65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"19" липня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/2980/20
Господарський суд Одеської області у складі судді Гута С.Ф., розглянувши матеріали скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НОТАПС" вх. №2-859/21 на бездіяльність державного виконавця Татарбунарського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегінального управління Міністрества юстиці України (м. Одеса) Мотуз Інни Миколіївни у справі №916/2980/20
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НОТАПС"
до відповідача: ОСОБА_1
про стягнення 53949,55 грн.,-
Суб'єкт оскарження: Татарбунарський районний відділ державної виконавчої служби Південного міжрегінального управління Міністрества юстиці України (м. Одеса) Мотуз І. М.
За участю представників сторін:
Від позивача: Грищенко О.М., - на підставі ордеру;;
Від відповідача: - не з'явився.;
Від ДВС: - не з'явився.;
19.10.2020 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "НОТАПС" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою (вх. ГСОО №3085/20 до відповідача - ОСОБА_1 про стягнення 53 949,55 грн.
Рішенням господарського суду Одеської області від 08.12.2020р. справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НОТАПС" до ОСОБА_1 про стягнення 53 949,55 грн.. було задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НОТАПС" (03187, м. Київ, просп. Академіка Глушкова, буд. 40, офіс 315; код ЄДРПОУ 38964292) 3% річних у розмірі 6 511 /шість тисяч п'ятсот одинадцять/ грн. 60 коп., інфляційні витрати у розмірі 47 437 /сорок сім тисяч чотириста тридцять сім/ грн. 47 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 102/дві тисячі сто дві/ грн. 00коп.
14.12.2020 року від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НОТАПС" (вх..№ 2-4195/20 від 14.12.2020 р.) про розподіл судових витрат.
05.01.2021 року додатковим рішенням було задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НОТАПС" та стягнуто з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НОТАПС" (03187, м. Київ, просп. Академіка Глушкова, буд. 40, офіс 315; код ЄДРПОУ 38964292) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 176 /девять тисяч сто сімдесят шість гривень/ грн. 46 коп.
19.01.2021р. на виконання вищезазначеного рішення Господарським судом Одеської області було видано відповідний наказ.
02.02.2021 року на виконання додаткового рішення було видано відповідний наказ.
08.07.2021р. до господарського суду Одеської області представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НОТАПС" було подано скаргу вх. № ГСОО 2-859/21 на бездіяльність державного виконавця Татарбунарського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегінального управління Міністрества юстиці України (м. Одеса) Мотуз Інни Миколіївни у справі №916/2980/20.
08.07.2021 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НОТАПС" надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі №916/2980/20.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 1207.2021р. скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НОТАПС" прийнято до розгляду та призначено на 19.07.2021р.
В обґрунтування скарги Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "НОТАПС" зазначає, що відповідно до Постанови Татарбунарського РВДВС Південного МРУ Міністерства Юстиції (м. Одеса) від 18 лютого 2021 року відкрито виконавче провадження №64561723 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області по справі №916/2980/20 від 02 лютого 2021 року про стягнення і 5 ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НОТАПС»» (03187. м. Київ, вул. Академіка Глушкова, 40, корм..5. офіс 526; код ЄДРПОУ 38964292) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 176 (десят ь тисяч сто сімдесят шіст ь) гривень 46 копійок
На сьогодні наказ Господарського суду Одеської області но справі №916/2980/20 від 02 лютого 2021 року не виконаний.
Доцільно наголосити на тому, що не дивлячись на безпосереднє відкриття виконавчого провадження №964561723 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області по справі №916/2980/20 від 02 лютого 2021 року державним виконавцем Татарбунарського РВДВС Південного МРУ Міністерства Юстиції (м. Одеса) Барбінягра Вікторія Валеріївна. В подальшому згідно офіційних відомостей, котрі містяться на офіційному веб-саінні Автоматизованої системи виконавчих проваджень, відповідальною особою визначено та с державний виконавець Татарбунарського РВДВС Південного МРУ Міністерства Юстиції (м. Одеса) Мотуз Інна Миколаївна
Так, відповідно до офіційних відомостей, котрі містяться на офіційному веб-сайті Автоматизованої системи виконавчих проваджень, за період із 18 лютого 2021 року по 02 липня 2021 року, в силу дії обов'язкових норд і Закону України про виконавче провадження", всіх повних, своєчасних, належних, допустимих та об'єктивних виконавчих дій, Татарбунарським РВДВС Південного МРУ Міністерства Юстиції (м. Одеса) не вчинялось.
