ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
23.07.2021Справа № 910/7884/21
Суддя Господарського суду міста Києва Морозов С.М. розглянувши без повідомлення сторін у спрощеному позовному провадженні справу
За позовом Комунального підприємства "Київтранспарксервіс", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріумф Інвест Груп", м. Київ
про стягнення 26 455,53 грн, -
18.05.2021 року Комунальне підприємство "Київтранспарксервіс" (позивач) звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріумф Інвест Груп" (відповідач) суми заборгованості в розмірі 20 150,00 грн, суми пені в розмірі 4 032,00 грн, суми 3% річних в розмірі 778,40 грн та суми інфляційних втрат в розмірі 1 495,13 грн, посилаючись на невиконання відповідачем умов Договору про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування №ДНП-2013-12/07 від 30.12.2013 року в частині здійснення розрахунків за користування місцями для паркування.
Згідно з п. 2 ч. 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.
Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються що малозначні справи.
Частиною 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.05.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами та запропоновано сторонам у встановлені судом строки подати відповідні заяви по суті.
З метою повідомлення відповідача про розгляд даної справи та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, судом рекомендованим листом з повідомленнями про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, направлялась ухвала суду від 24.05.2021 року.
Відповідач, згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0105477722470 ухвалу суду від 24.05.2021 про відкриття провадження у справі не отримав, у зв'язку з чим конверт було повернуто до Господарського суду міста Києва.
Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України день складення підприємством поштового зв'язку повідомлення з відбитком календарного штемпелю про повернення поштового відправлення вважається днем вручення відповідачу ухвал суду.
У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі №910/7884/21 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до положень ст. 165 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Приймаючи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи та у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, відзиву на позовну заяву до суду не подав, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, Господарський суд міста Києва, -
30.12.2013 між Комунальним підприємством "Київтранспарксервіс" (сторона-1, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тріумф Інвест Груп" (сторона-2, відповідач) укладено Договір про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування №ДНП-2013-12/07 (надалі - Договір), відповідно до умов якого сторона-1 надає за плату стороні-2 право на організацію та експлуатацію 100 місця для платного паркування транспортних засобів, а також 11 спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять інвалідів, що розташовані на паркувальному майданчику за адресою: м. Київ, Дарницький район, просп. Григоренка, 14-16, в межах ІІІ територіальної зони паркування м. Києва (надалі - об'єкт), а також здійснення розрахунків з юридичними та фізичними особами за паркування їхнього автотранспорту. Об'єкт вважається переданим в експлуатацію стороні-2 з моменту підписання договору сторонами (п.п. 1.1., 1.3. Договору).
Сторона-2 зобов'язується своєчасно та в повному обсязі здійснювати розрахунки зі стороною-1 згідно з розділом 3 цього Договору (п. 2.2.6. Договору).
Плата сторони-2 стороні-1 згідно умов даного Договору становить 6,50 грн за одне місце для платного паркування транспортних засобів за добу у тому числі: вартість послуги без ПДВ та збору за місця паркування транспортних засобів - 1,92 грн, ПДВ - 0,38 грн, збір за місця для паркування транспортних засобів - 4,20 грн. Загальна сума щомісячних платежів сторони-2 стороні-1 по договору визначена у графіку платежів (додаток №2 до даного договору). Розрахунок за цим договором здійснюється шляхом оплати стороною-2 стороні-1 у розмірі 100% щомісячного платежу не пізніше 15 числа поточного місяця, відповідно до графіку платежів (додаток №2 до даного договору). Сторона-1 зобов'язана не пізніше 10-го числа місяця, наступного за звітним, підготувати в двох примірниках акт здачі наданих послуг. Сторона-2 зобов'язана не пізніше 10-го числа місяця, наступного за звітним, отримати акт здачі наданих послуг, протягом 2-х робочих днів підписати його та повернути стороні-1 один примірник акту. Якщо в установлений строк сторона-1 не одержить підписаний акт здачі наданих послуг або мотивовану відмову від його підписання, послуги вважаються прийнятими без зауважень (п.п. 3.1., 3.2., 3.3., 3.4., 3.5. Договору).
