ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
22 липня 2021 року м. Київ № 640/16934/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доКиївської митниці Держмитслужби
провизнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Київської митниці Держмитслужби, в якому просить:
- визнати протиправною та скасувати відмову Київської митниці Держмитслужби у продовженні строку безмитного ввозу речей особистого користування на термін до двох років на митну територію України (транспортного засобу власного користування автомобіля марки SKODA YETI, 2012 року виготовлення, кузов НОМЕР_1 ), оформленого листом від 04.03.2020 №7.8-1/28.1/12/4434;
- зобов?язати Київську митницю Держмитслужби повернути ОСОБА_1 безпідставно отримані грошові кошти, згідно з квитанцією №0.0.1689515848.1 від 27.04.2020 у розмірі 65 000,00 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що у позивача виникли поважні причини, які завадили йому вчасно доправити транспортний засіб особистого користування до території України, з огляду на те, що мати позивача захворіла на рак мозку у березні 2018 року і весь рік аж до її смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) позивач її доглядав. Після смерті матері позивачу довелось мати справу зі спадковими процедурами, передбачених у таких випадках.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), а також встановлено сторонам строки для надання до суду відзиву, відповіді на відзив та заперечення.
Від представника відповідача через канцелярію суду надійшов відзив, в якому останній заперечував проти задоволення позовних вимог, вказавши про те, що заявлені позивачем обставини, з якими останній пов'язує наявність поважних причин пропуску строку для ввезення громадянами у зв'язку з переселенням на постійне місце проживання в Україну товару (авто), призначеного для забезпечення звичайних повсякденних потреб громадянина та початкового облаштування, не підпадають під дію обставин непереборної сили та не є поважними причинами, що визначені митним законодавством. Крім того, представником відповідача наголошено на тому, що навіть догляд за хворою матірю та тривале зайняття спадковими справами після її смерті не могли завадити позивачу виділити час для направлення електронного звернення до митниці до закінчення відповідного строку.
Розглянувши подані представниками сторін документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, ОСОБА_1 звернувся до Київської митниці із заявою від 18.02.2020 у порядку ст. 374 Митного кодексу України, в якій просив розглянути додані додатково документи, що підтверджують обставини непереборної сили, хворобу та смерть члена родини, а також продовжити термін безмитного ввозу речей особистого користування на термін до двох років після отримання постійної посвідки на проживання ( НОМЕР_2 орган, що видав 2301, дата видачі 22.06.2018). В якості мотивів продовження такого строку заявником вказано, що станом на момент звернення з даною заявою в ОСОБА_1 виникли обставини непереборної сили, які завадили йому вчасно доправити транспортний засіб особистого користування до території України, оскільки його мати захворіла на рак мозку (гліобластома) у березні 2018 року і весь рік аж до її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 її доглядав. Після її смерті, частину 2019 року заявнику довелось мати справу зі спадковими процедурами, передбаченими у таких випадках.
Листом від 04.03.2020 №7.8-1/28.1/12/4434 Київська митниця Держмитслужби повідомив ОСОБА_1 про те, що організаційні життєві складнощі, які зазначені у листі, не підпадають під дію обставин непереборної сили та не є поважними причинами, що визначені митним законодавством.
На підставі викладеного, вважаючи порушеними власні права та охоронювані законом інтереси, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.
Відносини, які пов'язані із митним оформленням товарів та митним контролем, регламентуються Митним кодексом України (надалі - МК України, тут і надалі у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до ч. 1 ст. 3 МК України, при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, застосовуються виключно норми законів України та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, чинні на день прийняття митної декларації митним органом України.
Митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (п. 24 ч. 1 ст. 4 МК України).
Митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (п. 23 ч. 1 ст. 4 МК України).
Відносини, пов'язані із звільненням від оподаткування митними платежами товарів, які ввозяться (пересилаються) громадянами у зв'язку з переселенням на постійне місце проживання в Україну, регламентується приписами п. 3 ч. 10 ст. 374 МК України.
