номер провадження справи 18/3/21
07.07.2021 справа № 908/13/21
м.Запоріжжя Запорізької області
за позовом приватного підприємства “Бізнес-Офіс № 6” (69096, м. Запоріжжя, вул. Ленська, буд. 19, к. 5; адреса для листування: 69063, м. Запоріжжя, вул. Сергія Серікова, буд. 30)
до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “ГАММА-К” (69035, місто Запоріжжя, пр. Маяковського, буд. 11)
про стягнення 206192,22 грн.
господарський суд Запорізької області у складі судді Левкут В.В.
при секретарі судового засідання Непомнящій Н.П.
учасники справи:
від позивача: не з'явився
від відповідача: Чернявська Н.А., виписка з ЄДР від 03.12.2018
Розглядаються позовні вимоги про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю “ГАММА-К” 206192,22 грн., які складаються з: 201828,80 грн. основного боргу по сплаті орендної плати за договором суборенди нежитлового приміщення № б/н від 01.07.2020 та 4363,42 грн. пені. Також позивач до попереднього (орієнтовного) розрахунку відніс 10000,00 грн. судових витрат, що складатимуться з додаткових витрат на правничу допомогу.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.01.2021 справу № 908/13/21 передано на розгляд судді Левкут В.В.
Ухвалою суду від 11.01.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 908/13/21, присвоєно справі номер провадження 18/3/21, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення учасників справи.
Ухвалою суду від 04.03.2021 постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження, підготовче судове засідання призначено на 29.03.2021.
У зв'язку з перебуванням судді Левкут В.В. з 16.03.2021 по 02.04.2021 на лікарняному, судове засідання, призначене на 29.03.2021 не відбулося. Ухвалою від 07.04.2021 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, підготовче судове засідання призначено на 12.05.2021; підготовче засідання відкладалось на 09.06.2021; ухвалою від 09.06.2021 підготовче провадження закрито, розгляд справи по суті призначено на 07.07.2021.
У судовому засіданні 07.07.2021 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позивач у судове засідання представників не направив, заяв та клопотань від позивача не надходило. Про дату та час судового засідання представник позивача повідомлений належним чином.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що внаслідок невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо сплати орендної плати за договором № б/н від 01.07.2020 суборенди нежитлового приміщення, укладеного ним з ПП “Бізнес-Офіс № 6”, у відповідача утворилася заборгованість за період з 01.07.2020 по 31.12.2020 в розмірі 206192,22 грн., з урахуванням передбаченої п. 7 договору пені. Позивач відзначив, що станом на 15.12.2020 відповідач продовжує використовувати нежитлове приміщення у своїх цілях і позивачу приміщення не повернув. Посилаючись на приписи ст.ст. 598, 631, 764, 785 ЦК України та ст.ст. 180, 283, 288, 291 Господарського кодексу України, позивач просив позов задовольнити.
Відповідач у відзиві на позов проти заявлених позовних вимог заперечив. За доводами відповідача, договором обумовлений строк оренди в один місяць (з 01.07.2020 по 31.07.2020), оскільки орендодавець наполягав, що власник нерухомого майна перебуває у стані припинення і в будь-який час власник майна може бути змінений. Відповідач зазначив, що підписаний з боку позивача екземпляр договору оренди та акту приймання-передачі нежитлового приміщення отриманий відповідачем лише 30.07.2020 рекомендованим листом позивача, яким надано договір суборенди нежитлового приміщення б/н від 01.07.2020, акт прийому-передачі нежитлового приміщення від 01.07.2020, рахунок-фактуру №50-0000287 від 01.07.2020, акт №БО-0000287 від 31.07.2020, вимогу про стягнення боргу за вих.№27.01 від 27.07.2020. Також відповідач відзначив, що 31.07.2020 позивач обмежив доступ відповідача до приміщень, що були предметом оренди, закрив приміщення на навісний замок та вказав про відсутність наміру на продовження строку дії оренди. На підтвердження факту не допуску відповідача до приміщень, що були предметом оренди, останній посилається на неодноразове фіксування відповідними актами у зв'язку з тим, що для перевірки обладнання, яке розміщене у спірному приміщення, позивач не допускав відповідача, в той час як перевірки належало здійснювати в присутності представників енергопостачальної організації. За користування майном відповідачем здійснено повний розрахунок. За весь період часу з серпня 2020 року по грудень 2020 року позивач жодного разу не заявив про продовження дії договору та необхідності сплати орендної плати, жодних рахунків та актів наданих послуг від нього не надходило. Просив в позові відмовити.
