23 липня 2021 року Справа № 915/644/21
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу
за позовом Акціонерного товариства “Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут “Енергопроект”, пр. Московський, 10/12, м. Харків, 61003 (код ЄДРПОУ 14078902)
до відповідача Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом”, вул. Назарівська, 3, м. Київ, 01032 (код ЄДРПОУ 24584661)
в особі Відокремленого підрозділу “Южноукраїнська АЕС” Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом”, промзона, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, 55001 (код ЄДРПОУ ВП 20915546)
про стягнення коштів в сумі 401 026, 75 грн.
без повідомлення (виклику) учасників
До господарського суду Миколаївської області звернулось Акціонерне товариство “Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут “Енергопроект” з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Южноукраїнська АЕС” Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” 401 026, 75 грн., з якої: 172 624, 20 грн. - штраф; 94 403, 84 грн. - пеня; 23 074, 88 грн. - 3 % річних; 110 923, 83 грн. - інфляційні нарахування.
І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 24.05.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами. Встановлено сторонам строк для подання заяв по суті справи.
Заперечень щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами від сторін до суду не надходило.
ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.
1. Правова позиція позивача.
Підставою позову позивачем зазначено обставини щодо неналежного виконання відповідачем умов договору № 8191-19-04/2-123-01-19-05036 на виконання проектних робіт від 25.01.2019 року, а саме: зобов'язання своєчасно оплатити вартість виконаних робіт, внаслідок чого позивачем нараховано відповідачу інфляційні втрати, 3 % річних, пеню та штраф за прострочку оплати за виконані роботи. Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 614, 617, 625 ЦК України, ст. 193, 216-218, 230, 231 ГК України та умовами договору.
2. Правова позиція (заперечення) відповідача.
22.06.2021 року до господарського суду Миколаївської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 9504/21). Поданий відзив долучено судом до матеріалів справи та прийнято до розгляду.
Відповідач у відзиві на позов зазначає наступне:
- акти від 18.09.2020 № 1 на суму 403 200, 00 грн., № 2 на суму 824 400, 00 грн., № 3 на суму 1 238 460, 00 грн. надано реєстром до бухгалтерії. Станом на 25.05.2021 кредиторська заборгованість в сумі 2 466 060, 00 грн. погашена в повному обсязі;
- станом на сьогодні ринок електричної енергії України перебуває в кризовому стані. Накопичена заборгованість поставила під загрозу стабільну безпечну роботу ДП “НАЕК “Енергоатом” та виконання ним своїх зобов'язань перед державою, працівниками, кредиторами, у т.ч. державними банками, та контрагентами;
- у зв'язку із значним зростанням простроченої заборгованості ДП “Гарантований покупець” перед ДП НАЕК “Енергоатом”, суттєвим зменшенням обсягу відпуску електроенергії, виникла серйозна фінансова криза не платежів, що, в свою чергу, і призвело до порушення строків виконання зобов'язань з оплати за договорами, у тому числі за договором № 8191-19-04/2-123-01-19-05036 від 25.01.2019;
- відповідач, посилаючись на ст. 614 ЦК України, зазначає, що вина як підстава для відповідальності ДП НАЕК “Енергоатом” відсутня.
До відзиву на позовну заяву відповідачем подано клопотання (вх. № 9508/21) про зменшення розміру штрафних санкцій, в якому відповідач, посилаючись на приписи ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України та судову практику, просить суд зменшити розмір стягуваної неустойки (пені та штрафу) на 90 %.
До відзиву на позовну заяву відповідачем подано клопотання (вх. № 9506/21) про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.
У відповіді на відзив (вх. № 10197/21 від 05.07.2021 року) позивач зазначає наступне:
- матеріали справи не містять доказів звернення відповідача та отримання останнім сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили);
- заперечуючи проти зменшення штрафних санкцій, позивачем зазначено, що при формуванні позовної заяви останнім враховано граничний розмір пені, встановлений законом, та обчислено пеню у сумі, що не перевищує подвійну облікову ставку НБУ;
- відповідач, укладаючи відповідний договір та неодноразові додаткові угоди до нього, був обізнаний щодо можливості нарахування штрафних санкцій;
- протягом 2020 року було укладено чотири додаткові угоди до договору, якими могли бути внесені зміни до договору в частині відповідальності за порушення грошових зобов'язань, однак такі зміни не вносились;
- прострочення виконання грошового зобов'язання було досить тривалим, а саме: за актом № 1 мало місце 120 днів, за актом № 2 - 141 день, за актом № 3 - 106 днів;
- відповідачем у справі не вчинялися жодні дії, направлені на врегулювання питання погашення заборгованості (реструктуризація тощо).
ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН З ПОСИЛАННЯМ НА ДОКАЗИ, НА ПІДСТАВІ ЯКИХ ВСТАНОВЛЕНІ ВІДПОВІДНІ ОБСТАВИНИ.
Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.
15.01.2019 року між ДП “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі ВП “Южноукраїнська АЕС” ДП “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (замовник) та АТ “Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут “Енергопроект” (виконавець) був укладений договір № 8191-19-04 про виконання проектних робіт (реєстраційний номер 2-123-01-19-05036 від 25.01.2019 року) (арк. 8-13).
До договору сторонами складено додатки, які є невід'ємною частиною договору, зокрема: Додаток № 2 “Протокол погодження договірної ціни на виконання проектних робіт за договором № 8191-19-04 від 15.01.2019”, Додаток 3 «Календарний план робіт» (арк. 14-15).
Крім того, до договору сторонами укладено Додаткову угоду № 1 від 22.02.2019, Додаткову угоду № 2 від 31.05.2019, Додаткову угоду № 3 від 11.11.2019, Додаткову угоду № 4 від 21.01.2020, Додаткову угоду № 5 від 16.03.2020, Додаткову угоду № 6 від 27.07.2020 та Додаткову угоду № 7 від 05.10.2020 (арк. 16-34).
Відповідно до п. 10.1 договору (в редакції Додаткової угоди № 7) договір вступає в силу з моменту підпису обома сторонами та скріплення печаткою. Термін дії цього договору до 31.03.2022. Закінчення терміну дії цього договору не звільняє сторін від виконання зобов'язань, що залишились невиконаними.
Договір, додатки та додаткові угоди підписано та скріплено печатками сторін.
Умовами договору сторони передбачили наступне.
Відповідно до п. 1.1 договору замовник доручає та зобов'язується оплатити, а виконавець приймає на себе виконання проектних робіт за темою: «Розробка ПКД. Енергоблок № 3. Зміна КРП-6 кВ систем нормальної експлуатації, важливих для безпеки, в частині секцій 3ВА, 3ВВ, 3ВС, 3BD, 3BJ, 3ВК».
Відповідно до п. 2.1 договору вартість робіт згідно цього договору та відповідно до протоколу погодження договірної ціни (додаток № 2), що є невід'ємною частиною цього договору, складає: 2 195 050, 00 грн. Крім того, ПДВ: 439 010, 00 грн. Усього з урахуванням ПДВ: 2 634 060, 00 грн.
Відповідно до п. 2.2 договору оплата виконаних робіт здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця протягом 45 банківських днів з дати підписання акту здачі-приймання виконаних робіт.
Відповідно до п. 3.1 договору виконавець зобов'язується якісно та у строк виконати обсяг робіт, доручений замовником.
Відповідно до п. 4.2 договору (в редакції Додаткової угоди № 7) виконавець забезпечує розробку проектно-кошторисної документації в строки, визначені календарним планом робіт (додаток № 1 до додаткової угоди № 7).
Відповідно до п. 4.5 договору з моменту підписання акту здачі - приймання виконаних робіт, до замовника переходить право власності на розроблену згідно з цим договором документацію.
Відповідно до п. 4.8 договору (в редакції Додаткової угоди № 7) термін виконання договору: початок: з дати укладання договору, закінчення: 1-го етапу - 28.08.2020; 2-го етапу - 28.08.2020, 3-го етапу - 28.09.2020; 4-го етапу - після отримання позитивного звіту від експертизи в 2021 р.
