вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"01" липня 2021 р. Справа№ 910/1956/18
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Скрипки І.М.
суддів: Михальської Ю.Б.
Тищенко А.І.
при секретарі судового засідання Линник А.М.
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 01.07.2021
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу заступника прокурора міста Києва
на рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2019 (повний текст рішення складено 07.02.2019)
у справі №910/1956/18 (суддя Спичак О.М.)
за позовом заступника керівника Енергодарської місцевої прокуратури Запорізької області
до Запорізької обласної державної адміністрації (відповідач - 1)
Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький рибокомбінат" (відповідач - 2)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Рибгосп Кам'янський" (третя особа - 1)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: Кам'янсько-Дніпровська районна державна адміністрація (третя особа - 2)
про визнання незаконними та скасування розпоряджень голови Запорізької обласної державної адміністрації від 01.04.2017 №№144, 145, 146, додаткових угод до договорів оренди земельних ділянок від 01.04.2006 №№25, 26, 27 та повернення земельних ділянок
В судовому засіданні 01.07.2021 відповідно до ст.ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.01.2019 відмовлено у задоволенні позову Заступника керівника Енергодарської місцевої прокуратури Запорізької області.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням Заступник прокурора міста Києва звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2019 у справі № 910/1956/18 та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2018 року Заступник керівника Енергодарської місцевої прокуратури Запорізької області (надалі - позивач/скаржник) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Запорізької обласної державної адміністрації (надалі - відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький рибокомбінат» (надалі - відповідач-2) про визнання незаконними та скасування розпоряджень голови Запорізької обласної державної адміністрації від 01.04.2017 №№ 144, 145, 146, додаткових угод до договорів оренди земельних ділянок від 01.04.2006 №№ 25, 26, 27 та повернення земельних ділянок.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що оспорювані розпорядження та укладені на їх підставі додаткові угоди від 14.07.2017 не відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки при їх прийнятті було порушено порядок передачі у користування земельних ділянок водного фонду, а саме: не виготовлено паспорти водних об'єктів і ці об'єкти не включено до договору оренди, орендну плату визначено тільки щодо користування землею без урахування водного об'єкта, не проведено нормативну грошову оцінку спірних земельних ділянок; відповідачами порушено порядок поновлення договорів оренди землі, що є підставою для визнання оспорюваних додаткових угод недійсними.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.01.2019 відмовлено у задоволенні позову прокурора.
Відмовляючи в позові, суд виходив з того, що предметом спору у цій справі є правовідносини з поновлення договору оренди, які фактично опосередковують вже наявне (надане відповідним уповноваженим органом) право користування, а не надання такого права. У цьому випадку дію договорів оренди земельних ділянок від 01.04.2006 №№ 25, 26, 27 було поновлено у порядку частини 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі», оспорюванні розпорядження та додаткові угоди відповідають вимогам закону, тому відсутні підстави для визнання їх недійсними.
Доводи прокурора про невиконання орендарем вимог розпоряджень та своїх обов'язків за договорами в частині надання паспортів водних об'єктів, проведення нормативно-грошової оцінки земель та укладання відповідних договорів оренди водних об'єктів не є підставою для визнання недійсним таких розпоряджень та додаткових угод до договорів оренди, а дає лише право орендодавцю застосувати наслідки неналежного виконання орендарем своїх обов'язків, що передбачені чинним законодавством, як то ініціювання процедури розірвання відповідних правочинів.
За висновками суду першої інстанції, у даному випадку дію договорів №№ 25, 26, 27 від 01.04.2006 було поновлено саме у порядку ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі».
Апеляційний перегляд справи здійснюється після скасування прийнятої у справі постанови Північного апеляційного господарського суду від 20.10.2020 та направлення справи на новий розгляд постановою Верховного Суду від 16.02.2021.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Апеляційна скарга прокурора обґрунтована тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права, а також з порушенням норм процесуального права.
Доводи апеляційної скарги зводиться до наступного:
- суд першої інстанції помилково не застосував при розгляді даної справи положення Водного кодексу України та Закону України «Про аквакультуру»;
- Запорізька обласна державна адміністрація не вправі поновлювати цивільно-правові відносини з суб'єктами господарювання на умовах, що прямо суперечать вимогам чинного (на час їх поновлення) законодавства України та вирішувати при цьому питання щодо «відтермінування» або надання додаткового строку Товариству з обмеженою відповідальністю «Запорізький рибокомбінат» для приведення орендних правовідносин у відповідність до закону (розробка паспорту водного об'єкта, визначення орендної плати за водні об'єкти, проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки);
- місцевим господарським судом необґрунтовано застосовано норми ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», оскільки відповідачі дійшли згоди щодо зміни умов договорів оренди землі та останні були поновлені у редакціях, відмінних від первісних;
- орендар має право на поновлення договору оренди, як за ч.ч. 2-5, так і за ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» лише при умові належного виконання своїх обов'язків за договором, чого орендарем виконано не було, а саме була наявна заборгованість з орендної плати на момент укладання спірних додаткових угод.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.03.2021 відкрито апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 08.04.2021.
08.04.2021 розгляд справи №910/1956/18 не відбувся у зв'язку з перебуванням судді Михальської Ю.Б. на лікарняному. Справу призначено до розгляду на 03.06.2021 ухвалою суду від 19.04.2021, піля виходу судді Михальської Ю.Б. з лікарняного.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2021 розгляд апеляційної скарги у справі відкладено на 01.07.2021.
Явка представників сторін
Прокурором в судових засіданнях апеляційної інстанції підтримано доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, оскаржуване рішення прокурор просив скасувати і прийняти нове про задоволення позовних вимог.
Представник третьої особи-1 в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу прокурора, просив її задовольнити.
Представник відповідача-2 в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.
Представники відповідача-1 та третьої особи-2 в судове засідання апеляційної інстанції 01.07.2021 не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомили.
Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень (ч. 3 ст. 120 ГПК України).
