Ухвала
Іменем України
19 липня 2021 року
м. Київ
справа № 243/965/20
провадження № 61-11454ск21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О.,
розглянувши касаційну скаргу Акціонерного товариства «Укрпошта» на постанову Донецького апеляційного суду від 09 червня 2021 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укрпошта», третя особа - ОСОБА_2 , про визнання незаконними та скасування наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності,
У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, в якому просив визнати незаконними та скасувати: наказ Акціонерного товариства «Укрпошта» (далі - АТ «Укрпошта») від 30 жовтня 2019 року № 1012 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 »; наказ АТ «Укрпошта» від 27 грудня 2019 року № 1295 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 ».
Позов ОСОБА_1 мотивовано тим, що з 03 липня 2018 року він працював в АТ «Укрпошта» на посаді начальника Центру управління нерухомим майном та інфраструктурою філії Донецька дирекція АТ «Укрпошта». 05 листопада 2019 року його було ознайомлено з наказом АТ «Укрпошта» від 30 жовтня 2019 року № 1012 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 », а 08 січня 2020 року - з наказом АТ «Укрпошта» від 27 грудня 2019 року № 1295 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 ». Він не порушував трудової дисципліни, а притягнення його до дисциплінарної відповідальності є наслідком неприязних стосунків, що склалися між ним та директором Донецької філії АТ «Укрпошта». Оскаржувані накази винесені всупереч вимогам статей 142, 149 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) та статті 53 Закону України «Про запобігання корупції». Крім того, оскаржувані накази не відповідають вимогам Державного класифікатора управлінської документації ДК 010-98, затвердженого наказом Держстандарту України від 31 грудня 1998 року № 1024, так як в їх мотивувальних частинах відсутні вказівки на фактичні обставини, що стали підставою для застосування саме такого заходу дисциплінарного стягнення, не наведено обґрунтування прийнятого відповідачем рішення про правомірність притягнення до дисциплінарної відповідальності та не врахована інформація, наведена в письмових поясненнях.
Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 22 січня 2021 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що факти відсутності позивача на робочому місці без поважних причин знайшли своє відображення у вивчених та досліджених документах, а доводи позивача щодо незаконності оскаржуваних наказів є надуманими і безпідставними.
Постановою Донецького апеляційного суду від 09 червня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 22 січня 2021 року скасовано в частині відмови в задоволенні вимоги про визнання незаконним та скасування наказу від 27 грудня 2019 року № 1295 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 » і ухвалено в цій частині нове судове рішення про задоволення вказаної позовної вимоги. Визнано незаконним та скасовано наказ від 27 рудня 2019 року № 1295 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 ». В іншій частині рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 22 січня 2021 року залишено без змін. Стягнуто з АТ «Укрпошта» на користь ОСОБА_1 1 261,20 грн судового збору за подання апеляційної скарги. Стягнуто з АТ «Укрпошта» на користь ОСОБА_1 840,80 грн судових витрат у зв'язку з розглядом справи в суді першої інстанції.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що вирішуючи спір, суд першої інстанції в повному обсязі встановив права і обов'язки сторін і обставини справи, перевірив доводи, дав їм належну правову оцінку та ухвалив рішення, яке в частині відмови в задоволенні вимоги про визнання незаконним та скасування наказу АТ «Укрпошта» від 30 жовтня 2019 року № 1012 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 » є таким, що відповідає вимогам закону, а в частині відмови в задоволенні вимоги про визнання незаконним та скасування наказу від 27 грудня 2019 року № 1295 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 » винесене з порушенням норм матеріального права, а саме - частини першої статті 148 КЗпП України.
08 липня 2021 року АТ «Укрпошта» подало засобами поштового зв'язку касаційну скаргу на постанову Донецького апеляційного суду від 09 червня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення і залишити в силі рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 22 січня 2021 року.
АТ «Укрпошта» вказало, що касаційне оскарження здійснюється на підставі пункту 3 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у зв'язку з відсутністю висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах. Крім того, в оскаржуваному судовому рішенні суд апеляційної інстанції застосував статтю 141 ЦПК України без урахування висновків щодо її застосування у подібних правовідносинах (щодо пропорційного розподілу судових витрат при частковому задоволенні позову), викладених в додаткових постановах Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 826/9960/15, від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, про те, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Також суди не дослідили зібрані у справі докази щодо перебування позивача у відпустці.
Формальне посилання АТ «Укрпошта» на те, що касаційне оскарження здійснюється у зв'язку з відсутністю висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах, без зазначення конкретної норми права, щодо питання застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, та без наведення переконливих аргументів на підтвердження цих обставин не може бути підставою для відкриття касаційного провадження за пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України. Враховуючи призначення Верховного Суду, який є судом права, та з огляду на зміст пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України метою відкриття касаційного провадження на підставі наведеної процесуальної норми є формування судової практики щодо застосування норм права, а не надання оцінки правильності застосування норм права у спірних правовідносинах, коли мотивом заявника є - домогтися повторної оцінки касаційним судом обставин справи.
