"19" липня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/738/21
Господарський суд Одеської області у складі:
судді С.В. Літвінова
при секретарі Т.О. Липі
розглянувши справу в підготовчому засіданні за позовом Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі, якою є Одеська філія Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Одеського морського порту) (Митна площа,1,Одеса,Одеська область,65026) до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Продовольча компанія АМ" (провулок Мукачівський, 6/5,кв.1,Одеса,Одеська область,65012) про стягнення 405095,5 грн.;
за участю представників:
від позивача: Бернатович О.О. - довіреність;
від відповідача : Рязанцев Д.І. - довіреність.
ВСТАНОВИВ: Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі відокремленого підрозділу - Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Продовольча компанія АМ", в якому просить господарський суд: про стягнення заборгованості у розмірі 405095,50 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору про допуск до об'єктів портової інфраструктури № 2772-П-ОДФ-19 від 09.12.2019 р.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.03.2021 р. відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
14.05.2021р. відповідач надав відзив на позов згідно якому проти позову заперечує та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав викладених у відзиві.
Обґрунтовуючи відзив відповідач зазначає, що позивач не надавав відповідачу послуги, передбачені Договором про допуск до об'єктів портової інфраструктури № 2772-П-ОДФ-19 від 09.12.2019 р. у зазначеному у позові обсязі. Відповідач Акти наданих послуг не підписував, із ними не погоджувався та надавав на них свої зауваження. Користування послугами позивача мало місце позивачем у квітні 2019 р., жовтні 2019 р. та грудні 2019 р.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.05.2021 р. було продовжено строк підготовчого засідання по справі до 23.06.2021 р.
02.06.2021р. позивач надав відповідь на відзив, де зазначив, що із відзивом відповідача не погоджується та просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Окремо позивач зазначає, що у додатку до Договору про допуск до об'єктів портової інфраструктури № 2772-П-ОДФ-19 від 09.12.2019 р. є посилання на загальну послугу із користування автошляхами інв.. №№ 068545, 068555, 068590, 072527, 101986, 057262, 200096 та узгодження сторонами фіксованої ціни,- "абонплати" за таке користування. Абонентська плата - фіксований платіж, який може встановлюватися оператором для абонента за доступ на постійній основі до своєї мережі незалежно від факту користування послугою. Тобто, між ТОВ "Продовольча компанія АМ" та Адміністрацією під час укладання Договору про допуск до об'єктів портової інфраструктури № 2772-П-ОДФ-19 від 09.12.2019 р. була встановлена фіксована плата за користування автошляхами, яка не залежить від кількості такого користування та є за своєю природою абонплатою.
09.06.2021р. відповідач надав до суду свої заперечення у яких зазначив, що вважає позовні вимоги позивача безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню та просить відмовити у їх задоволенні.
Посилається на некоректність використання позивачем терміну "абонентська плата" та вказує, що використання послугами позивача за Договором про допуск до об'єктів портової інфраструктури № 2772-П-ОДФ-19 від 09.12.2019 р. мало місце лише протягом 3 місяців, а саме у квітні 2019 р., у жовтні 2019 р., у грудні 2019 р., коли мало місце користування послугами позивача у рамках Договору про забезпечення доступу Портового оператора до причалу (ів) № 15-П-АМПУ-19 від 26.03.2019 р.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.06.2021 р. було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на 15.06.2021 р.
У судовому засіданні 19.07.2021 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Розглянувши матеріали справи суд встановив.
09.12.2019 між Державним підприємством "Адміністрація морських портів України, в особі Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (надалі - Позивач, Адміністрація) та ТОВ "Продовольча компанія АМ" (надалі - Відповідач, Користувач) було укладений Договір про допуск до об'єктів портової інфраструктури № 2772-П-ОДФ-19 (надалі також - Договір).
Відповідно до п. 1.1. Договору предметом Договору є надання Користувачу послуг з користування об'єктом (ами) портової інфраструктури, який (і) закріплений (і) за Адміністрацією та знаходиться (яться) на її балансі, з метою можливості забезпечення максимально ефективного виробничого процесу, та який (і) зазначений (і) в Додатку (ах) № 1-5 (надалі об'єкт (и) інфраструктури, який є невід'ємною частиною цього Договору.