Відповідно до ст. 129 Конституції України, ст. 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно із якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка представників відповідача-1 та третьої особи-2 обов'язковою в судове засідання не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у їх відсутність за наявними у справі матеріалами.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції
Розпорядженням №43 від 17.02.2006 Кам'янсько-Дніпровської райдержадміністрації Запорізької області «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання договору оренди» затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земельних ділянок під водними об'єктами, будівлями та дворами Відкритому акціонерному товариству «Запорізький рибокомбінат» (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Запорізький рибокомбінат») загальною площею 1 639,5847 га, з них: лиман 1 494,944 га, у тому числі, під водою площею 1 484,0884 га, під берегозахисною смугою 10,8560 га, вигульні та виросні ставки площею 109,5043 га, у тому числі, під водою 95,2628 га, під берегозахисною смугою 8,4616 га та під гідротехнічними спорудами (дамба) 5,7599 га із земель Кам'янсько-Дніпровської міської ради за межами м. Кам'янка-Дніпровська, із земель Великознам'янської сільської ради загальною площею 35,136 га, у тому числі, під водою 24,9072 га, під гідроспорудами 0,394 га, інші землі (природоохоронного призначення) 9,14 га, під будівлями та дворами 0,5348 га, інше призначення 0,16 га для передачі в оренду.
На підставі вказаного розпорядження між Кам'янсько-Дніпровською районною держаною адміністрацією та Відкритим акціонерним товариством «Запорізький рибокомбінат» 01.04.2006 було укладено договори оренди земельних ділянок №№ 25, 26, 27 відносно земельних ділянок за наступними кадастровими номерами: 2322410100:01:016:0033, площею 1 494,9444 га; 2322410100:01:002:0013, площею 109,5043 га; 2322481800:01:018:0002, площею 34,4412 га.
Договори №№ 25, 26, 27 від 01.04.2006 зареєстровані у Кам'янсько-Дніпровському районному відділі Запорізької регіональної філії Державного підприємства «Центр ДЗК при Держкомземі України», про що у Державному реєстрі земель вчинено відповідні записи за №040627000012, №040627000011, №040627000014 від 30.11.2006 (набули чинності в силу положень п. 12.1 договорів (договори набирають чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації).
Відповідно до п. 5.1 договорів земельні ділянки передаються в оренду для здійснення рибогосподарської діяльності.
Згідно з п. 3.1 договорів оренди земельних ділянок №№ 25, 26, 27 від 01.04.2006 останні укладено на 10 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право на його поновлення на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за один місяць до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
У п. 10.2 договорів вказано, що дія договору припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.
Інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстрацію прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна підтверджено реєстрацію прав на земельні ділянки у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 28.12.2015 за Публічним акціонерним товариством «Запорізький рибокомбінат» (що здійснено з метою приведення державної реєстрації договорів №№ 25, 26, 27 від 01.04.2006 у відповідність до вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
15.02.2016 Публічне акціонерне товариство «Запорізький рибокомбінат» звернулось до Кам'янсько-Дніпровської районної державної адміністрації із листом про намір продовжити дію договорів №№ 25, 26, 27 від 01.04.2006 та укладення додаткових угод.
Кам'янсько-Дніпровською районною державною адміністрацією прийнято розпорядження №52 від 01.03.2016 «Про продовження терміну дії договорів оренди земельних ділянок з Публічним акціонерним товариством «Запорізький рибокомбінат».
Пунктом 1 зазначеного розпорядження продовжено термін дії договорів оренди земельних ділянок №№ 25, 26, 27 на 15 років з Публічним акціонерним товариством «Запорізький рибокомбінат» загальною площею 1 639,5847 га.
На підставі вказаного розпорядження, між Кам'янсько-Дніпровською районною адміністрацією та Публічним акціонерним товариством «Запорізький рибокомбінат» 09.03.2016 укладено додаткові угоди №2 до договорів оренди земельних ділянок №№ 25, 26, 27 та пункти 3.1 договорів викладено у наступній редакції: «Договір укладено на 25 років і починає діяти з моменту державної реєстрації договору. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії Договору повідомити письмово Орендодавця про намір його продовжити».
Додаткові угоди № 2 від 09.03.2016 до договорів оренди земельних ділянок №№ 25, 26, 27 від 01.04.2006 зареєстровані державним реєстратором Кам'янсько-Дніпровської районної державної адміністрації на підставі рішень про державну реєстрацію змін до іншого речового права від 06.04.2016 за № 29125924, № 29128075, № 29130702 та №29111762.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 17.08.2016 по справі №908/1618/16 визнано незаконним та скасовано розпорядження Кам'янсько Дніпровської районної державної адміністрації Запорізької області від 01.03.2016 № 52 «Про продовження терміну дії договорів оренди земельних ділянок з Публічним акціонерним товариством «Запорізький рибокомбінат»; визнано недійсною додаткову угоду №2 до договору оренди земельної ділянки №25 від 01.04.2006, укладену 09.03.2016 між Кам'янсько-Дніпровською районною державною адміністрацією Запорізької області та Публічним акціонерним товариством «Запорізький рибокомбінат» відносно земельної ділянки площею 1 494,9444 га за кадастровим номером 2322410100:01:016:0033, зареєстровану у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 06.04.2016 за № 29130702; визнано недійсною додаткову угоду №2 до договору оренди земельної ділянки № 26 від 01.04.2006, укладену 09.03.2016 між Кам'янсько-Дніпровською районною державною адміністрацією Запорізької області та Публічним акціонерним товариством «Запорізький рибокомбінат» відносно земельної ділянки площею 109,5043 га за кадастровим номером 2322410100:01:002:0013, зареєстровану у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 05.04.2016 за № 29111762; визнано недійсною додаткову угоду №2 до договору оренди земельної ділянки №27 від 01.04.2006, укладену 09.03.2016 між Кам'янсько-Дніпровською районною державною адміністрацією Запорізької області та Публічним акціонерним товариством «Запорізький рибокомбінат» відносно земельної ділянки площею 34,4412 га за кадастровим номером 2322481800:01:018:0002, зареєстровану у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 06.04.2016 за № 29128075; визнано недійсною додаткову угоду № 2 до договору оренди земельної ділянки №28 від 01.04.2006, укладену 09.03.2016 між Кам'янсько-Дніпровською районною державною адміністрацією Запорізької області та Публічним акціонерним товариством «Запорізький рибокомбінат» відносно земельної ділянки площею 0,6948 га за кадастровим номером 2322481800:01:018:0001, зареєстровану у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 06.04.2016 за №29125924.
Рішення у вказаній справі набрало законної сили, в апеляційному та касаційному порядку не оскаржувалось.
З посиланням на ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ч. 4 ст. 75 ГПК України, правову позицію висловлену Верховним Судом у постанові від 23.05.2018 по справі №910/9823/17, суд першої інстанції виходив з того, що судове рішення у справі №908/1618/16, яке набрало законної сили, має преюдиціальне значення, а встановлені ним обставини повторного доведення не потребують.