Натомість фактично доводи касаційної скарги формують підстави касаційного оскарження судового рішення, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, оскільки заявник вказав норму права, яку, на його думку, апеляційний суд застосував без врахування висновків, викладених в постановах Верховного Суду, навівши відповідні судові рішення касаційного суду, а також - вказав, які зібрані у справі докази не дослідив апеляційний суд.
Касаційне провадження не підлягає відкриттю з таких підстав.
Відповідно до пункту 1 частини першої та абзацу 1 частини другої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 394 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).
Судами встановлено, що наказом АТ «Укрпошта» від 19 червня 2018 року № 1628/к ОСОБА_1 було призначено з 03 липня 2018 року на посаду начальника центру управління нерухомим майном та інфраструктурою філії Донецька дирекція АТ «Укрпошта» з визначенням місця роботи - місто Слов'янськ. Із зазначеного наказу вбачається, що ОСОБА_1 був ознайомлений із встановленими умовами роботи, в тому числі з місцем постійної роботи і тривалістю робочого дня (тижня).
Згідно з актом від 03 жовтня 2019 року про відсутність на робочому місці ОСОБА_1 , складеним т. в. о. начальника відділу кадрового адміністрування Донецької дирекції АТ «Укрпошта» ОСОБА_7, в присутності заступника директора філії з розвитку мережі ОСОБА_8, начальника відділу адміністрування орендних та комунальних договорів ОСОБА_3 , провідного інженера відділу адміністрування орендних та комунальних договорів ОСОБА_6, провідного інженера-виконавця з дохідної оренди ОСОБА_4 , позивач був відсутній на робочому місці протягом робочого дня з 09 год. 45 хв. до 11 год. 25 хв. 03 жовтня 2019 року, що складає 1 год. 40 хв.
Довідкою № 1, складеною директором з управління нерухомим майном та інфраструктурою АТ «Укрпошта» ОСОБА_9, засвідчено факт того, що ОСОБА_1 не погоджував з ним як його оперативним керівником відсутність на робочому місці 03 жовтня 2019 року протягом 1 год. 40 хв. з 9 год. 45 хв. до 11 год. 25 хв. Будь-яких доручень ОСОБА_1 , виконання яких визначає необхідність відсутності 03 жовтня 2019 року на робочому місці у робочий час, він не давав.
Наказом АТ «Укрпошта» від 30 жовтня 2019 року № 1021 ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у виді догани у зв'язку з відсутністю його на робочому місці 03 жовтня 2019 року протягом 1 год. 40 хв. з 9 год. 45 хв. до 11 год. 25 хв.
З акта від 06 листопада 2019 року про відсутність на робочому місці ОСОБА_1 , складеного т. в. о. начальника відділу кадрового адміністрування Донецької дирекції АТ «Укрпошта» ОСОБА_7, в присутності провідного юрисконсульта юридичного відділу ОСОБА_10, начальника відділу адміністрування орендних та комунальних договорів ОСОБА_3 , начальника відділу експлуатації будівель та інфраструктури ОСОБА_5 , провідного інженера відділу адміністрування орендних та комунальних договорів ОСОБА_6 , вбачається, що позивач був відсутній на робочому місці з 10 год. 20 хв. до 10 год. 50 хв. 06 листопада 2019 року, що складає 30 хв.
Згідно з актом від 06 листопада 2019 року про відсутність на робочому місці ОСОБА_1 , складеним т. в. о. начальника відділу кадрового адміністрування Донецької дирекції АТ «Укрпошта» ОСОБА_7, в присутності провідного юрисконсульта юридичного відділу ОСОБА_10, начальника відділу адміністрування орендних та комунальних договорів ОСОБА_3 , начальника відділу експлуатації будівель та інфраструктури ОСОБА_5 , провідного інженера відділу адміністрування орендних та комунальних договорів ОСОБА_6 , позивач був відсутній на робочому місці з 12 год. 45 хв. до 13 год. 35 хв. 06 листопада 2019 року, що складає 50 хв.
Довідкою № 2, складеною директором з управління нерухомим майном та інфраструктурою АТ «Укрпошта» ОСОБА_9, засвідчено факт того, що ОСОБА_1 не погоджував з ним як його оперативним керівником відсутність на робочому місці 06 листопада 2019 року протягом 30 хв. з 10 год. 20 хв. до 10 год. 50 хв. Будь-яких доручень ОСОБА_1 , виконання яких визначає необхідність відсутності 06 листопада 2019 року на робочому місці у робочий час, він не давав.
Згідно з актом від 07 листопада 2019 року про відсутність на робочому місці ОСОБА_1 , складеним т. в. о. начальника відділу кадрового адміністрування Донецької дирекції АТ «Укрпошта» ОСОБА_7, в присутності провідного юрисконсульта юридичного відділу ОСОБА_10, начальника відділу адміністрування орендних та комунальних договорів ОСОБА_3 , начальника відділу експлуатації будівель та інфраструктури ОСОБА_5 , провідного інженера відділу адміністрування орендних та комунальних договорів ОСОБА_6 , позивач був відсутній на робочому місці з 12 год. 45 хв. до 14 год. 15 хв. 07 листопада 2019 року, що складає 1 год. 30 хв.
