23 липня 2021 року
м. Київ
справа № 640/15649/19
адміністративне провадження № К/9901/7724/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Усенко Є.А.,
суддів: Гімона М.М., Гусака М.Б.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ''Алмейда Груп'' до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю ''Алмейда Груп'' на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.11.2019 (суддя - Вєкуа Н.Г.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.02.2020 (головуюча суддя Костюк Л.О., судді Бужак Н.П., Кобаль М.І.),
У серпні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Алмейда Груп" (далі - позивач, ТОВ "Алмейда Груп", Товариство) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, ГУ ДФС) про скасування податкового повідомлення-рішення від 31.07.2019 №0044711404, яким Товариству зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість (далі - ПДВ) за вересень 2018 року на 891' 328,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані доводами позивача, що реальність господарських операцій між ним та його контрагентами-постачальниками ТОВ ''Спарта Охорона'', ТОВ ''Аніва Груп'', СВК ''Три Колоси України'' підтверджена первинними документами. На час здійснення поставок зазначені контрагенти-постачальники мали господарську та податкову правосуб'єктність. Також позивач посилався на індивідуальний характер відповідальності платника податків за податкове правопорушення та наголошував, що не повинен нести відповідальність за можливе порушення контрагентами-постачальниками у ланцюгу постачання податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності.
Окружний адміністративний суд м. Києва рішенням від 14.11.2019, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.02.2020, в позові відмовив.
Зазначені судові рішення вмотивовані висновком судів першої та апеляційної інстанцій про безтоварність господарських операцій позивача з названими вище контрагентами-постачальниками з огляду на те, що позивач не підтвердив належними та допустимими доказами свої заперечення проти наданих контролюючим органом доказів, що спростовують достовірність даних податкового обліку Товариства. Недостатність/відсутність матеріально-технічних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності (виробничих потужностей, складських приміщень, транспортних засобів тощо), трудових ресурсів, відсутність факту придбання цими контрагентами товарів/послуг, які були поставлені позивачу, відсутність у позивача документів про перевезення товару, неузгодженість первинних документів стосовно господарських операцій з фактичними обставинами щодо їх здійснення, за висновком суду, свідчить про недостовірність задекларованих позивачем даних податкового обліку та про обґрунтованість висновків податкової перевірки.
Товариство подало до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на судові рішення у цій справі.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати ухвалені у справі судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Обґрунтовуючи вимоги, викладені в касаційній скарзі, позивач посилається, зокрема на те, що оскаржувані судові рішення ухвалені без всебічного з'ясування всіх обставин щодо операцій Товариства з придбання товарів (послуг) у ТОВ ''Спарта Охорона'', ТОВ ''Аніва Груп'', СВК ''Три Колоси України'', без належної оцінки та перевірки судом його доводів щодо підстав позову та внаслідок неправильного застосування норм Податкового кодексу України.
Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі позивачем зазначено пункти 1, 2 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).
Верховний Суд ухвалою від 02.04.2020 відкрив касаційне провадження у цій справі на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС.
Заперечуючи проти касаційної скарги у відзиві на скаргу, відповідач зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій правильно встановили обставини у справі та правильно застосували норми матеріального права до встановлених обставин. Суди дали правильну оцінку наданим позивачем обліковим документам, врахувавши обставини, що свідчать про неспроможність ТОВ ''Аніва Груп'', СВК ''Три Колоси України'', ТОВ ''Спарта Охорона'' здійснити постачання товару (зерна) та послуг з охорони вантажу під час транспортування у зв'язку з відсутністю у них для цього трудових ресурсів та матеріально-технічних можливостей; не підтвердження за результатами заходів податкового контролю придбання цими постачальниками товару/послуг, на придбання яких позивач надав облікові документи; не надання Товариством документів про перевезення товару та придбання транспортних послуг на запит контролюючого органу під час перевірки. Відповідач зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій врахували правову позицію Верховного Суду про застосування норм матеріального права у спорах щодо правомірності формування платниками податків даних податкового обліку, коли предмет спору стосується достовірності первинних документів та підтвердження обставин щодо реального відображення у податковому обліку господарських операцій, та зробили правильний висновок, що позивач неправомірно задекларував податковий кредит за операціями з придбання товару (послуг) у ТОВ ''Аніва Груп'', СВК ''Три Колоси України'', ТОВ ''Спарта Охорона''.