26.10.2016 ПАТ «Запорізький рибокомбінат» подало до Запорізької обласної державної адміністрації лист-повідомлення №291/0353 від 25.10.2016, в якому зазначалося про намір щодо реалізації переважного права, яке передбачено ст.33 Закону України «Про оренду землі» та викладено прохання орендодавцю поновити дію договору оренди №25 від 01.04.2006.
23.11.2016 Запорізькою обласною державною адміністрацією зареєстровано листи-повідомлення №292/0354, №293/0355 від 25.10.2016 Публічного акціонерного товариства «Запорізький рибокомбінат», в якому останнім висловлено намір щодо реалізації переважного права, яке передбачено ст.33 Закону України «Про оренду землі» та прохання орендодавцю поновити дію договору оренди №26 від 01.04.2006, та договору оренди №27 від 01.04.2006.
Додатками до вказаних листів були проекти додаткових угод до договорів оренди земельних ділянок №№ 25, 26, 27 від 01.04.2006.
За наслідками розгляду вказаних вище звернень головою Запорізької обласної державної адміністрації було прийнято:
- розпорядження №144 від 06.04.2017 «Про продовження дії Публічному акціонерному товариству «Запорізький рибокомбінат» договору оренди земельної ділянки від 01.04.2006 №25 для ведення рибогосподарської діяльності»;
- розпорядження №146 від 06.04.2017 «Про продовження дії Публічному акціонерному товариству «Запорізький рибокомбінат» договору оренди земельної ділянки від 01.04.2006 №27 для ведення рибогосподарської діяльності»;
- розпорядження №145 від 06.04.2017 «Про продовження дії Публічному акціонерному товариству «Запорізький рибокомбінат» договору оренди земельної ділянки від 01.04.2006 №26 для ведення рибогосподарської діяльності».
У п.1 вказаних розпоряджень постановлено вважати поновленими на тих же самих умовах на 10 років договори оренди №№ 25, 26, 27 від 01.04.2006.
Одночасно, постановлено укласти додаткові угоди про поновлення договорів оренди земельних ділянок, а також здійснити заміну сторони договору - орендодавця з Кам'янсько-Дніпровської районної Державної адміністрації на Запорізьку обласну державну адміністрацію; змінити в преамбулі договорів назву орендаря з Відкритого акціонерного товариства «Запорізький рибокомбінат» на Публічне акціонерне товариство «Запорізький рибокомбінат».
Пунктами 4 вказаних вище розпоряджень передбачено обов'язок Публічного акціонерного товариства «Запорізький рибокомбінат»: до 01.05.2017 укласти додаткові угоди до договорів оренди земельних ділянок та зареєструвати їх у встановленому порядку; до 01.05.2017 забезпечити розробку паспортів водних об'єктів і надання їх до обласної адміністрації для розрахунку орендної плати за надані в оренду водні об'єкти та внесення відповідних змін до договору оренди земельних ділянок; до 01.08.2017 забезпечити проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки та внесення змін до договорів оренди земельних ділянок в частині розміру орендної плати за землю; виконувати обов'язки землекористувача відповідно до вимог ст.96 Земельного кодексу України.
14.07.2017 між Кам'янсько-Дніпровською районною держаною адміністрацією (первинний орендодавець), Публічним акціонерним товариством «Запорізький рибокомбінат» (орендар) та Запорізькою обласною державною адміністрацією (новий орендодавець) було укладено додаткові угоди до договорів оренди №№25, 26, 27 від 01.04.2006.
Вказаними додатковими угодами замінено сторону договору - орендодавця з Кам'янсько-Дніпровської районної Державної адміністрації на Запорізьку обласну державну адміністрацію; змінено в преамбулі договорів назву орендаря з Відкритого акціонерного товариства «Запорізький рибокомбінат» на Публічне акціонерне товариство «Запорізький рибокомбінат».
У п.3 оспорюваних додаткових угод сторони домовились вважати поновленим на тих же самих умовах на 10 років договори оренди №№25, 26, 27 від 01.04.2006.
Пунктом 4 додаткових угод доповнено договори п.4.6 наступного змісту: «Забезпечити розробку паспорта рибогосподарської технологічної водойми і надання його до обласної державної адміністрації для розрахунку орендної плати за надані в оренду водні об'єкти та внесення відповідних змін до договору оренди земельної ділянки».
У додаткових угодах від 14.07.2017 сторонами також досягнуто згоди доповнити договори п.4.7 наступного змісту: «До 01.08.2017 забезпечити проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки та внесення змін до договору оренди земельної ділянки в частині розміру орендної плати за землю».
Пунктом 6 спірних додаткових угод визначено в термін до 01.09.2017 укласти договір оренди водного об'єкту відповідно до вимог Постанови №420 від 29.05.2013 «Кабінету Міністрів України «Про затвердження Типового договору оренди водних об'єктів».
Відомості щодо продовження строкового платного користування земельними ділянками за кадастровими номерами №2322410100:01:016:0033, №2322410100:01:002:0013, №2322481800:01:018:0002 на десять років було зареєстровано, що підтверджується інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстрацію прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна.
Врахувавши доводи сторін, оцінивши подані сторонами докази місцевий господарський суд дійшов висновку, що позов Заступника керівника Енергодарської місцевої прокуратури Запорізької області не підлягає задоволенню.
При цьому, виходячи з предмету та підстав позовних вимог та правової позиції відповідача-1 як органу, уповноваженого на розпорядження земельними ділянками водного фонду, переданими у користування відповідача-2, суд першої інстанції виходив з того, що звернення Заступника керівника Енергодарської місцевої прокуратури Запорізької області до суду з розглядуваним позовом направлено безпосередньо на захист інтересів держави та власника земельних ділянок, а отже, за висновками суду, є правомірним.
По суті заявлених вимог, суд першої інстанції погодився з позицією прокурора стосовно того, що з набуттям чинності Закону України «Про аквакультуру» земельні ділянки водного фонду передаються у користування в комплексі з водним об'єктом за наявності відповідного паспорта водного об'єкта, однак виходив з того, що предметом спору у розглядуваній справі є саме правовідносини з поновлення договору оренди, як такі які фактично опосередковують вже наявне (надане відповідним уповноваженим органом) право користування, а не надання такого права.
За висновками суду:
- відсутність паспорта водного об'єкта та те, що у даному випадку разом з земельною ділянкою в користування передається і водний об'єкт не можуть вказувати на неправомірність поновлення дії вже наявного права користування, а отже, не може бути підставою для визнання незаконним спірних розпоряджень, як таких, що суперечать приписам Водного кодексу України та Закону України «Про аквакультуру».
