про відмову у відкритті касаційного провадження
22 липня 2021 року
м. Київ
справа № 160/1260/20
адміністративне провадження № К/9901/15155/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Н.В. Коваленко,
суддів: Я.О. Берназюка, І.В. Желєзного
перевіривши касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Держпраці у Дніпропетровській області, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову № ДН 315/04-36-3305/ 2885610255 /ТД-ФС/546 від 08 жовтня 2019 року про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами ГУ Держпраці у Дніпропетровській області.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 червня 2020 року, залишеного без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ФОП ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
Ухвалою Верховного Суду від 17 травня 2021 року касаційну скаргу залишено без руху. Скаржнику надано десятиденний строк з дня вручення копії ухвали про залишення касаційної скарги без руху для усунення недоліків касаційної скарги шляхом подання заяви про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням причин їх поважності та наданням доказів на їх підтвердження; доказів сплати судового збору та обґрунтувань підстав касаційного оскарження.
На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 17 травня 2021 року скаржником 14 червня 2021 року подано уточнену касаційну скаргу із зазначенням підстав касаційного оскарження; докази доплати судового збору; заяву про поновлення строку на усунення недоліків касаційної скарги та заяву на поновлення пропущеного строку подання касаційної скарги.
В заяві про поновлення пропущеного строку на усунення недоліків касаційної скарги, скаржник зазначає, що строк пропущено з поважних причин, оскільки конверт та трекінг поштових відправлень АТ «Укрпошта» відправлення з ідентифікатором № 0102933317231 підтверджують, що ухвала від 17 травня 2021 року отримана ним 28 травня 2021 року, проте в цей день воно тільки надійшло до відділення АТ «Укрпошта», а вручене 01 червня 2021 року.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржником строк на усунення недоліків касаційної скарги пропущено з поважних причин.
Верховний Суд в ухвалі від 17 травня 2021 року встановив, що відповідно до наявної в матеріалах касаційної скарги копії поштового конверту із штрихкодовим ідентифікатором 4900089389262 та відомостей із сервісу поштових відстежень АТ "Укрпошта" оскаржуване рішення було отримано ФОП ОСОБА_1 19 березня 2021 року, тоді як до Верховного Суду з касаційною скаргою він звернувся 23 квітня 2021 року.
З урахуванням вищевикладеного, Верховний Суд дійшов висновку, що скаржником пропущено строк на касаційне оскарження, а тому скаржнику слід було подати нову заяву про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням причин поважності причин пропуску такого строку та надати докази на їх підтвердження.
Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження, скаржник зазначає, що постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року отримано ним 25 березня 2021 року. Роздруківка трекінгу поштового відправлення з ідентифікатором № 4900089389262 підтверджує те, що поштове відправлення надійшло до відділення 19 березня 2021 року, проте отримав він його лише 25 березня 2021 року, що підтверджується довідкою АТ «Укрпошта».
Крім того, на думку скаржника, постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року може бути оскаржена в порядку та в строки, встановлені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України. Цей строк продовжується на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню короновірусної хвороби (Covid-19).
Надаючи оцінку вищезгаданим доводам скаржника, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Частиною другою статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Розглянувши подану заяву, колегія суддів дійшла висновку про поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження та наявність підстав для його поновлення.
За правилами частини 1 статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Вирішуючи питання щодо відкриття касаційного провадження, Верховний Суд виходить із такого.
Спірні правовідносини у цій справі виникли у зв'язку із винесенням заступником начальника Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області Осадчим І.М. постанови, якою на ФОП ОСОБА_1 накладено штраф на підставі абзацу 2 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України в розмірі 125 190,00 грн.
Встановлено, що судом першої інстанції призначено та розглянуто справу за правилами спрощеного позовного провадження.
Пунктом 8 частини 2 статті 129 Конституції України передбачено, що серед основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно із частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Тлумачення вказаних норм у їхньому логічному взаємозв'язку передбачає, що процесуальний закон пов'язує можливість касаційного перегляду у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах "а", "б", "в" та "г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Доведення обставин, передбачених підпунктами "а" - "г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
Зі змісту касаційної скарги убачається, що постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року винесена внаслідок неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, оскільки суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 31 січня 2019 року № 809/799/17, від 22 квітня 2019 року у справі № 806/2143/18, від 24 квітня 2019 року у справі № 822/1487/18, пункту 28 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції».