Пунктом 1 Додатку № 1-5 до Договору, передбачено, що Адміністрація надає послуги Користувачу використання автошляхів (інв.. №№ 068545, 068555, 068590, 072527, 101986, 057262, 200096).
Згідно з п. 1.2. Договору Користувач сплачує плату Адміністрації за надані Послуги в порядку та на умовах, передбачених цим Договором.
Відповідно до п. 2.1. Додатку № 1 до Договору, визначено, що вартість послуг, що надаються Адміністрацією, становить 16 075,22 грн. на місяць, без урахування ПДВ.
У відповідності до вищеозначених умов Договору, Адміністрацією виставлені рахунки на загальну суму: 405095,50 грн.
Згідно з п. 2.7. Договору Користувач оплачує рахунки до 20 (двадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим, шляхом банківського переказу грошових коштів на поточний рахунок Адміністрації, згідно з Актом наданих послуг.
Адміністрацією, у рамках Договору виписав відповідачу наступні Акти наданих послуг: за період квітень-грудень 2019 р. від 31.12.2019 р. на суму 173612,38 грн. з ПДВ; за січень 2020 р. від 31.01.2020 р. на суму 19290,26 грн. з ПДВ; за лютий 2020 р. від 29.02.2020 р. на суму 19290,26 грн. з ПДВ; за березень 2020 р. від 31.03.2020 р. на суму 19290,26 грн. з ПДВ; за квітень 2020 р. від 30.04.2020 р. на суму 19290,26 грн. з ПДВ; за травень 2020 р. від 31.05.2020 р. на суму 19290,26 грн. з ПДВ; за червень 2020 р. від 30.06.2020 р. на суму 19290,26 грн. з ПДВ; за липень 2020 р. від 31.07.2020 р. на суму 19290,26 грн. з ПДВ; за серпень 2020 р. від 31.08.2020 р. на суму 19290,26 грн. з ПДВ; за вересень 2020 р. від 30.09.2020 р. на суму 19290,26 грн. з ПДВ; за жовтень 2020 р. від 31.10.2020 р. на суму 19290,26 грн. з ПДВ; за листопад 2020 р. від 30.11.2020 р. на суму 19290,26 грн. з ПДВ; за грудень 2020 р. від 31.12.2020 р. на суму 19290,26 грн. з ПДВ.
Відповідач із вказаними актами наданих послуг не погодився та не підписав, надав на кожний з актів свої заперечення.
Згідно з п. 8.1. Договору договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 31.12.2019 року, але у будь-якому разі до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань. Дія Договору вважається продовженою на кожен наступний календарний рік, якщо не пізніше ніж за 30 календарних днів до останнього дня терміну дії Договору жодна з Сторін письмово не повідомила іншу Сторону про припинення Договору. Сторони дійшли згоди, що відповідно до ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України, умови даного Договору розповсюджуються на відносини сторін, які виникли з 01.04.2019 р.
Враховуючи вищевикладене, Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі відокремленого підрозділу - Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Продовольча компанія АМ", в якому просить господарський суд: про стягнення заборгованості у розмірі 405095,50 грн.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
У відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Згідно зі ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу Україн кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема: припинення правовідношення.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).
Згідно ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Ст. 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.
Як встановлено судом, між ТОВ "Продовольча компанія АМ", у якості Користувача та ДП "Адміністрація морських портів України", у якості Адміністрації, було укладено Договір про допуск до об'єктів портової інфраструктури № 2772-П-ОДФ-19 від 09.12.2019 р.
При цьому, Договір про допуск до об'єктів портової інфраструктури № 2772-П-ОДФ-19 від 09.12.2019 р. укладався у зв'язку із укладанням між відповідачем та позивачем Договору про забезпечення доступу Портового оператора до причалу (ів) № 15-П-АМПУ-19 від 26.03.2019 р., про що у позовній заяві вказує сам позивач, посилаючись на те що Договори про допуск до об'єктів портової інфраструктури укладаються безпосередньо із портовими операторами та стосуються доріг, що використовуються портовими операторами у виробничому процесі (тобто при здійснені вантажно-розвантажувальних робіт безпосередньо на причалах порту портовими операторами).
Також, між ТОВ "Продовольча компанія АМ", та ДП "Адміністрація морських портів України" було також укладено Договір про забезпечення доступу Портового оператора до причалу (ів) № 15-П-АМПУ-19 від 26.03.2019 р.