- зміни у законодавстві стосовно порядку надання у користування земельних ділянок водного фонду ніяким чином не можуть впливати на права, які було надано до моменту набуття такими змінами законної сили.
- пунктами 4 оспорюваних розпоряджень передбачено Публічному акціонерному товариству «Запорізький рибокомбінат»: до 01.05.2017 укласти додаткові угоди до договорів оренди земельних ділянок та зареєструвати їх у встановленому порядку; до 01.05.2017 забезпечити розробку паспортів водних об'єктів і надання їх до обласної адміністрації для розрахунку орендної плати за надані в оренду водні об'єкти та внесення відповідних змін до договору оренди земельних ділянок; до 01.08.2017 забезпечити проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки та внесення змін до договорів оренди земельних ділянок в частині розміру орендної плати за землю; виконувати обов'язки землекористувача відповідно до вимог ст.96 Земельного кодексу України.
- пунктами 4 спірних додаткових угод до договорів оренди №№25, 26, 27 від 01.04.2006 доповнено договори п.4.6 наступного змісту: «Забезпечити розробку паспорта рибогосподарської технологічної водойми і надання його до обласної державної адміністрації для розрахунку орендної плати за надані в оренду водні об'єкти та внесення відповідних змін до договору оренди земельної ділянки».
- у додаткових угодах від 14.07.2017 сторонами доповнено договори п.4.7 наступного змісту: «До 01.08.2017 забезпечити проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки та внесення змін до договору оренди земельної ділянки в частині розміру орендної плати за землю»;
- пунктом 6 спірних додаткових угод визначено в термін до 01.09.2017 укласти договір оренди водного об'єкту відповідно до вимог Постанови №420 від 29.05.2013 «Кабінету Міністрів України «Про затвердження Типового договору оренди водних об'єктів»;
- відповідачами було вчинено дії з метою приведення правовідносин користування земельними ділянками за кадастровими номерами: 2322410100:01:016:0033, 2322410100:01:002:0013, 2322481800:01:018:0002 у відповідність до змін, які було внесено Законом України «Про аквакультуру».
При цьому, судом зазначено, що невиконання орендарем вимог розпоряджень та своїх обов'язків за договорами в частині надання паспортів водних об'єктів, проведення нормативно-грошової оцінки земель та укладання відповідних договорів оренди водних об'єктів не є підставою для визнання недійсним розпоряджень №144 від 06.04.2017, №146 від 06.04.2017, №145 від 06.04.2017 голови Запорізької обласної державної адміністрації та додаткових угод від 14.07.2017 до договорів оренди №№25, 26, 27 від 01.04.2006, а дає лише право орендодавцю застосувати наслідки неналежного виконання орендарем своїх обов'язків, що передбачені чинним законодавством, як то ініціювання процедури розірвання відповідних правочинів.
Відповідно з наведеним обґрунтуванням судом першої інстанції відхилені доводи прокурора про порушення орендарем п.п.4.6, 4.7 договорів №№25, 26, 27 від 01.04.2006 через ненадання паспорту водного об'єкта та не забезпечення проведення нормативно-грошової оцінки земельних ділянок.
Не прийняті судом також, посилання позивача на приписи ст.15 Закону України «Про оренду землі» в якості обґрунтування позовних вимог, оскільки вимоги чинного законодавства не містять обов'язку орендаря провести нормативно-грошову оцінку земель у разі поновлення дії договору оренди.
З приводу посилань прокурора на порушення порядку поновлення договорів оренди земельних ділянок, що передбачений ст.33 Закону України «Про оренду землі» суд враховував, що підстави для поновлення договору оренди земельної ділянки, передбачені у частинах 1- 5 і частині 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі», не пов'язані одна з іншою. Правову позицію щодо розрізнення цих підстав було сформульовано Верховним Судом України, зокрема у постанові від 25.02.2015 у справі № 6-219цс14, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц та Верховним Судом у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у постанові від 10.09.2018р. по справі №920/739/17.
До вказаних листів було додано проекти додаткових угод до договорів оренди земельних ділянок №№ 25, 26, 27 від 01.04.2006р., однак, у порядку ч.1-5 ст.33 Закону України «Про оренду землі» сторонами додаткової угоди до договорів оренди №№25, 26, 27 від 01.04.2006 щодо їх поновлення укладено не було, тобто, порядок поновлення, що визначений вказаними нормами не реалізовано.
Однак, суд першої інстанції виходив з правового регулювання спірних відносин відповідно до норм ч.6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», згідно з яким передбачено інший порядок поновлення відповідного правочину; зокрема, у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
В цій частині, судом відзначено, про відсутність належних доказів того, що орендодавцем у місячний строк після закінчення строку дії договорів (тобто з 30.11.2016) було висловлено заперечення у їх поновленні.
06.04.2017 головою Запорізької обласної державної адміністрації були прийняті: розпорядження №144 від 06.04.2017, №145 від 06.04.2017, №146 від 06.04.2017, згідно з п. 1 яких постановлено вважати поновленим на тих же самих умовах на 10 років договори оренди №№ 25, 26, 27 від 01.04.2006.
14.07.2017 між Кам'янсько-Дніпровською районною держаною адміністрацією (первинний орендодавець), Публічним акціонерним товариством «Запорізький рибокомбінат» (орендар) та Запорізькою обласною державною адміністрацією (новий орендодавець) було укладено додаткові угоди до договорів оренди №№25, 26, 27 від 01.04.2006.
За висновками суду першої інстанції:
- дію договорів №№ 25, 26, 27 від 01.04.2006р. було поновлено саме у порядку ч.6 ст.33 Закону України «Про оренду землі».
- укладання відповідачами додаткових угод більш як через півроку після виникнення права на поновлення у вказаному вище поряду у розрізі ч.8 ст.33 Закону України «Про оренду землі», згідно якої додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку, ніяким чином не спростовує відповідного права орендаря та не вказує на незаконність спірних розпоряджень і додаткових угод;
- обставини направлення орендарем звернень про поновлення з проектами додаткових угод з порушенням строків та фактичне вчинення дій, направлених на поновлення договорів по ч.ч.1-5 Закону України «Про оренду землі» не виключає можливості у випадку нереалізації вказаного порядку застосувати до спірних правовідносин приписи ч. 6 ст.33 Закону України «Про оренду землі».
