79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"13" липня 2021 р. Справа №907/488/20
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого - судді Бонк Т.Б.,
Суддів Бойко С.М.,
Якімець Г.Г.,
секретар судового засідання Лагутін В.,
за участю представників сторін:
позивача: Чміля В.В. ( в порядку самопредставництва),
відповідача: не з'явився (належно повідомлений),
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Васстел” від 08.04.2021 вих.№08-04-21-В/335
на рішення Господарського суду Закарпатської області від 24.02.2021, повний текст рішення складено 25.03.2021, (головуючий суддя Пригара Л.І, м. Ужгород)
у справі № 907/488/20
за позовом Державного публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Украгролізинг”, м. Київ
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Васстел”, м. Мукачеве Закарпатської області
про стягнення 399 281,41 грн,
Короткий зміст вимог позовної заяви і рішення суду першої інстанції:
У липні 2020 року Державне публічне акціонерне товариство НАК «Украгролізинг» (далі - НАК «Украгролізинг») звернулось до Господарського суду Закарпатської області з позовом до ТОВ «Васстел» про стягнення суми 399 281,41грн, з яких 361 522,24 грн сума основного боргу, 15 246,36грн пені, 1 827, 14грн інфляційних нарахувань, 18 605,67 грн 25% річних та 2 080 грн штрафу.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що на виконання укладеного з відповідачем договору фінансового лізингу № 7-18-164 ств-фл/335 від 07.11.2018 позивач передав відповідачу 13.12.2018 у користування екскаватор пневмоколісний EW-1400 строком на 3роки, а відповідач зобов'язався сплачувати щомісячно лізингові платежі. Позивач вказує, що у зв'язку з несвоєчасною та не в повному обсязі сплатою лізингових платежів № № 13 -17, борг відповідача станом на 22.05.2020 становить 361 522,24 грн. Крім того, за порушення строків оплати лізингових платежів на підставі пунктів 8.1,8.3 договору та ст. 625 ЦК України позивач нарахував відповідачу 15 246,36грн пені, 1 827, 14грн інфляційних нарахувань, 18 605,67 грн 25% річних та 2 080 грн штрафу.
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 24.02.2021 у справі 907/488/20 позов задоволено. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 399 281,41грн заборгованості, з яких 361 522,24грн заборгованості за договором фінансового лізингу, 15 246,36грн пені, 1 827,14грн інфляційних втрат, 18 605.67грн 25% річних, 2 080грн штрафу та 5 989грн судового збору.
При прийнятті рішення про задоволення позову суд першої інстанції встановив, що в порушення взятих на себе зобов'язань за спірний період з 13.01.2020 по 13.05.2020 відповідач часткового сплатив лізингові платежі на суму 27 996,30грн, у зв'язку з чим суд вказав про обгрунтованість позовних вимог про стягнення 361 522,24 грн основного боргу. Перевіривши проведений позивачем розрахунок 15 246,36грн пені (яка нарахована по кожному окремому періоду оплати лізингових платежів та з урахуванням проведених оплат), 1 827, 14грн інфляційних нарахувань, 18 605,67 грн 25% річних , суд вказав, що такі нарахування проведені правомірно та підлягають до стягнення в повному обсязі. Також, пославшись на ст. 549, 627 ЦК України, ст.ст. 230,231 ГК України, суд вказав, що у межах одного виду відповідальності може застосовуватись різний набір санкцій, відтак, перевіривши розрахунок заявленого на підставі п.8.1 штрафу в сумі 2 080,00 грн, суд вказав, що такий нарахований правомірно. Суд відхилив як безпідставні посилання відповідача про неможливість здійснення розрахунків щодо предмету лізингу через введення карантину, вказавши, що наявність форс-мажорних обставин посвідчується відповідним сертифікатом Торгово-промислової палати України, якого у даному випадку відповідач не надав, а також, що відповідач вправі був повернути предмет лізингу позивачу через неможливість сплати лізингових платежів, однак він таким правом не скористався.
Короткий зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи:
Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне дослідження судом обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
В апеляційній скарзі скаржник вказує, що стягнення будь-якого виду неустойки (штрафу чи пені) у даному випадку є нерозумним та несправедливим, оскільки чинним законодавством встановлено заборону одночасного застосування подвійної відповідальності за одне і те саме правопорушення. Стверджує, що розрахунок позивача стягуваних сум є помилковим та суперечливим. Зазначає, що він неодноразово звертався до позивача з пропозиціями зменшити розмір лізингових платежів у зв'язку запровадження карантину через пандемію коронавірусу, однак такі були проігноровані позивачем, у зв'язку з чим вказує на відсутність вини товариства в неналежному виконанні договірних зобов'язань.