У зв'язку із цим, Скаржник звертається до суду із скаргою ті бездіяльність державного виконавця Татарбунарського РВДВС Південного МРУ Міністерства Юстиції (м. Одеси) Мотуз Інші Миколаївни у виконавчому провадженні №64561723 щодо примусового виконання наказу Господарського судуОдеської області по справі №916/2980/20 від 02 лютого 2021 року.
Суб'єкт владних повноважень повинен бути утворений в порядку, ^визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
«У межах повноважень» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії. не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.
«У спосіб» означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способі правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.
Так, умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначено, зокрема та не обмежуючись, Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року №1404- VIII та Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
За статтею 1 Закону України “Про виконавче провадження", виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів га інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону
Завданням органів та осіб, котрі здійснюють примусове виконання є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом (статті 3 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»).
Виконавчі дії - це заходи примусового виконання, перелік яких міститься в ст.. 10 названого Закону, а саме: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, утому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами: 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувану предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Відповідно до частин 1-2 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неулереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом: 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки.
Окрім наведеного, відповідно до частин 4 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
Під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення (частина 5 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»).
Виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника (ч. 8 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження»).
ТОВ «КОМПАНІЯ «НОТАПС»» зазначає, що законодавцем передбачений чіткий порядок здійснення дій у виконавчому провадженні. Враховуючи те, що виконавець наділений владними повноваженнями, то він повинен дотримуватись цих вимог законодавства з метою забезпечення максимального дотримання засад, передбачених ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження». Зокрема, такими засадами є - верховенство права, законність, справедливість, неупередженість та об'єктивність, гласність та відкритість виконавчого провадження. Разом з тим, порушення зазначених засад мас наслідком порушення безпосередньо прав сторін виконавчого провадження.
При цьому здійснення виконавцем комплексу дій, які визначені законом, будуть вважатися належними у разі вжиття останнім усіх необхідних (можливих) заходів у їх передбаченій нормативно- правовим актом певній послідовності для повного виконання виконавчого документу у встановлені законом строки, з дотриманням прав учасників виконавчого провадження - стягувана та боржника.
Під час виконавчого провадження кожна дія або рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Під час виконавчого провадження кожна дія або рішений повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, то є об'єктивно необхідними для виконання дій та прийняття рішень.
Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Законом строки виконання окремих Рій або прийняття окремих рішень
Розумний строк в контексті виконавчого процесу - це строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) здійснення виконавчого провадження.
ТОВ «КОМПАНІЯ «НОТАПС»» просить врахувати, що виконавче провадження також має свої процесуальні правила, які закріпленні в законі і недобросовісність державного виконавця може призвести до незадовільної організації виконавчого провадження й порушення прав однієї зі сторін у виконавчому провадженні: стяіувача чи боржника. Поверхове вчинення виконавчих дій, ігнорування норм матеріального та процесуального права може призвести до істотного порушення строків здійснення виконавчих дій.
Отже, принцип розумності строків зазначений в тих нормативних актах, які регламентують діяльність органів, наділених повноваженнями правоаналізу. Це означає, виконавець не може орієнтуватись на принципи права, а зобов'язаний чітко дотримуватись вимог закону. Тобто, державний виконавець не може діяти в межах аналогії закону чи права, а лише в межах визначених законом процедур.
Відповідно до ч. 8 ст. 48 Закону №1404-VIII виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.
Періодичність проведення таких перевірок чітко визначена Законом України «Про виконавче провадження», тобто такі перевірки не мають вчинитися виконавцем одноразово.
Керуючись статтею 19 Закону України “Про виконавче провадження”, ТОВ «КОМПАНІЯ «НОТАПС»» було направлено до Татарбунарського РВДВС Південного МРУ Міністерства Юстиції (м. Одеса) клопотання вих. №05-1/03 від 05 березня 2021 року про вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №64561723 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області по справі №916/2980/20 від 02 лютого 2021 року.
Натомість, дане клопотання Татарбунарським РВДВС Південного МРУ Міністерства Юстиції (м. Одеса) залишено без задоволення та нехтуванням вимог (Пропозицій) щодо вжиття належних та допустимих виконавчих дій.