Заперечення прокурора стосовно того, що порядок поновлення договору було порушено, оскільки ст.33 Закону України «Про оренду землі» передбачає наявність необхідної ознаки відповідного права на поновлення, як то належне виконання умов договору, судом першої інстанції відхилені з наступним обґрунтуванням:
- факт невнесення Публічним акціонерним товариством «Запорізький рибокомбінат» починаючи з грудня 2016 плати за земельні ділянки не нівелюють правомірності поновлення правочину згідно ч.6 ст.33 Закону України «Про оренду землі», оскільки вказаною нормою наявності такої ознаки як належне виконання не передбачено;
- можливість поновлення договору оренди за умови належного його виконання орендарем визначена саме ч.ч.1-5 вказаної вище статті, що визначає окремий порядок поновлення правочину, який у спірних правовідносинах не реалізовано;
- заборгованість з орендної плати орендарем було погашено у 2018.
За висновками суду першої інстанції, обставини, на які посилається прокурор, ніяким чином не вказують на наявність підстави для визнання незаконними та скасування розпоряджень відповідача 1 та визнання недійсними укладених між відповідачами та третьою особою додаткових угод до договір оренди №№ 25, 26, 27 від 01.04.2006.
Оскільки судом визнані необґрунтованими позовні вимоги в частині визнання незаконними та скасування розпоряджень та визнання недійсним додаткових угод до договорів оренди, вимоги прокурора про зобов'язання відповідача 2 повернути земельні ділянки залишені без задоволення як похідні.
Апеляційний господарський суд не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що рішення суду підлягає скасуванню, виходячи з наступного.
Предметом розгляду у справі є вимоги прокурора про визнання розпоряджень голови Запорізької обласної державної адміністрації незаконними та їх скасування, а також вимоги про визнання додаткових угод до договорів оренди недійсними, що обумовлює необхідність доведення невідповідності таких рішень нормам чинного законодавства, та встановлення обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними.
Правовідносини, що виникли між сторонами у зв'язку із прийняттям оскаржуваних рішень та укладенням додаткових угод, стосуються поновлення існуючих договорів оренди землі, що регулюються статтею 33 Земельного кодексу України.
Стаття 33 Закону України «Про оренду землі» має назву «Поновлення договору оренди землі» та передбачає, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) (частина перша цієї статті).
Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі (частина друга статті 33 зазначеного Закону).
До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди (частина третя статті 33 цього Закону).
При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути
змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється (частина четверта ст. 33 Закону).
В частині застосування положень ст. 33 Закону України «Про оренду землі» суд звертається до правової позиції, висловленої Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 22.09.2020 у справі № 159/5756/18 (провадження № 14-99цс20), в якій ВП ВС звернула увагу на те, що в ст. 33 Закону «Про оренду землі» визначено алгоритм дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі:
У вказаній постанові Великою Палатою Верховного Суду зазначено:
«Так, дійсний орендар, який добросовісно виконував свої обов'язки за договором оренди землі, має переважне право перед іншими особами на продовження цих орендних правовідносин. Маючи такий намір, він (орендар) зобов'язаний до закінчення строку оренди землі (у строки, визначені частиною другою статті 33 вказаного Закону) повідомити про це орендаря та надіслати проект додаткової угоди. Мета такого повідомлення - запобігання укладення орендодавцем договору оренди з іншою особою у зв'язку з відсутністю в нього інформації про наявність наміру в дійсного орендаря продовжувати орендні правовідносини. При цьому таке завчасне повідомлення з надсиланням проекту додаткової угоди є передумовою для зміни сторонами умов договору оренди під час його поновлення (укладення на новий строк). Орендодавець, розглянувши у місячний термін таке повідомлення і проект додаткової угоди, за необхідності узгодивши з орендарем істотні умови, зобов'язаний або укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі, або повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень щодо поновлення договору оренди землі шляхом надсилання листа-повідомлення про прийняте рішення (частини перша - п'ята статті 33 Закону України «Про оренду землі»).»
Державну реєстрацію договорів №№ 25, 26, 27 від 01.04.2006 було проведено 30.11.2006, саме з вказаної дати означені правочини є чинним, а отже, виходячи зі змісту п. 3.1 останніх строк, дії договорів становив 10 років, тобто до 30.11.2016.
Листи-повідомлення №291/0353 від 25.10.2016 року (отриманий 26.10.2016 року), №292/0354 від 25.10.2016 року (отриманий 23.11.2016 року) та №293/0355 від 25.10.2016 року (отриманий 23.11.2016 року), в яких зазначалося про намір щодо реалізації переважного права, яке передбачено ст.33 Закону України «Про оренду землі» та викладено прохання орендодавцю поновити дію договорів оренди №25, №26, №27 від 01.04.2006 року свідчать про порушення строку їх направлення, встановленого ч. 2 ст. 33 Закону, та за обставин наявності заборгованості орендаря по сплаті орендної плати, не дають підстав вважати, що такий орендар належно виконував обов'язки за умовами договору та має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк в силу положень ч.1 ст. 33 Закону.
До вказаних листів було додано проекти додаткових угод до договорів оренди земельних ділянок №№ 25, 26, 27 від 01.04.2006, однак, у порядку ч.ч.1-5 ст.33 Закону України «Про оренду землі» сторонами не досягнуто згоди щодо їх поновлення (укладення на новий строк), тобто, порядок поновлення, що визначений вказаними нормами не реалізовано, про що правильно встановлено судом першої інстанції.
Частиною 6 статті 33 зазначеного Закону врегульовано пролонгацію договору на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором, за наявності такого фактичного складу: користування орендарем земельною ділянкою після закінчення строку оренди і відсутність протягом одного місяця заперечення орендодавця проти такого користування (що можна кваліфікувати як «мовчазну згоду» орендодавця на пролонгацію договору).
При цьому, повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі», не вимагається. Суть поновлення договору оренди згідно з цією частиною статті саме і полягає у тому, що орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку оренди, а орендодавець, відповідно, не заперечує у поновленні договору, зокрема у зв'язку з належним виконанням договору оренди землі. Відсутність такого заперечення, як уже зазначалося, може мати прояв у «мовчазній згоді».
Відповідно до ч. 1 ст. 316 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.
Направляючи справу на розгляд до суду апеляційної інстанції Верховним Судом у постановах від 07.11.2019 та від 02.09.2020 у даній справі наголошено на необхідності дослідження обставин поновлення договорів відповідно до частини 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі», із наданням оцінки діям сторін договорів оренди як стосовно поновлення договорів на той самий строк і на тих самих умовах, так і обставинам подальшого укладення додаткових угод та чи узгоджуються ці дії з положеннями частини 8 статті 33 Закону України «Про оренду землі», за змістом якої договір оренди землі вважатиметься поновленим лише у разі укладення додаткової угоди; водночас без належної оцінки суду залишилися умови оспорюваних додаткових угод, зокрема пункт 3, за яким сторони погодилися вважати поновленими договори оренди земельних ділянок на тих же самих умовах на 10 років.