Верховний Суд перевірив обґрунтованість наведених у касаційній скарзі доводів та заперечень на касаційну скаргу, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Суди попередніх інстанцій встановили, що податкове повідомлення-рішення, з приводу правомірності якого виник спір, було прийнято ГУ ДФС на підставі акта "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Алмейда Груп" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з контрагентами - постачальниками ФГ ''СХІД-АГРО'', ТОВ ''Спарта Охорона'', ТОВ ''Аніва Груп'', СВК ''Три Колоси України'' за липень, серпень, вересень 2018 року" від 26.06.2019 №654/26-15-14-04-04/34972142 (далі - акт перевірки). Згідно з висновками, викладеними в акті перевірки, Товариство порушило норми пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, завищивши від'ємне значення суми ПДВ за вересень 2018 року, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на 891' 328,00 грн.
Висновок ГУ ДФС про порушення позивачем порядку ведення податкового обліку обґрунтований тим, що на формування від'ємного значення суми ПДВ за вказаний звітний (податковий) період мали вплив задекларовані позивачем суми податкового кредиту за операціями з придбання товару (послуг) у ТОВ ''Спарта Охорона'', ТОВ ''Аніва Груп'', СВК ''Три Колоси України'', які (операції) не мали реального характеру, а були лише документально оформлені з метою незаконної податкової мінімізації.
Обґрунтовуючи довід про безтоварність господарських операцій позивача з придбання товару та послуг у цих контрагентів, контролюючий орган послався на отриману внаслідок здійснення заходів податкового контролю (податкових перевірок) податкову інформацію щодо діяльності ТОВ ''Спарта Охорона'', ТОВ ''Аніва Груп'', СВК ''Три Колоси України'', як-то: відсутність їх за місцезнаходженням, відсутність у них матеріально-технічних та трудових ресурсів для здійснення відповідної господарської діяльності; відсутність товару/послуг по ланцюгу постачання. Товариство до перевірки не надало документи про перевезення товару від постачальників, документи про якість товару, а надані документи дефектні щодо форми та змісту (містять суперечну, неповну інформацію щодо господарської операції).
Згідно з положеннями статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній станом на липень - вересень 2018 року; далі - ПК) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Нормами абзацу першого пункту 198.3 статті 198 ПК встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (абзац перший пункту 198.6 статті 198 ПК).
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до частини першої пункту 85.2 статті 85 ПК платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Цьому обов'язку кореспондує право контролюючого органу при проведенні перевірок вимагати і отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Таке право закріплене нормою пункт 85.4 статті 85 ПК.
Відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити, перелік яких наведений у цій нормі.
Отже, у податковому обліку суми, включені до податкового кредиту, повинні бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та витрати, пов'язані із цією операцією, а також податковою накладною, яка зареєстрована в ЄРПН.
Надання платником податків фінансово-господарських документів під час проведення перевірки є необхідною умовою підтвердження правомірності задекларованих платником показників податкового обліку. Обов'язок платника податків зберігати документи й надавати їх під час перевірки контролюючому органу кореспондує з компетенцією контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі документів. Ненадання платником податків документів на підтвердження задекларованих показників податкового обліку прирівнюється нормами пункту 44.6 статті 44 ПК до їх відсутності. Винятком є випадки виїмки документів або іншого їх вилучення правоохоронними органами. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
Встановлюючи правило щодо обов'язкового підтвердження платником ПДВ задекларованої суми податкового кредиту належними документами бухгалтерського обліку та податковою накладною, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують дійсно мали місце.
Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У разі надання податковим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував суми податкового кредиту, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відсутність відповідних доказів може бути підставою для відмови в задоволенні позову про скасування податкового повідомлення-рішення, прийнятого контролюючим органом з підстав формування платником податків даних податкового обліку за наслідками фіктивних господарських операцій.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем (покупець) та СВК ''Три Колоси України'', ТОВ ''Аніва Груп'' (постачальники) укладено договори поставки від 03.09.2018 №239/18-9 та від 25.09.2018 №2509/1 відповідно, за умовами яких постачальники зобов'язалися за свій рахунок поставити і передати у власність позивача зерно пшениці та ячменю власного виробництва врожаю 2018 року.
На підтвердження сум ПДВ, які були включені до суми податкового кредиту в податковій декларації з ПДВ за вересень 2018 року за операціями з придбання зерна на підставі зазначених договорів поставки (265'950,00 грн за операціями з СВК ''Три Колоси України'' та 516'822,00 грн за операціями з ТОВ ''Аніва Груп'') позивач надав договір оренди земельної ділянки від 26.04.2018 між СВК ''Три Колоси України'' та Гунчанською сільською радою Гайсинського району Вінницької області; звіт СВК ''Три Колоси України'' про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2018 року; довідку виконавчого комітету Михайлівської сільської ради від 25.04.2018 №02-01-18/48 про те, що СВК ''Три Колоси України'' взяло на оброблення земельну ділянку площею 10' 975,6 га; видаткові та податкові накладні, виписані СВК ''Три Колоси України'' на операції з постачання зерна пшениці 3-го класу урожаю 2018 року на загальну суму 1'595'700,00 грн, в тому числі, ПДВ 265'950,00 грн; платіжне доручення від 19.09.2018 №417-422, оборотно-сальдову відомість; нотаріально посвідчену заяву директора СВК ''Три Колоси України'' Чубенко В.С. про підтвердження вчинення господарських операцій із позивачем; видаткові та податкові накладні, виписані ТОВ «Аніва Груп» на операції з постачання зерна пшениці 3-го класу урожаю 2018 року та зерна ячменю урожаю 2018 року на загальну суму 3'100'933,13 грн, в тому числі, ПДВ 516'822,19 грн; платіжні доручення від 29.10.2018 №№662, 663, 665, від 08.11.2018 №725-728, банківську виписку по бухгалтерському рахунку 623; договори складського зберігання від 15.01.2018 №98, від 02.07.2018 № 16, від 02.07.2018 № 14 (з додатками).
Крім того, позивачем укладено договори про охорону вантажів при транспортуванні від 01.07.2018 №01/07 та про надання охоронних послуг №01/07/2 із ТОВ ''Спарта Охорона''.
На підтвердження суми ПДВ (108'555,77 грн), включеної до суми податкового кредиту в податковій декларації з ПДВ за серпень 2018 року за операціями з придбання послуг у ТОВ «Спарта Охорона», позивач надав акти здачі-прийняття робіт від 31.08.2018 №№732,733, податкову накладну, платіжне доручення №428, оборотно-сальдову відомість, а також нотаріально завірену заяву громадянина Бовкуна С.С. про здійснення ТОВ ''Спарта Охорона'' діяльності щодо надання послуг позивачу.
На обґрунтуванні доводів, наведених у касаційній скарзі, позивач зазначає, що перелічені вище документи підтверджують реальність господарських операцій з придбання ним зерна та послуг на вказані суми у СВК ''Три Колоси України'', ТОВ ''Аніва Груп'' та ТОВ «Спарта Охорона».
Разом з тим, первинні документи є обов'язковим, але не виключним доказом здійснення господарських операцій.
Предметом доказування у справах, пов'язаних із формуванням платником ПДВ податкового кредиту, становлять обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість визначення податкового кредиту. До таких обставин належать, зокрема обставини щодо факту здійснення операції з постачання товару (послуги) в разі, якщо контролюючий орган виключив з податкового обліку платника ПДВ суму податку з підстав нереальності (безтоварності) операції.
У такому випадку документи підлягають оцінці з врахуванням всіх обставин, в тому числі й обставин щодо характеру діяльності постачальника. Лише сукупність обставин може свідчити на користь висновку про реальність або неможливість фактичного проведення господарських операцій.
