п'ятою статті 394 ЦПК України питання про відкриття касаційного провадження у випадку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, вирішує колегія суддів у складі трьох суддів.
У зв'язку відмовою у відкритті касаційного провадження у справі не підлягає окремому розгляду клопотання АТ КБ «ПриватБанк» про поновлення строку на касаційне оскарження ухвали Волинського апеляційного суду від 02 червня 2021 року.
Керуючись статтями 260, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на ухвалу Волинського апеляційного суду від 02 червня 2021 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:В. А. Стрільчук В. М. Ігнатенко
С. О. Карпенко