У контексті поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 зазначеного Закону, необхідно враховувати, що такий договір може бути поновлено виключно на тих самих умовах і на той самий строк. Тобто орендар не може вимагати поновлення договору оренди землі на інших умовах. Щодо прав та обов'язків орендодавця слід акцентувати, що він має право заперечити стосовно поновлення згідно із частиною 6 статті 33 цього Закону, і таке заперечення має бути заявлено саме протягом одного місяця після закінчення дії договору оренди землі, що безпосередньо випливає зі змісту частини 6 зазначеної статті.
У подальшому, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення дії договору оренди і орендодавець не надав заперечень стосовно поновлення цього договору протягом одного місяця після його закінчення, орендар має право звернутися із вимогою про визнання укладеною угоди про поновлення договору на тих самих умовах і на той самий строк. Орендодавець, у свою чергу, в будь-який час до укладення додаткової угоди стосовно поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах може звернутися із вимогою про звільнення земельної ділянки. Тобто договір оренди землі вважатиметься поновленим лише у разі укладення додаткової угоди, про що безпосередньо зазначено у частині 8 статті 33 Закону України «Про оренду землі».
Так, згідно з положеннями ч.ч. 8, 11 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку; відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.
Укладення додаткових угод 14.07.2017 між Кам'янсько-Дніпровською РДА (первинний орендодавець), ПАТ «Запорізький рибокомбінат» (орендар) та Запорізькою ОДА (новий орендодавець) до договорів оренди №№ 25, 26, 27, якими замінено орендодавця та назву орендаря, відбулось з порушенням строку, встановленого ч. 8 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», зволікання з укладенням додаткової угоди в порядку ч. 6 ст. 33 Закону, (як те передбачено ч. 11 статті) в судовому порядку не оскаржувалось.
Відповідно до пункту 3 додаткових угод від 14.07.2017 сторони погодилися вважати поновленим на тих же самих умовах на 10 років договори оренди №№ 25, 26, 27, натомість:
- у п. 4 спірних додаткових угод, доповнено договори:
п. 4.6 наступного змісту: «Забезпечити розробку паспорта рибогосподарської технологічної водойми і надання його до обласної державної адміністрації для розрахунку орендної плати за надані в оренду водні об'єкти та внесення відповідних змін до договору оренди земельної ділянки»;
п. 4.7 наступного змісту: «До 01.08.2017 забезпечити проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки та внесення змін до договору оренди земельної ділянки в частині розміру орендної плати за землю»;
- у п. 6 спірних додаткових угод визначено в термін до 01.09.2017 укласти договір оренди водного об'єкту відповідно до вимог Постанови № 420 від 29.05.2013 Кабінету Міністрів України «Про затвердження Типового договору оренди водних об'єктів».
Таким чином, укладення додаткових угод, які містять нові умові, аніж ті, що встановлені договорами оренди від 01.04.2006, з порушенням строку, встановленого ч. 8 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» для укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди виключає підстави вважати ці договори поновленими на тих самих умовах відповідно до ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі».
В частині доводів прокурора про порушення вимог статті 51 Водного кодексу України суд відзначає наступне.
За приписами частини 1 статті 14 Закону України «Про аквакультуру», який набрав законної сили 01.07.2013, рибогосподарський водний об'єкт для цілей аквакультури надається у користування на умовах оренди юридичній чи фізичній особі відповідно до Водного кодексу України.
Відповідно ч.ч.1, 3, 4, 5 до ст.51 Водного кодексу України (в редакції з урахуванням змін, внесених на підставі Закону України «Про аквакультуру») у користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, лікувальних, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт можуть надаватися водосховища (крім водосховищ комплексного призначення), ставки, озера та замкнені природні водойми. Водні об'єкти надаються у користування за договором оренди земель водного фонду на земельних торгах у комплексі із земельною ділянкою. Водні об'єкти надаються у користування на умовах оренди органами, що здійснюють розпорядження земельними ділянками під водою (водним простором) згідно з повноваженнями, визначеними Земельним кодексом України, відповідно до договору оренди, погодженого з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері водного господарства. Надання водних об'єктів у користування на умовах оренди здійснюється за наявності паспорта водного об'єкта. Порядок розроблення та форма паспорта затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.
У ч.19 ст.51 Водного кодексу України (в редакції з урахуванням змін внесених на підставі Закону України «Про аквакультуру») визначено, що сплата орендної плати за водний об'єкт не звільняє від сплати орендної плати за земельну ділянку під цим об'єктом.
Типовий договір оренди водного об'єкта затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29.05.2013 року №420.
Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 18 березня 2013 року №99 затверджено Порядок розроблення паспорта водного об'єкта.
З наведеного вище вбачається, що з набуттям чинності Закону України «Про аквакультуру» земельні ділянки водного фонду передаються у користування в комплексі з водним об'єктом за наявності відповідного паспорта водного об'єкта.
В даному випадку, суд погоджується із запереченнями відповідачів стосовно того, що зміни у законодавстві в частині порядку надання у користування земельних ділянок водного фонду не можуть обмежити право орендаря на поновлення вже набутого права оренди землі, передбаченого частиною 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі».
Натомість, вказаного права на поновлення договору оренди в порядку, визначеному ч. 6 ст. 33 Закону України, ПАТ «Запорізький рибокомбінат» не набув, а відтак розпорядження голови Запорізької обласної державної адміністрації від 01.04.2017 №№ 144, 145, 146 не відповідають вимогам закону, та свідчать про порушення вимог встановлених законодавством щодо надання у користування за договором оренди земель водного фонду.
Пунктом 4 оспорюваних розпоряджень передбачено Публічному акціонерному товариству «Запорізький рибокомбінат»: до 01.05.2017 укласти додаткові угоди до договорів оренди земельних ділянок та зареєструвати їх у встановленому порядку; до 01.05.2017 забезпечити розробку паспортів водних об'єктів і надання їх до обласної адміністрації для розрахунку орендної плати за надані в оренду водні об'єкти та внесення відповідних змін до договору оренди земельних ділянок; до 01.08.2017 забезпечити проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки та внесення змін до договорів оренди земельних ділянок в частині розміру орендної плати за землю; виконувати обов'язки землекористувача відповідно до вимог ст. 96 Земельного кодексу України.