Така теза неодноразово висловлювалася Верховним Судом, зокрема, але не виключно, у постановах від 20.02.2018 у справі № 809/117/13-а, від 29.07.2020 у справі № 200/5834/19-а, від 11.09.2019 у справі №814/1932/17, від 28.10.2019 у справі №280/5058/18, від /// №826/23062/15.
Оцінка судами попередніх інстанцій документів, на які посилається позивач, зроблена з дотриманням правил оцінки доказів, встановлених нормами статті 90 КАС, зокрема правил, що жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили і що суд оцінює належність, допустимість, достовірності кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, як це передбачено нормами частини другої та третьої цієї статті.
Так, суди врахували встановлені заходами податкового контролю обставини щодо діяльності у СВК ''Три Колоси України'', ТОВ ''Аніва Груп'' та ТОВ «Спарта Охорона», а саме: відсутність у них матеріально-технічних та трудових ресурсів, об'єктивно необхідних для вирощування зернових та здійснення операцій з постачання зерна та відповідно охоронних послуг при транспортуванні зерна в обсягах, які зазначені в документах, що надав позивач. Так, суди попередніх інстанцій встановили, що СВК ''Три Колоси України'', ТОВ ''Аніва Груп'' за місцезнаходженням відсутні, у них немає сільськогосподарської техніки, транспортних засобів, складських приміщень, а число працівників згідно зі звітними даними за серпень 2018 року складає 6 осіб (щодо залучення працівників на підставі цивільно-правових договорів дані відсутні). При офіційних даних щодо нарахування ТОВ ''Спарта Охорона'' заробітної плати у серпні 2018 року 6 працівникам (товариство згідно зі звіту форми 1-ДФ та звіту з єдиного соціального внеску не залучало працівників на підставі цивільно-правових договорів) цим товариством надані послуги позивачу з охорони 319 вагонів протягом 96 годин. До того ж, ТОВ «Спарта-Охорона» згідно з інформацією з Єдиного реєстру податкових накладних надало охоронні послуги 111 споживачам в різних містах і областях України.
При оцінці договору оренди земельної ділянки СВК ''Три Колоси України'' та довідки Михайлівської сільської ради від 25.04.2018 №02-01-18/48 суди першої та апеляційної інстанції слушно взяли до уваги, що позивач не надав докази реєстрації зазначеного договору в державному реєстрі як підстави набрання цим договором чинності.
Відомості, що СВК ''Три Колоси України'' є сільськогосподарським товаровиробником, зокрема щодо вирощування зернових відсутні. Звітні документи, які супроводжують таку діяльність (розрахунок частки сільськогосподарського виробництва, податкові декларації платника єдиного податку четвертої групи, податковий розрахунок земельного податку) СВК ''Три Колоси України'' не подавало.
Що ж до ТОВ ''Аніва Груп'', то суди встановили, що це товариство не мало земельних ділянок на будь-яких правових підставах.
Суди обґрунтовано відхилили надані позивачем залізничні накладні на відправлення зерна на адресу ТОВ ''Сіеранс Глобал Мерчантіс Україна'', на які позивач посилався як на доказ придбання зерна у СВК ''Три Колоси України'' та ТОВ ''Аніва Груп'' та послуг у ТОВ ''Спарта Охорона''. Як встановили суди, відповідно до календарного штемпелю станції відправлення зазначений у них товар був відправлений у період з 09.07.2018 по 31.08.2018, тобто до укладення договорів поставки із СВК ''Три Колоси України'' та ТОВ ''Аніва Груп'' (03.09.2018 та 25.09.2018 відповідно). При оцінці актів виконаних робіт від 31.08.2018 за серпень 2018 року суди взяли до уваги, що акти не містять деталізованої інформації щодо наданих послуг, а за вересень 2018 року такий акт не складався, що не відповідає умовам договору від 01.07.2018 №01/07 (пункт 3 розділу 2) щодо підписання акта по кожному факту виконаних робіт.