Відповідно до п. 1.1 Договору про забезпечення доступу Портового оператора до причалу (ів) № 15-П-АМПУ-19 від 26.03.2019 р., - ДП "Адміністрація морських портів України" зобов'язується забезпечити доступ Портового оператора (ТОВ "Продовольча компанія АМ") до причалів Одеської філії ДП "Адміністрація морських портів України" (послуга), що перебувають у господарському віданні ДП "Адміністрація морських портів України" для проведення Портовим оператором вантажно-розвантажувальних робіт, а Портовий оператор зобов'язується сплатити ДП "Адміністрація морських портів України" плату за послуги.
На те, що два вищевказаних договори пов'язані вказує і те, що строк дії вказаний у п. 8.1. Договору про допуск до об'єктів портової інфраструктури № 2772-П-ОДФ-19 від 09.12.2019 р., згідно з вимогами ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України, почав розповсюджуватися на відносини сторін, які виникли з 01.04.2019 р., тобто з моменту початку дії Договору про забезпечення доступу Портового оператора до причалу (ів) № 15-П-АМПУ-19 від 26.03.2019 р.
Таким чином, Договір про допуск до об'єктів портової інфраструктури № 2772-П-ОДФ-19 від 09.12.2019 р. був укладений з метою реалізації та виконання Договору про забезпечення доступу Портового оператора до причалу (ів) № 15-П-АМПУ-19 від 26.03.2019 р.
Відповідно до п. 1.1. Договору про допуск до об'єктів портової інфраструктури № 2772-П-ОДФ-19 від 09.12.2019 р. , - предметом Договору про допуск до об'єктів портової інфраструктури № 2772-П-ОДФ-19 від 09.12.2019 р. є надання Користувачу послуг з користування об'єктом (ами) портової інфраструктури, який (і) закріплений (і) за Адміністрацією та знаходиться (яться) на її балансі, з метою можливості забезпечення максимально ефективного виробничого процесу, та який (і) зазначений (і) в Додатку № 1-5, який є невід'ємною частиною цього Договору.
Згідно з п. 1.2. Договору про допуск до об'єктів портової інфраструктури № 2772-П-ОДФ-19 від 09.12.2019 р., - Користувач сплачує плату Адміністрації за надані послуги в порядку та на умовах, передбачених цим Договором.
У відповідності до п. 2.3. Договору про допуск до об'єктів портової інфраструктури № 2772-П-ОДФ-19 від 09.12.2019 р., - оплата за користування об'єктом (ами) інфраструктури здійснюється на підставі рахунку Адміністрації та Акту надання послуг.
П. 1 Додатку № 1-5 до Договору про допуск до об'єктів портової інфраструктури № 2772-П-ОДФ-19 від 09.12.2019 р., передбачено, що Адміністрація надає послуги Користувачу використання автошляхів (інв.. №№ 068545, 068555, 068590, 072527, 101986, 057262, 200096).
П. 2.1. Додатку № 1 до Договору про допуск до об'єктів портової інфраструктури № 2772-П-ОДФ-19 від 09.12.2019 р., визначено, що вартість послуг, що надаються Адміністрацією, становить 16 075,22 грн. на місяць, без урахування ПДВ.
За своєю правовою природою вказаний вище Договір про допуск до об'єктів портової інфраструктури № 2772-П-ОДФ-19 від 09.12.2019 р., є договором про надання послуг.
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до пп. 185 п. 1 ст. 14 Податкового кодексу України: постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.
Відповідно до постанові Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 13.11.2017 р., - обов'язковою умовою для стягнення коштів за Договором про надання послуг є наявність доказів, які б підтверджували факт здійснення діяльності та виконання зобов'язань, що є предметом укладеного між сторонами договору (підписані без заперечень акти виконаних робіт, наданих послуг, картки, журнали тощо, які б свідчили, що такі послуги фактично були надані).
Згідно з правовою позицією, сформованою Вищим господарським судом України у постанові від 27.02.2007 р. № 38/239 рішення суду першої та апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог, щодо стягнення боргу за договором про надання послуг було скасовано у зв'язку із тим, що попередні судові інстанції у розгляді справи повинні були вичерпно з'ясувати обставини, пов'язані із фактичним наданням (чи ненаданням) замовникові послуг за Договором, і в залежності від цього вирішувати питання про задоволення вимог чи про відмову в такому задоволені.
