"14" липня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/911/21
Господарський суд Одеської області
У складі судді Желєзної С.П.
Секретаря судових засідань Ловга В.М.
За участю представників сторін:
Від позивача: Чорнуцький В.П. на підставі ордеру;
Від відповідача: не з'явився;
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом фізичної особи-підприємця Фотки Григорія Юхимовича до товариства з обмеженою відповідальністю „ГНО” про стягнення 82 588,52 грн., -
Фізична особа-підприємець Фотка Григорій Юхимович (далі по тексту - ОСОБА_1 ) звернувся до господарського суду із позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю „ГНО” (далі по тексту - ТОВ „ГНО”) про стягнення заборгованості у загальному розмірі 82 588,52 грн., яка складається із орендної плати у розмірі 35762,54 грн., пені у розмірі 1 585,98 грн., неустойки за прострочення повернення об'єкту оренди у розмірі 45 240,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем зобов'язань, прийнятих на себе за умовами договору оренди нежитлового приміщення від 25.09.2019р. в частині сплати орендних платежів та повернення об'єкту оренди після розірвання договору у судовому порядку.
ТОВ „ГНО” не скористалось наданим законом правом на участь свого представника у даному судовому процесі. При цьому, ухвали суду про дату та час судових засідань надсилались на адресу місцезнаходження відповідача згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 10025, Житомирська обл., м. Житомир, вул. Промислова, буд. 22. Проте, ухвали суду, якими відповідач був повідомлений про розгляд судом даного спору були повернуті до суду у зв'язку із відсутністю адресата.
Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Враховуючи вимоги п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України, господарський суд доходить висновку про належне повідомлення ТОВ „ГНО” про розгляд господарським судом даної справи. Оскільки відповідачем не було надано суду відзиву на позов, справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 178 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представника позивача, суд встановив наступне.
25.09.2019р. між Фоткою Г.Ю. (Орендодавець) та ТОВ ,,ГНО” (Орендар) було укладено договір оренди нежилого приміщення б/н, відповідно до п. п. 1.1, 1.4 якого Орендодавець надає, а Орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення - магазин, площею 60 кв. м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Термін оренди за цим Договором складає 24 місяці з моменту підписання акту приймання-передачі приміщення в оренду.
Згідно з п. п. 2.1, 2.3 договору оренди від 25.09.2019р. передача приміщення в користування Орендарю здійснюється з одночасним підписанням уповноваженими представниками сторін відповідного акту приймання-передачі, який підтверджує факт передачі приміщення і є невід'ємною частиною цього договору. Датою передачі приміщення Орендарю є дата підписання акту приймання-передачі в порядку, встановленому п.2.1 цього договору.
Умовами п. п. 3.1, 3.3 договору оренди від 25.09.2019р. закріплено, що Орендар зобов'язується здійснювати оплату за користування приміщенням щомісячно до 10-го числа кожного поточного місяця за поточний місяць. Орендна плата починає обчислюватись з моменту передачі приміщення за актом приймання-передачі на умовах розділу 2 договору. Орендна плата за перший і останній місяці оренди сплачується авансом не пізніше 10 робочих днів з моменту підписання акту приймання-передачі. Розмір орендної плати за один місяць визначається як сума в гривнях, обрахована за наступною формулою: 60 кв.м х 130,00 грн/кв.м = 7800,00 грн, в т.ч. ПДВ. Орендна плата за цим договором складає 7800,00 грн. з ПДВ.
Відповідно до п. 5.5 договору оренди від 25.09.2019р. у разі закінчення строку дії договору та відсутності згоди Орендодавця на продовження дії договору, а також у випадку дострокового розірвання договору Орендар має повернути приміщення за актом приміщення-передачі у п'ятиденний строк після припинення дії договору.
Згідно з п. 6.1 договору оренди від 25.09.2019р. цей договір набуває чинності з дати підписання акту приймання-передачі приміщення в оренду і діє протягом строку оренди.
