Справа № 909/93/21
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
22.07.2021 м. Івано-Франківськ
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кобецької С. М., секретар судового засідання Савчин Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Галфайн",
вул. Калнишевського, буд.1, м. Надвірна, Івано-Франківська область, 78400;
представник позивача: адвокат Якубовський Олександр Олександрович,
вул. Січових Стрільців, 10/1, м. Івано-Франківськ, 76018;
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Мясоопт",
пров. Пожарний, буд. 3В, оф. 11, м. Могильов, Республіка Білорусь, 212030;
про стягнення 2 253 408,29 рос. рублів, з яких: 1 577 250,00 рос. рублів - основний борг, 627 637,50 рос. рублів - пеня, 48 520,79 рос. рублів - 3% річних.
Представники сторін в судове засідання не з"явились.
В провадженні Господарського суду Івано-Франківської області знаходиться справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Галфайн" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мясоопт" про стягнення 2 253 408,29 рос. рублів, з яких: 1 577 250,00 рос. рублів - основний борг, 627 637,50 рос. рублів - пеня, 48 520,79 рос. рублів - 3% річних за неналежне виконання грошового зобов"язання за контрактом №16/10/19 від 16.10.2019.
Представник позивача в судове засідання не з"явився, однак адресував суду клопотання
б/н (вх№10985/21) від 15.07.2021, в якому просить суд провести судове засідання без його участі. Одночасно на виконання вимог ухвали суду від 17.06.2021 подав суду довідку вих№18/23-19/1418 від 15.07.2021 АТ АКБ "Львів". Крім того, подав суду заяву б/н (вх№11562/21) від 15.07.2021 про заміну відповідача. Заяву мотивує тим, що на підставі укладеного між сторонами договору переведення боргу №29/10-19 від 29.10.2019 новим боржником кредитора - ТОВ "Галфайн" за контрактом №16/10/19 від 16.10.2019 на суму 4 635 000,00 рос. рублів є ТОВ "Мясгарант", а згідно з інформацією АТ АКБ "Львів" платником коштів зарахованих 18.11.2019, 10.12.2019, 13.12.2019, 26.12.2019, 06.10.2019 на рахунок одержувача - ТОВ "Галфайн" є ТОВ "Мясгарант". У зв"язку з чим позивач вказує, що ТОВ "Мясоопт" є неналежним відповідачем у цьому спорі, просить суд замінити його належним відповідачем - ТОВ "Мясгарант".
Представник відповідача в судове засідання не з"явився, хоча про дату час та місце був належним чином повідомлений ухвалою суду від 17.06.2021.
З"ясувавши всі обставини, на яких ґрунтується подане позивачем клопотання б/н (вх№11562/21) від 15.07.2021 про заміну відповідача, суд вбачає в наявності підстави для його задоволення.
Судом встановлено, що між ТОВ "Мясоопт" (боржник), ТОВ "Мясгарант" (новий боржник) та ТОВ "Галфайн" (кредитор) укладено договір переведення боргу №29/10-19 від 29.10.2019, згідно умов якого відповідач за згодою позивача перевів свій борг за контрактом №16/10/19 від 16.10.2019 на суму 4 635 000,00 рос. рублів, новому боржнику - ТОВ "Мясгарант" (пункти 1.1., 1.5. договору). В свою чергу згідно з інформацією АТ АКБ "Львів" платником коштів зарахованих 18.11.2019, 10.12.2019, 13.12.2019, 26.12.2019, 06.10.2019 на рахунок одержувача - ТОВ "Галфайн" є ТОВ "Мясгарант".
Приписи частини 2 статті 48 Господарського процесуального кодексу України вказують на те, що якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
За таких обставин суд вважає за правильне замінити первісного відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Мясоопт", пров. Пожарний, буд. 3В, оф. 11, м. Могильов, Республіка Білорусь, належним відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Мясгарант", вул.Восточна, буд.133, каб.1 А, м.Мінськ, Республіка Білорусь.
Водночас відповідачем у справі є суб"єкт міжнародного права - Товариство з обмеженою відповідальністю "Мясгарант", вул.Восточна, буд.133, каб.1 А, м.Мінськ, Республіка Білорусь.