Відповідно до п. 4.2. Договору за несвоєчасне перерахування плати, зазначеної в п. 3.1 цього Договору, сторона-2 сплачує стороні-1 пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення за кожний день прострочення від суми несплати.
Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з 01.01.2014 і діє до 31.12.2014 (п. 6.1 договору).
Додатками №1 та №2 до Договору сторони погодили тариф на послуги та графік платежів.
Згідно додаткової угоди №1 від 31.12.2014 до Договору сторони погодили зміни у графік платежів та продовжили строк дії договору до 31.12.2015.
30.12.2015 між сторонами укладено додаткову угоду №2 до Договору, якою викладено в новій редакції графік платежів та продовжено строк дії Договору до 31.12.2019 року.
Відповідно до умов додаткових угод №3 від 30.12.2016, №4 від 30.01.2018 №5 від 31.08.2018 до Договору сторони погодили зміни у графік платежів та зміну вартості послуг.
Згідно додаткової угоди №6 від 28.12.2018 до Договору сторони виклали п. 3.3. в наступній редакції: «плата за провадження діяльності на майданчику для паркування здійснюється в розмірі 100% місячної вартості не пізніше 20 числа місяця, щодо якого проводиться оплата.».
На виконання умов договору стороною-1 було складено, зокрема, акт надання послуг №9176 від 31.12.2019 на суму 20 150,00 грн, який підписано та скріплено печаткою тільки з боку позивача.
Як зазначив позивач у позовній заяві, відповідачем коштів у зазначеному розмірі сплачено не було.
Спір у справі виник у зв'язку з неналежним, за твердженнями позивача, виконанням відповідачем свого обов'язку зі сплати за надані послуги, внаслідок чого позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача основної заборгованості, пені, 3% річних та інфляційних втрат.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступного висновку.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За приписами ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.
Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами договір є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання глави 63 Цивільного кодексу України.
За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ст.901 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.
Враховуючи вищевикладене, у відповідача, у зв'язку з укладенням Договору, виникло зобов'язання зі сплати сум за отриманий для організації платного паркування об'єкт.
Зазначений вище акт надання послуг за Договором про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування №ДНП - 2017-12/07 від 30.12.2013 року на загальну суму в розмірі 20 150,00 грн за послуги за грудень 20190 року підписаний в односторонньому порядку позивачем та скріплений його печаткою.
Відповідно до п. 3.4 Договору Сторона-1 зобов'язана не пізніше 5 числа місяця, наступного за звітним, підготувати в 2 примірниках Акт приймання - передачі наданих послуг. Сторона - 1 надсилає 2 примірника Акту приймання - передачі наданих послуг Стороні-2 шляхом поштового відправлення на адресу Сторони-2, яка вказана у Договорі. Сторони дійшли згоди, що в цьому випадку Акт приймання - передачі наданих послуг вважається належним чином переданим Стороні-1 та прийнятим Стороною-2. Сторона-2 зобов'язана протягом 5 робочих днів з дня прийняття Акту приймання - передачі наданих послуг підписати його та повернути Стороні-1 один примірник акту.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору позивач листом №053/05-1051 від 13.03.2021 року надіслав на адресу відповідача вимогу про сплату існуючої заборгованості.
У п. 3.5 Договору визначено, що якщо в установлений строк Сторона-1 не одержить підписаний Акт приймання - передачі наданих послуг або мотивовану відмову від його підписання, послуги вважаються прийнятими без зауважень.
Враховуючи те, що матеріали справи не містять мотивованої відмови відповідача від підписання акту надання послуг, Суд приходить до висновку, що відповідно до умов п. 3.5 Договору вказані послуги вважаються прийнятими Стороною-2 без зауважень.