У відзиві на апеляційну скаргу (від 28.05.2021 №14/364, який надійшов до суду 31.05.2021) позивач заперечує доводи скаржника, просить залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, апеляційну скаргу-без задоволення.
Позивач вказує, що обставини непереборної сили звільняють особу від відповідальності і не звільняють від виконання самого зобов'язання. Зазначає, що підтвердженням неможливості виконати зобов'язання з об'єктивних причин є сертифікат Торгово-промислової палати, однак відповідач не подав такого ні позивачу, ні суду. При цьому, умовами п.3.4.14 договору фінансового лізингу сторони погодили, що лізингоодержувач не має права в односторонньому порядку на зменшення сум чи затримку сплати лізингових платежів внаслідок будь-яких обставин, в тому числі форс-мажору. Зазначає, що заборгованість відповідача виникла ще до введення карантину і останній не скористався своїм правом на добровільне повернення предмету лізингу, що свідчить про намагання останнього безоплатно ним користуватись (станом на 28.05.2021 борг відповідача за лізинговими платежами становить 1 197 933,50грн).
Також позивач просить суд поновити йому строк на подання відзиву, оскільки до закінчення строку на подання відзиву позивач отримав заяву скаржника про відмову від апеляційної скарги, однак в подальшому, 24.05.2021, від скаржника надійшла заява про відмову від відмови від апеляційної скарги, у зв'язку з чим позивач вказує, що пропуск строку на подання відзиву залежив від запевнення відповідача, як і суду про закриття апеляційного провадження.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 30.04.2021 (колегія суддів у складі: головуючого судді Бонк Т.Б., суддів Бойко С.М. та Матущака О.І.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача. Ухвалою суду від 17.05.2021 призначено розгляд справи в судовому засіданні 13.07.2021.
У зв'язку з перебуванням у відпустці члена колегії судді Матущака О.І. проведено автоматизовану заміну складу суду (протокол автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.07.2021), за результатом проведення якої замість судді Матущака О.І. до складу колегії введено судді Якімець Г.Г.
Слід також зазначити, що 25.05.2021 від скаржника надійшла заява про відмову від апеляційної скарги, однак, в подальшому 31.05.2021 апелянт подав заяву про відмову від відмови від апеляційної скарги, в якій просив продовжити розгляд апеляційної скарги.
У судовому засіданні 13.07.2021 представник позивача просив поновити строк на подання відзиву на апеляційну скаргу та підтримав доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, просив залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, апеляційну скаргу відповідача- без задоволення.
Скаржник не забезпечив явки свого представника в судове засідання.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Розглянувши матеріали справи, апеляційний суд встановив, що позивач отримав копію ухвали про відкриття апеляційного провадження від 30.04.2021, якою надано йому строк для подання відзиву протягом 10днів з дати отримання ухвали, - 05.05.2021. Разом з тим, згідно з долученим до заяви про відмову від апеляційної скарги описом вкладення, така заява надіслана позивачу 12.05.2021, і в подальшому 20.05.2021 скаржник надіслав позивачу про відмову від відмови від апеляційної скарги, яку позивач отримав 24.05.2021. Відзив на апеляційну скаргу подано 28.05.2021 відповідно до поштової відмітки на конверті.
Відповідно до ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
На підставі викладеного апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для поновлення позивачу строку на подання відзиву на апеляційну скаргу та прийняття його до розгляду.
Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну правову оцінку доводам, які містяться в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, з огляду на наступне.
Згідно з встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин, і визначених відповідно до них правовідносин, вбачається, що:
07.11.2018 Державне ПАТ «НАК «Украгролізинг» (лізингодавець) та ТОВ «Васстел» (лізингоодержувач) уклали договір фінансового лізингу № 7-18-164 ств-фл/335.
Відповідно до п.1.1 вказаного договору лізингодавець зобов'язується набути у власність у постачальника предмет лізингу відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати його (предмет лізингу) за плату (лізингові платежі) у користування лізингоодержувачу на визначений у цьому договорі строк не менше одного року.
