проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"20" липня 2021 р. Справа № 922/1780/21
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Барбашова С.В., суддя Істоміна О.А., суддя Стойка О.В.
за участю секретаря судового засідання Гаркуши О.Л.
за участю представників:
позивача - не з'явився
відповідача - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Райффайзен Банк», м. Київ (вх. № 1732 Х/3) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 12.05.2021 у справі № 922/1780/21 (суддя Суслова В.В.; повний текст ухвали складено та підписано 12.05.2021), постановлену за результатами розгляду заяви Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» про забезпечення позову (вх. №1780/21 від 11.05.2021) у справі № 922/1780/21
за позовом Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» (01011, м. Київ, вул. Лєскова, буд.9)
до Фізичної особи-підприємця Задорожнього Олексія Петровича ( АДРЕСА_1 )
про стягнення коштів
Акціонерне товариство «Райффайзен Банк» звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Задорожнього Олексія Петровича про стягнення заборгованості, яка виникла за кредитним договором № 011/0078/00658240 від 18.09.2019, у сумі 96557,16 грн. та за Заявою про надання Кредиту «Кредитна картка для підприємців» № 011/0078/658241 від 01.10.2019 у сумі 13845,61 гривень.
Разом із позовом, АТ «Райффайзен Банк» до суду подано заяву про забезпечення позову (вх. № 1780/21 від 11.05.2021), в якій позивач просить вжити заходи забезпечення позову, шляхом накладення арешту на нерухоме майно Позичальника - Фізичної особи-підприємця Задорожнього Олексія Петровича (РНОКПП: НОМЕР_1 ), а саме на 1/4 Житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_1 на праві власності.
В обґрунтування заяви про вжиття заходів забезпечення позову позивач послався на те, що всупереч вимогам Кредитних договорів відповідач, як Позичальник, не виконав взяті на себе договірні зобов'язання, а саме не здійснював щомісячно погашення кредитної заборгованості та відсотків за кредитом, у зв'язку з чим, станом на дату подачі позову про стягнення заборгованості, за ним виникла заборгованість у сумі 110402,77 грн. Окрім того, позивач зазначає, що Позичальник взагалі не виходить на зв'язок, уникає спілкування з працівниками Банку та не здійснює будь-яких платежів, а отже у Банку є сумніви щодо можливості реального виконання Боржником рішення суду у випадку задоволення позову. Таким чином, з огляду на те, що заявлені вимоги мають значний розмір та враховуючи відсутність належного виконання зобов'язання, в тому числі після пред'явлення як вимоги, так і позову, позивач вважає, що заявлений спосіб забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно є адекватним способом запобіганню можливих порушень майнових прав чи охоронюваних законом інтересів позивача при виконанні судового рішення у випадку задоволення позовних вимог, та недопущення відчуження цього майна під час розгляду справи ( в т.ч. шляхом укладення як реальних, так і фіктивних правочинів), з метою подальшого приховування та неможливості його реалізації, в тому числі через органи ДВС у випадку ухвалення рішення на користь позивача та звернення до відповідних органів із виконавчими документами. Також, позивач вважає, що накладення арешту на майно стане стимулюванням щодо виконання боргових зобов'язань перед Банком та гарантією виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 12.05.2021 у справі № 922/1780/21 в задоволенні заяви АТ «Райффайзен Банк» про забезпечення позову (вх. №1780/21 від 11.05.2021) у справі № 922/1780/21 відмовлено.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що:
-позивач не надав доказів, які підтверджували б наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування заявленого позивачем заходу до забезпечення позову у даній справі, у той час як посилання позивача на потенційну загрозу ускладнення чи унеможливлення виконання рішення не є достатньо обґрунтованими;
-позивачем не надано суду жодних доказів на підтвердження обставин, на які він посилається у своїй заяві, зокрема, щодо прийняття відповідачем заходів щодо відчуження належного йому майна, уникнення таким чином відповідальності щодо сплати заборгованості;
-заява позивача про забезпечення позову (вх. № 1780/21 від 11.05.2021) не містить обґрунтованих мотивів та посилань на відповідні докази, на підставі яких, суд міг би дійти висновку щодо доцільності невідкладного забезпечення позову.
31.05.2021 Акціонерне товариство «Райффайзен Банк», м. Київ подало апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду Харківської області від 12.05.2021 у справі № 922/1780/21, в якій просить оскаржуване судове рішення скасувати та постановити нову ухвалу, якою заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно задовольнити у повному обсязі. Також в апеляційній скарзі позивачем заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Скаржник вважає, що оскаржуване судове рішення суду першої інстанції належним чином не обґрунтоване, а висновок про відсутність підстав та про відмову в задоволенні заяви зроблений передчасно, адже на думку скаржник ним наведено достатньо доводів в підтвердження заяви про забезпечення позову та надано у повній мірі належні і допустимі докази з метою захисту свого порушеного права.