Нотаріально посвідчені заяви керівників контрагентів (СВК ''Три Колоси України'' і ТОВ ''Спарта Охорона'') щодо реальності здійснених операцій з Товариством правильно визнані судами такими, що не відповідають встановленим частиною другою статті 72 КАС засобам доказування у адміністративному судочинстві.
Позивач у касаційній скарзі не наводить доводу щодо відхилення судами попередніх інстанцій його клопотання про допит цих осіб як свідків.
Межі перегляду справи касаційним судом встановлені нормами статті 341 КАС. Згідно з частиною першою цієї статті суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС).
Отже, суд касаційної інстанції перевіряє, зокрема дотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права при оцінці доказів та встановленні обставин у справі. Як вже зазначено, суди попередніх інстанцій не порушили норми статті 90 КАС при оцінці доказів у справі.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про доведеність ГУ ДПС факту порушення позивачем податкового законодавства та правомірності оскарженого позивачем податкового повідомлення-рішення.
Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій.
Так, в касаційній скарзі Товариство посилається на те, що податкове повідомлення -рішення прийняте з порушенням ГУ ДПС його права взяти участь у розгляді його заперечень на акт перевірки, передбаченого нормою абзацу другого пункту 86.7 статті 86 ПК. На обґрунтування цього доводу позивач зазначає, що запрошення ГУ ДПС від 18.07.2019 №135839/10/26-15014-04-04-14 на 29.07.2019 на 10 годин 30 хвилин було направлено на адресу Товариства поштою 24.07.2019, а отримано 30.07.2019, що унеможливило участь його представника у розгляді заперечень.
Визнаючи обґрунтованим довід позивача, що він мав право на участь у розгляді його заперечень на акт перевірки, колегія суддів при оцінці ваги цього доводу для висновку щодо правомірності податкового повідомлення-рішення виходить з того, що позивач не покликається на те, що його заперечення на акт перевірки не були розглянуті або що його участь вплинула б на результат розгляду його заперечень.
Відповідно до висновків Верховного Суду в постанові від 15.01.2019 у справі №826/3576/15 та в постанові від 28.09.2020 у справі №520/2305/19 податкове повідомлення-рішення, яке прийняте без забезпечення права платника податків на подання заперечень на акт перевірки та без розгляду заперечень платника на акт перевірки є протиправним.
Довід Товариства в касаційній скарзі, що суди попередніх інстанцій застосували норми матеріального права у цих правовідносинах інакше, ніж Верховний Суд у постановах від 15.08.2018 у справі №826/15767/13-а, від 14.03.2019 у справі 808/6952/15, від 17.01.2018 у справі №2а-9880/12/1370, від 24.01.2018 у справі №2а-11097/12/2070, від 11.09.2018 у справі №804/4787/16, від 05.02.2019 у справі №813/123/16, від 24.05.2019 у справі №826/7423/16, не знайшов підтвердження.
Та обставина, що апеляційний суд у цій справі дійшов іншого висновку щодо результату вирішення спору, ніж Верховний Суд у постановах, на які посилається Товариство, не означає, що норми матеріального права застосовані інакше. Довід про неврахування апеляційним судом висновку Верховного Суду у зазначених постановах стосується висновку щодо результату вирішення спору по суті, зважаючи на встановлені у судовому процесі обставини у цих справах.
З підстав неподібності обставин у цій справі та у справах №816/1422/17 та №803/1923/13-а відхиляється і довід Товариства про необхідність відступу від висновків Верховного Суду в постановах від 26.06.2018 у справі №816/1422/17 та від 25.06.2018 у справі №803/1923/13-а.
Відповідно до частини першої статті 350 КАС (у редакції, чинній з 08.02.2020) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Касаційний перегляд справи здійснено в межах доводів та вимог касаційної скарги відповідно до частини першої статті 341 КАС.
Керуючись статтями 250, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ''Алмейда Груп'' залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.11.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.02.2020 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
СуддіЄ.А. Усенко М.М. Гімон М.Б. Гусак