Сторони погоджуються з тим, що специфікацією та умовами предмета лізингу є найменування, кількість, тип, модель, марка, інші технічні характеристики, вартість предмета лізингу, а також найменування виробника (постачальника) предмета лізингу, що визначені у додатках до цього договору "Найменування, кількість, ціна і вартість Предмета лізингу". Даний договір укладено у відповідності до Правил надання послуг з фінансового лізингу Національною акціонерною компанією Украгролізинг, затверджених рішенням дирекції від 01 березня 2017 року (пункти 1.2, 1.3 договору).
Відповідно до п.2.1 договору лізингодавець на письмове замовлення лізингоодержувача для потреб останнього купує у постачальника предмет лізингу.
Згідно з п.2.2 договору строк лізингу відраховується з дати підписання акту приймання-передачі між сторонами, що укладається у 5 (п'яти) автентичних примірниках. Постачальник, перелік, кількість, ціна, вартість, строк передачі і адреси місця передачі предмета лізингу, строк лізингу встановлюються додатками до цього договору "Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу. Місцем поставки (передачі) предмета лізингу є: Київська область, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Велика Кільцева, 2 (п.2.3 договору).
За умовами п.3.4.3 договору лізингоодержувач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі сплачувати лізингові платежі відповідно до умов договору.
Лізингоодержувач не має права в односторонньому порядку на зменшення сум чи затримку сплати лізингових платежів внаслідок будь-яких обставин, в тому числі форс-мажору (п.3.4.14 договору)
Пунктами 4.1.-4.2. договору визначено, що протягом 7 (семи) календарних днів з моменту набрання чинності цим договором лізингоодержувач перераховує на рахунок лізингодавця попередній лізинговий платіж в частині відшкодування вартості предмета лізингу в розмірі 20 (двадцяти) відсотків його вартості (включаючи ПДВ). Датою сплати попереднього лізингового платежу є дата надходження коштів на рахунок лізингодавця.
З моменту підписання акту лізингоодержувач сплачує лізингодавцю лізингові платежі, що включають:
- відшкодування вартості предмета лізингу рівними частками за весь термін лізингу від невідшкодованої попереднім лізинговим платежем вартості предмета лізингу;
- комісію за організацію лізингової операції в розмірі 7 % (без ПДВ) від вартості предмету лізингу відповідно до законодавства України щодо оподаткування податком на додану вартість, яка сплачується одночасно із сплатою першого, другого та третього лізингового платежу в частині відшкодування вартості предмета лізингу та комісії за супроводження договору згідно з Графіком сплати лізингових платежів, що є додатком до цього договору;
- комісію за супроводження договору в розмірі 19 % річних (без ПДВ) від невідшкодованої попереднім лізинговим платежем та черговими лізинговими платежами вартості предмета лізингу, відповідно до законодавства України щодо оподаткування податком на додану вартість. Комісія за супроводження договору є складовою частиною лізингового платежу, не відноситься до послуг та не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.
Відповідно до п.4.3 договору лізингові платежі у частині відшкодування вартості предмета лізингу та комісії за супроводження договору сплачуються лізингоодержувачем на користь лізингодавця щомісячно. Термін сплати кожного лізингового платежу встановлюється числом дати підписання акта. Перший лізинговий платіж сплачується через 1 місяць з дати підписання Акта, всі наступні лізингові платежі - щомісячно.
Розмір лізингових платежів, їх складових частин встановлюються Графіком сплати лізингових платежів, що є додатком до цього договору (п. 4.4 договору).
Згідно з п.5.1 договору предмет лізингу передається лізингоодержувачу за актом, за умови перерахування платежу в розмірі та в порядку, визначеному пунктом 4.1. цього договору, та (за необхідності) у разі укладення забезпечувального (забезпечувальних) договору (договорів) відповідно до розділу 7 цього договору.
У п. 8.1. договору сторони домовились і встановили, що за будь-яке порушення умов договору (у тому числі строків розрахунків та сум платежів), що не передбачене п. 8.4. договору, лізингоодержувач зобов'язаний сплатити на користь лізингодавця штраф у розмірі 0,1% від невідшкодованої вартості предмета лізингу. У разі порушення умов договору вдруге лізингоодержувач зобов'язаний сплатити на користь лізингодавця штраф у розмірі 3% від невідшкодованої вартості предмета лізингу. У разі порушення умов договору втретє лізингоодержувач зобов'язаний сплатити на користь лізингодавця штраф у розмірі 5% від невідшкодованої вартості предмета лізингу. За кожне наступне порушення умов договору лізингоодержувач зобов'язаний сплатити на користь лізингодавця штраф у розмірі 10% від невідшкодованої вартості предмета лізингу. Для розрахунку штрафу, визначеного цим пунктом, сума невідшкодованої вартості предмета лізингу становить різницю між первинною вартістю предмета лізингу та сумою попереднього лізингового платежу в частині відшкодування вартості предмета лізингу.
