ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
22.07.2021Справа № 910/8035/21
За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС"
до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант"
про стягнення 15811,10 грн.
Суддя Сташків Р.Б.
Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АРКС" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" (далі - відповідач) про стягнення 15811,10 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АРКС" на підставі договору добровільного страхування наземного транспортного засобу «Класік» № 14453а0чр від 28.01.2020 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, виплачено страхове відшкодування, а тому до позивача, відповідно до положень ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України, перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки, цивільна відповідальність власника/водія транспортного засобу "Chevrolet", державний номерний знак НОМЕР_2 , з вини водія якого, на думку позивача, трапилось ДТП, була застрахована у Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" позивач просить стягнути з останнього витрати, пов'язані зі сплатою страхового відшкодування у сумі 15811,10 грн.
Ухвалою суду від 25.05.2021 відкрито провадження у справі №910/8035/21, розгляд справи призначено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).
18.06.2021 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позов, у якому відповідач проти позову заперечує. В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначає, що жодним з учасників ДТП не визнано своє вини, крім того у повідомленні про ДТП водіями не було відображено щодо наявності світлофору на перехресті, де мало місце ДТП.
Крім того, відповідач зазначає, що позивачем не надано суду жодних доказів, які б підтверджували факт порушення водієм автомобіля "Chevrolet", державний номерний знак НОМЕР_2 правил дорожнього руху, що не підтверджує наявність вини у скоєному ДТП останнім.
Розглянувши надані документи та матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд
05.10.2020 на перетині вулиці Саксаганського та площі Перемоги у м. Києві відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів «Renault Logan» державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_1 та автомобіля «Chevrolet» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 .
В результаті дорожньо-транспортної пригоди вищевказані транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
По факту вказаної ДТП водіями вказаних вище транспортних засобів 05.10.2020 складено повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (європротокол).
Судом встановлено, що транспортний засіб «Renault Logan» державний реєстраційний номер НОМЕР_3 було застраховано позивачем на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту "Класік" від 28.01.2020 №14453а0чр, копія якого наявна в матеріалах справи.
У зв'язку з наведеними обставинами 05.10.2020 страхувальник звернувся до позивача із заявою про подію та на виплату страхового відшкодування наземного транспортного засобу. У вищезазначеній заяві страхувальник вказав, що під час руху автомобілем «Renault Logan» державний реєстраційний номер НОМЕР_3 відчув удар від автомобіля «Chevrolet» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , який не надав переваги у русі.
Відповідно до рахунку ремонтної організації ТОВ "Кий Авто Центр" №х14261 від 06.10.2020 вартість відновлювального ремонту автомобіля «Renault Logan» державний реєстраційний номер НОМЕР_3 становить 16811,10 грн.
Позивачем здійснено розрахунок страхового відшкодування та затверджено страховий акт №ARX2637764 від 08.10.2020 відповідно до якого позивачем вирішено здійснити виплату страхового відшкодування в сумі 16811,10 грн.
Позивач здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 16811,10 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення №712340 від 09.10.2020.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відтак, позивач здійснивши виплату страхового відшкодування, набув права потерпілої у ДТП особи в межах здійсненої виплати.
Отже, до позивача у зв'язку зі здійсненою страховою виплатою за вищеописаною ДТП перейшло право вимоги на суму відшкодування в розмірі 16811,10 грн.
Як підтверджено матеріалами справи, станом на дату ДТП, цивільно-правова відповідальність осіб, що користуються транспортним засобом «Chevrolet» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 була застрахована у відповідача згідно із полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР/201136882.
Вказаним полісом встановлено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, що складає 130000 грн. та франшизу у розмірі 1000 грн.
Позивач звернувся до відповідача із заявою вих. №3495АРКС від 15.12.2020 про виплату страхового відшкодування.