ТОВ «КОМПАНІЯ «НОТАПС» звертає увагу на те, що Тагарбунарський РВДВС Південного МРУ Міністерства Юстиції (м. Одеса) належних, повних та об'єктивних виконавчих дій щодо примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області по справі №916/2980/20 від 02 лютого 2021 року не вчинив, що є порушенням норм виконавчо-процесуального законодавства.
ТОВ «КОМПАНІЯ «НОТАПС», ознайомившись із матеріалами виконавчого провадження №964561723 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області по справі N9916/2980/20 від 02 лютого 2021 року в Автоматизованій системі виконавчих проваджень та тими даними/відомостями про вжиті заходи та застосовані виконавчі дії Татарву царським РВДВС Південного МРУ Міністерства юстиції (м. Одеса), котрі останнім розміщенні в даній системі на підтвердження їх вжиття та/або застосування, зазначає про порушення та недотримання Татарбунарським РВДВС Південного МРУ Міністерства юстиції (м. Одеса) як статей 10, 18, 26, 36 Закону України «Про виконавче провадження» в цілому, так і положення частини 8 статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» зокрема.
Адже, виявлення рахунків Боржника як в загальному, так і на предмет відкриття боржником нових рахунків із метою у никнення від виконання рішення суду у даній справі, за період із 18 лютого 2021 року но 02 липня 2021 року не проводилась взагалі, тобто мас місце порушення/не дотримання положення частини 8 статті 48 Закону України «Про виконавче провадження».
Таким чином, є всі підстави стверджувати, наполягати та наголошувати на тому, що Татарбунарським РВДВС Південіюго МРУ Міністерства юстиції (м._Одеса) виконавчі заходи в рамках виконавчого провадження №64561723 щодо примусового виконаїіня наказу Господарського суду Одеської області по справі №916/2980/20 від 02 лютого 2021 року не злійснююі ься взагалі або здійснюються формально, поверхнево та носять «кабінетний» характер, котрий полягає в тому, що більшість дій, котрі проводяться, здійснюються в межах кабінету як робочого місця державного виконавця, та навіть при виявлені майна/активів Боржника, в реальності та дійсності не реалізуються не виконуються.
Поряд із цим, об'єктивним залишається той факт, що в силу умислу та/або власного недбальства, котра призвела до певної бездіяльності органу ДВС, левова частина майна, коштів та інших активів Боржника залишається у вільному розпорядженні Боржника за умовами того, що рішення суду у даній справі так і Боржником не виконано.
Слід наголосити на тому, що, підтвердженням та/або спростування бездіяльності державного виконавця Татарбунарського РВДВС Південного МРУ Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо вказаного вище порушення можу слугувати та слугує відомості (виписка, довідка, тощо) із обслуговуючих банків Боржника про рух коштів по відповідному рахунку в період із 18 лютого 2021 року по 02 липня 2021 року - чого наразі не вбачається та/або не існує.
Відтак заявник просить суд визнати за період із 18 лютого 2021 року по 02 липня 2021 року неправомірною бездіяльність державного виконавця Татарбунарського РВДВС Південного МРУ Міністерства Юстиції (м. Одеса) Мотуз Інни Миколаївни у виконавчому провадженні №64561723 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області по справі №916/2980/20 від 02 лютого 2021 року, котра виразилась у порушенні строків та порядку вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №64561723 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області по справі №916/2980/20 від 02 лютого 2021 року.
У зв'язку із цим, Скаржник звертається до суду із скаргою на бездіяльність державного виконавця Татарбунарського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегінального управління Міністрества юстиці України (м. Одеса) Мотуз Інни Миколіївни у справі №916/2980/20.
Відповідно до ч. 1 ст. 342 скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.
Згідно зі статтею 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Частиною 2 статті 342 Господарського процесуального кодексу України визначено, що неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Представники відповідача та органу ДВС в судове засідання не з'явилися, міркувань від відповідача щодо скарги до суду не надходило.
За таких обставин, скарга розглядається за наявними матеріалами, відповідно до ст.165 ГПК України.