У пункті 8.3. договору сторони погодили, що на прострочену суму лізингових платежів (встановлюється графіком) нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період нарахування пені, та відсотки (проценти) у розмірі 25% (двадцять п'ять) річних. Сплата лізингоодержувачем на користь лізингодавця пені та процентів, що були нараховані на прострочену суму чергового платежу за договором, не звільняє лізингоодержувача від сплати штрафу, встановленого п. 8.1 цього договору.
Нарахування штрафних санкцій за невиконання грошових зобов'язань здійснюється на всю несплачену суму і припиняється тільки в разі виконання зобов'язань в повному обсязі ( п.8.9 договору).
Відповідно до п. 9.1 цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до закінчення строку лізингу, зазначеного в додатку до цього договору «Найменування, кількість, ціна і вартість Предмета лізингу», та виконання сторонами всіх зобов'язань за цим договором, якщо інше не визначено цим договором.
Додатком № 1 до договору фінансового лізингу № 7-18-164 ств-фл/335 від 07.11.2018 "Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу" сторони договору погодили предмет лізингу - екскаватор пневмоколісний EW-1400, вартістю 2 600 000 грн з ПДВ та строк лізингу - 3 роки.
Попередній лізинговий платіж у частині відшкодування вартості предмета лізингу, що в подальшому передається в лізинг, у розмірі 20% його вартості складає 520 000 грн з ПДВ. Всього попередньої оплати - 520 000,00 грн.
У додатку №2 до договору сторони погодили Графік сплати лізингових платежів (всього 36платежів протягом 3років).
Відповідно до акту №1 приймання-передачі сільськогосподарської техніки від 13.12.2018 позивач передав відповідачу у платне користування предмет лізингу. Згідно з вказаним актом відповідач взяв на себе зобов'язання перед позивачем сплатити вартість переданої йому техніки в сумі 2 600 000 грн на умовах договору фінансового лізингу № 7-18-164 ств-фл/335 від 07.11.2018.
26.05.2020 позивач надіслав відповідачу вимогу № 14/372 про погашення заборгованості по сплаті лізингових платежів у сумі 361 522,24грн, у відповідь на яку відповідач у листі № 17-06-20-В від 17.06.2020 зазначив про складну економічну ситуацію, спричинену запровадженим з 12.03.2020 карантину, водночас, незважаючи на всі негативні впливи ринку та інших форс -мажорних обставин, ТОВ «Васстел» підтвердив свої зобов'язання за договором фінансового лізингу № 7-18-164 ств-фл/335 від 07.11.2018.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань позивач просить стягнути 361 522,24грн основного боргу (згідно з розрахунком позовних вимог та банківськими виписками з рахунку позивача лізинговий платіж №13 від 13.01.2020 на суму 79 733,34грн оплачений відповідачем частково на суму 27 996,30грн (27.02.2020 на суму 10 000,00грн, 03.03.2020 - 17 996,30грн), лізингові платежі №14 від 13.02.2020 на суму 78 818,52грн, №15 від 13.03.2020 на суму 77 903,71грн, №16 від 13.04.2020 на суму 76 988,89грн, №17 від 13.05.2020 на суму 76 074,08грн - не оплачені).