Так, п. 3 ч. 10 ст. 374 МК України визначено, що при ввезенні (пересиланні) на митну територію України громадянами звільняються від оподаткування митними платежами товари, призначені для забезпечення звичайних повсякденних потреб громадянина та початкового облаштування, що ввозяться (пересилаються) громадянами у зв'язку з переселенням на постійне місце проживання в Україну протягом шести місяців з дня видачі документа, що підтверджує право громадянина на постійне проживання в Україні, за умови документального підтвердження того, що до дня видачі цього документа громадянин проживав на території країни, з якої він прибув, не менше трьох років: а) товари, призначені для забезпечення звичайних повсякденних потреб громадянина та початкового облаштування (крім товарів, що класифікуються за товарною позицією 8802 або одним із кодів 8903 91 99 00, 8903 92 99 00, 8903 99 99 00 згідно з УКТ ЗЕД); б) транспортні засоби особистого користування, що класифікуються в одній із товарних позицій 8702, 8703, 8704 (загальною масою до 3,5 тонни), 8711 згідно з УКТ ЗЕД (у кількості однієї одиниці на кожного громадянина, який досяг 18-річного віку), за умови документального підтвердження того, що до дня видачі документа, що підтверджує право на постійне проживання в Україні, громадянин був власником (або співвласником) такого транспортного засобу не менше одного року, а транспортний засіб перебував за ним на постійному обліку (реєстрації) у відповідних реєстраційних органах країни постійного місця попереднього проживання громадянина не менше одного року, якщо даний транспортний засіб підлягає реєстрації в цій країні; в) товари, що класифікуються в товарній позиції 8716 згідно з УКТ ЗЕД (у кількості однієї одиниці на кожного повнолітнього громадянина) за умови одночасного ввезення з транспортними засобами особистого користування, що класифікуються в одній із товарних позицій 8702, 8703, 8704 (загальною масою до 3,5 тонни), 8711 згідно з УКТ ЗЕД.
У разі пропуску внаслідок аварії, дії обставин непереборної сили, хвороби або з інших поважних причин, що підтверджується відповідними документами, встановленого цим пунктом строку ввезення (пересилання) товарів на митну територію України із звільненням від оподаткування митними платежами цей строк може бути продовжений відповідним митним органом, але не більш як до двох років з дня видачі документа, що підтверджує право громадянина на постійне проживання в Україні.
Таким чином, законодавцем передбачено загальний шестимісячний строк для реалізації особою свого права на звільнення від оподаткування митними платежами товарів, які ввозяться нею у зв'язку із переселенням на постійне місце проживання в Україну. Водночас, такий строк може бути продовжений контролюючим органом за наявності підстав, визначених п. 3 ч. 10 ст. 374 МК України. До таких підстав продовження загального строку відносяться: а) аварія; б) обставини непереборної сили; в) хвороби; г) інші поважні причини. Перелік підстав для продовження загальних строків пільгового ввезення товарів відповідними категоріями громадян є виключним і не підлягає розширеному тлумаченню.
Наявність поважних причин, за яких особа не змогла своєчасно реалізувати надане законодавством право, повинна бути підтверджена документально. За загальним правилом, поважними є такі причини пропуску відповідного загального строку, які об'єктивно мали місце (об'єктивний фактор) та такі, що можуть бути поза розумним сумнівом визнані як поважні з боку суб'єкта правозастосування (суб'єктивний фактор). Наявність об'єктивного фактору підтверджується належним чином оформленими документами. Що ж стосується суб'єктивного фактору, то він встановлюється за вмотивованим внутрішнім переконанням суб'єкта правозастосування в тому, що внаслідок наявності поважних причин особа не змогла реалізувати надане їй право протягом загального шестимісячного строку. Спеціальний продовжений дворічний строк може бути застосовано тільки в тому випадку, якщо належним чином підтверджено наявність поважних причин пропуску загального строку.
За змістом ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оцінивши з дотриманням положень наведеної норми процесуального закону надані позивачем на підтвердження поважності підстав пропуску строку докази, суд дійшов до висновку, що догляд за хворою матір'ю за місцем її проживання в Республіці Македонія, а також ведення спадкової справи після її смерті не є такими, що підтверджують поважність підстав пропуску шестимісячного строку звільнення від оподаткування митними платежами, визначеного ст. 374 МК України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.07.2020 у справі №1.380.2019.001662.
При цьому, жоден з поданих позивачем документів не містить відомостей щодо необхідності догляду за матір'ю позивача, а також про те, що догляд здійснював саме позивач.
У той же час, суд звертає увагу на те, що визначений ст. 374 Митого кодексу України шестимісячний строк, що не заперечується ані позивачем ані відповідачем, тривав до 23.12.2018, проте, із заявою про продовження строку позивач звернувся лише 18.02.2020, незважаючи на те, що із заявлених позивачем причин неможливості своєчасного звернення слугували обставини, які діяли до «частини 2019 року».
Як наслідок, суд дійшов до висновку, що вказані позивачем обставини, з якими останній пов'язує наявність поважних причин пропуску строку для ввезення громадянами у зв'язку з переселенням на постійне місце проживання в Україну товару (авто), призначеного для забезпечення звичайних повсякденних потреб громадянина та початкового облаштування, не підпадають під дію обставин непереборної сили та не є поважними причинами, що визначені митним законодавством. Відтак, оскаржувана відмова Київської митниці Держмитслужби є правомірною та такою, що відповідає положенням чинного законодавства.
У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Беручи до уваги викладене, суд дійшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для задоволення останніх.
Керуючись ст.ст. 12, 77, 139, 246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Київської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43337359, адреса: 03124, м. Київ, бульв. Вацлава Гавела, 8-А) відмовити у повному обсязі.
Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Т.О. Скочок