Розглянувши матеріали скарги, заслухавши пояснення представника позивача (скаржника) керуючись чинним законодавством України, суд дійшов до висновку про задоволення скарги з наступних підстав:
Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.ч.1,3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "НОТАПС" зазначає, що відповідно до Постанови Татарбунарського РВДВС Південного МРУ Міністерства Юстиції (м. Одеса) від 18 лютого 2021 року відкрито виконавче провадження №64561723 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області по справі №916/2980/20 від 02 лютого 2021 року про стягнення і 5 ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НОТАПС»» (03187. м. Київ, вул. Академіка Глушкова, 40, корм..5. офіс 526; код ЄДРПОУ 38964292) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 176 (десят ь тисяч сто сімдесят шіст ь) гривень 46 копійок
На сьогодні наказ Господарського суду Одеської області но справі №916/2980/20 від 02 лютого 2021 року не виконаний.
Доцільно наголосити на тому, що не дивлячись на безпосереднє відкриття виконавчого провадження №964561723 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області по справі №916/2980/20 від 02 лютого 2021 року державним виконавцем Татарбунарського РВДВС Південного МРУ Міністерства Юстиції (м. Одеса) Барбінягра Вікторія Валеріївна. В подальшому згідно офіційних відомостей, котрі містяться на офіційному веб-саінні Автоматизованої системи виконавчих проваджень, відповідальною особою визначено та с державний виконавець Татарбунарського РВДВС Південного МРУ Міністерства Юстиції (м. Одеса) Мотуз Інна Миколаївна
Так, відповідно до офіційних відомостей, котрі містяться на офіційному веб-сайті Автоматизованої системи виконавчих проваджень, за період із 18 лютого 2021 року по 02 липня 2021 року, в силу дії обов'язкових норд і Закону України про виконавче провадження", всіх повних, своєчасних, належних, допустимих та об'єктивних виконавчих дій, Татарбунарським РВДВС Південного МРУ Міністерства Юстиції (м. Одеса) не вчинялось.
ТОВ «КОМПАНІЯ «НОТАПС» звертає увагу на те, що Татарбунарський РВДВС Південного МРУ Міністерства Юстиції (м. Одеса) належних, повних та об'єктивних виконавчих дій щодо примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області по справі №916/2980/20 від 02 лютого 2021 року не вчинив, що є порушенням норм виконавчо-процесуального законодавства.
ТОВ «КОМПАНІЯ «НОТАПС», ознайомившись із матеріалами виконавчого провадження №964561723 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області по справі N9916/2980/20 від 02 лютого 2021 року в Автоматизованій системі виконавчих проваджень та тими даними/відомостями про вжиті заходи та застосовані виконавчі дії Татарбунарським РВДВС Південного МРУ Міністерства юстиції (м. Одеса), котрі останнім розміщенні в даній системі на підтвердження їх вжиття та/або застосування, зазначає про порушення та недотримання Татарбунарським РВДВС Південного МРУ Міністерства юстиції (м. Одеса) як статей 10, 18, 26, 36 Закону України «Про виконавче провадження» в цілому, так і положення частини 8 статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» зокрема.
Зазначене і зумовило звернення позивача до суду з відповідною скаргою.
За статтею 1 Закону України “Про виконавче провадження”, виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону
Завданням органів державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом (статті 3 Закону України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів”).
Відповідно до ч. 5 ст. 238 ГПК України у резолютивній частині рішення зазначаються:
1) висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог;
2) розподіл судових витрат;
3) строк і порядок набрання рішенням суду законної сили та його оскарження;
4) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків сторін (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України.
Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Наказ, судовий наказ, ухвала суду мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.
Відповідно до п.п.2,3 розділу IV Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, виконавцем до Системи обов'язково вносяться відомості про проведення всіх виконавчих дій та прийняття процесуальних рішень. До Системи в обов'язковому порядку вносяться також відомості про всі документи, отримані на запит державного виконавця, заяви сторін виконавчого провадження, відповіді на них та їх скановані копії. Відомості про проведення виконавчих дій вносяться до Системи одночасно з виготовленням документа, на підставі якого вчиняється виконавча дія, або одночасно з виготовленням документа, яким оформлюється проведення виконавчої дії. У разі здійснення виконавчої дії за межами органу державної виконавчої служби (офіса приватного виконавця) відомості про таку дію вносяться до Системи не пізніше наступного робочого дня після її проведення.