Наказом АТ «Укрпошта» від 27 грудня 2019 року № 1295 ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у виді догани у зв'язку з відсутністю його на робочому місці 06 листопада 2019 року протягом 30 хв. з 10 год. 20 хв. до 10 год. 50 хв. і протягом 50 хв. з 12 год. 45 хв. до 13 год. 35 хв., а також - 07 листопада 2019 року протягом 1 год. 30 хв. з 12 год. 45 хв. до 14 год. 15 хв.
Вирішуючи спір по суті, апеляційний суд виходив з того, що чинне законодавство не містить вичерпного переліку причин відсутності на роботі, що вважаються поважними. Оцінку поважності причини відсутності працівника на роботі в кожному конкретному випадку надає роботодавець, а при виникненні трудового спору - суд.
Наведене узгоджується з правовим висновком, викладеним в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 13 січня 2020 року у справі № 821/246/17 (провадження № К/9901/29783/18), в якій також зазначено, що причину відсутності працівника на роботі можна вважати поважною, якщо явці на роботу перешкоджали об'єктивно непереборні обставини, які не залежать від волевиявлення працівника та не можуть бути ним усунуті. Такими поважними можуть бути: пожежа, повінь (інші стихійні лиха); аварії або простій на транспорті; виконання громадянського обов'язку (надання допомоги особам потерпілим від нещасного випадку, порятунок державного або приватного майна при пожежі, стихійному лиху); догляд за членом родини, який раптово захворів; відсутність за станом здоров'я тощо.
Апеляційний суд в цій справі дав належну оцінку поважності причин відсутності позивача на роботі.
Доводи касаційної скарги про застосування апеляційним судом статті 141 ЦПК України без урахування висновків щодо її застосування у подібних правовідносинах (щодо пропорційного розподілу судових витрат при частковому задоволенні позову), викладених в додаткових постановах Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 826/9960/15, від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, про те, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, не заслуговують на увагу, оскільки апеляційний суд врахував часткове задоволення позову та апеляційної скарги при вирішенні питання про розподіл судових витрат і стягнув з АТ «Укрпошта» на користь держави і позивача 50 % витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору в суді першої (840,80 грн) та апеляційної (1 261,20 грн) інстанцій.
Так, позивачем було заявлено дві вимоги немайнового характеру: 1) про визнання незаконним і скасування наказу АТ «Укрпошта» від 30 жовтня 2019 року № 1012 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 »; 2) про визнання незаконним і скасування наказу АТ «Укрпошта» від 27 грудня 2019 року № 1295 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 ».
Позовну заяву подано у лютому 2020 року, ставка судового збору за подання до суду позовної заяви немайнового характеру фізичною особою становила 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2019 року - 2 102 грн) (підпункт 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір»).
Оскаржуваним судовим рішенням суд апеляційної інстанції залишив без змін рішення місцевого суду щодо задоволення вимоги про визнання незаконним і скасування наказу АТ «Укрпошта» від 30 жовтня 2019 року № 1012 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 » та скасував рішення місцевого суду з ухвалення нового судового рішення про відмову в задоволенні позову щодо вимоги про визнання незаконним і скасування наказу АТ «Укрпошта» від 27 грудня 2019 року № 1295 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 ».
Таким чином, 50 % судового збору, який підлягав сплаті при пред'явленні позову, становить 840,80 грн (2 102 х 0,4), а за подання апеляційної скарги - 1 261,20 грн (2 102 х 0,4 х 1,5 %).
Відповідно до частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або 4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
За змістом вищенаведених правових норм судові рішення можуть бути оскаржені на підставі пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України у зв'язку з недослідженням судами доказів лише за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 ЦПК України.
Із змісту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення вбачається, що скарга є необґрунтованою, Верховний Суд вже викладав у своїх постановах висновки щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до таких висновків.
З огляду на необґрунтованість доводів касаційної скарги щодо застосування апеляційним судом норм права без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, не може бути підставою для відкриття касаційного провадження у справі посилання заявника на недослідження судами зібраних у справі доказів.
В постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) Велика Палата Верховного Суду вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів».
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (пункт 45 рішення Європейського суду з прав людини від 23 жовтня 1996 року у справі «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), пункти 37, 38 рішення Європейського суду з прав людини від 19 грудня 1997 року у справі «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)).
Виходячи з викладеного, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись пунктом 5 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Укрпошта» на постанову Донецького апеляційного суду від 09 червня 2021 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укрпошта», третя особа - ОСОБА_2 , про визнання незаконними та скасування наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:В. А. Стрільчук В. М. Ігнатенко
С. О. Карпенко