ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
23.07.2021Справа № 910/4972/21
Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши без виклику сторін (без проведення судового засідання) у спрощеному позовному провадженні матеріали справи
за позовом Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (Україна, 04053, м. Київ, вул. Кудрявська, буд. 26/28; ідентифікаційний код: 30019775)
до Приватного підприємства "Будпостач" (Україна, 02099, м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 9-Е, кім. 314; ідентифікаційний код: 24267110)
про стягнення 4 856,16 грн
Акціонерне товариство "Укргазвидобування" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного підприємства "Будпостач" (далі - відповідач) про стягнення 4 856,16 грн, з яких 2 926,56 грн пені та 1 929,60 грн штрафу.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором поставки № 5 від 25.02.2020.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.04.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та серед іншого встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням відповідача є: Україна, 02099, м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 9-Е, кім. 314.
На зазначену адресу, відповідно до вищевказаних вимог процесуального закону, судом було направлено копію ухвали про відкриття провадження у справі від 05.04.2021 з метою повідомлення відповідача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та про його право подати, зокрема, відзив на позовну заяву.
15.04.2021 до суду повернулось рекомендоване повідомлення про вручення 09.04.2021 поштового відправлення відповідачеві (копії ухвали про відкриття провадження у справі від 05.04.2021).
Відтак, суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд цієї справи та останньому були створені достатні умови для реалізації ним своїх процесуальних прав.
Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
З огляду на неподання відповідачем відзиву на позовну заяву, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті
25.02.2020 між Акціонерним товариством "Укргазвидобування" (далі - покупець, позивач) та Приватним підприємством "Будпостач" (далі - постачальник, відповідач) було укладено Договір поставки № 5 (далі - Договір), згідно з пунктами 1.1, 1.2 якого постачальник зобов'язується поставити покупцеві товар, зазначений в специфікації, що додається до Договору і є його невід'ємною частиною, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити такий товар. Найменування/асортимент товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю товару та загальна ціна Договору вказується в Специфікації, яка є Додатком № 1 до Договору та є його невід'ємною частиною.
Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 Договору ціна Договору вказується в Специфікації в гривнях, з урахуванням ПДВ, або в іноземній валюті без урахування ПДВ. Загальна ціна Договору визначається загальною вартістю товару, вказаною в Специфікації до цього Договору.
У пункті 5.1 Договору сторони погодили, що строк поставки, умови та місце поставки товару, інформація про вантажовідправників і вантажоотримувачів вказується в Специфікації до цього Договору.
За умовами пункту 5.2 Договору обсяг поставки товару (кожної партії товару) визначається в рознарядках покупця та узгоджується до поставки товару. Відвантаження товару без рознарядки забороняється. Рознарядка постачальнику може направлятися покупцем в електронному вигляді на електронну адресу постачальника, вказану в розділі XIV цього Договору.
Пунктом 5.3 Договору визначено, що датою поставки товару є дата підписання уповноваженими представниками сторін акта приймання-передачі товару або видаткової накладної.
За змістом пункту 5.9 Договору передача та отримання товару проводиться шляхом підписання уповноваженими представниками сторін акта приймання-передачі товару або видаткової накладної.
У Додатку № 1 до Договору сторони погодили Специфікацію № 1 до Договору, а саме найменування товару, кількість, ціну за одиницю та загальну вартість товару з ПДВ - 16 080,00 грн.
Згідно з п. 3 Специфікації № 1 до Договору строк поставки товару: протягом 30 календарних днів після укладення Договору.
Пунктом 7.10 Договору передбачено, що у разі невиконання постачальником взятих на себе зобов'язань з поставки товару у строк, зазначений у цьому Договорі, останній сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 12 % від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару.
Відповідно до п. 10.1 Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін (за наявності) і діє до повного виконання сторонами зобов'язань.
Як зазначає позивач, 11.03.2020 на електронну адресу відповідача, зазначену в розділі XIV Договору, ним було надіслано Рознарядку № ШГВ1722-003.1.7-1 від 25.02.2020 про поставку товару за Договором, на підтвердження чого позивачем надано роздруківку листа з електронної пошти.
З матеріалів справи вбачається, що з огляду на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором, позивач направив відповідачу претензію № 1 від 10.06.2020 про сплату штрафних санкцій в загальному розмірі 3 071,28 грн.
Звертаючись до суду з цим позовом, позивач посилається на ту обставину, що оскільки ним було направлено відповідачу Рознарядку № ШГВ1722-003.1.7-1 від 25.02.2020, відповідач мав здійснити поставку товару в строк до 26.03.2020, проте відповідачем неналежним чином виконано договірні зобов'язання та не здійснено поставку товару у встановлений Договором строк, у зв'язку з чим позивач, на підставі пункту 7.10 Договору, нарахував та заявив до стягнення з відповідача 2 926,56 грн пені та 1 929,60 грн штрафу.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Укладений між сторонами Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків, та за своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За змістом статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Суд встановив, що позивачем, у визначеному пунктом 5.2 Договору порядку, 11.03.2020 було направлено на електронну адресу відповідача, зазначену в розділі XIV Договору, Рознарядку № ШГВ1722-003.1.7-1 від 25.02.2020 про поставку товару за Договором, що підтверджується наявною у матеріалах справи роздруківкою листа з електронної пошти та не заперечується відповідачем.
Враховуючи ту обставину, що позивачем було направлено відповідачу вищевказану рознарядку на поставку товару, у відповідності до пункту 5.1 Договору та п. 3 Специфікації № 1 до Договору, відповідач мав здійснити поставку товару в строк протягом 30 календарних днів після укладення Договору, а саме у строк до 26.03.2020.
Матеріали справи не містять доказів на підтвердження виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором та поставки обумовленого сторонами товару у вказаний строк.
Договір, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.
Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
За приписами ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з частинами 1, 2 статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
У наведеному в позовній заяві розрахунку штрафних санкцій позивач вказує на ту обставину, що загальний період прострочення зобов'язання з поставки товару за Договором складає з 27.03.2020 по 19.03.2021, втім, з урахуванням вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, ним було нараховано пеню за 182 календарні дні.
Перевіривши розрахунки пені та штрафу, суд вважає їх обґрунтованими та арифметично вірними.
Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідачем належними доказами обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, не спростовано.
З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають 2 926,56 грн пені та 1 929,60 грн штрафу.
Витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 270,00 грн, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача, оскільки позов підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 129, 236, 237, 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Приватного підприємства "Будпостач" (Україна, 02099, м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 9-Е, кім. 314; ідентифікаційний код: 24267110) на користь Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (Україна, 04053, м. Київ, вул. Кудрявська, буд. 26/28; ідентифікаційний код: 30019775) 2 926 (дві тисячі дев'ятсот двадцять шість) грн 56 коп. пені, 1 929 (одну тисячу дев'ятсот двадцять дев'ять) грн 60 коп. штрафу та 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп. судового збору.
3. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи подається у порядку та строк, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 23.07.2021
Суддя О.В. Нечай