Відповідно до п. 5.8 договору виконавець зобов'язаний надати замовнику податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, і зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН), шляхом направлення її на електронну адресу замовника pdvl@atom.gov.ua та Yuaes_pdv2@sunpp.atom.gov.ua протягом терміну, визначеного чинною редакцією ПКУ. Разом з податковою накладною виконавець надає замовнику електронну квитанцію про реєстрацію податкової накладної у ЄРПН.
Відповідно до п. 5.1 договору після виконання роботи за етапом календарного плану Виконавець протягом 5 робочих днів з моменту завершення виконання робіт надає замовнику проектно-кошторисну документацію, оформлену відповідно до п. 4.6 даного договору, яка супроводжується накладною або листом.
Відповідно до п. 5.6 договору виконавець надає замовнику акт здачі-приймання виконаних робіт у кількості 3-х примірників після отримання повідомлення про позитивний результат вхідного контролю.
Відповідно до п. 5.9 договору належним виконанням робіт за договором є підписання сторонами акта здачі-приймання виконаних робіт.
Судом встановлено, що позивачем АТ "Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут "Енергопроект" на виконання умов договору № 8191-19-04/2-123-01-19-05036 від 25.01.2019 виконано роботи на загальну суму 2 466 060, 00 грн., що підтверджується:
- актом здачі-приймання виконаних робіт № 1 від 18.09.2020 року на суму 403 200, 00 грн. з ПДВ; робота виконана по етапу № 1 та здана по листу № 22120/227-2631 від 05.08.2020 (арк. 35);
- актом здачі-приймання виконаних робіт № 2 від 18.09.2020 року на суму 824 400, 00 грн. з ПДВ; робота виконана по етапу № 2 та здана по листу № 22120/227-2751 від 20.08.2020 (арк. 39);
- актом здачі-приймання виконаних робіт № 3 від 23.10.2020 року на суму 1 238 460, 00 грн. з ПДВ; робота виконана по етапу № 3 та здана по листу № 22120/227-2764 від 25.08.2020 (арк. 43).
Акти підписані та скріплені печатками сторін. Як вбачається з вищевказаних актів сторони погодили, що надані виконані роботи задовольняють умовам договору та належним чином оформлені.
На виконання умов п. 5.8 договору позивачем подано та зареєстровано податкові накладні № 9 від 18.09.2020 року на суму 403 200, 00 грн., № 10 від 18.09.2020 на суму 824 400, 00 грн. та № 10 від 23.10.2020 на суму 1 238 460, 00 грн. (арк. 36-37, 40-41, 44-45).
Відповідно до квитанції податкову накладну № 9 від 18.09.2020 року зареєстровано в ЄРПН 03.11.2020 року (арк. 38), податкову накладну № 10 від 18.09.2020 року зареєстровано в ЄРПН 03.11.2020 року (арк. 42), податкову накладну № 10 від 23.10.2020 року зареєстровано в ЄРПН 06.11.2020 року (арк. 46).
Відповідно до п. 2.2 договору оплата виконаних робіт здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця протягом 45 банківських днів з дати підписання акту здачі-приймання виконаних робіт.
Отже, граничними строками для оплати за виконані роботи є:
- за актом здачі-приймання наданих послуг № 1 від 18.09.2020 року на суму 403 200, 00 грн. граничним строком для оплати є 23.11.2020 року (включно). З 24.11.2020 року боржник є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання;
- за актом здачі-приймання наданих послуг № 2 від 18.09.2020 року на суму 824 400, 00 грн. граничним строком для оплати є 23.11.2020 року (включно). З 24.11.2020 року боржник є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання;
- за актом здачі-приймання наданих послуг № 3 від 23.10.2020 року на суму 1 238 460, 00 грн. граничним строком для оплати є 28.12.2020 року (включно). З 29.12.2020 року боржник є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання.
Відповідачем в повному обсязі проведено оплату за виконані роботи на загальну суму 2 466 060, 00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями (арк. 47-50), а саме:
- платіжне доручення № УКС/77 від 24.03.2021 на суму 403 200, 00 грн. (призначення платежу "оплата акт 1 від 18.09.2020") (арк. 47);
- платіжне доручення № УКС/81 від 24.03.2021 на суму 715 198, 68 грн. (призначення платежу "оплата акт 2 від 18.09.2020") (арк. 48);
- платіжне доручення № УКС/135 від 13.04.2021 на суму 109 201, 32 грн. (призначення платежу "оплата акт 2 від 18.09.2020") (арк. 49);
- платіжне доручення № УКС/138 від 13.04.2021 на суму 1 238 460, 00 грн. (призначення платежу "оплата акт 3 від 23.10.2020") (арк. 50).