Правилами статті 366 Господарського процесуального кодексу України регламентовано, що підсудність справ за участю іноземних осіб визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
До питань, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом, застосовується Закон України "Про міжнародне приватне право", який є спеціальним нормативним актом, в тому числі щодо підсудності судам України справ з іноземним елементом (стаття 2 Закону України "Про міжнародне приватне право").
При цьому, в розумінні пункту 2 частини 1 статті 1 Закону України "Про міжнародне приватне право" іноземний елемент - це ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, зокрема, якщо хоча б один учасник правовідносин є іноземною юридичною особою.
Згідно з статтею 75 Закону України "Про міжнародне приватне право" підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися, крім випадків, передбачених у статті 76 цього Закону.
Правилами пункту 1 частини 1 статті 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" встановлено, що суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у випадках, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону, якою регламентовано виключну підсудність.
Таким чином, Закон України "Про міжнародне приватне право" закріплює право сторін відповідної угоди на вибір підсудності справи з іноземним елементом, тобто на укладення так званої "пророгаційної угоди", що, в свою чергу, не лише обґрунтовує компетенцію обраного суду, але й виключає можливість вирішення такого спору в суді іншої держави.
Пунктом 5.1. договору переведення боргу №29/10-19 від 29.10.2019 обумовлено, що спори по договору сторони вирішують шляхом переговорів, а при недосягненні згоди - в економічному суді в порядку встановленому законодавством Республіки Білорусь.
Здійснена судом правова оцінка у кореляції норм статей 75, 76, 77 Закону України "Про міжнародне приватне право" з пунктом 5.1. договору переведення боргу №29/10-19 від 29.10.2019 надає підстави для висновку про те, що цей спір не підсудний Господарському суду Івано-Франківської області, адже умова в укладеній між сторонами угоді №29/10-19 від 29.10.2019 про підсудність цього спору судам України - відсутня, а інших випадків, визначених Господарським процесуальним кодексом України, законом чи міжнародним договором, які б надавали право вирішити цей спір в порядку господарського судочинства в т. ч. виключної підсудності, регламентованої статтею 77 Закону України "Про міжнародне приватне право" - судом не встановлено.
Одночасно судом взято до уваги приписи пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вчиненої в Римі 04.11.1950, ратифікованої Україною 17.07.1997 (набрала чинності для України 11.09.1997), якими гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків, зокрема, цивільного характеру. Одночасно, реалізація "права на суд", передбаченого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого, згідно із статтею 32 Конвенції, поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї, включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (рішення Європейського суду з прав людини у справах “Буланов та Купчик проти України” від 09.12.2010, “Чуйкіна проти України” від 13.01.2011).
Європейський суд з прав людини у рішенні від 12.10.1978 у справі "Zand v. Austria" ("Занд проти Австрії") вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
За таких обставин беручи до уваги вище сказане, Господарський суд Івано-Франківської області не є повноважним "судом встановленим законом" у вирішенні цього спору, а наслідком є закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, який вказує на те, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Одночасно суд врахувавши правила частини 2 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, які вказують на те що, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи - роз"яснює позивачу, що цей спір підлягає розгляду в економічному суді в порядку встановленому законодавством Республіки Білорусь.
Керуючись статтями 75, 76, 77 Закону України "Про міжнародне приватне право", статтям 48, 231, 234, 366 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Замінити первісного відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Мясоопт", пров. Пожарний, буд. 3В, оф. 11, м. Могильов, Республіка Білорусь, 212030, належним відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Мясгарант", вул.Восточна, буд.133, каб.1 А, м.Мінськ, Республіка Білорусь.
2.Закрити провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Галфайн" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Мясгарант" про стягнення 2 253 408,29 рос. рублів, з яких: 1 577 250,00 рос. рублів - основний борг, 627 637,50 рос. рублів - пеня, 48 520,79 рос. рублів - 3% річних.
У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той же предмет із тих же підстав не допускається.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Ухвала підписана 22.07.2021
Суддя С.Кобецька