В свою чергу, спірні додаткові угоди, які зокрема, укладені поза межами визначених розпорядженнями строків, містять умови щодо виготовлення паспортів водних об'єктів, укладення договорів оренди водних об'єктів, які є відмінними від умов договорів оренди та не підтверджують поновлення договору оренди на тих самих умовах.
Згідно з приписами частини 1 статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Отже, підставами для визнання акта недійсним є його невідповідність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, і, одночасно, порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.
Разом із тим частиною 1 статті 203 ЦК України унормовано, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Згідно зі статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом. При цьому позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання правочину недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання договорів недійсними.
Враховуючи викладене, розпорядження №144, №145, №146 від 01.04.2017 року, на підставі яких укладено оспорювані додаткові угоди від 14.07.2017 року до договорів оренди земельних ділянок №№ 25, 26, 27 від 01.04.2006 року прийняті Запорізькою обласною державною адміністрацією всупереч вимог земельного законодавства України.
Вказані розпорядження підлягають визнанню незаконними та скасуванню, а укладені на його підставі додаткові угоди до договорів оренди земельних ділянок - визнанню недійсними.
Визнаються обґрунтованими і вимоги прокурора про зобов'язання Товариство з обмеженою відповідальністю «Запорізький рибокомбінат» повернути державі в особі Запорізької обласної державної адміністрації Запорізької області земельні ділянки: площею 1 494,9444 га за кадастровим номером 2322410100:01:016:0033; площею 109,5043 га за кадастровим номером 2322410100:01:002:0013; площею 34,4412 га за кадастровим номером 2322481800:01:018:0002, які розташовані за межами м. Кам'янка-Дніпровська Кам'янсько-Дніпровського району та с. Велика Знам'янка Кам'янсько-Дніпровського району Запорізької області відповідно.
Договір оренди земельної ділянки від 01.04.2006 №25 Білозерського лиману для ведення рибогосподарської діяльності із земель Кам'янсько - Дніпровською міської ради за межами м. Кам'янсько -Дніпровська загальною площею 1494,9444 га. Договір укладено на 10 років та зареєстрований 30.11.2006 в Кам'янсько - Дніпровському відділі ЗРФДПЦДЗК.
Договір оренди земельної ділянки від 01.04.2006 №26 Білозерського лиману для ведення рибогосподарської діяльності із земель Кам'янсько-Дніпровською міської ради за межами м. Кам'янсько-Дніпровська загальною площею 109,5043 га. Договір укладено на 10 років та зареєстрований 30.11.2006 в Кам'янсько-Дніпровському відділі ЗРФДПЦДЗК.
Договір оренди земельної ділянки від 01.04.2006 №27 Білозерського лиману для ведення рибогосподарської діяльності із земель Великознам'янської сільської ради с. Велика Знам'янка загальною площею 34,4412 га. Договір укладено на 10 років та зареєстрований 30.11.2006 р. в Кам'янсько - Дніпровському відділі ЗРФДПЦДЗК.
Державну реєстрацію договорів №№25, 26, 27 від 01.04.2006 року було проведено 30.11.2016 року, а отже, в силу положень п.3.1 договорів строк їх дій становив 10 років, тобто до 30.11.2016 року.
Відповідно до п.п. 10.2. вказаних договорів оренди дія Договору оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.
Пунктами 7.1. Договорів передбачено, що після припинення дії Договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.
Відповідно до ч.1, ст. 34 Закону України «Про оренду землі» у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором; орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.
У зв'язку із задоволенням вимог прокурора про визнання недійсним додаткових угод, право оренди ТОВ «Запорізький рибокомбінат» є припиненим, відповідно договори оренди земельних ділянок №25, №26, №27 від 01.04.2006 року припинили свою дію через закінчення строку, на який їх було укладено, що є підставою для повернення земельних ділянок, наданих в оренду.
Щодо звернення прокурора з вимогами на захист інтересів держави у даній справі колегія суддів зазначає наступне.
Повноваження на захист прав, свобод та інтересів інших осіб, а тим більше державних чи суспільних інтересів, встановлюються законами України.
Відповідно до частини четвертої статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (пункт 70)).
ЄСПЛ звертав увагу на те, що підтримка, яка надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, у тих випадках, коли відповідне правопорушення зачіпає інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (див. mutatis mutandis рішення від 15 січня 2009 року у справі «Менчинська проти Росії» (Menchinskaya v. Russia), заява № 42454/02, § 35).
За правилами статей 4, 5 Земельного кодексу України завданням земельного законодавства, яке включає в себе цей Кодекс та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 року у справі № 912/2385/18 (пункт 76)).
Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзац другий частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру»). А відповідно до абзацу першого та другого частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді; прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Відповідно до правових висновків, вміщених у п. 77-81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18:
«Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим».
Доводи відповідачів про те, що відповідно до вимог чинного законодавства державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, судом враховані, однак, Держгеокадастр щодо земель водного господарства не захищає порушене право держави, оскільки не має права ініціювати судовий захист поза межами повноважень, наданих йому законом.
Саме такі висновки зроблені Верховним Судом у п. 47 постанови від 16.02.2021 у даній справі при перегляді постанови Північного апеляційного Північного апеляційного господарського суду від 20.10.2020, яким рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2019 скасовано, а позовну заяву заступника керівника Енергодарської місцевої прокуратури Запорізької області залишено без розгляду.
Згідно зі статтею 188 ЗК України державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.
Аналогічна норма міститься у статті 5 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель».
Відповідно до абзацу 9 частини 1 статті 10 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.
За змістом пункту 1 Положення № 15 Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.
Наведене свідчить, що органи Держгеокадастру можуть виконувати, зокрема, дві абсолютно різних функції, а саме: 1) функції розпорядника земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності від імені власника, яким є держава Україна, з усіма повноваженнями власника на захист права власності; 2) функції органу державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності.
Відповідно до встановлених під час розгляду справи обставин, спірні земельні ділянки, стосовно яких видавалися оспорювані розпорядження та укладалися оспорювані додаткові угоди, розташовані за межами населених пунктів і відносяться до категорії земель водного фонду державної власності та частково до земель природоохоронного призначення державної власності (площею 9,14 га), а не до земель сільськогосподарського призначення державної власності.