Позивач надав відповідь на відзив, в якій зазначив, що в супереч вимог ст. 165 ГПК України, відповідач не надав заперечень щодо наведених позивачем обставин з посиланням на відповідні докази, оскільки повернення приміщення відбувається відповідно до акту приймання-повернення нежитлового приміщення, підписаного сторонами договору. За доводами позивача, до теперішнього часу орендовані відповідачем приміщення позивачу по акту приймання-повернення не передано, тому нарахована орендна плата за період з 01.08.2020 по 31.12.2020 є такою, що підлягає сплаті.
Від відповідача судом отримані заперечення на відповідь на відзив, згідно з якими відповідач наполягає на припиненні договору 31.07.2020 та на підтвердженні відповідними доказами факту не допуску відповідача до приміщень, які були предметом оренди за спірним договором.
Також відповідач 12.05.2021 надав клопотання про долучення до матеріалів справи доказів, а саме: копій листів сторін та актів щодо не допуску до спірних приміщень згідно переліку. Клопотання відповідача судом задоволено.
Щодо строку розгляду справи по суті суд зазначає наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України від 02.04.2020 №255 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. №211” з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), установлено з 12 березня до 24 квітня 2020 року на всій території України карантин, дія якого неодноразово продовжувалася і наразі не припинена.
З 17.07.2020 набрав чинності Закон України від 18.06.2020 № 731-IX “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)”, яким внесено зміни до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" ГПК України, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином".
За період дії карантину звернень щодо необхідності реалізації своїх прав у більш тривалий термін від учасників справи не надходило.
Оскільки карантинні заходи в Україні не скасовані, з метою недопущення безпідставного затягування строку розгляду справи, враховуючи те, що сторонам надана можливість подати свої процесуальні заяви, навести доводи та заперечення суду з урахуванням строку дії карантину, зважаючи на належне повідомлення сторін про розгляд справи, суд вирішив за доцільне розглянути справу за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю в судовому засіданні представників сторін.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника відповідача, суд
Приватним підприємством «Бізнес-Офіс № 6» (Орендарем, позивачем у справі) та товариством з обмеженою відповідальністю «ГАММА-К» (Суборендарем, відповідачем у праві) 01.07.2020 укладений договір суборенди нежитлового приміщення № б/н (надалі - Договір).
Відповідно до п. 1 Договору по даному договору оренди Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне володіння та користування нежитлове приміщення (інв. № 1000080) площею 242,8 кв. м., що складається з приміщення № 1 площею 106,6 кв. м., приміщення № 9 площею 13,0 кв. м., відповідно до техпаспорту, розташованих на першому поверсі в будинку, та приміщення № 37 площею 123,2 кв. м., розташованого на другому поверсі в будинку за адресою: м. Запоріжжя, проспект Маяковського, 11 (надалі - орендоване приміщення). Приміщення, які передаються по даному договору в суборенду, знаходяться в оренді у Орендаря на підставі Договору оренди нерухомого майна, укладеного Орендатором та власником нерухомого майна товариством з обмеженою відповідальністю «НДІ-Холдінг» 01.01.2020. Право власності на нерухоме майно підтверджено витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності.
Згідно з п. 2 Договору вступ Суборендаря в строкове платне користування приміщенням, а також початок строку нарахування платежів, передбачених договором, наступає з моменту вступу в дію даного договору.
За визначенням п. 3 Договору, оренди плата за місяць оренди складає 40304,80 грн. (в т.ч. ПДВ 6717,47 грн.). Орендна плата, оговорена договором, повинна перераховуватись Суборендарем на розрахунковий рахунок Орендаря щомісячно до 10 числа поточного (розрахункового) місяця, що здійснюється на підставі цього договору.
Пунктом 4 Договору передбачено обов'язок суборендаря, зокрема, своєчасно та в повному обсязі вносити орендну плату та інші платежі, згідно умовам договору.
У відповідності до п. 8 Договору даний договір діє з 01 липня 2020 року по 31 липня 2020 року.
На виконання умов Договору сторонами підписано акт прийому-передачі нежитлового приміщення від 01.07.2020, згідно з яким орендодавець передав, а орендар прийняв згідно з договором нежиле приміщення загальною площею 242,8 кв. м., розташоване за адресою: м. Запоріжжя, пр. Маяковського, 11.