Позивач зазначив, що такі обставини, як значна сукупна заборгованість за двома кредитами, значний термін прострочення платежів за кредитами, ухиляння позичальника від спілкування з представниками кредитора, відсутність із його боку будь-яких пропозицій щодо погашення боргу або його урегулювання іншим способом, на переконання Банку є достатньо обґрунтованими підставами вважати, що позичальник і надалі буде ухилятися від виконання своїх зобов'язань за кредитними договорами, вживати заходи, які будуть унеможливлювати виконання судових рішень щодо стягнення боргу в примусовому порядку. У тому числі боржник може розпорядитися (відчужити) належну йому нерухомість, що зробить неможливим виконання рішення суду. Натомість накладення арешту на нерухоме майно є достатнім стимулюванням відповідача щодо виконання своїх боргових зобов'язань перед банком та гарантією виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог.
Позивач наголошує, що суд першої інстанції не перевірив, чи є гарантована реальна можливість у банку захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову, не перевірив та не встановив обставин ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду, на які посилався представник банку, не надав їм відповідної оцінки, не з'ясував, чи не порушує це права банку.
Автоматизованою системою документообігу Східного апеляційного господарського суду для розгляду апеляційної скарги Акціонерного товариства «Райффайзен Банк», м. Київ (вх. № 1732 Х/3) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 12.05.2021 у справі № 922/1780/21 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) - Барбашова С.В., суддя Істоміна О.А., суддя Пелипенко Н.М., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.06.2021.
Ухвалою суду від 10.06.2021 апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Райффайзен Банк», м. Київ (вх. № 1732 Х/3) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 12.05.2021 у справі № 922/1780/21 залишено без руху. Скаржнику надано десятиденний строк з моменту вручення цієї ухвали для усунення недоліків поданої апеляційної скарги, шляхом подання до суду у цей строк доказів сплати судового збору в розмірі 2270,00 грн.
Матеріалами справи підтверджується, що копія ухвали Східного апеляційного господарського суду від 10.06.2021 отримана скаржником та його представником 17.06.2021.
17.06.2021, тобто у визначені судом строки, скаржник надав до суду заяву про усунення недоліків апеляційної скарги (вх. № 7168 від 22.06.2021), до якої надав докази сплати судового збору в розмірі 2270,00 грн платіжного доручення № 12620 від 17.06.2021.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.06.2021 у зв'язку з відпусткою судді Істоміної О.А. для розгляду справи № 922/1780/21 сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя (суддя-доповідач) - Барбашова С.В., суддя Пелипенко Н.М., суддя Стойка О.В.
Ухвалою суду від 24.06.2021 поновлено позивачу пропущений строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Харківської області від 12.05.2021 у справі № 922/1780/21; відкрито апеляційне провадження; запропоновано відповідачу у строк до 08.07.2021 (включно) подати до суду відзив на апеляційну скаргу; справу № 922/1780/21 призначено до апеляційного розгляду на 20.07.2021 о 10:30 год.
12.07.2021 до Східного апеляційного господарського суду від представника позивача, адвоката Гапона Олександра Яковича надійшла заява про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції, призначеному на 20.07.2021 о 10:30 год., у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Відповідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.07.2021 у зв'язку з відпусткою судді Пелипенко Н.М. сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Барбашова С.В., судді Істоміна О.А., Стойка О.В.
Ухвалою суду від 14.07.2021 задоволено клопотання позивача про його участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Судове засідання 20.07.2021 о 10:30 год. вирішено провести в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв'язку «EаsyCon».
Однак у зв'язку із технічною помилкою у роботі системи відеоконференцзв'язку «EasyCon», у представника Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» - адвоката Гапона О.Я. був відсутній аудіозв'язок та відеозв'язок, що унеможливило проведення судового засідання 20.07.2021 у справі №922/1780/21 в режимі відеоконференції.
Ураховуючи, що у заяві вх. № 7936 від 12.07.2021 представник Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» - адвокат Гапон О.Я. просив у випадку неможливості проведення судового засідання в режимі відеоконференції з технічних причин, розглянути справу без його участі, зазначивши, що апеляційну скаргу він підтримує у повному обсязі, а відповідач належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи належним чином, але своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористався, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін за наявними у ній матеріалами.
Згідно із статтею 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно статті 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Колегія суддів апеляційної інстанції, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги позивача, виходячи з такого.
Згідно зі статтею 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з заявою про забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Отже, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти чи майно відповідача, суд повинен дотриматися розумного балансу між необхідністю забезпечити можливе майбутнє виконання судового рішення та неприпустимістю блокування господарської діяльності відповідача з огляду на значний розмір заявленого у позовній заяві боргу.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 висловлено позицію про те, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Як свідчать матеріали оскарження, предметом спору у цій справі № 922/1780/21 є вимога позивача про стягнення з відповідача:
- заборгованості, яка виникла за кредитним договором № 011/0078/00658240 від 18.09.2019, у сумі 96557,16 грн., яка складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 75168,11 грн., заборгованості за відсотками у розмірі 21389,05 грн.;
-заборгованості за Заявою про надання Кредиту «Кредитна картка для підприємців» № 011/0078/658241 від 01.10.2019 у сумі 13845,61 грн., яка складається з: заборгованості за дозволеним овердрафтом у розмірі 10000,00 грн., заборгованості за недозволеним овердрафтом у розмірі 3387,12 грн., заборгованості за відсотками у розмірі 458, 49 грн.