Згідно з положеннями п.п.1,2 розділу VІ Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, Міністерство юстиції України забезпечує вільний та безоплатний доступ до інформації Системи у мережі Інтернет на своєму офіційному веб-сайті з можливістю перегляду, пошуку, копіювання та роздрукування інформації (на основі поширених веб-оглядачів та редакторів) без обмежень та цілодобово у формі відкритих даних. З метою забезпечення доступу до інформації Системи сторонам виконавчого провадження у постанові про відкриття виконавчого провадження роз'яснюється таке право, вказуються адреса відповідного веб-сайту в мережі Інтернет, а також ідентифікатор для доступу до інформації про виконавче провадження та порядок його використання. Система забезпечує можливість формування сторонами виконавчого провадження узагальненої інформації про рішення (виконавчі дії), прийняті (вчинені) виконавцем, із зазначенням дати їх прийняття (вчинення) та з можливістю роздрукування такої інформації.
Отже, державним виконавцем вносяться відомості про вчинення всіх виконавчих дій у виконавчому провадженні до автоматизованої системи виконавчого провадження, доступ до якої є відкритим у мережі Інтернет з урахуванням наявного у сторони виконавчого провадження ідентифікатору для доступу до інформації про виконавче провадження.
За таких обставин, господарський суд дійшов висновку, що наявні відомості про вчинення виконавчих дій, які відображені у Інформації про виконавче провадження, за відсутності доказів зворотного, є достовірними та повними.
До того ж господарським судом враховано, що відповідно до положень ч.2 ст.74 ГПК України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Між тим, державним виконавцем не надано до суду жодних доказів на підтвердження вчинення ним всіх необхідних передбачених Законом України "Про виконавче провадження" виконавчих дій, що в свою чергу надає можливість суду визнати обставину невчинення державним виконавцем таких дій встановленою.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.13 Закону України "Про виконавче провадження" під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону.
Згідно з ч.1, п.3 ч.2 ст.18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний: розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.
У ч. 3 ст.18 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: 1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; 2) проводити перевірку виконання юридичними особами незалежно від форми власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників; 3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; 4) за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв'язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду; 5) безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх; 6) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; 7) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; 8) здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв'язку з виконавчим провадженням; 9) використовувати за згодою власника приміщення для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспортні засоби стягувача або боржника за їхньою згодою для перевезення майна; 10) звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз'яснення рішення у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення; 11) приймати рішення про відстрочку та розстрочку виконання рішення (крім судових рішень), за наявності письмової заяви стягувача; 12) звертатися до суду з поданням про розшук дитини, про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання; 13) звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб; 14) викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні. У разі якщо боржник без поважних причин не з'явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу; 15) залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання; 16) накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; 17) застосовувати під час примусового виконання рішень фото- і кінозйомку, відеозапис; 18) вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; 19) у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів; 20) залучати в разі потреби до проведення чи організації виконавчих дій суб'єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача; 21) отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком; 22) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.
Згідно з ч.4 ст.24 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.
Відповідно до ч.ч.2,3 ст.36 Закону України "Про виконавче провадження" розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням. У разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов'язковою для виконання поліцією.
Згідно з п.п.11,12 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції від 02.04.2012р. №512/5, запит виконавця є письмовим документом, який є обов'язковим для виконання органами, установами, організаціями, посадовими особами і фізичними особами щодо надання виконавцю інформації, документів або їх копій, необхідних для здійснення його повноважень. Отримана інформація використовується органами державної виконавчої служби (приватним виконавцем) виключно із службовою метою. У вимозі, дорученні, запиті виконавця обов'язково зазначаються: найменування органу державної виконавчої служби, прізвище, ім'я та по батькові державного виконавця або прізвище, ім'я та по батькові приватного виконавця; дата відкриття та номер виконавчого провадження; реквізити виконавчого документа; строк виконання; наслідки невиконання.
Відповідно до ч.ч.2,8 ст.48 Закону України "Про виконавче провадження" стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. Виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.
Тобто, згідно вимог Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець повинен періодично проводити перевірки з метою належного виконання рішення суду. Такі перевірки мають вчинятися державним виконавцем систематично, доказів дотримання та виконання даного пункту (вимоги законодавства) не було дотримано - станом на дату подання даної скарги у матеріалах виконавчого провадження не існує.
Адже, виявлення рахунків Боржника як в загальному, так і на предмет відкриття Боржником нових рахунків із метою уникнення від виконання рішення суду у даній справі, за період із із 18 лютого 2021 року по 02 липня 2021 року взагалі не проводилась.