Аналогічна правова позиція міститься і у рішенні Господарського суду Одеської області від 03.05.2018 р., постанові Одеського апеляційного господарського суду від 10.07.2018 р., залишених в законній силі ухвалою Касаційного господарського суду Верховного Суду від 06.08.2018 р. у рамках справи № 916/370/18.
Таким чином, вбачається, що оплата за послуги здійснюється лише у тому випадку, якщо ці послуги фактично надавалися та були спожиті стороною в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності.
Позивач, у рамках Договору про допуск до об'єктів портової інфраструктури № 2772-П-ОДФ-19 від 09.12.2019 р. виписав відповідачу наступні Акти наданих послуг: за період квітень-грудень 2019 р. від 31.12.2019 р. на суму 173612,38 грн. з ПДВ; за січень 2020 р. від 31.01.2020 р. на суму 19290,26 грн. з ПДВ; за лютий 2020 р. від 29.02.2020 р. на суму 19290,26 грн. з ПДВ; за березень 2020 р. від 31.03.2020 р. на суму 19290,26 грн. з ПДВ; за квітень 2020 р. від 30.04.2020 р. на суму 19290,26 грн. з ПДВ; за травень 2020 р. від 31.05.2020 р. на суму 19290,26 грн. з ПДВ; за червень 2020 р. від 30.06.2020 р. на суму 19290,26 грн. з ПДВ; за липень 2020 р. від 31.07.2020 р. на суму 19290,26 грн. з ПДВ; за серпень 2020 р. від 31.08.2020 р. на суму 19290,26 грн. з ПДВ; за вересень 2020 р. від 30.09.2020 р. на суму 19290,26 грн. з ПДВ; за жовтень 2020 р. від 31.10.2020 р. на суму 19290,26 грн. з ПДВ; за листопад 2020 р. від 30.11.2020 р. на суму 19290,26 грн. з ПДВ; за грудень 2020 р. від 31.12.2020 р. на суму 19290,26 грн. з ПДВ.
Судом було встановлено, що використання послуг позивача відповідачем у рамках Договору про допуск до об'єктів портової інфраструктури № 2772-П-ОДФ-19 від 09.12.2019 р., мало місце:
- у квітні 2019 р.: 09.04.2019 р. - 14.04.2019 р., - під час здійснення ТОВ " Продовольча компанія АМ", як Портовим оператором навантаження насіння соняшнику у кількості 4 377,00 т. на M/V PALMALI CONFIDENCE, через причал № 38;
- у жовтні 2019 р.: 08.10.2019 р. - 12.10.2019 р., - під час здійснення ТОВ " Продовольча компанія АМ", як портовим оператором навантаження насіння рапсу у кількості 8 228,00 т. на M/V VICTORIABORG, через причал № 38;
- у грудні 2019 р.: 10.12.2019 р. - 13.12.2019 р., - під час здійснення ТОВ "Продовольча компанія АМ", як портовим оператором навантаження насіння пшениці у кількості 4 949,00 т. на M/V ANNA 2005, через причал № 38, - у межах виконання Договору про забезпечення доступу Портового оператора до причалу (ів) № 15-П-АМПУ-19 від 26.03.2019 р.
Вказані вище обставини підтверджуються: Актом коригування до Акту наданих послуг від 30.04.2019 р. від 09.07.2019 р.; Актом наданих послуг від 31.10.2019 р.; Актом наданих послуг від 31.12.2019 р.; листом - відповіддю позивача на адвокатський запит № 1966/19-01-06/ Вих від 13.07.2021 р., зі змісту яких вбачається, що у квітні 2019 р., жовтні 2019 р. та грудні 2019 р. позивач, у рамках Договору про забезпечення доступу Портового оператора до причалу (ів) № 15-П-АМПУ-19 від 26.03.2019 р. надавав відповідачу послуги із забезпечення доступу Портового оператора до причалів, що перебувають у господарському віданні відповідача, з метою виконання навантажувально-розвантажувальних робіт безпосередньо на причалах Одеського морського порту, при цьому ці послуги були у повному обсязі оплачені відповідачем, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.