Отже, заборгованість відповідача перед позивачем за виконані роботи (основний борг) відсутня.
Отже, невиконання відповідачем обов'язку за договором в частині своєчасної оплати вартості виконаних робіт і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
ІV. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД.
Враховуючи вищевикладене, на підставі ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов'язання, яке в силу ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Відповідно до ч. 1 ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Відповідно до ч. 4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
1. Щодо вимоги про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі "Загальні положення про зобов'язання" книги 5 ЦК України, відтак визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов'язань, незалежно від підстав їх виникнення (наведену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц).
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова КГС ВС від 14.01.2020 року № 924/532/19).
Позивачем нараховано відповідачу 23 074, 88 грн. - 3 % річних від суми заборгованості за період з 24.11.2020 року по 13.04.2021 року та 110 923, 83 грн. - індексу інфляції за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з грудня 2020 по березень 2021 (детальний розрахунок арк. 3 на звороті).
Перевіривши розрахунок 3 % річних та індексу інфляції, судом встановлено, що розрахунок 3 % річних та індексу інфляції здійснено арифметично правильно відповідно до вимог чинного законодавства. Період нарахування визначено позивачем правильно.
Отже, позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних в сумі 23 074, 88 грн. та інфляційних втрат в сумі 110 923, 83 грн. є обґрунтованими, підставними та підлягають задоволенню.
2. Щодо вимоги про стягнення пені та штрафу.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Відповідно до п. 6.2 договору за порушення строків оплати виконаних робіт замовник сплачує виконавцеві пеню у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше 7 % від вартості простроченого платежу. Якщо порушення строків оплати виконаних робіт продовжується понад тридцяти днів, замовник сплачує додатковий штраф у розмірі 7 % від вартості неоплаченої в строк роботи.
Позивачем нараховано відповідачу 94 403, 84 грн. - пені, а саме:
- по Акту № 1 від 18.09.2020 року за період з 24.11.2020 по 23.03.2021 року на суму 16 116, 95 грн.;
- по Акту № 2 від 18.09.2020 року за період з 24.11.2020 по 13.04.2021 року на суму 33 770, 19 грн.;
- по Акту № 3 від 23.10.2020 року за період з 29.12.2020 по 13.04.2021 року на суму 44 516, 70 грн.
Детальні розрахунки пені, виконані позивачем, наявні в матеріалах справи (арк. 2-3).
Перевіривши розрахунок розміру пені, виконаний позивачем, судом встановлено, що розмір пені розрахований, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Період нарахування позивачем визначено правильно. Сума пені по кожному періоду не перевищує 7 % неоплаченої суми в цей період.
Судом здійснено перерахунок розміру пені, відповідно до п. 6.2 договору, виходячи з розміру пені 0,1 % від неоплаченої суми, за кожний день прострочення та встановлено, що пеня становить 280 881, 99 грн. З урахуванням 7 % обмеження, передбаченого п. 6.2 договору, пеня становить 180 268, 30 грн.
Отже, суд, не виходячи за межі позовних вимог (заявленого позивачем до стягнення розміру пені), дійшов висновку про обґрунтованість та підставність вимоги про стягнення пені в розмірі 94 403, 84 грн.
Позивачем здійснено нарахування 172 624, 20 грн. штрафу в розмірі 7 % за невчасно сплачені виконані роботи (прострочення оплати понад 30 календарних днів). Розрахунок штрафу здійснено позивачем арифметично правильно відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору (2 466 060, 00 грн. х 7 %). Отже, нарахування штрафу в сумі 172 624, 20 грн. є обґрунтованим та підставним.
Щодо доводів відповідача про відсутність вини, то суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання (ч. 2 ст. 614 ЦК України).