Таким чином, є всі підстави стверджувати, наполягати та наголошувати на тому, що Татарбунарський РВДВС Південного МРУ Міністерства Юстиції (м. Одеса) належних, повних та об'єктивних виконавчих дій щодо примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області по справі №916/2980/20 від 02 лютого 2021 року не вчинив, що є порушенням норм виконавчо-процесуального законодавства.
Татарбунарський РВДВС Південного МРУ Міністерства Юстиції (м. Одеса) належних, повних та об'єктивних виконавчих дій щодо примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області по справі №916/2980/20 від 02 лютого 2021 року не вчинив, що є порушенням норм виконавчо-процесуального законодавства.
Поряд із цим, об'єктивним залишається той факт, що в силу умислу та/або власного недбальства, котра призвела до певною бездіяльності, левова частина коштів Боржника залишається у вільному розпорядженні Боржника за умовами того, що рішення суду у даній справі так і Боржником не виконано.
Таким чином, державною виконавчою службою не спростовано, а матеріали справи не містять доказів, що державним виконавцем вживалися усі передбачені законом заходи, спрямовані на вчасне і повне виконання рішення суду у цій справі.
Згідно з положеннями ст.129 Конституції України обов'язковість рішення суду визначено однією із основних засад судочинства.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Конституційний Суд України у своєму рішенні №18-рп/2012 від 13.12.2012р. вказав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.
Розглядаючи справу №5-рп/2013, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26.06.2013р. зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п.3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012р. № 11-рп/2012).
З наведених приписів Конституції України та рішень Конституційного Суду України вбачається декларування законодавцем безумовного права кожного, на чию користь ухвалено судове рішення, на його виконання.
У ч.ч.2,4 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - Європейський суд) як джерело права.
У рішенні Європейського суду від 20.07.2004р. у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін. Отже, для цілей ст.6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".
Правові висновки про те, що виконання рішення, ухваленого тим чи іншим судом, треба розглядати як складову частину судового розгляду, як цього вимагає положення статті 6 Конвенції, у якій йдеться про необхідність забезпечення справедливого судового процесу, містяться також у рішеннях Європейського суду у справах "Бурдов проти Росії", "Горнсбі проти Греції".
Відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу до Конвенції (справа "Юрій Миколайович Іванов проти України", рішення Європейського суду від 15.10.2009р.).
Господарський суд вважає, що встановлена судом бездіяльність державного виконавця під час примусового виконання наказу господарського суду Одеської області по справі №916/2980/20 від 02 лютого 2021 року за період з із 18 лютого 2021 року по 02 липня 2021року порушує права стягувача на виконання рішення суду, яке гарантоване йому Конституцією України.
Відповідно до ч.1 ст.74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.343 ГПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
З огляду на вищевикладене господарський суд дійшов висновку про задоволення скарги, визнати за період із 18 лютого 2021 року по 02 липня 2021 року неправомірною бездіяльність державного виконавця Татарбунарського РВДВС Південного МРУ Міністерства Юстиції (м. Одеса) Мотуз Інни Миколаївни у виконавчому провадженні №64561723 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області по справі №916/2980/20 від 02 лютого 2021 року, котра виразилась у порушенні строків та порядку вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №64561723 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області по справі №916/2980/20 від 02 лютого 2021 року, із врахуванням норм Закону України “Про виконавче провадження”.
Керуючись ст.ст.234,342, 343, 344 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НОТАПС" вх. №2-859/21 на бездіяльність державного виконавця Татарбунарського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегінального управління Міністрества юстиці України (м. Одеса) Мотуз Інни Миколіївни у справі №916/2980/20 - задовольнити.
2.Визнати за період із 18 лютого 2021 року по 02 липня 2021 року неправомірною бездіяльність державного виконавця Татарбунарського РВДВС Південного МРУ Міністерства Юстиції (м. Одеса) Мотуз Інни Миколаївни у виконавчому провадженні №64561723 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області по справі №916/2980/20 від 02 лютого 2021 року, котра виразилась у порушенні строків та порядку вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №64561723 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області по справі №916/2980/20 від 02 лютого 2021 року, із врахуванням норм Закону України “Про виконавче провадження”.
Ухвала набирає законної сили в порядку ст.235 ГПК України та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її проголошення (підписання).
Повний текст складено 23 липня 2021р.
Суддя С.Ф. Гут