25.09.2019р. на виконання прийнятих на себе за умовами договору оренди від 25.09.2019р. зобов'язань Орендодавцем було передано, а Орендарем прийнято в користування орендоване нежитлове приміщення, що підтверджується актом приймання-передачі.
Рішенням господарського суду Одеської області від 10.11.2020р. по справі №916/2423/20 позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ ,,ГНО” було задоволено частково, розірвано договір оренди нерухомого майна б/н від 25.09.2019р., укладений між сторонами; виселено відповідача з нежитлового приміщення магазину площею 60 кв.м, яке розміщене за адресою: АДРЕСА_1 ; присуджено до стягнення із відповідача заборгованості по орендній платі у розмірі 70 200,00 грн. за період за період з 25.10.2019р. по 25.07.2020р., пені у розмірі 4311,04 грн.
Рішення господарського суду Одеської області від 10.11.2020р. по справі №916/2423/20 набрало законної сили 09.12.2020р.
09.12.2020р. господарським судом було видано накази про примусове виконання рішення суду від 10.11.2020р. по справі №916/2423/20.
З виписок по банківському рахунку ОСОБА_1 , сформованих за період з 01.07.2020р. по 25.02.2021р. вбачається, що ТОВ ,,ГНО”, яке продовжувало використовувати орендоване приміщення, оскільки докази повернення приміщення на момент звернення позивача до суду в матеріалах справи відсутні, не здійснювало оплату орендних платежів після розірвання договору у судовому порядку.
21.05.2021р. ОСОБА_1 звернувся до Першого Малиновського ВДВС у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) із заявою, відповідно до якої позивачем було повідомлено, що 15.04.2021р. нежитлові приміщення магазину площею 60 кв.м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , були звільнені.
07.07.2021р. державним виконавцем Першого Малиновського ВДВС у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №64355908 щодо примусового виконання наказу від 09.12.2020р. по справі №916/2423/20 про виселення ТОВ ,,ГНО” із нежитлових приміщень на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України „Про виконавче провадження”.
Звертаючись до господарського суду із позовними вимогами до ТОВ ,,ГНО”, позивачем було наголошено про наявність правових підстав для стягнення заборгованості по орендній платі за період з 26.07.2020р. по 14.12.2020р. та пені, а також неустойки за прострочення повернення об'єкту оренди у розмірі 45 240,00 грн. за період з 15.12.2020р. по 14.03.2021р., оскільки до моменту набрання рішенням суду від 10.11.2020р. по справі №916/2423/20 законної сили відповідач продовжував користуватись приміщенням, але орендну плату не сплачував. При цьому, після набрання рішенням суду від 10.11.2020р. по справі №916/2423/20 законної сили та, відповідно, розірванням договору, приміщення у п'ятиденний термін відповідачем повернуто не було.
Вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить з наступного.
В силу положень ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до ч.1 ст. 179 ГК майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.
Відповідно до ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Орендна плата встановлюється у грошовій формі. Залежно від специфіки виробничої діяльності орендаря орендна плата за згодою сторін може встановлюватися в натуральній або грошово-натуральній формі. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Статтею 762 ЦК України передбачено, що за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за найм (оренду) майна. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як зазначалось вище по тексту рішення, укладений між сторонами договір оренди від 25.09.2019р. був розірваний на підставі рішення суду від 10.11.2020р. по справі №916/2423/20, яке набрало законної сили 09.12.2020р.
Згідно з ч. 5 ст. 188 ГК України якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
Відповідно до п. 5.5 договору оренди від 25.09.2019р. у разі закінчення строку дії договору та відсутності згоди Орендодавця на продовження дії договору, а також у випадку дострокового розірвання договору Орендар має повернути приміщення за актом приймання-передачі у п'ятиденний строк після припинення дії договору.