Позивач зазначив, що відповідач продовжує використовувати орендоване приміщення, у зв'язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 201828,80 грн.:
- з 01.07.2020 по 31.07.2020 - 304,80 грн.;
- з 01.08.2020 по 31.08.2020 - 40304,80 грн.;
- з 01.09.2020 по 30.09.2020 - 40304,80 грн.;
- з 01.10.2020 по 31.10.2020 - 40304,80 грн.;
- з 01.11.2020 по 30.11.2020 - 40304,80 грн.;
- з 01.12.2020 по 31.12.2020 - 40304,80 грн.
Позивачем 28.12.2020 на адресу відповідача направлено вимогу вих. № 001/1 від 28.12.2020 про розірвання договору.
За твердженням позивача, внаслідок неповернення відповідачем спірного приміщення у нього виникла заборгованість по орендним платежам з 01.07.2020 по 31.12.2020 в сумі 201828,80 грн., що стало підставою для звернення з даним позовом.
Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно із ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини... Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
За своєю правовою природою Договір, за яким між позивачем і відповідачем склалися господарські правовідносини, є договором найму.
Згідно з ч.1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до пункту 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового оборогу, вимог розумності та справедливості.
Укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов'язання щодо його виконання, однак орендна плата відповідачем в обумовлені укладеним ним з позивачем Договором розмірі та строки не внесена, внаслідок чого у нього виникла заборгованість за Договором.
Як свідчать матеріали справи, вартість оренди за липень 2020 року в повному обсязі у визначений договором строк (до 10 числа поточного місяця) відповідачем не оплачено, орендну плату відповідачем внесено згідно платіжних доручень:
- № 286 від 30.07.2020 на суму 20000,00 грн.;
- № 301 від 01.09.2020 на суму 20000,00 грн.;
- № 409 від 25.01.2021 на суму 304,80 грн.
Згідно відмітки відділення поштового зв'язку на конверті позивач звернувся з даним позовом 29.12.2020, отже внесення орендної плати за липень 2020 року в розмірі 304,80 грн. здійснено відповідачем вже після звернення позивача до суду та відкриття провадження у справі.
Факт порушення відповідачем умов, визначених змістом зобов'язання, та факт несплати відповідачем у визначений зобов'язанням термін орендної плати за липень 2020 року є доведеним.
З огляду на викладені обставини, суд визнав, що позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 304,80 грн. за липень 2020 року заявлена обґрунтовано.
Відповідно до приписів п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
За таких обставин, провадження по справі в частині стягнення 304,80 грн. основного боргу слід закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв'язку із відсутністю предмету спору.
Відповідач стверджує, що обов'язок щодо сплати орендної плати у нього виник з моменту отримання ним 30.07.2020 підписаного позивачем екземпляру договору суборенди нежитлового приміщення б/н від 01.07.2020 та акту прийому-передачі нежитлового приміщення від 01.07.2020, оскільки, на його думку, він не мав можливості здійснити сплату орендної плати до 30.07.2020 у зв'язку з відсутністю у нього на це правових підстав.
Суд доводи відповідача відхилив як такі, що не знайшли свого підтвердження. З вимоги позивача за вих. № 27/01 від 27.07.2020, з якою, за твердженням відповідача, позивач надав йому екземпляр договору суборенди та інші документи, не вбачається долучення до нього жодних додатків.
Відносно вимоги про стягнення заборгованості по оренді за період з серпня 2020 року по грудень 2020 року суд не вбачає підстав для її задоволення враховуючи наступне.
Відповідно до частини 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Також, частиною 7 ст. 181 ГК України визначено, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.
Отже, згідно наведених норм права, закінчення строку дії договору, яким вважається проміжок часу, протягом якого сторони мають право здійснювати свої права та обов'язки, зумовлює припинення можливості здійснювати відповідні права стороною договору.
Відповідно до ч. 2 ст. 291 ГК України договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.
Пунктом 8 Договору сторони узгодили строк дії цього договору з 01 липня 2020 року по 31 липня 2020 року.
За твердженням позивача, орендоване приміщення до теперішнього часу використовується відповідачем, тому останній зобов'язаний сплатити заборгованість по орендним платежам з серпня по грудень 2020 року.