У інші місяці: у травні 2019 р.; у червні 2019 р.; у липні 2019 р.; у серпні 2019 р.; у вересні 2019 р.; у листопаді 2019 р.; у січні 2020 р.; у лютому 2020 р.; у березні 2020 р.; у квітні 2020 р.; у травні 2020 р.; у червні 2020 р.; у липні 2020 р.; у серпні 2020 р.; у вересні 2020 р.; у жовтні 2020 р.; у листопаді 2020 р.; у грудні 2020 р. відповідачу послуги у рамках Договору про допуск до об'єктів портової інфраструктури № 2772-П-ОДФ-19 від 09.12.2019 р. зі сторони позивача не надавалися, їх споживання відповідачем не здійснювалося, так як відповідач, як Портовий оператор не здійснював у ці періоди часу самостійно навантаження своїх вантажів безпосередньо через причали позивача і підстави для стягнення їх вартості у відповідача, - відсутні.
Договір про допуск до об'єктів портової інфраструктури № 2772-П-ОДФ-19 від 09.12.2019 р. укладався між позивачем і відповідачем саме з метою забезпечення ефективності виробничого процесу відповідача, як стивідорної компанії (портового оператора) при виконанні умов Договору про забезпечення доступу Портового оператора до причалу (ів) № 15-П-АМПУ-19 від 26.03.2019 р.
Судом також було встановлено, що відповідач Акти наданих послуг позивача не підписував та надавав на них свої заперечення.
У якості доказу надання послуг у рамках Договору про допуск до об'єктів портової інфраструктури № 2772-П-ОДФ-19 від 09.12.2019 р., відповідач також посилається на таблиці заїзду/виїзду автомобільного транспорту з 01.04.2019 р. по 31.12.2020 р.
З їх змісту дійсно вбачається, що у рамках господарської діяльності вантажний автомобільний транспорт, із вантажем, експедитором якого виступає відповідач заїжджав на територію Одеського морського порту у період з 01.04.2019 р. по 13.12.2020 р.
При цьому, було встановлено, що заїзд транспорту, користування інфраструктурою порту та оплата за ці послуги здійснювалася на підставі іншого існуючого між відповідачем та позивачем договору, а саме Договору № КД-6754 на експедирування вантажів в Одеському морському торговому порту від 28.03.2013 р.
Згідно з п. 1.2. Договору № КД-6754 на експедирування вантажів в Одеському морському торговому порту від 28.03.2013 р. (у останній редакції), - ТОВ "Продовольча компанія АМ" (Експедитор) поручає, а ДП "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація) приймає на себе зобов'язання із надання послуг із використання інфраструктури та шляхопроводів на території Одеського морського порту та послуг, пов'язаних з доглядом, видачею та відвантаженням з території Одеського морського порту, а також інших послуг, пов'язаних зі здійсненням перевалки та зберігання вантажів.
Відповідно до п. 2.2.10. Договору № КД-6754 на експедирування вантажів в Одеському морському торговому порту від 28.03.2013 р., вбачається, що ДП "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація) здійснює надання послуг з використання автотранспортними засобами ТОВ " Продовольча компанія АМ" (Експедитор) інфраструктури ДП "Адміністрація морських портів України" (Адміністрації).