В порушення наведених норм закону та умов договору оренди від 25.09.2019р. ТОВ ,,ГНО” протягом періоду з 26.07.2020р. по 09.12.2020р., тобто до дати набрання рішенням суду по справі №916/2423/20 законної сили. Крім того, враховуючи встановлений договором строк для повернення об'єкта, суд доходить висновку про правомірність нарахування позивачем орендної плати за 5 днів, протягом яких відповідач продовжував використовувати приміщення після розірвання договору. З викладених обставин суд доходить висновку про наявність у ТОВ ,,ГНО” обов'язку сплачувати орендну плату протягом періоду з 26.07.2020р. по 14.12.2020р.
Наведене має наслідком необхідність задоволення заявлених ОСОБА_1 позовних вимог у названій частині шляхом присудження до стягнення із ТОВ ,,ГНО” заборгованості по орендній платі у розмірі 35 762,54 грн.
Згідно з п. 5.9 договору оренди від 25.09.2019р. за несвоєчасну оплату орендної плати нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.
З посиланням на умови 5.9 договору оренди від 25.09.2019р. позивачем було нараховано відповідачу до сплати пеню у загальному розмірі 1585,98 грн. Слід зазначити, що пеня була нарахована на заборгованість по орендній платі, починаючи з 01 числа наступного місця по 14.03.2021р.
Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання. Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань. Частиною ст. ст. 547, 548 ЦК України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
При здійсненні нарахування пені слід мати на увазі приписи ч. 6 ст. 232 ГК України, згідно з якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, заявленої до стягнення, господарський суд зазначає про допущення позивачем помилки при нарахуванні пені, оскільки з огляду на вимоги п. 3.1 договору оренди від 25.09.2019р. орендна плата має бути перерахована щомісячно до 10-го числа кожного поточного місяця. Проте, позивач нараховував пеню починаючи з 01 числа наступного місяця по 14.03.2021р., тобто без урахування шести місячного строку нарахування пені, встановленого ст. 232 ГПК України.
Враховуючи відсутність у суду повноважень виходити поза межі визначених позивачем строків нарахування пені, господарський суд, здійснивши перерахунок пені на суму боргу за липень 2020р. протягом періоду з 01.08.2020р. по 11.01.2021р., за серпень 2020р. протягом періоду з 01.09.2020р. по 11.02.2021р., за вересень 2020р. протягом періоду з 01.10.2020р. по 11.03.2021р. - тобто протягом шести місячного строку нарахування пені від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, а також перевіривши іншу суму нарахованої пені, яка може нараховуватись протягом обраних позивачем періодів, дійшов висновку, що правильним розміром пені є сума 1625,78 грн.
З огляду на вище викладене, враховуючи відсутність у суду повноважень виходити за межі зазначеного позивачем розміру пені, господарський суд дійшов висновку про необхідність задоволення заявлених ОСОБА_1 позовних вимог у названій частині шляхом присудження до стягнення із ТОВ ,,ГНО” пені у розмірі 1585,98 грн. відповідно до розрахунку позивача.
Відповідно до ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.
З посиланням на положення ст. 785 ЦК України позивачем було заявлено вимогу про стягнення з ТОВ ,,ГНО” неустойки у розмірі 45 240,00 грн. за період з 15.12.2020р. по 14.03.2021р. з огляду на невиконання відповідачем обов'язку щодо повернення у п'ятиденний строк після розірвання договору орендованого приміщення.
Положеннями п. 5.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна” від 29 травня 2013 року N 12 передбачено наступне. Застосовуючи приписи статті 785 ЦК України у розгляді справ зі спорів про стягнення неустойки за прострочення виконання зобов'язань з повернення об'єкта оренди, господарським судам слід звертати увагу на те, що неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається як подвійна плата за користування річчю за час прострочення. Ця неустойка не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею), передбаченою пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України, оскільки, на відміну від приписів статті 549 ЦК України, її обчислення не здійснюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов'язання (штраф), а також у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (пеня). Таким чином, застосування до відповідних позовів спеціальної позовної давності, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України, є неправильним.
Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
В силу положень ч. 1-2 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Так, з висновків Верховного Суду України, викладених у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 111-16 ГПК України, за II півріччя 2014 р. (лист від 01.04.2015р.) вбачається, що для застосування наслідків, передбачених ч. 2 ст. 785 ЦК України, необхідно встановити обставини, за яких орендар мав можливість передати майно, що було предметом оренди, але умисно не виконав цього обов'язку (постанова Верховного Суду України від 19 серпня 2014 р. у справі N 3-70гс14). Положеннями ч. 2 ст. 785 ЦК України передбачено право наймодавця вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення у разі невиконання наймачем обов'язку з повернення речі. Обов'язковою і необхідною умовою для застосування наслідків, передбачених ч. 2 ст. 785 ЦК України, відповідно до вимог ст. 614 ЦК України є наявність вини (умислу або необережності) в особи, яка порушила зобов'язання (постанова Верховного Суду України від 2 вересня 2014 р. у справі N 3-85гс14).
Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Правочин, яким скасовується чи обмежується відповідальність за умисне порушення зобов'язання, є нікчемним.
Підсумовуючи вищевикладене, враховуючи ненадання ТОВ ,,ГНО” доказів на підтвердження існування виключних обставин, які б унеможливлювали звільнення орендованого приміщення у строк до 14.12.2020р. включно, суд доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення заявлених ОСОБА_1 у названій частині вимог шляхом присудження до стягнення із ТОВ ,,ГНО” неустойки у вигляді подвійної орендної плати у розмірі 45 240,00 грн. за період з 15.12.2020р. по 14.03.2021р.
Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку щодо необхідності задоволення заявлених фізичною особою-підприємцем Фоткою Григорієм Юхимовичем до товариства з обмеженою відповідальністю „ГНО” позовних вимог шляхом присудження до стягнення на користь позивача заборгованості по орендній платі у розмірі 35 762,54 грн., пені у розмірі 1 585,98 грн., неустойки у розмірі 45 240,00 грн.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн., господарський суд виходить з наступного.
Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
На підтвердження отримання правової допомоги позивачем було надано суду договір про надання правової допомоги №2/21 від 15.02.2021р., договір №3/21 від 25.02.2021р., акт приймання-передачі від 25.02.2021р., квитанцію до прибуткового касового ордеру №8/21 від 25.02.2021р. на суму 8000,00 грн.
Згідно з ч. ч. 1, 4 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Оскільки вимогами ст. 129 ГПК України передбачено необхідність розподілу інших судових витрат, тобто і витрат на правову допомогу, у разі задоволення позову - на відповідача, господарський суд враховуючи задоволення позовних вимог фізичної особи-підприємця Фотки Григорія Юхимовича вважає за необхідне та правомірне покласти на відповідача витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 8 000,00 грн.
Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви розподіляються відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 86, 129, 236 - 238, 240 ГПК України, суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „ГНО” /10025, Житомирська обл., м. Житомир, вул. Промислова, буд. 22; ідентифікаційний код 37808717/ на користь фізичної особи-підприємця Фотки Григорія Юхимовича / АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 / заборгованість по орендній платі у розмірі 35 762,54 грн. /тридцять п'ять тисяч сімсот шістдесят дві грн. 54 коп./, пеню у розмірі 1 585,98 грн. /одна тисяча п'ятсот вісімдесят п'ять грн. 98 коп./, неустойку у розмірі 45 240,00 грн. /сорок п'ять тисяч двісті сорок грн. 00 коп./, витрати на правову допомогу у розмірі 8 000,00 грн. /вісім тисяч грн. 00 коп./, судовий збір у розмірі 2270,00 грн. /дві тисячі двісті сімдесят грн. 00 коп./.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту рішення суду.
Повний текст рішення складено 23 липня 2021 р.1
1 Примітка: в судовому засіданні 14.07.2021р. судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повний текст рішення буде складено 22.07.2021р., однак, у зв'язку з виникненням 22.07.2021р. сімейних обставин та перебуванням судді Желєзної С.П. у відпустці, повний текст даного судового рішення було оформлено відповідно до вимог ст. 233 ГПК України - 23.07.2021р.
Суддя С.П. Желєзна