Також позивач заявив до стягнення 15 246,36грн пені, яка розрахована за кожен окремий період оплати лізингових платежів та з урахуванням проведених оплат, зокрема:
-за лізинговий платіж від 13.06.2020 на суму 36 137,04грн нараховано 330,39грн пені за період з 14.06.2019 по 17.06.2019 (оплата здійснена 18.06.2019 в сумі 36 137,04грн);
-за лізинговий платіж від 13.09.2019 на суму 83 392,59грн нараховано 452,38грн пені за період з 14.09.2019 по 19.09.2019 (оплата здійснена 20.09.2020 в сумі 83 392,59грн);
- за лізинговий платіж від 13.10.2019 на суму 82 477,78грн нараховано 149,14грн пені за період з 16.10.2019 по 17.10.2019 (оплата здійснена 18.10.2019 в сумі 82 477,78грн ) ;
- за лізинговий платіж від 13.11.2019 на суму 81 562,96грн нараховано 69,27грн пені за період з 14.11.2019 по 14.11.2019 (оплата здійснена 15.11.2019 в сумі 23 785,18грн);
-на залишок боргу в сумі 57 777,78грн нараховано 883,29грн пені за період з 15.11.2019 по 02.12.2019 (оплата здійснена 03.12.2019) ;
-за лізинговий платіж від 13.12.2019 на суму 80 648,15грн нараховано 298,29грн пені за період з 14.12.2019 по 18.12.2019 (оплата здійснена 19.12.2019 в сумі 80 648,15грн);
-за лізинговий платіж від 13.01.2020 на суму 79 733,34грн нараховано 999,93грн пені за період з 14.01.2020 по 30.01.2020 та 670,98грн пені за період з 31.01.2020 по 13.02.2020;
-за лізинговий платіж від 13.02.2020 на суму 78 818,52грн з урахуванням боргу за січень в сумі 79 733,34грн- загальний борг - 158 551,86грн нараховано пеню в сумі 1 238,96грн за період з 14.02.2020 по 26.02.2020 (з урахуванням оплати 27.02.2020 на суму 10 000,00грн), за період з 27.02.2020 по 02.03.2020 пеня в сумі 446,47грн (з урахуванням оплати 03.03.2020 на суму 17 996,30грн);
-на залишок заборгованості в сумі 130 555,56грн нараховано пеню за період з 03.03.2020 по 12.03.2020 на суму 784,76грн, за період з 13.03.2020-по 13.03.2020 на суму 71,34грн;
-за лізинговий платіж від 13.03.2020 на суму 77 903,71грн з урахуванням залишку заборгованості в сумі 130 555,56грн (загальний борг - 208 459,27грн) -нараховано 3 531,28грн пені за період з 14.03.2020 по 13.04.2020;
- за лізинговий платіж від 13.04.2020 на суму 76 988,89грн з урахуванням залишку заборгованості в сумі 285 448,16грн-нараховано 1 559,82грн пені за період з 14.04.2020 по 23.04.2020 та 2 495,72грн за період з 24.04.2020 по 13.05.2020;
- за лізинговий платіж від 13.05.2020 на суму 76 074,08грн з урахуванням залишку заборгованості в сумі 361 522,24грн-нараховано 1 264,34грн пені за період з 14.05.2020 по 21.05.2020.
Крім того, позивач здійснив нарахування 1 827,14грн інфляційних втрат за січень 2020 року та березень 2020року та 18 605,67грн 25% річних, які також розраховані як пеня за кожен окремий період оплати лізингових платежів та з урахуванням проведених оплат.
Враховуючи розмір сплаченого попереднього лізингового платежу в сумі 520 000,00грн, позивач на підставі п.8.1 договору нарахував 2 080,00грн штрафу (вартість техніки в сумі 2 600 000,00грн - 520 000,00грн= 2 080 000,00грн, 1% від 2 080 000,00грн становить 2 080,00грн).
При перегляді рішення місцевого господарського суду судова колегія Західного апеляційного господарського суду керувалась наступним:
Правовідносини сторін у даній справі виникли на підставі укладеного договору фінансового лізингу № 7-18-164 ств-фл/335 від 07.11.2018, на виконання умов якого позивач передав відповідачу 13.12.2018 у користування екскаватор пневмоколісний EW-1400 строком на 3роки, а відповідач зобов'язався сплачувати щомісячно лізингові платежі.
Відповідно до ч. 1 ст. 292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.
Об'єктом лізингу може бути нерухоме і рухоме майно, призначене для використання як основні фонди, не заборонене законом до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг (ч. 3 ст. 292 Господарського кодексу України).
Частина 2 статті 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачає, що за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
За договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі) (ч. 1 ст. 806 Цивільного кодексу України).
Приписами ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" визначено, що сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.
Стаття 806 Цивільного кодексу України встановлює, що до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.
Предметом договору лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками, віднесена відповідно до законодавства до основних фондів (ч. 1 ст. 807 Цивільного кодексу України).
Статтею 762 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном.
Статтею 204 Цивільного кодексу України зазначено, що договори укладені між сторонами по справі, як цивільно-правові правочини є правомірними на час розгляду справи, якщо їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов'язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.
Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено вільне укладення договору сторонами, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.
Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Як зазначено вище, на виконання умов договору фінансового лізингу № 7-18-164 ств-фл/335 від 07.11.2018 позивач передав відповідачу у платне користування предмет лізингу, що підтверджується актом приймання - передачі сільськогосподарської техніки №1 від 13.12.2018.
На підставі даного акту відповідач взяв на себе зобов'язання перед позивачем зі сплати вартості переданої йому техніки в сумі 2 600 000,00 грн на визначених договором умовах, зокрема, за умовами п.п. 4.3, 4.4. відповідач зобов'язаний був щомісячно перераховувати позивачу лізингові платежі відповідно до погодженого сторонами графіку сплати лізингових платежів.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідач не виконав належним чином умови договору в частині своєчасної та в повному обсязі оплати лізингових платежів згідно з передбаченим сторонами графіком.
Зокрема, погашення лізингових платежів за період з 13.01.2020 по 13.05.2020 відбувалося частково у розмірі 27 996,30грн, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість в сумі 361 522,24грн.
Жодних доказів на спростовування наявності вказаної заборгованості перед позивачем відповідач не надав. У зв'язку з чим апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції обгрунтовано присудив до стягнення з відповідача на користь позивача основний борг в сумі 361 522,24грн.
Доводи скаржника про те, що неможливість належного виконання ним своїх зобов'язань по сплаті лізингових платежів спричинена запровадженням в Україні карантинних обмежень з 12.03.2020 по 11.05.2020 апеляційний суд відхиляє з огляду на наступне.
Частина 1 статті 614 Цивільного кодексу України визначає, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Як визначено у частині 1 статті 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
При цьому у пункті 1 частини 1 статті 263 Цивільного кодексу України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.
Частина 2 статті 218 Господарського кодексу України також визначає непереборну силу як надзвичайні і невідворотні обставин.
Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови, що остання не могла її передбачити, або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.
Положеннями ч. 2 ст. 14-1 Закону України “Про торгово-промислові палати в Україні” форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) визначено як надзвичайні та невідворотні обставини, які об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків відповідно до законодавчим та інших нормативних актів. Аналогічне визначення міститься у п. 3.1 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) затвердженого рішенням президії Торгово-промислової палати України від 15.07.2014 року № 40 (3) (нова редакція затверджена рішенням № 44 (5) від 18.12.2014 року).
До форс-мажорних обставин відносять: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Не є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) згідно з п. 3.2 Регламенту: фінансова й економічна криза, дефолт, зростання офіційного та комерційного курсів іноземної валюти до національної валюти, недотримання/порушення своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку необхідних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів тощо.
Отже, сторона, яка зазнала впливу форс-мажору, звільняється від відповідальності за невиконання та/або неналежне виконання своїх зобов'язань.
Разом з тим, не всі обставини, які унеможливлюють виконання зобов'язань, можливо віднести до форс-мажору. Так, ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України встановлено, що обставинами непереборної сили не вважаються порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язань товарів, відсутність у боржника необхідних коштів. Аналогічний зміст містить і ч. 1 ст. 617 Цивільного кодексу України.
У постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі №915/531/17, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 17.12.2020 у справі №913/785/17 зроблено висновок про те, що:
- статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" визначено, що засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифікату про форс-мажорні обставини покладено на Торгово-промислову палату України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати;
- форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що такі обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов'язання;
- доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
Отже, підтвердженням існування форс-мажорних обставин є відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України.
Однак, відповідач не надав суду відповідного сертифікату Торгово-промислової палати України.
Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що в п. 3.4.14 сторони погодили, що лізингоодержувач не має права в односторонньому порядку на зменшення сум чи затримку сплати лізингових платежів внаслідок будь-яких обставин, в тому числі форс-мажору.
При цьому, слід зазначити, що заборгованість відповідача по сплаті лізингових платежів виникла ще у січні 2020року, тобто до ведення 12.03.2020 карантину.
Щодо нарахованих позивачем на суму основного боргу пені в сумі 15 246,36грн, 1 827, 14грн інфляційних нарахувань, 18 605,67 грн 25% річних та 2 080 грн штрафу апеляційний суд зазначає наступне.