Так, відповідно до ст. 764 ЦК України, якщо наймач продовжує володіти та/або користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Проте, як свідчать матеріали справи, 31 липня 2020 року позивач обмежив доступ відповідача у орендоване ним приміщення, закривши приміщення на власний замок, заявивши цим про відсутність наміру на продовження строку дії договору суборенди.
Факт не допуску відповідача в обумовлені Договором суборенди приміщення суд визнав доведеним.
Матеріалами справи підтверджується, що у спірних приміщеннях знаходилось майно відповідача - встановлене стаціонарно електрообладнання (трансформаторна підстанція) і протягом тривалого часу спірні приміщення перебували в суборенді відповідача на підставі договору суборенди № 03-12/15 від 01.12.2015. Відповідно, знаходження у спірному приміщенні електрообладнання відповідача зумовлювало необхідність здійснення перевірок його роботи за участі представників енергопостачальної організації.
На підтвердження відсутності допуску у спірне приміщення після закінчення строку дії Договору відповідачем до матеріалів справи надані копії наступних документів:
- акт від 07.09.2020 щодо відсутності доступу до приміщення з метою обстеження електрообладнання;
- лист за вих. № 73 від 07.09.2020 на адресу позивача щодо допуску до електрообладнання;
- акт від 06.10.2020 щодо відсутності доступу до приміщення з метою обстеження електрообладнання;
- лист за вих. № 78 від 06.10.2020 на адресу позивача щодо допуску до електрообладнання;
- лист-відповідь ПП «Бізнес-Офіс №6» за вих. № 06-04/21 від 06.04.2021 до ТОВ «Гамма-К» (вх. № 30 від 09.04.2021) щодо допуску представників в РП-5 та ТП-5 для забезпечення напруги на об'єкти ПП «Сафітель Люкс» та для гарантійного обслуговування після подачі напруги з копією конверта;
- лист ТОВ «Гамма-К» за вих. № 29 від 05.03.2021 до ПП «Бізнес-Офіс №6» щодо вирішення питання про подачу напруги на об'єкт ПП «Сафітель Люкс», живлення якого передбачено здійснювати через ТП-5, яке належить ТОВ «Гамма-К»;
- лист-відповідь ТОВ «НДІ-ХОЛДІНГ» за вих. № 24/02/21 від 24.02.2021 до ТОВ «Гамма-К» (вх. № 22 від 04.03.2021) про відсутність заперечень щодо допуску у приміщення представників в РП-5 та ТП-5 та пропозиція для вирішення питання звернутися до орендаря ПП «Бізнес-Офіс №6»;
- лист-відповідь ТОВ «НДІ-ХОЛДІНГ» за вих. №14/02 від 22.02.2021 до ТОВ «Гамма-К» (вх. № 20 від 01.03.2021) про відсутність заперечень щодо цілодобового та безперешкодного доступу співробітників ТОВ «Гамма-К» до приміщення будівлі (інв.№1000080) в якій знаходиться обладнання РП-5 та ТП-5 за адресою: м. Запоріжжя, пр.Маяковського, буд. 11;
- лист ТОВ «Гамма-К» за вих. №19-1 від 16.02.2021 до ТОВ «НДІ-ХОЛДІНГ» щодо надання гарантійного листа про забезпечення безперешкодного доступу до приміщень будівлі інв. №1000080 по пр. Маяковського, 11 у м. Запоріжжя, в якій знаходиться електричне обладнання РП-5 та ТП-5, що належить ТОВ «Гамма-К», із вказівкою можливого щоденного, цілодобового та безперешкодного допуску співробітників ТОВ «Гамма-К»;
- лист ТОВ «Гамма-К» за вих. №28 від 04.03.2021 до ПП «Бізнес-Офіс №6» щодо забезпечення допуску в РУ6кВ №5 ТП-5;
- лист ТОВ «Гамма-К» за вих.№30 від 05.03.2021 до ПП «Бізнес-Офіс №6» щодо забезпечення допуску в РУ6кВ №5 ТП-5;
- лист ТОВ «Гамма-К» за вих. №31 від 09.03.2021 до ПП «Бізнес-Офіс №6» щодо забезпечення допуску в РУ6кВ №5 ТП-5;
