ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
21.07.2021Справа № 910/12935/18 (910/4789/21)
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС КАПІТАЛ" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Різника О.Ю.
до Головного управління ДПС у м. Києві
про стягнення заборгованості
в межах справи № 910/12935/18
За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укройлпродукт"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС КАПІТАЛ"
(ідентифікаційний код 37175309)
про банкрутство
Суддя Івченко А.М.
Представники:
від позивача: Різник О.Ю.;
від відповідача: Шелест Ю.В.
На розгляді Господарського суду м. Києва перебуває справа № 910/12935/18 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укройлпродукт" до Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС КАПІТАЛ" про банкрутство.
Товариство з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС КАПІТАЛ" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Різника О.Ю. звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві про стягнення заборгованості.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.03.2021 прийнято заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС КАПІТАЛ" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Різника О.Ю. про стягнення заборгованості в межах справи № 910/12935/18; позовну заяву вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження; відкрито провадження та призначити підготовче засідання на 28.04.21 о 10:00 год. Засідання відбудеться у приміщенні Господарського суду міста Києва за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 44- Б, зал № 16; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов із урахуванням вимог ст. 165 ГПК України до 17.04.2021; встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив з урахуванням ст. 166 ГПК України до 28.04.2021.
20.04.2021 від Головного управління ДПС у м. Києві надійшов відзив.
26.04.2021 від позивача надійшла відповідь на відзив.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.04.2021 відкладено розгляд справи на 30.06.21.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.06.2021 закрито підготовче провадження з розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС КАПІТАЛ" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Різника О.Ю. в межах справи № № 910/12935/18; призначено розгляд заяви до розгляду по суті на 21.07.21.
В судовому засіданні 21.07.2021 представники учасників провадження у справі надали пояснення по суті заяви.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Наведена норма кореспондується з положеннями п. 8 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України згідно якого господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.
Розглянувши позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС КАПІТАЛ" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Різника О.Ю. про стягнення заборгованості в межах справи № 910/12935/18 Господарський суд міста Києва
21.10.2019 р. набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Позивач звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у м. Києві про стягнення заборгованості у розмірі 418 073,00 грн.
Позивач у позові зазначає, що ГУ ДПС у м. Києві листом від 21.07.2020 повідомило про наявність переплат із наступних податків і зборів: із ПДВ у розмірі 16792,00 грн. та у розмірі 1250,00 грн.; із податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 400031,00 грн.
30.07.2020 ліквідатор звернувся до контролюючого органу із заявою про повернення переплат за податками і зборами ТОВ «Бізнес Капітал».
Листом від 26.08.2020 ГУ ДПС у м. Києві повідомило, що вживаються заходи для закриття електронного рахунку банкрута та іншу інформацію про стан переплат боржника.
08.12.2020 ліквідатор звернувся до ГУ ДПС у м. Києві із запитом про результати розгляду заяви про повернення переплат ТОВ «Бізнес Капітал».
Листом від 06.01.2021 №216/26-15-12-13-11 ГУ ДПС у м. Києві повідомило, що 29.10.2018 анульовано реєстрацію платника ПДВ, залишки коштів у сумі 1250,00 грн. було 07.12.2018 перераховано із електронного рахунку товариства до бюджету, 11.10.2019 рахунок закрито. Указаним листом підтверджено існування у товариства переплат із ПДВ у розмірі 16792,00 грн. та із податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 400031,00 грн.
Ліквідатором від ГУ ДПС у м. Києві отримано копії фінансових звітів товариства за 2015- 2017 роки. У фінансових звітах відображено наявність дебіторської заборгованості за розрахунками з бюджетом: на кінець 2015 року - 245 100 000,00 грн., на кінець 2017 року - 155 000,00 грн.
На підставі чого, ліквідатор банкрута зазначає про бездіяльність відповідача, яка полягає в ухиленні від вчинення дій для повернення переплат на рахунок товариства в порядку ст. 43 ПК України.
Відповідно до пункту 2001.8 статті 2001 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 № 2755 - VI, із змінами та доповненнями та пункту 7 Порядку електронного адміністрування ПДВ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 569, після анулювання реєстрації платника податку залишок коштів на його рахунку у СЕА перераховується до бюджету, а такий рахунок закривається.
Перерахування коштів до бюджету здійснюється на підставі реєстру, який центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у СЕА, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника і сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру такий орган перераховує суми податку до бюджету.
При цьому згідно з пунктом 27 Порядку № 569 у разі анулювання реєстрації платника податку податкові зобов'язання визначаються на підставі податкової звітності з ПДВ за підсумками останнього звітного (податкового) періоду, визначеного пунктом 184.6 статті 184 розділу V Кодексу. Залишок коштів на електронному рахунку платника податку після розрахунків з бюджетом за результатами останнього звітного (податкового) періоду перераховується до бюджету.
Якщо після анулювання реєстрації платника податку залишок коштів на електронному рахунку недостатній для сплати до бюджету узгоджених податкових декларацій з ПДВ, остаточний розрахунок з бюджетом таким платником здійснюється з власного поточного рахунка на електронний рахунок.
Якщо залишок коштів на електронному рахунку, який після анулювання реєстрації платника податку перераховано до бюджету, перевищує, суми узгоджених податкових зобов'язань з податку за результатами останнього звітного (податкового) періоду, такі суми повертаються з бюджету в порядку, передбаченому статтею 43 розділу II Кодексу, за заявою платника податку.