За таких підстав, на виконання умов Договору позивач надав право на експлуатацію фіксованих місць паркування, а відповідач в свою чергу прийняв вказані послуги на загальну суму в розмірі 20 150,00 грн.
Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за Договором становить 20 150,00 грн.
Проте, Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати відповідачем грошових коштів позивачу в розмірі 20 150,00 грн.
Отже, Суд зазначає, що відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив оплату наданих та прийнятих послуг в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення 20 150,00 грн - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача суму пені в розмірі 4 032,00 грн, нараховану за період з 11.03.2020 року по 23.02.2021 року в зростаючому підсумку.
Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів в повному обсязі не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
За змістом ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).
У п. 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" роз'яснено, що щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
Пунктом 4.2. Договору передбачено, що за несвоєчасне перерахування плати, зазначеної в п. 3.1 цього Договору, сторона-2 сплачує стороні-1 пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення за кожний день прострочення від суми несплати.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
В той же час згідно з нормою ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Оскільки судом встановлено факт невиконання відповідачем обов'язку зі сплати платежів, у строк, який погоджений сторонами в Договорі, вимога позивача про стягнення з відповідача пені є законною та обґрунтованою.
Проте, здійснивши перевірку заявленої до стягнення з відповідача суми пені, судом встановлено, що позивачем невірно зазначено період нарахування, не враховано норми ст. 232 Господарського кодексу України, а тому, здійснивши власний розрахунок пені, з врахуванням шестимісячного терміну, Судом встановлено, що обґрунтованою до стягнення з відповідача є сума пені в розмірі 2 118,79 грн, а тому, позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню саме в межах зазначеної суми.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача три відсотки річних в розмірі 778,40 грн та суму інфляційних втрат в розмірі 1 495,13 грн.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).
Згідно п. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням інфляційних втрат, трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (п. 2 ст. 625 ЦК України).
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Невиконання грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.
Якщо прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.
Такі висновки суду підтверджуються висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі №910/5625/18, від 13.02.2019 у справі №924/312/18.
Таким чином, перевіривши наданий позивачем розрахунок суми 3% річних та інфляційних втрат, на предмет арифметичної правильності та відповідності вимогам закону, судом встановлено, що обґрунтованою до стягнення з відповідача є сума 3% в розмірі 778,40 грн та сума інфляційних втрат в розмірі 1 495,13 грн, а позовні вимоги підлягають задоволенню на зазначену суму.
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідачем належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не спростовано, водночас позивачем не доведено суду наявності правових підстав для покладення на відповідача відповідальності за неналежне виконання умов договору у вигляді санкцій понад суми, визнані судом обґрунтованими.
З огляду на викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, з огляду на принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та стягненню з відповідача суми основної заборгованості в розмірі 20 150,00 грн, суми пені в розмірі 2 118,79 грн, суми 3% річних в розмірі 778,40 грн та суми інфляційних втрат в розмірі 1 495,13 грн.
Судовий збір у розмірі 2 105,84 грн, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.
Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тріумф Інвест Груп» (ідентифікаційний код 37745474, місцезнаходження: 02091, м. Київ, вул. Харківське шосе, буд. 144-Б) на користь Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» (ідентифікаційний код 35210739, місцезнаходження: 01030, м. Київ, вул. Леонтовича, буд. 6) суму основного боргу в розмірі 20 150,00 грн (двадцять тисяч сто п'ятдесят гривень 00 копійок), суму пені в розмірі 2 118,79 грн (дві тисячі сто вісімнадцять гривень 79 копійок), суму 3% річних в розмірі 778,40 грн (сімсот сімдесят вісім гривень 40 копійок), суму інфляційних втрат в розмірі 1 495,13 грн (одна тисяча чотириста дев'яносто п'ять гривень 13 копійок) та суму судового збору в розмірі 2 105,84 грн (дві тисячі сто п'ять гривень 84 копійки).
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 164,16 грн залишити за Комунальним підприємством «Київтранспарксервіс».
5. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
6. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.М. Морозов