- акт від 09.03.2021 про допуск в РУ6кВ №5 ТП-5 (пр. Маяковського, 11) співробітників ТОВ «Гамма-К» з підписом про вручення 10.03.2021 акта представнику ПП «Бізнес-Офіс №6» Мельник В.А.;
- лист ТОВ «Гамма-К» за вих. № 32 від 10.03.2021 до ПП «Бізнес-Офіс №6» щодо забезпечення допуску в РУ6кВ №5 ТП-5;
- лист ТОВ «Гамма-К» за вих. №33 від 12.03.2021 до ПП «Бізнес-Офіс №6» щодо забезпечення допуску в РУ6кВ №5 ТП-5;
- акт від 15.03.2021 про допуск в РУ6кВ №5 ТП-5 (пр. Маяковського, 11) співробітників ТОВ «Гамма-К»;
- лист ТОВ «Гамма-К» за вих. № 37 від 19.03.2021 до ПП «Бізнес-Офіс №6» щодо забезпечення допуску в РУ6кВ №5 ТП-5;
- лист ТОВ «Гамма-К» за вих. № 38 від 19.03.2021 до ПП «Бізнес-Офіс №6» щодо забезпечення допуску в РУ6кВ №5 ТП-5;
- лист ТОВ «Гамма-К» за вих. № 42 від 22.03.2021 до директора ПП «Бізнес-Офіс №6» Безверхої Т.Г. та до директора ПП «Сафітель Люкс» Берверхої Т.Г. щодо забезпечення допуску в РУ6кВ №5 ТП-5 з приводу подачі напруги на ПП «Сафітель Люкс» з підписом представника сторін Мельник В.А. про отримання листа 22.03.2021;
- акт від 23.03.2021 про відсутність доступу співробітників ТОВ «Гамма-К» до електрообладнання РУ6кВ №5 та ТП-5, що належить ТОВ «Гамма-К», та знаходиться в приміщенні будівлі інв. №1000080 по пр. Маяковського, 11 у м. Запоріжжя, та які прибули з приводу перевірки електрообладнання перед подачею напруги на ПП «Сафітель Люкс»;
- акт від 24.03.2021 про допуск в РУ6кВ №5 ТП-5 (пр. Маяковського, 11) співробітників ТОВ «Гамма-К» з підписом представника ПП «Бізнес-Офіс №6» Мельник В.А.;
- акт від 25.03.2021 про допуск в РУ6кВ №5 ТП-5 (пр. Маяковського,11) співробітників ТОВ «Гамма-К» з підписом представника ПП «Бізнес-Офіс №6» Мельник В.А.;
- лист ТОВ «Гамма-К» за вих. № 44 від 26.03.2021р. до директора ПП «Бізнес-Офіс №6» Безверхої Т.Г. та до директора ПП «Сафітель Люкс» Берверхої Т.Г. щодо забезпечення допуску в РУ6кВ №5 ТП-5 електротехнічного персоналу з приводу технічного обслуговування, випробування та ревізії електрообладнання для подачі напруги на ПП «Сафітель Люкс» з підписом представника сторін Мельник В.А. про отримання листа 26.03.2021,
- акт від 26.03.2021 про допуск в РУ6кВ №5 ТП-5 (пр. Маяковського, 11) співробітників ТОВ «Гамма-К» з підписом представника ПП «Бізнес-Офіс №6» Мельник В.А.;
- акт від 01.04.2021 про допуск в РУ6кВ №5 ТП-5 (пр. Маяковського, 11) співробітників ТОВ «Гамма-К» з підписом представника ПП «Бізнес-Офіс №6» Мельник В.А.;
- лист ТОВ «Гамма-К» за вих. № 48 від 02.04.2021 до директора ПП «Бізнес-Офіс №6» Безверхої Т.Г. та до директора ПП «Сафітель Люкс» Берверхої Т.Г. щодо забезпечення допуску в РУ6кВ №5 ТП-5 електротехнічного персоналу з приводу технічного обслуговування, випробування та ревізії електрообладнання для подачі напруги на ПП «Сафітель Люкс» з підписом представника сторін Мельник В.А. про отримання листа 02.04.2021.
Суд звертає увагу, що з наданої позивачем копії листа Запорізької торгово-промислової палати від 08.02.2021 також вбачається, що співробітникам Запорізької Торгово-промислової палати для проведення робіт безперешкодний доступ до орендованого приміщення з електрообладнанням, належного відповідачу, у присутності співробітників ТОВ «Гамма-К», наданий саме позивачем.
Наведеним спростовуються доводи позивача щодо вільного користування відповідачем після закінчення строку дії договору нерухомим майном, обумовленим договором суборенди, та підтверджуються доводи відповідача щодо відсутності у нього вільного доступу до приміщень після липня 2020 року.