У зобов'язальних правовідносинах вина особи, яка порушила зобов'язання, презюмується, і саме на неї покладається обов'язок з доведення відсутності своєї вини у порушенні зобов'язання (постанова КГС ВС від 11.10.2018 по справі № 910/20767/17).
Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Відповідачем не подано суду жодних доказів на підтвердження вжиття усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Враховуючи вищевикладене, в суду відсутні правові підстави для звільнення відповідача від відповідальності за порушення взятого на себе зобов'язання, у зв'язку з відсутністю вини, оскільки вказані обставини не доведені належними та допустимими доказами у справі.
Інших доводів на спростування підстав нарахування та стягнення штрафних санкцій суду не наведено та доказів не подано.
3. Щодо заяви відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій.
Судом враховано, що відповідачем подано клопотання (вх. № 9508/21 від 22.06.2021 року), в якому відповідач просить суд зменшити розмір стягуваної неустойки (штрафу та пені) на 90 %.
Наразі чистий збиток ДП “НАЕК “Енергоатом”, який відображений у фінансовій звітності компанії за 2020 на рівні 4, 8 млрд. грн.
В обґрунтування заяви відповідачем зазначено, що впродовж кількох місяців 2020 року ДП “НАЕК “Енергоатом” вимушене продавати в рамках ПСО 50% від обсягу виробленої електроенергії за ціною 1 коп./кВт-год, фактично дотуючи населення на суму понад 40 млрд. грн.
Наразі загальна заборгованість перед Енергоатомом сягнула 22,6 млрд. грн., з них 11,6 млрд. грн. - це борг вже не функціонуючого державного підприємства “Енергоринок”. Додатково - борг ДП “Гарантований покупець” у розмірі 6 млрд. 528 млн. грн. та заборгованість НЕК “Укренерго” в сумі 4 млрд. 463 млн. грн.
Відповідач вказує, що доказом фінансової кризи є підписання Президентом України Указу від 22.09.2020 року № 406/2020 “Про невідкладні заходи щодо стабілізації ситуації в енергетичній сфері та подальшого розвитку ядерної енергетики”.
Відповідач зазначає, що відсутня його вина.
Відповідач зазначає, що не ухиляється від сплати суми основної заборгованості, а в матеріалах справи відсутні докази понесення позивачем збитків внаслідок порушення відповідачем зобов'язань.
На підтвердження обставин для зменшення неустойки відповідачем подано суду баланс (звіт про фінансовий стан) на 30.09.2020 та на 31.12.2020, а також звіти про фінансові результати за 9 місяців 2020 року та 2020 рік (арк. 68-71).
Позивач заперечив проти зменшення неустойки з підстав, зазначених у відповіді на відзив (вх. № 10197/21 від 05.07.2021), вказавши наступне:
- загальний розмір стягуваної пені у вказаній справі відповідає меті існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання та складає приблизно 10,8 % від суми простроченої заборгованості;
- клопотання відповідача позивач розцінює як спосіб уникнення відповідальності та його задоволення призведе до порушення балансу інтересів сторін;
- складне фінансове становище відповідача не може бути безумовною підставою для зменшення розміру штрафних санкцій;
- заявлені штрафні санкції не є джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для позивача;
- позивач є акціонерним товариством, 50, 000049 % у статутному капіталі якого належить Державні Україна (в особі суб'єкта управління - ФДМ України);
- відсутні виняткові підстави для зменшення штрафних санкцій.
Розглянувши подане клопотання відповідача, дослідивши та оцінивши подані у справу докази у їх сукупності, суд встановив наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.
Таким чином, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.05.2018 року у справі № 917/1068/17 та у постанові від 15.05.2018 року справі 905/2009/17.
Отже, з наведених норм випливає, що зменшення неустойки є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань. Таке зменшення не є обов'язком суду.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 904/5770/18.
Відповідно до п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.11 року з останніми змінами вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.