Так, згідно інформаційних ресурсів ДПС, ТОВ «БІЗНЕС КАПІТАЛ» (код ЄДРПОУ 37175309) анульовано свідоцтво ПДВ 29.10.2018.
Станом на 17.08.2020, залишок коштів на рахунку в системі електронного адміністрування ПДВ за № НОМЕР_1 становить 1 250,00 гривень.
Станом на 17.08.2020, електронний рахунок ТОВ «БІЗНЕС КАПІТАЛ» за № НОМЕР_1 (дата відкриття 31.12.2015) не закрито.
У зв'язку з вищевикладеним та з метою урегулювання питання закриття електронного рахунку ТОВ «БІЗНЕС КАПІТАЛ» Головним ДПС у м. Києві направлено запит до ДПС України.
Згідно інформаційних ресурсів ДПС, в інтегрованій картці ТОВ «БІЗНЕС КАПІТАЛ» (далі - ІКП) станом на 17.08.2020 обліковується переплата з податку на додану вартість в сумі 16792,00 гривень.
Зазначена переплата виникла та обліковується в ІКП в хронологічному порядку відповідно до Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 №422 за рахунок:
- декларування суми від'ємного значення, що зараховується у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів (р.23.2) в податковій декларації з ПДВ за звітний період серпень 2013 року (від 18.09.2013 № 9058123454) (4 642,00 гривень);
- надходжень до бюджету коштів з поточного рахунку в установі банку (100,0 грн);
- надходжень до бюджету коштів з рахунку в системі електронного адміністрування ПДВ (12 050,00 грн) в погашення нарахованої платником суми податку до сплати.
При цьому, відповідно до п. 43.3 ст. 43 Кодексу, обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.
Згідно з інформаційними ресурсами ДПС, станом на дату надання інформації переплата в інтегрованій картці платника ТОВ «Бізнес Капітал» за кодом бюджетної класифікації 11021000 (податок на прибуток приватних підприємств) становить 400031,00 гривень.
Зазначена переплата виникла у 2012-2014 роках та обліковується понад 1095 днів.
Відповідно до п. 43.3 ст. 43 Кодексу обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.
Заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування (п. 102.5 ст. 102 Кодексу).
Повернення надміру сплачених сум з податку на прибуток, що перевищує строки визначені ст. 102 Кодексу не є можливим.
Отже, позивачем пропущено строк для подання заяви про повернення зазначених сум.
Щодо пояснень ліквідатора банкрута, що на його думку, оскільки його призначено у справі ліквідатором банкрута 03.06.2020, а лист про наявність переплат він отримав 28.07.2020, то саме з 03.06.2020 у позивача виникло право на відшкодування переплат, то суд зазначає, що у спірних правовідносинах суб'єктом прав є саме боржник, а не арбітражний керуючий (ліквідатор), а тому, строк слід враховувати, коли про порушене право дізнався або міг дізнатися боржник в особі уповноваженого органу.
Крім того, згідно з п. 49.1 ст. 49 Кодексу, із змінами та доповненнями, платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.
Як зазначив відповідач, ТОВ «Бізнес Капітал» не подано податкові декларації з податку на прибуток підприємств за 2018 рік та 2019 рік.
На підставі чого, позовна заява задоволенню не підлягає.
Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
На підставі вищевикладеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.
Відповідно до частини 1 статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Крім того, частиною 1 статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.
Водночас, статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено право на справедливий суд.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини про справедливість процесу щодо прав та обов'язків цивільного характеру свідчать такі гарантії: 1) дотримання принципів змагальності та рівності сторін, 2) належне представлення доказів перед судом, 3) публічність розгляду справи судом 4) належне мотивування рішення суду, 5) розгляд справи незалежним і безстороннім судом.
Ключовим для концепції справедливого розгляду справи як у цивільному, так і кримінальному провадженні є те, щоб скаржник не був позбавлений можливості ефективно представляти свою справу в суді та мав змогу нарівні із протилежною стороною користуватися правами, передбаченими принципом рівності сторін. Принцип рівності сторін вимагає "справедливого балансу між сторонами", і кожній стороні має бути надано відповідну можливість для представлення своєї справи в умовах, що не ставлять її у суттєво невигідне становище порівняно з її опонентом. Більше того, принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення Європейського суду з прав людини у справі Мала проти України, no. 4436/07, від 03.07.2014).
Відповідно до статті 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
У п.145 рішення від 15.11.96 у справі "Чахал проти Сполученого Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що ст. 13 Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, які передбачено конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі засоби правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень конвенції та надавати відповідний судовий захист.
Засіб захисту, що вимагається ст. 13 Конвенції, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п.75 рішення ЄСПЛ у справі "Афанасьєв проти України" від 5.04.2005 (заява №38722/02).
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що не передбачено положеннями статті 16 ЦК України та статті 20 ГК України.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
При цьому, надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його "ефективність" з точки зору ст. 13 Конвенції.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову.
Враховуючи вищезазначене, керуючись Кодексом України з процедур банкрутства, ст. 74, 76-80, 234 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд м. Києва -
1. У задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Капітал» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Різника Олександра Юрійовича відмовити повністю.
2. Копію рішення направити учасникам провадження у справі про банкрутство.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено: 23.07.2021
Суддя А.М.Івченко