У пункті 52 постанови від 05.02.2019 у справі № 910/7813/18 зі спору, що виник з подібних правовідносин, Верховний Суд дійшов висновку про те, що спірна земельна ділянка не є земельною ділянкою сільськогосподарського призначення та не належить до агропромислового комплексу, тому Держгеокадастр у цьому разі не наділений повноваженнями розпорядника з усіма повноваженнями власника на захист права власності, а надані законом функції державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства не наділяють Держгеокадастр правом звернення до суду з позовними вимогами, заявленими у цій справі.
У п. 49 постанови Верховного Суду від 16.02.2021 у даній справі Верховний Суд зауважив на правильності висновку апеляційного суду в тій частині, що прокурором правомірно не визначено в якості органу, уповноваженого на здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, Запорізьку ОДА за умови оскарження її розпоряджень (у частині позовних вимог про визнання незаконними та скасування розпоряджень голови Запорізької ОДА від 06.04.2017 №№ 144, 145, 146), що фактично створило би парадоксальну ситуацію, за умов якої позивачем та одним із відповідачів у справі була одна і так ж особа - Облдержадміністрація.
За таких обставин, виходячи з нормативного регулювання статей 19, 58, 59, 122, 188 ЗК України і встановлених під час розгляду справи обставин належності спірних земельних ділянок до категорії земель водного фонду державної власності та частково до земель природоохоронного призначення державної власності, захист інтересів держави має здійснювати Запорізька обласна державна адміністрація, проте, саме цей орган виконавчої влади вчинив дії у вигляді прийняття розпоряджень та підписання додаткових угод, які є незаконними та порушують інтереси держави, прокурором правомірно заявлено відповідний позов, а Запорізьку ОДА визначено одним із відповідачів у цій справі, позаяк іншого органу виконавчої влади, який би міг здійснити захист інтересів держави у сфері розпорядження землями водного фонду, виходячи із спірних правовідносин, не існує.
При цьому, у справі підлягає застосуванню сформульований у пункті 70 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц правовий висновок про те, що у разі якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу. Процедура, передбачена абзацами 3 і 4 частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту .
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що прокурор навів підстави для представництва інтересів держави шляхом звернення до суду з позовом за відсутності органу, уповноваженого державою здійснювати функції захисту її інтересів у спірних правовідносинах та відповідно наявності передбачених законом виключних підстав для звернення прокурора до суду за захистом інтересів держави.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Доводи прокурора, викладені в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що було зроблено скаржником та не спростовано відповідачами.
Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позову є необґрунтованим, суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню, з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Заступника прокурора міста Києва на рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2019 у справі № 910/1956/18 задовольнити.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2019 у справі № 910/1956/18 скасувати та прийняти нове рішення, яким:
« 1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Запорізької обласної державної адміністрації № 144 від 06.04.2017 "Про продовження дії ПАТ "Запорізький рибокомбінат" договору оренди земельної ділянки від 01.04.2006 № 25 для ведення рибогосподарської діяльності.
3. Визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Запорізької обласної державної адміністрації № 145 від 06.04.2017 "Про продовження дії ПАТ "Запорізький рибокомбінат" договору оренди земельної ділянки від 01.04.2006 № 26 для ведення рибогосподарської діяльності.
4. Визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Запорізької обласної державної адміністрації № 146 від 06.04.2017 "Про продовження дії ПАТ "Запорізький рибокомбінат" договору оренди земельної ділянки від 01.04.2006 № 27 для ведення рибогосподарської діяльності.
5. Визнати недійсною додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 01.04.2006 № 25, укладену 14.07.2017 між Кам'янсько-Дніпровською районною держаною адміністрацією, Запорізькою обласною державною адміністрацією та Публічним акціонерним товариством "Запорізький рибокомбінат" відносно земельної ділянки площею 1 494,9444 га за кадастровим номером 2322410100:01:016:0033, зареєстровану у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 20.07.2017 за № 36241428.
6. Визнати недійсною додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 01.04.2006 року № 26, укладену 14.07.2017 між Кам'янсько-Дніпровською районною держаною адміністрацією, Запорізькою обласною державною адміністрацією та Публічним акціонерним товариством "Запорізький рибокомбінат" відносно земельної ділянки площею 109,5043 га за кадастровим номером 2322410100:01:002:0013, зареєстровану у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 20.07.2017 за № 36242234.
7. Визнати недійсною додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 01.04.2006 року № 27, укладену 14.07.2017 між Кам'янсько-Дніпровською районною держаною адміністрацією, Запорізькою обласною державною адміністрацією та Публічним акціонерним товариством "Запорізький рибокомбінат" відносно земельної ділянки площею 34,4412 га за кадастровим номером 2322481800:01:018:0002, зареєстровану у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 20.07.2017 за № 36242069.
8. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Запорізький рибокомбінат" (вул. Привокзальна, 21, м. Запоріжжя, 69118, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 00476642) повернути державі в особі Запорізької обласної державної адміністрації Запорізької області (пр-т, Соборний, 164, м. Запоріжжя, 69107, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 00022504) земельну ділянку площею 1 494,9444 га за кадастровим номером 2322410100:01:016:0033, яка розташована за межами м. Кам'янка-Дніпровська Кам'янсько-Дніпровського району та с. Велика Знам'янка Кам'янсько-Дніпровського району Запорізької області.
9. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Запорізький рибокомбінат" (вул. Привокзальна, 21, м. Запоріжжя, 69118, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 00476642) повернути державі в особі Запорізької обласної державної адміністрації Запорізької області (пр-т, Соборний, 164, м. Запоріжжя, 69107, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 00022504) земельну ділянку площею 109,5043 га за кадастровим номером 2322410100:01:002:0013, яка розташована за межами м. Кам'янка-Дніпровська Кам'янсько-Дніпровського району та с. Велика Знам'янка Кам'янсько-Дніпровського району Запорізької області.
10. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Запорізький рибокомбінат" (вул. Привокзальна, 21, м. Запоріжжя, 69118, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 00476642) повернути державі в особі Запорізької обласної державної адміністрації Запорізької області (пр-т, Соборний, 164, м. Запоріжжя, 69107, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 00022504) земельну ділянку площею 34,4412 га за кадастровим номером 2322481800:01:018:0002, яка розташована за межами м. Кам'янка-Дніпровська Кам'янсько-Дніпровського району та с. Велика Знам'янка Кам'янсько-Дніпровського району Запорізької області.
4. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.
5. Матеріали справи №910/1956/18 повернути до Господарського суду м. Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.
Повний текст постанови підписано 22.07.2021
Головуючий суддя І.М. Скрипка
Судді Ю.Б. Михальська
А.І. Тищенко