Дослідивши подані суду докази, проаналізувавши правові позиції сторін, врахувавши, що відповідач є державним підприємством, а позивач є акціонерним товариством, 50, 000049 % у статутному капіталі якого належить Державі Україна, врахувавши наведені позивачем у відповіді на відзив обставини, врахувавши збалансованість інтересів сторін, причини та строк прострочки платежів, сплату основного боргу до звернення позивача до суду із позовом, захист майнових прав позивача та компенсацію за порушення грошового зобов'язання шляхом стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, відсутність доказів на підтвердження завдання збитків позивачу, а також враховуючи, що застосування штрафних санкцій спрямоване на стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може лягати непомірним тягарем для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора (рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2013 від 11.07.2013; постанова КГС ВС від 10.04.2019 № 905/1005/18), суд дійшов висновку про часткове задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 50 % до 47 201, 92 грн. (50 % х 94 403, 84 грн.) та штрафу на 50 % до 86 312, 10 грн. (50 % х 172 624, 20 грн.). В цій частині позов підлягає задоволенню.
В частині стягнення пені в сумі 47 201, 92 грн. та штрафу в розмірі до 86 312, 10 грн. судом відмовлено, у зв'язку зі зменшенням розміру пені та штрафу.
V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.
1. Щодо розподілу судового збору.
Судовий збір в розмірі 6 015, 40 грн. згідно ст. 129 ГПК України слід відшкодувати позивачу з відповідача.
2. Щодо витрат на професійну правничу допомогу.
Позивачем до суду подано заяву про розподіл судових витрат (вх. № 11031/21 від 19.07.2021), в якій позивач просить суд стягнути з відповідача 6 000, 00 грн. витрат на правову допомогу.
Позивачем в позовній заяві зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, відповідно до якого витрати на професійну правничу допомогу становлять 6 000, 00 грн. (арк. 4).
Витрати позивача на професійну правничу допомогу підтверджуються останнім наступними доказами:
- договором про надання правової допомоги № 01-21 від 20.01.2021 року, укладеним між адвокатом Барчук А.В. та АТ “Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут “Енергопроект” (арк. 93-98);
- протоколом погодження розміру гонорару адвоката за надання правової допомоги від 26.04.2021 року - гонорар адвоката за правову допомогу в суді першої інстанції є фіксованим у розмірі 6 000 грн. (арк. 99);
- актом про надання правової допомоги № 11 від 13.07.2021 року на суму 6 000, 00 грн., який підписано адвокатом та клієнтом та скріплено печатками (арк. 100);
- свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю № 1083 від 21.10.2011 року (арк. 84);
- ордером серії АХ № 1057270 від 29.06.2021 року (арк. 85).
Відповідно до акту виконаних робіт адвокатом клієнту надано наступні послуги: "Представництво інтересів клієнта в господарському судочинстві у спорі із ВП “Южно-Українська ЛІГ” ДП “НАЕК “ЕНЕРГОАТОМ” про стягнення заборгованості за договором № 8191-19-04/2-123-01-19-05036 на виконання проектних робіт від 25 січня 2019 року - справа № 915/644/21:
- підготовка позовної заяви про стягнення заборгованості із розрахунком стягуваних сум;
- підготовка та подання відповіді на відзив відповідача.
Послуги виконано на загальну суму 6 000, 00 грн. (арк. 100).
Позивач в заяві за вх. № 11031/21 від 19.07.2021 повідомив суд, що на час подання відповідної заяви сума за актом № 11 від 13.07.2021 року не є сплаченою клієнтом, оскільки відповідно до умов п. 9.3 договору про надання правової допомоги № 01-21 від 20.01.2021 року оплата підлягає перерахуванню клієнтом у безготівковій формі протягом 20 календарних днів з моменту підписання акту про надання правової допомоги.
Відповідачем подано клопотання (вх. № 9506/21 від 22.06.2021 року), в якому відповідач просив суд зменшити витрати на оплату правової допомоги адвоката, які підлягають розподілу, до 1 000, 00 грн. В обґрунтування заперечень відповідач зазначив, що адвокат не зазначив якими критеріями керувався під час складання вартості правової допомоги. Позивачем не надано належних доказів на підтвердження понесених витрат на правову допомогу, а саме доказів на підтвердження виконаних послуг, перелік складових наданих послуг, розрахунок вартості складових наданих відповідних послуг.
Розглянувши питання відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, судом встановлено наступне.