Позивач зазначає, що відповідачем не було надано відповіді на вказану заяву та не сплачено суму страхового відшкодування, що стало підставою для звернення до суду із даним позовом про стягнення з відповідача страхового відшкодування у сумі 15811 грн. за вирахуванням франшизи встановленої полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР/201136882.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Як підтверджено матеріалами справи, станом на дату ДТП, цивільно-правова відповідальність осіб, що користуються транспортним засобом «Chevrolet» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 була застрахована у відповідача згідно із полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР/201136882.
Так, відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно із ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
У силу приписів ст. 22, ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у спорах, пов'язаних з відшкодуванням шкоди за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів норми Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" є спеціальними.
Позивач посилається на те, що винуватцем ДТП є водій автомобіля «Chevrolet» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , який застрахований у відповідача, то особою відповідальною за завдані в даному випадку збитки, відповідно положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у межах, передбачених вказаним Законом та договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, є відповідач.
Згідно із ч. 1 ст. 25 Закону України "Про страхування", здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Відповідно до ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Тобто, у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди.
На підставі статей 512, 514 Цивільного кодексу України, страховик стає замість потерпілої особи кредитором у зобов'язанні щодо відшкодування заподіяної шкоди у межах виплаченої суми.
Згідно із положеннями статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Виплативши страхове відшкодування відповідно до умов договору добровільного страхування наземного транспорту, позивач в силу приписів ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" набув права вимоги до відповідача у межах фактичних затрат.
Для здійснення відшкодування шкоди, що була отримана внаслідок використання джерел підвищеної небезпеки, насамперед необхідно встановити та підтвердити вину особи, що має відповідати за шкоду, у вчиненні такої дії, отже, цивільно-правова відповідальність за заподіяну шкоду, завдану внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, настає у разі наявності вини особи в цьому, незалежно від того, чи є в діях цієї особи склад адміністративного проступку чи злочину.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 16.07.2018 по справі №910/20412/16.
Частинами 1, 2 статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Суд зазначає, що не притягнення водіїв до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху не може бути підставою для звільнення володільця джерела підвищеної небезпеки від цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду, оскільки вину особи в дорожньо-транспортній пригоді може бути підтверджено чи спростовано іншими належними доказами.
У пунктах 61 та 62 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц зроблено висновок, що для отримання страхової виплати за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів протокол про адміністративне правопорушення та постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не можуть бути єдиними доказами вини особи, зокрема, у завданні шкоди майну потерпілого.
У примітці до статті 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення зазначено, що особа, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, звільняється від адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, за умови, що учасники дорожньо-транспортної пригоди скористалися правом спільно скласти повідомлення про цю пригоду відповідно до Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Дорожньо-транспортна пригода, що відбулася 05.10.2020 була оформлена повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду (європротоколом).
Відповідно до п.33.2. ст.33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.
У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов'язку інформувати відповідний підрозділ Національної поліції про її настання.
У разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників відповідного підрозділу Національної поліції розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, не може перевищувати максимальних розмірів, затверджених Уповноваженим органом за поданням МТСБУ, що діяли на день настання страхового випадку.
Моторним (транспортним) страховим бюро України було встановлено відповідний зразок повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду та за погодженням з Державною автомобільною інспекцією Міністерства внутрішніх справ України затверджено Інструкцію щодо заповнення повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (затверджено протоколом президії МТСБУ від 11.08.2011 за №274/2011).
Відповідно до п. 1 вказаної вище Інструкції, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (далі - Повідомлення) це письмове повідомлення встановленого Моторним (транспортним) страховим бюро України (далі - МТСБУ) зразка, яке надається Страховику чи МТСБУ водієм транспортного засобу, причетного до дорожньо-транспортної пригоди.
Згідно із п. 2 Інструкції, Повідомлення заповнюється та підписується водіями транспортних засобів, причетних до дорожньо-транспортної пригоди. Повідомлення може оформлятися одним із водіїв транспортних засобів виключно у разі, якщо оформлення ДТП здійснювалося уповноваженими на те працівниками поліції.