Як вбачається з розрахунку пені та 25%річних такі нарахування здійснені за кожен період лізингових платежів та з врахуванням здійснених відповідачем проплат.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За змістом ст. ст. 230 - 232 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому в договорі.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
У пункті 8.3. Договору сторони погодили, що сторони цим договором домовилися і встановили, що на прострочену суму лізингових платежів (встановлюється графіком) нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період нарахування пені, та відсотки (проценти) у розмірі 25% (двадцять п'ять) річних. Сплата лізингоодержувачем на користь лізингодавця пені та процентів, що були нараховані на прострочену суму чергового платежу за Договором, не звільняє лізингоодержувача від сплати штрафу, встановленого п. 8.1 цього Договору.
За положеннями ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Перевіривши поданий позивачем до позовної заяви розрахунок пені в сумі 15 246,36грн, 1 827,14грн інфляційних втрат та 18 605,67грн процентів річних, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції такі нараховані правомірно та підлягають стягненню з відповідача повністю. При цьому, стверджуючи про неправильність розрахунку позивача, відповідач не подав свого контррозрахунку позовних вимог.
Також на підставі п.8.1 договору позивач нарахував 2 080,00грн штрафу.
Так, умовами вказаного пункту сторони передбачили, що за будь-яке порушення умов договору (у тому числі строків розрахунків та сум платежів), що не передбачене п. 8.4. договору, лізингоодержувач зобов'язаний сплатити на користь лізингодавця штраф у розмірі 0,1% від невідшкодованої вартості предмета лізингу. Для розрахунку штрафу, визначеного цим пунктом, сума невідшкодованої вартості предмета лізингу становить різницю між первинною вартістю предмета лізингу та сумою попереднього лізингового платежу в частині відшкодування вартості предмета лізингу.
Слід зазначити, що право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.
При цьому, можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України.
В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати у договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто, не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Аналогічної правової позиції притримується і Верховний Суд у постановах від 08.08.2018 року у справі № 908/1843/17, від 09.02.2018 року у справі № 911/2813/17, від 22.03.2018 року у справі № 911/1351/17, від 17.05.2018 року у справі № 910/6046/16, від 25.05.2018 року у справі № 922/1720/17.
Отже, одночасне стягнення з боржника, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно із статтею 549 ЦК України пеня і штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України - видами штрафних санкцій.
Покликання апелянта на те, що судом першої інстанції не взято до уваги постанови Верховного Суду за 2013-2017 року в яких зазначено, що чинним законодавством запроваджено заборону одночасного застосування подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення та безпідставно стягнуто пеню та штраф, які є різновидом неустойки, судова колегія вважає безпідставними та такими, які не заслуговують на увагу суду, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Дана норма викладена в редакції Закону України №2147-VIII від 03.10.2017 та вступила в силу з 15.12.2017.
Тому суд застосовує правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 08.08.2018 у справі № 908/1843/17, від 09.02.2018 року у справі № 911/2813/17, від 22.03.2018 у справі № 911/1351/17, від 17.05.2018 у справі № 910/6046/16, від 25.05.2018 у справі № 922/1720/17.
Для розрахунку штрафу, визначеного пунктом 8.1 договору, сума невідшкодованої вартості предмета лізингу становить різницю між первинною вартістю предмета лізингу та сумою попереднього лізингового платежу в частині відшкодування вартості предмета лізингу (20%), що становить 2 080,00грн (2 600 000,00грн- 520 000,00 грн = 2 080 000,00 грн х 0,1% =2 080,00грн), а відтак такий нарахований правомірно та підлягає стягненню з відповідача повністю.
Відтак, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимоги позивача в частині стягнення штрафу також підлягають до задоволення.
З урахуванням наведеного, апеляційний суд вважає обгрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі.
Висновок апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги.
На підставі викладеного суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що рішення Господарського суду Закарпатської області 24.02.2021 у справі №907/488/20 належить залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Васстел” - без задоволення.
Відповідно до ч.1 ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Згідно ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Частинами 1, 2 ст.86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Судові витрати в суді апеляційної інстанції.
Оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінює рішення, та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України). Відтак, згідно ст.129 ГПК України сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги слід залишити за скаржником.
Керуючись ст.ст. 86,129, 236, 254, 269, 270, 275,276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Васстел” від 08.04.2021 вих.№08-04-21-В/335 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 24.02.2021 у справі №907/488/20- залишити без змін.
3. Судовий збір за перегляд справи в суді апеляційної інстанції - покласти на скаржника.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 22.07.2021
Головуючий (суддя-доповідач): Т.Б. Бонк
Судді С.М. Бойко
Г.Г. Якімець