ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
23.07.2021Справа № 910/7984/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Комарової О.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження
позовну заяву Приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА ГРУПА»
до Приватного акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ПОЖЕЖНО-СТРАХОВА КОМПАНІЯ»
про стягнення 30 686, 36 грн
Без повідомлення (виклику) учасників судового процесу
Приватне акціонерне товариство «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА ГРУПА» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ПОЖЕЖНО-СТРАХОВА КОМПАНІЯ» про стягнення 30 686, 36 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі договору добровільного страхування наземних транспортних засобів № 28-0197-00005 від 10.01.2020, внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, позивачем виплачено відшкодування власнику пошкодженого застрахованого ним автомобіля марки «RENAULT SANDERO», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , тому, відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 ЦК України позивач отримав право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки цивільна відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля марки «DAEWOO NUBIRA», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , водій якого визнаний винним у скоєнні ДТП, застрахована відповідачем, позивач просить суд стягнути з відповідача суму страхового відшкодування.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.05.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
31.05.2021 від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшла інформація про страхове покриття № 9-02/18740 від 27.05.2021.
07.06.2021 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити у задоволенні позовних вимог, вказуючи на передчасність позову з огляду на те, що позивач не звертався до ПрАТ «УПСК» із заявою про виплату страхового відшкодування, отже права позивача щодо отримання суми страхового відшкодування відповідачем не порушувались.
07.06.2021 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він вказує на хибність доводів відзиву і зазначає, що особа, яка вимагає виплати страхового відшкодування може реалізувати своє право як шляхом звернення до страховика, так і шляхом звернення до суду.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,
10.01.2020 між Приватним акціонерним товариством «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА ГРУПА» (страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕФЕ БЕТОН» (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті № 28-0197-00005, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням, зокрема, транспортного засобу «RENAULT SANDERO», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (п. 11 Додатку до Договору).
Вказаний транспортний засіб позивач прийняв на страхування, на випадок пошкодження внаслідок страхових подій (випадку), зокрема - пошкодження чи знищення внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідний страховий випадок настав 31.08.2020.
Так, відповідно до постанови Київського районного суду м. Полтави від 14.09.2020 в справі № 552/4143/20, 31.08.2020 о 18:21 в м. Полтава по вул. Половка, 64 В, водій ОСОБА_1 , керуючи т.з. Daewoo Nubira, д.н.з. НОМЕР_2 , не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції та скоїв зіткнення з т.з. Renault Sandero, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , який рухався попереду. При ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.
Вищевказаною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.
Відповідно до рахунків № 0000010644 від 07.09.2020 на суму 38 112, 55 грн та № 0000011299 від 30.09.2020 на суму 380, 77 грн, виставлених ТОВ «Соллі Плюс Полтава», вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «RENAULT SANDERO», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 в результаті його пошкодження після ДТП склала 38 493, 32 грн.
Згідно розрахунку коефіцієнту фізичного зносу ДТЗ, зробленого аварійним комісаром Куксою М.Г., коефіцієнт фізичного зносу автомобіля складає 0, 303.
Страховими актами № ДККА-72878 від 08.09.2020 та № ДККА-72878/1 від 07.10.2020 дорожньо-транспортну пригоду, яка мала місце 31.08.2020, в результаті якої було пошкоджено транспортний засіб «RENAULT SANDERO», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 визнано позивачем страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування в розмірі 38 112, 55 грн та 380, 77 грн відповідно.
Відповідно до платіжних доручень № 22038 від 08.09.2020 на суму 38 112, 55 грн та № 24753 від 08.10.2020 на суму 380, 77 грн, позивачем виплачено страхове відшкодування в загальному розмірі 38 493, 32 грн.
Як встановлено судом, відповідно до відомостей з Єдиної централізованої бази даних Моторного (транспортного) страхового бюро України, станом на дату ДТП, цивільна відповідальність власника транспортного засобу «DAEWOO NUBIRA», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , була застрахована Приватним акціонерним товариством «УКРАЇНСЬКА ПОЖЕЖНО-СТРАХОВА КОМПАНІЯ» відповідно до Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії ЕР № 200714266 з встановленим розміром страхової суми за шкоду заподіяну майну - 130 000, 00 грн, франшизи - 2 600, 00 грн.