За таких обставин підстави для покладення на відповідача обов'язку по оплаті орендних платежів за період з серпня по грудень 2020 року відсутні.
Відсутність підписаного сторонами акта приймання-повернення спірних приміщень, на що вказав позивач, не спростовує факту відсутності можливості у відповідача користуватися спірними приміщеннями.
Так, акт прийому-повернення нежитлового приміщення, обумовленого договором суборенди, сторонами не підписувався. Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 762 ЦК України з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму, саме за користування майном. Отже, підставою для виникнення у відповідача зобов'язань за Договором суборенди та стягнення заборгованості за користування орендованим майном є насамперед факт надання приміщення в оренду та користування ним відповідачем.
Матеріалами справи підтверджується, що фактично обумовленим договором нежитловим приміщенням відповідач користувався лише в період дії договору - у липні 2020 року. Як вказує відповідач і не спростовується позивачем, починаючи з серпня 2020 року доступ відповідача до обумовленого договором приміщення позивачем обмежено. Зазначене підтверджується відповідними актами та листуванням, копії яких містяться у матеріалах справи.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що в частині заявлених вимог про стягнення з відповідача заборгованості з орендних платежів за період з серпня по грудень 2020 року (201524,00 грн.) слід відмовити.
За порушення грошового зобов'язання позивач нарахував відповідачу 4363,42 грн. пені.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.
Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).
Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до п. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пунктом 4 статті 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Позивачем вимогу про стягнення 4363,42 грн. пені за загальний період з 11.07.2020 по 15.12.2020 заявлено на підставі п. 8 Договору, яким передбачено, що у разі несвоєчасного внесення платежів, передбачених даним договором, Суборендар сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення, за кожний день такого прострочення.
З урахуванням висновків суду щодо відсутності підстав для стягнення з відповідача заборгованості поза межами дії договору за період з серпня по грудень 2020 року, суд визнав обґрунтованим нарахування пені на заборгованість, що виникла за прострочення виконання зобов'язання по сплаті оренди за липень 2020 року.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за зобов'язаннями липня 2020 року за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи “Законодавство” суд встановив, що за заявлений позивачем період з 11.07.2020 по 15.12.2020 за заборгованістю за липень 2020 року в сумі 304,80 грн. сума пені становить 15,79 грн., як і визначено позивачем. Тому вимога про стягнення з відповідача пені задовольняється судом частково в сумі 15,79 грн., в решті заявлених вимог про стягнення пені (4347,63 грн.) слід відмовити, як заявлених необґрунтовано.
Відповідно до ст.ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За приписами ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Вказані докази повинні містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.
Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
У справі «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89) ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99; від 27 вересня 2001, пункт 30). Разом з тим, у рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення у справі «Ruiz Torija v. Spain», заява серія A № 303-A; від 9 грудня 1994; пункт 29).
Позивачем позовні вимоги обґрунтовано частково. Наявності підстав для визнання договору суборенди продовженим та покладення на відповідача обов'язку по сплаті орендних платежів за період з серпня по грудень 2020 року позивачем не доведено.
Таким чином, дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме: в частині стягнення з відповідача 15,79 грн. пені. В частині стягнення 304,80 грн. основного боргу провадження у справі закривається на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України. В решті заявлених вимог суд відмовляє в позові через необґрунтованість.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до пункту 2 частини 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 4,80 грн. судового збору.
Наведені позивачем у орієнтовному розрахунку судових витрат витрати на правову допомогу судом не розподіляються, оскільки позивачем відповідних доказів не надано.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 74, 76-80, 123, 129, п. 2 ч. 1 ст. 231, ст.ст. 233, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути товариства з обмеженою відповідальністю “ГАММА-К” (69035, місто Запоріжжя, пр. Маяковського, буд. 11; ідентифікаційний код 32963450) на користь приватного підприємства “Бізнес-Офіс № 6” (69096, місто Запоріжжя, вул. Ленська, буд. 19, к. 5; адреса для листування: 69063, місто Запоріжжя, вул. Сергія Серікова, буд. 30; ідентифікаційний код 33611015) 15,79 грн. (п'ятнадцять грн. 79 коп.) пені та 4,80 грн. (чотири грн. 80 коп.) судового збору. Видати наказ.
3. В частині стягнення 304,80 грн. основного боргу провадження у справі закрити.
4. В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 22.07.2021.
Суддя В.В. Левкут