При цьому, послуги ДП "Адміністрація морських портів України" відносно використання інфраструктури та шляхопроводів на території Одеського морського порту, за період з 01.04.2019 р. по 31.12.2020 р., стосовно вказаних у додатках до позовної заяви транспортних засобів, були у повному обсязі та своєчасно оплачені відповідачем, що підтверджується платіжними дорученнями № 2869 від 01.04.2019 р.; № 2976 від 18.04.2019 р.; № 2997 від 03.05.2019 р.; № 3039 від 27.05.2019 р.; № 3081 від 12.06.2019 р.; № 3080 від 19.06.2019 р.; № 3181 від 26.06.2019 р.; № 3140 від 09.07.2019 р.; № 3158 від 18.07.2019 р.; № 3176 від 22.07.2019 р.; № 3191 від 25.07.2019 р.; № 3198 від 29.07.2019 р.; № 3209 від 08.08.2019 р.; № 3222 від 15.08.2019 р.; № 3617 від 09.12.2019 р.; № 3751 від 20.02.2020 р.; № 3752 від 27.02.2020 р.; № 3971 від 27.04.2020 р.; № 3991 від 29.04.2020 р.; № 4033 від 18.05.2020 р.; № 4046 від 26.05.2020 р.; № 4126 від 02.07.2020 р.; № 4163 від 14.07.2020 р.; № 4174 від 16.07.2020 р.; № 4185 від 21.07.2020 .; № 4188 від 27.07.2020 р.; № 4192 від 29.07.2020 р.; № 4236 від 04.08.2020 р.; № 4247 від 10.08.2020 р.; № 4254 від 13.08.2020 р.; № 4272 від 18.08.2020 р.; № 4274 від 19.08.2020 р.; № 4323 від 26.08.2020 р.; № 4340 від 27.08.2020 р.; № 4373 від 08.09.2020 р.; № 4386 від 10.09.2020 р.; № 4424 від 23.09.2020 р.; № 4529 від 09.10.2020 р.; № 4550 від 13.10.2020 р.; № 4551 від 15.10.2020 р.; № 4570 від 22.10.2020 р.; № 4639 від 16.11.2020 р.; № 4647 від 17.11.2020 р.; № 4657 від 19.11.2020 р.; № 4727 від 09.12.2020 р. та Актами наданих послуг: у квітні 2019 р. від 30.04.2019 р.; у травні 2019 р. від 31.05.2019 р.; у червні 2019 р. від 30.06.2019 р.; у липні 2019 р. від 31.07.2019 р.; у серпні 2019 р. від 31.08.2019 р.; у листопаді 2019 р. від 30.11.2019 р.; у лютому 2020 р. від 29.02.2020 р.; у березні 2020 р. від 31.03.2020 р.; у квітні 2020 р. від 30.04.2020 р.; у травні 2020 р. від 31.05.2020 р.; у червні 2020 р. від 30.06.2020 р.; у липні 2020 р. від 31.07.2020 р.; у серпні 2020 р. від 31.08.2020 р.; у вересні 2020 р. від 30.09.2020 р.; у жовтні 2020 р. від 31.10.2020 р.; у листопаді 2020 р. від 30.11.2020 р.; у грудні 2020 р. від 31.12.2020 р.
Вказані вище Акти наданих послуг відповідно до Договору № КД-6754 на експедирування вантажів в Одеському морському торговому порту від 28.03.2013 р. були сформовані на підставі даних з реєстрів руху автотранспорту, які містяться у таблицях стосовно заїзду/виїзду автомобільного транспорту з 01.04.2019 р. по 31.12.2020 р. наданих у якості додатка до позовної заяви позивачем.
Надані позивачем у якості додатку до додаткових письмових пояснень 15.07.2021 р. копії заявок ТОВ "Продовольча компанія АМ" та виписки з автоматизованої системи контролю доступу, слідує, що вказані заявки були сформовані відповідачем у рамках Договору № КД-6754 на експедирування вантажів в Одеському морському торговому порту від 28.03.2013 р., про що містяться відповідні посилання у даних заявках, та з чого слідує, що використання портовою інфраструктурою мало місце у рамках іншого договору, а саме Договору № КД-6754 на експедирування вантажів в Одеському морському торговому порту від 28.03.2013 р.,
Таким чином, між позивачем та відповідачем було укладено три договори:
1) Договір про забезпечення доступу Портового оператора до причалу (ів) № 15-П-АМПУ-19 від 26.03.2019 р.;
2) Договір про допуск до об'єктів портової інфраструктури № 2772-П-ОДФ-19 від 09.12.2019 р.;
3) Договір № КД-6754 на експедирування вантажів в Одеському морському торговому порту від 28.03.2013 р.
Послуги за умовами Договору про допуск до об'єктів портової інфраструктури № 2772-П-ОДФ-19 від 09.12.2019 р. надавалися позивачем відповідачу лише у квітні 2019 р., жовтні 2019 р. та грудні 2019 р., лише одночасно із наданням послуг за Договором про забезпечення доступу Портового оператора до причалу (ів) № 15-П-АМПУ-19 від 26.03.2019 р., тобто під час навантаження відповідачем, у якості Портового оператора самостійно через причали позивача суден. При цьому, відповідач Акти наданих послуг позивача не підписував, надавав на них свої зауваження.