За змістом ст. 1 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”).
Вирішуючи питання про розподіл витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги адвокатом, суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Суд не має право втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать також консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо (постанова КАС ВС від 11.06.2020 у справі № 821/227/17).
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).
Відповідно до п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України однією з основних засад господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).
Правова позиція викладена в постановах КГС ВС від 21.04.2021 по справі № 906/1179/20; від 19.04.2021 по справі № 21/96(10).
Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Відповідно до ч. 1-2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до ч. 1-2 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Водночас за змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України).
У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (постанова КГС ВС від 21.04.2021 по справі № 906/1179/20).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (постанови об'єднаної палати КГС ВС від 03.10.2019 у справі № 922/445/19; від 22.11.2019 у справі № 902/347/18, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19; додаткова постанова КГС ВС від 01.11.2018 у справі № 911/3650/17; постанова КГС ВС від 26.03.2019 у справі № 904/1798/18).
Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі “East/West Alliance Limited” проти України”; рішення у справі "Баришевський проти України"; рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України"; рішення у справі "Двойних проти України", рішення у справі "Меріт проти України").
Якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення (постанова палати КЦС ВС від 03.05.2018 року по справі № 372/1010/16-ц).
За висновками об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, за змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом за умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 ГПК України) (постанова об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.01.2021 по справі № 925/1137/19).
Щодо відсутності детального опису робіт на виконання положень ч. 4 ст. 134 КАС України, суд звертає увагу на зміст цієї норми, яка запроваджена “для визначення розміру витрат”, в той час як в межах цієї справи розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним (постанова КАС ВС від 28.12.2020 № 640/18402/19).
Від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії (правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.12.2018 у справі № 816/2096/17, від 16.05.2019 у справі № 823/2638/18, від 09.07.2019 у справі № 923/726/18, від 26.02.2020 у справі № 910/14371/18 та від 13.10.2020 у справі № 922/3706/16).
Законодавством передбачено надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, яка сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права (постанова КГС ВС від 15.04.2021 у справі № 910/7540/19).
З огляду на умови договору про надання правової допомоги № 01-21 від 20.01.2021, враховуючи підписання між клієнтом і адвокатом акту про надання правової допомоги № 11 від 13.07.2021 на суму 6 000 грн. без зауважень, суд дійшов висновку, що в даній справі витрати на правову допомогу в сумі 6 000, 00 грн. є реальними, підтвердженими матеріалами справи.
В свою чергу, відповідачем не доведено жодними доказами неспівмірності витрат на оплату правничої допомоги адвоката. Отже, в суду відсутні правові підстави для зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України однією з основних засад господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на вищезазначене, суд вбачає обґрунтованими та підтвердженими належними доказами понесені позивачем АТ “Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут “Енергопроект” судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000, 00 грн., які підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача.
Керуючись ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з відповідача Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом”, вул. Назарівська, 3, м. Київ, 01032 (код ЄДРПОУ 24584661) в особі Відокремленого підрозділу “Южноукраїнська АЕС” Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом”, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, 55001 (код ЄДРПОУ ВП 20915546) на користь позивача Акціонерного товариства “Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут “Енергопроект”, пр. Московський, 10/12, м. Харків, 61003 (код ЄДРПОУ 14078902):
- 47 201, 92 грн. (сорок сім тисяч двісті одна грн. 92 коп.) - пені;
- 86 312, 10 грн. (вісімдесят шість тисяч триста дванадцять грн. 10 коп.) - штрафу;
- 23 074, 88 грн. (двадцять три тисячі сімдесят чотири грн. 88 коп.) - 3 % річних;
- 110 923, 83 грн. (сто десять тисяч дев'ятсот двадцять три грн. 83 коп.) - інфляційних витрат;
- 6 015, 40 грн. (шість тисяч п'ятнадцять грн. 40 коп.) - витрат по сплаті судового збору;
- 6 000, 00 грн. (шість тисяч грн. 00 коп.) - витрат на професійну правничу допомогу.
3. Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.
4. В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Повний текст рішення складено 23.07.2021 року.
Суддя Е.М. Олейняш