Отже, виконання в майбутньому судового рішення у цій справі (у разі задоволення позовних вимог) безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме відповідач необхідну суму грошових коштів.
В той же час, позивач просить застосувати заходи забезпечення позову, зокрема, шляхом накладення арешту на нерухоме майно Позичальника - Фізичної особи-підприємця Задорожнього Олексія Петровича (РНОКПП: НОМЕР_1 ), а саме на 1/4 Житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_1 на праві власності.
Відмовляючи у задоволенні вказаної заяви позивача суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів, які б підтверджували наявність обставин, з якими пов'язується застосування заявленого позивачем заходу до забезпечення позову.
З висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову повністю погоджується колегія суддів апеляційного господарського суду зважаючи на те, що по суті подана позивачем заява ґрунтується на припущеннях щодо можливого ухилення відповідача від виконання рішення суду у даній справі у разі задоволення позову, а відтак і щодо неможливості чи істотного ускладнення в майбутньому виконання такого рішення. При цьому позивачем не надано належних та допустимих доказів в розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, із якими чинне законодавство пов'язує доцільність застосування заходів щодо забезпечення позову, та які б свідчили про неможливість або істотне ускладнення виконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.
Так, за приписами частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Колегія суддів апеляційної інстанції встановила, що позивачем не надано суду усіх належних, допустимих та достатніх доказів, які б підтверджували наявність обставин, передбачених статтею 136 Господарського процесуального кодексу України, необхідних для забезпечення позову, а саме, яким чином невжиття заходів забезпечення позову в майбутньому може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Позивачем у заяві не наведено жодних обставин на підтвердження вчинення відповідачем конкретних дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання, в тому числі і дій, спрямованих на реалізацію належного йому майна. Докази того, що майно, на яке позивач просить накласти арешт, станом на час розгляду справи є об'єктом купівлі-продажу, міни, тощо, до заяви про забезпечення позову не надані і в матеріалах оскарження ухвали суду першої інстанції відсутні.
Посилання Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» у заяві про забезпечення позову на потенційну можливість настання в майбутньому негативних наслідків, без надання відповідного обґрунтування, в тому числі доказів вчинення відповідачем певних реальних дій, спрямованих на ухилення від виконання судового рішення чи зменшення майна, не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову. Водночас, значна ціна позову не може слугувати самостійною та достатньою підставою для вжиття судом відповідних заходів забезпечення позову.
В силу приписів частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Також при розгляді даної справи колегія суддів Східного апеляційного господарського суду враховує правову позицію, викладену в постановах Верховного Суду від 15.01.2019 у справі № 915/870/18, від 05.09.2019 у справі № 911/527/19, від 10.10.2019 у справі № 904/1478/19, згідно якої, під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно або грошові кошти суд має виходити із того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися грошовими коштами або майном, тому може застосуватись у справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів. При цьому піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватися майна, що належить до предмета спору.
Разом з тим, колегія суддів встановила, що нерухоме майно відповідача, стосовно якого заявник просить суд вжити заходи забезпечення позову, не є предметом позову у даній справі.
Таким чином, оскільки предметом позовних вимог у даній справі є стягнення грошових коштів, то зв'язок між обраним позивачем заходом забезпечення позову і предметом позову у даній справі відсутній. Вимоги заявника, що наведені у заяві про забезпечення позову про необхідність накладення арешту на майно відповідача, не є співмірними із позовними вимогами АТ «Райффайзен Банк».
Враховуючи те, що заявником не доведено підстав для вжиття заходів забезпечення позову, а також з огляду на невідповідність запропонованих позивачем заходів забезпечення позову заявленим позовним вимогам, відсутність зв'язку між обраним позивачем заходом до забезпечення позову і предметом позову, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що місцевий господарський правильно відмовив у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову, у зв'язку з чим підстави для скасування оскаржуваної ухвали відсутні.
Звертаючись з апеляційною скаргою позивач не спростував висновки суду першої інстанцій щодо відсутності правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову та не довів неправильного застосування судом норм процесуального права, як необхідної передумови для скасування оскаржуваного судового рішення.
Згідно положень статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про залишення апеляційної скарги Акціонерного товариства «Райффайзен Банк», м. Київ без задоволення, а оскаржуваної ухвали Господарського суду Харківської області від 12.05.2021 у справі № 922/1780/21 - без змін.
У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України понесені судові витрати у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 2270,00 грн. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Райффайзен Банк», м. Київ на ухвалу Господарського суду Харківської області від 12.05.2021 у справі № 922/1780/21 залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Харківської області від 12.05.2021 у справі № 922/1780/21 залишити без змін.
Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на Акціонерне товариство «Райффайзен Банк», м. Київ.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 22.07.2021.
Головуючий суддя С.В. Барбашова
Суддя О.А. Істоміна
Суддя О.В. Стойка