У інші місяці, транспортні засоби відповідача, який виступав вже у якості Експедитора, а не Портового оператора, рухалися по території порту позивача згідно з Договором № КД-6754 на експедирування вантажів в Одеському морському торговому порту від 28.03.2013 р., та були у повному обсязі оплачені відповідачем.
Суд також не погоджується із посилання позивача на існування "абонентської плати" та обов'язку відповідача з її сплати.
Обов'язок відповідача з оплати "абонентської плати" не відповідає умовам Договором про допуск до об'єктів портової інфраструктури № 2772-П-ОДФ-19 від 09.12.2019 р.
Використання позивачем положень п. 2 ст. 1 Закону України "Про телекомунікаційні послуги" йде у розріз із тими послугами, яки надаються позивачем у відповідності з Договором про допуск до об'єктів портової інфраструктури № 2772-П-ОДФ-19 від 09.12.2019 р., отже термін "абонентська плата" застосовується у відношенні до інших за своєю правовою природою відносин, - відносин у сфері користування телекомунікаційними мережами.
Зі змісту ст. 1 Закону України "Про телекомунікаційні послуги" вбачається, що телекомунікаційна мережа - комплекс технічних засобів телекомунікацій та споруд, призначених для маршрутизації, комутації, передавання та/або приймання знаків, сигналів, письмового тексту, зображень та звуків або повідомлень будь-якого роду по радіо, проводових, оптичних чи інших електромагнітних системах між кінцевим обладнанням.
Відповідно до п.1 ст. 1 цього ж Закону України "Про телекомунікаційні послуги" визначено, що абонент це споживач телекомунікаційних послуг, який отримує телекомунікаційні послуги на умовах договору, котрий передбачає підключення кінцевого обладнання, що перебуває в його власності або користуванні, до телекомунікаційної мережі.
Відповідно до ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України: зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч.1 ст. 629 Цивільного кодексу України: договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Договір про допуск до об'єктів портової інфраструктури № 2772-П-ОДФ-19 від 09.12.2019 р. не містить положень стосовно сплати "абонентської плати", а посилання на "абонентську плату" є безпідставним.
Отже, суд вважає, що за своє правовою природою Договір про допуск до об'єктів портової інфраструктури № 2772-П-ОДФ-19 від 09.12.2019 р. є виключно договором про надання послуг, так як предметом Договору є надання Користувачу послуг, та не містить положень щодо сплати Користувачем "абонентської плати".
Разом з цим, судом було встановлено, що відповідач користувався послугами позивача у рамках Договір про допуск до об'єктів портової інфраструктури № 2772-П-ОДФ-19 від 09.12.2019 р. протягом трьох місяців, а саме: у квітні 2019 р., у жовтні 2019 р. та у грудні 2019 р. Відповідач не надав доказів оплати наданих позивачем послуг за цей період.
За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ст.79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Інші посилання сторін не спростовують висновків, до яких дійшов суд.
При цьому, суд звертає увагу сторін на те, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЧ), яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів… мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. І хоча п.1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суду обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Саме такі висновки викладені у рішенні ЕСПЧ від 10.02.2010р.у справі "Серявін та інші проти України"
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
За таких обставин, у відповідача виникає обов'язок зі сплати наданих позивачем послуг за Договором про допуск до об'єктів портової інфраструктури № 2772-П-ОДФ-19 від 09.12.2019 р., за той проміжок часу, у якому відбувалося користування послугами, тобто у ті місяці у яких відповідач користувався послугами позивача за Договором про забезпечення доступу Портового оператора до причалу (ів) № 15-П-АМПУ-19 від 26.03.2019 р. та самостійно здійснював навантаження вантажу через причали позивача на судна тому суд частково задовольняє позов позивача.
Відповідно до приписів ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору, за подання позову покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Продовольча компанія АМ" (провулок Мукачівський, 6/5,кв.1,Одеса,Одеська область,65012, код ЄДРПОУ 32972638) на користь Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі, якою є Одеська філія Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Одеського морського порту) (Митна площа,1,Одеса,Одеська область,65026, код ЄДРПОУ 38728457) заборгованість у розмірі 57870,76грн. та 2270 грн. судового збору.
3. В іншій частині позовних відмовити
Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.
Повний текст складено 23 липня 2021 р.
Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.В. Літвінов