В матеріалах справи міститься копія заяви про виплату (страхового) відшкодування № 43350 від 08.10.2020, яка адресована ПрАТ «УПСУ», проте як доказів її направлення чи отримання, так і доказів розгляду, матеріали справи не містять.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Пунктом 1 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Нормами ст. 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
За ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Відповідно до постанови Київського районного суду м. Полтави від 14.09.2020 в справі № 552/4143/20 дорожньо-транспортна пригода 31.08.2020 сталася внаслідок порушення ОСОБА_1 вимог пункту 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху України.
Згідно з положеннями статті 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
За приписами ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
У разі виплати страховою компанією страхового відшкодування до неї у межах фактичних витрат від потерпілої особи переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки. В таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика (суброгація). Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора, а саме потерпілій (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за заподіяння шкоди.
Таким чином, за суброгацією відбувається лише зміна осіб у вже наявному зобов'язанні (зміна активного суб'єкта) зі збереженням самого зобов'язання. Це означає, що одна особа набуває прав і обов'язків іншої особи у конкретних правовідносинах. У процесуальному відношенні страхувальник передає свої права страховику на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав.
Отже, суброгація допускається тільки у договорах майнового страхування і правовою підставою її застосування є стаття 993 ЦК та стаття 27 Закону України «Про страхування».
Судом встановлено, що відносини між ПрАТ «УПСК», як страховиком та власником автомобіля «DAEWOO NUBIRA», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , як страхувальником врегульовані полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії ЕР № 200714266.
Таким чином, положення ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
У відповідності до вищевказаних норм, до позивача перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до відповідача, як страхувальника цивільної відповідальності за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації ОСОБА_1 транспортного засобу «DAEWOO NUBIRA», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Відповідно до преамбули Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 № 1961-IV (далі - Закон № 1961-IV) ним врегульовані відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і він спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
За змістом ст. 14 цього Закону страхувальник має право вибору страховика для укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Згідно п. 21.1 ст. 21 Закону № 1961-IV з урахуванням положень пункту 21.3 цієї статті на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТ СБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування.
У відповідності до ст. 5 Закону № 1961-IV об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
За приписами п. 22.1 ст. 22 Закону № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Частиною 2 пункту 12.1 статті 12 Закону № 1961-IV встановлено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
У зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (ст. 29 Закону № 1961-IV).
Відповідно до п. 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, фізичний знос КТЗ (його складників) - утрата вартості КТЗ (його складників), яка зумовлена частковою або повною втратою первісних технічних та технологічних якостей КТЗ (його складників) порівняно з вартістю нового подібного КТЗ (його складників)
Відповідно до пункту 8.3 Методики вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини втрати товарної вартості.
Отже, вартість відновлювального ремонту має визначатись з урахуванням реально понесених позивачем витрат у вигляді вартості відновлювальних робіт, матеріалів та запчастин (складників), з яких відповідно до Методики тільки вартість запасних частин розраховується з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу.
Таким чином, на підставі зазначених вище норм та у зв'язку з укладенням відповідачем з власником автомобіля «DAEWOO NUBIRA», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 полісу страхування цивільно-правової відповідальності серії ЕР № 200714266, відповідач прийняв на себе обов'язок відшкодовувати завдану шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації цього транспортного засобу.
Враховуючи викладене, зважаючи на положення ст. 993 ЦК України, ст. 12, 22, 27 Закону № 1961-IV, з огляду на те, що полісом серії ЕР № 200714266 встановлено ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну в розмірі 130 000, 00 грн і франшизу в сумі 2 600, 00 грн, суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів позивача про те, що стягненню з відповідача підлягає сума страхового відшкодування за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації ОСОБА_1 транспортного засобу «DAEWOO NUBIRA», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , в розмірі 30 686, 36 грн.