При складанні Повідомлення використовується тільки один комплект документів, що складається з трьох аркушів: титульної сторінки, оригіналу та копії повідомлення будь-якого учасника ДТП (п. 3 Інструкції).
Пунктом 4 Інструкції закріплено, що Повідомлення заповнюється чітко, розбірливо, від руки кульковою ручкою, бажано друкованими літерами, при цьому обов'язково зазначаються всі відомості про кожного учасника ДТП. Вибір учасником колонки (жовта чи блакитна) не має значення.
У п.5 Інструкції зазначено, що у разі настання ДТП за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти Повідомлення. У такому разі водії транспортних засобів після складення Повідомлення мають право залишити місце ДТП та звільняються від обов'язку інформувати Державтоінспекцію МВС України про її настання.
Згідно із положеннями п.6 Інструкції, виправлення у Повідомленні категорично забороняються. Замість зіпсованого бланку заповнюється інший. Тільки після підписання Повідомлення водіями учасниками ДТП, аркуші розділяються для кожного із водіїв.
Відповідно до п.7 вказаної Інструкції визначено порядок заповнення Повідомлення.
Оформлене у відповідності до зазначеної Інструкції учасниками дорожньо-транспортної пригоди повідомлення в силу положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" є підставою для прийняття страховиком рішення щодо здійснення страхового відшкодування.
Надаючи оцінку запереченням відповідача щодо європротоколу, суд зазначає, що Інструкцією не передбачено, що у повідомленні про дорожньо-транспортну пригоду мають зазначатися відомості про визнання вини водієм транспортного засобу, який вчинив ДТП.
При цьому, суд зазначає, що при розгляді справи, не позбавлений та не обмежений у праві самостійно, в рамках розгляду даного виду спору та при наявності відповідних доказів, встановити наявність/відсутність вини в діях, в даному випадку водія «Chevrolet» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .
За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Судом встановлено, що наявне в матеріалах справи повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (європротокол) від 05.10.2020 є заповненим обома учасниками дорожньо-транспортної пригоди у відповідних частинах, що стосуються інформації про транспортний засіб А та транспортний засіб В, зазначено у відповідних пунктах дату, час та місце дорожньо-транспортної пригоди, наявна схема дорожньо-транспортної пригоди, міститься інформація про наявність полісів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Суд дійшов висновку, що згідно із вказаного європротоколу не можливо встановити, що винною особою у ДТП є водій автомобіля «Chevrolet» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , а також встановити хто є винною особою в ДТП.
У пункті 7.11 Інструкції визначено, що у пункті 13 Повідомлення відображаються: розташування транспортних засобів А і В на момент настання ДТП, стрілками напрямок їх руху, дорожні знаки та розмітка, назва вулиць або доріг.
У той же час, схема дорожньо-транспортної пригоди у п. 13 повідомлення не містить відображення щодо наявності дорожніх знаків, у тому числі і світлофору, що не дає змоги переконатися у тому хто з водіїв рухався на дозволяючий/заборонений знак руху в момент ДТП.
Дослідивши надані позивачем у матеріали справи повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (європротокол) від 05.10.2020, заяву про подію, суд дійшов висновку, що з даного повідомлення неможливо встановити винного у скоєнні ДТП та вказане повідомлення не підтверджує те, що винною особою у вказаній дорожньо-транспортній пригоді є водій автомобіля «Chevrolet» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Враховуючи вище встановлені судом обставини, оскільки у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази порушення водієм транспортного засобу «Chevrolet» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 правил дорожнього руху, що стало підставою ДТП та наявні у матеріалах справи докази не підтверджують обов'язку відповідача відшкодувати на користь позивача вартість сплаченого ним страхового відшкодування за відновлювальний ремонт автомобіля «Renault Logan» державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача страхового відшкодування у сумі 15881,10 грн.
Приписами ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вище наведене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відмовляє у задоволенні позову.
Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на позивача.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129-130, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.
Суддя Сташків Р.Б.