Разом з тим, зазначаючи постанови Верховного Суду, висновки яких, на думку скаржника, не було враховано судом апеляційної інстанції, скаржник не обґрунтовує, в якій частині висновки оскаржуваного судового рішення суперечать наведеній судовій практиці.
На думку скаржника, оскаржувана постанова підлягає касаційному оскарженню з підстави, передбаченої підпунктом «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки становить значний суспільний інтерес (з Єдиного державного реєстру судових рішень можна пересвідчитись про велику кількість незаконно винесених оскаржуваних постанов ГУ Держпраці у Дніпропетровській області) або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу (так як сума штрафу, що незаконно був покладений на скаржника є дуже значним і непосильним як для фізичної особи-підприємця).
Суд критично оцінює наведені підстави касаційного оскарження, оскільки вказане обґрунтування не дає підстав вважати, що ця справа має фундаментальне значення на формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин.
Необґрунтованим є посилання скаржника на те, що справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, оскільки вони носять загальний характер, який притаманний кожній аналогічній справі.
Вжите законодавцем словосполучення "значний суспільний інтерес" необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об'єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Вказане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов'язані із збереженням, примноженням, захистом існуючих цінностей девальвація та/або втрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає питання загальнодержавного значення, як от визначення і зміни конституційного ладу в Україні, виборчого процесу (референдуму), обороноздатності держави, її суверенітету, найвищих соціальних цінностей, визначених Конституцією України тощо.
Скаржником не наведено обґрунтованих доводів, які б свідчили про значний суспільний інтерес саме до цієї конкретної справи й вказували на те, що предмет даного спору стосується питань, які мають виняткове значення для суспільства в контексті наведених вище критеріїв.
Стосовно «виняткового значення» справи для учасника справи, то в даному випадку оцінка судом такої «винятковості» може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі.
Твердження скаржника про те, що справа має виняткове значення, не обґрунтоване обставинами, які б виділяли вимоги скаржника якимись особливими ознаками, завдяки чому їх можна було б виокремити в окрему групу, та не свідчать про наявність заінтересованості суспільства в результатах розгляду саме цієї справи, а має суб'єктивний характер.
Кодекс адміністративного судочинства України передбачає умови за наявності яких справи розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження можуть переглядатися у касаційному порядку. Такими умовами можуть бути обставини, які виділяють вимоги скаржника якимись особливими, рідкісними чи унікальними ознаками, завдяки чому вони виокремлюються із загальних випадків.
Інші доводи скаржника в касаційній скарзі стосуються встановлення фактичних обставин справи та переоцінки доказів у ній, між тим як відповідно до частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Враховуючи викладені вимоги Кодексу адміністративного судочинства України, для можливості відкриття провадження у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, у касаційній скарзі скаржник має обґрунтовано зазначити підстави, вказані у підпунктах "а"-"г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд звертає увагу на те, що можливість відкриття касаційного провадження у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження залежить виключно від обставин конкретної справи: її значення для формування єдиної правозастосовчої практики; неможливості спростування особою, яка подає касаційну скаргу, обставин, встановлених оскаржуваним судовим рішенням, при розгляді іншої справи; значного суспільного інтересу справи чи її виняткового значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; помилкового віднесення судом справи до категорії справ незначної складності.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає справи, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".
Зазначене узгоджується з Рекомендаціями № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги в суд третьої інстанції повинні подаватися в першу чергу у рамках таких справ, які заслуговують третього судового розгляду, наприклад справи, які будуть розвивати право або які будуть сприяти однаковості тлумачення закону. Їх коло може бути також обмежене скаргами по тих справах, які стосуються питань права, які мають значення для всього суспільства в цілому. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування того, чому її справа буде сприяти досягненню таких цілей.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З огляду на наведене, Суд вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.
Керуючись статтями 248, 328, 333, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
1. Визнати поважними підстави пропуску строку на касаційне оскарження та поновити Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року.
2. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу.
3. Надіслати Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження, разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н.В. Коваленко
Суддя Я.О. Берназюк
Суддя І.В. Желєзний