Щодо доводів відповідача про передчасність позовних вимог з огляду на відсутність порушеного права позивача, суд зазначає таке.
Відповідно до Рішення Конституційного суду України від 09.07.2002 № 15-рп/2002 кожна особа має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.
Частиною 1 статті 6 ГПК України передбачено, що підприємства та організації, що порушили майнові права і законні інтереси інших підприємств та організацій, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення претензії.
Пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов'язків. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики Суду включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом.
Згідно з положеннями п. 36.1. ст. 36 Закону № 1961-IV, рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.
Крім того, відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 28.08.2012 у справі № 23/279 (№ 3-38гс12) страховик отримує право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування. Відповідно до зазначених вище норм страховик може реалізувати своє право шляхом подачі позову до суду.
Отже доводи відповідача про непорушення ним прав позивача з огляду на ненаправлення відповідачу позивачем заяви щодо сплати страхового відшкодування є безпідставними.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи викладене в сукупності, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, у зв'язку з чим наявні підстави для задоволення позову в повному обсязі.
З огляду на результат вирішення спору, судові витрати зі сплати судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на відповідача.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення понесені витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 3 000, 00 грн.
У відповідності до частин 1-4 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як вбачається з матеріалів справи, 05 листопада 2018 року між ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» (клієнт) та Адвокатським бюро «Гедз» (адвокатське об'єднання) укладено договір про надання правової (правничої) допомоги № 1, за умовами якого клієнт доручає, а адвокатське об'єднання приймає на себе зобов'язання надавати правову (правничу) допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором.
Суд зазначає, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
За висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним в постанові від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Між тим, розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених витрат, понесених у зв'язку із наданням такої допомоги.
Тобто, питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Положеннями ст. 19 цього Закону визначено такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Згідно з частиною 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
В якості доказів здійснення витрат на послуги адвоката у даній справі у розмірі 3 000, 00 грн позивачем долучено до матеріалів справи:
- копію договору № 1 про надання правової (правничої) допомоги від 05.11.2018;
- копію додатку № 4 від 09.09.2020 до договору № 1 про надання правової (правничої) допомоги від 05.11.2018;
- копію акту виконаних робіт від 17.05.2021 до договору № 1 про надання правової (правничої) допомоги від 05.11.2018;
- платіжне доручення № 3606 від 17.05.2020 про сплату 30 000, 00 грн.
Так, згідно зазначеного акту виконаних робіт від 17.05.2021 адвокатом надавались послуги клієнту за десятьма спорами, зокрема й щодо стягнення страхового відшкодування за Договором № 28-0 197-00005, а саме:
- проведено консультацію з клієнтом щодо порядку та строків звернення до суду;
- вчинено підготовчі дії (деталізовано в акті);
- підготовлено позовну заяву для подачі до суду (деталізовано в акті).
Частиною шостою статті 126 ГПК України визначено, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У відзиві на позовну заяву, відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, проте не вказує на неспівмірність заявленої до стягнення суми судових витрат.
Приймаючи до уваги викладене, з огляду на заявлену позивачем ціну позову, обсяг та зміст наданих адвокатом послуг, а також те, що позовні вимоги у справі підлягають задоволенню повністю, суд дійшов висновку, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу є цілком обґрунтованими та підлягають задоволенню в заявленому розмірі.
Керуючись ст.ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд,
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ПОЖЕЖНО-СТРАХОВА КОМПАНІЯ» (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 40; ідентифікаційний код 20602681) на користь Приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА ГРУПА» (03038, м. Київ, вул. Федорова Івана, буд. 32 літ. А; ідентифікаційний код 30859524) 30 686, 36 грн (тридцять тисяч шістсот вісімдесят шість гривень 36 коп.) страхового відшкодування, 2 270, 00 грн (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 коп.) судового збору та 3 000, 00 грн (три тисячі гривень 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів в порядку, передбаченому ст.ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.
Рішення в повному обсязі складено 23.07.2021.
Суддя О.С. Комарова