ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про залишення позову без розгляду
21 липня 2021 року м. Київ№ 640/30648/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., розглянувши у порядку спрощеного провадження клопотання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про залишення без розгляду позову в адміністративній справі
за позовом ОСОБА_1
до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Матвієнка Андрія Анатолійовича
третя особа Фонд гарантування вкладів фізичних осіб
про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинити дії
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Матвієнка Андрія Анатолійовича (надалі - відповідач ), в якому просить: визнати протиправним рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" про визнання договору банківського вкладу (депозиту) "Зростаючий" у доларах США № 001-09509-200215 від 20 лютого 2015 року, укладеного між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк", нікчемним; визнати протиправною відмову Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Матвієнко Андрія Анатолійовича вчинити дії щодо подання до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про позивача, ОСОБА_1 , як вкладника, якому необхідно здійснити виплату відшкодування на підставі договору банківського вкладу (депозиту) "Зростаючий" у доларах США № 001-09509-200215 від 20 лютого 2015 року за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (у межах гарантованої суми відшкодування - 200 000 грн.) на підставі поданої заяви від 05 листопада 2020 року; зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Матвієнко Андрія Анатолійовича подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про позивача, ОСОБА_1 , як вкладника, якому необхідно здійснити виплату відшкодування на підставі договору банківського вкладу (депозиту) "Зростаючий" у доларах США № 001-09509-200215 від 20 лютого 2015 року за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (у межах гарантованої суми відшкодування - 200 000 грн.) на підставі поданої заяви від 05 листопада 2020 року.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 грудня 2020 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
В подальшому третьою особою надіслано до Окружного адміністративного суду міста Києва заяву про залишення позову без розгляду у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду.
Представник позивача у письмових поясненнях заперечував проти задоволення клопотання про залишення позову без розгляду з мотивів того, що позивач звернулась до суду з даним позовом наступного дня після отримання оскаржуваної відмови.
Відповідач пояснення щодо клопотання третьої особи про залишення позову без розгляду не надав.
Розглянувши клопотання про залишення позову без розгляду, дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.
20 лютого 2015 року між позивачем (вкладник) та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк») укладено договір банківського вкладу (депозиту) №001-09509-200215 «Зростаючий» у доларах США, відповідно до умов якого банк приймає від вкладника на вкладний (депозитний) рахунок грошові кошти в сумі 7500,00 доларів США у тимчасове строкове користування та зобов'язується сплачувати проценти за його користування з розрахунку 5,5 % річних.
На виконання вказаного договору на поточний рахунок, відкритий у ПАТ «Дельта Банк», позивачем перераховано грошові кошти у сумі 7500,00 доларів США.
Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 02 березня 2015 року №150 «Про віднесення публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією ФГВФО прийнято рішення від 02 березня 2015 року №51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк», згідно з яким з 03 березня 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк».
Уповноваженою особою на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Дельта Банк» призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирова В.В.
З метою забезпечення збереження активів неплатоспроможного банку ПАТ «Дельта Банк», запобігання втрати майна та збитків банку і Фонду, виконавча дирекція Фонду прийняла рішення від 03 серпня 2015 року №147 про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк» до 02 жовтня 2015 року включно та продовження повноважень уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації Кадирова В.В. до 02 жовтня 2015 року включно.
Відповідно до постанови Правління Національного банку України 02 жовтня 2015 року №664 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 02 жовтня 2015 року №181 «Про початок процедури ліквідації АТ «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку».
Згідно із зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Дельта Банк», призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ «Дельта Банк», визначені статями 37, 38, 51, частинами 1 та 2 статті 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирову В.В. на два роки з 05 жовтня 2015 року по 04 жовтня 2017 року включно, строк здійснення процедури ліквідації та делегування повноважень ліквідатора Банку продовжено до 04 жовтня 2020 року на підставі рішення Виконавчої дирекції Фонду від 04 квітня 2019 року № 772.
Так, на офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб опубліковано оголошення про те, що Фонд розпочне виплати вкладникам ПАТ «Дельта Банк» за Загальним реєстром з 08 жовтня 2015 року.
05 листопада 2020 року представник позивача звернувся до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Матвієнка Андрія Анатолійовича з заявою про включення інформації щодо ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та проведення виплати в межах гарантованої суми 200 000 грн. При цьому, представник позивача просив надати копію наказу про визнання договору банківського вкладу (депозиту) "Зростаючий" у доларах США № 001-09509-200215 від 20 лютого 2015 року нікчемним правочином.
Листом від 25 листопада 2020 року Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" повідомлено, що за результатом проведеної перевірки на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, виявлено, що договір № 001-09509-200215 від 20 лютого 2015 року, укладений між ОСОБА_3 та ПАТ «Дельта Банк» є нікчемним відповідно до пункту 7 частини 3 статті 38 Закону України «Про системну гарантування вкладів фізичних осіб» та вказано, що повідомлення про нікчемність правочину вже була надіслана ОСОБА_3 в порядку, передбаченому чинним законодавством України.
Відповідно до вимог статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частинами 3, 4 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
У пункті 8 частини 1 статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав визначених частинами 3 та 4 статті 123 цього Кодексу.
Таким чином, законодавством регламентовано шестимісячний строк звернення особи до суду за захистом її прав, свобод та законних інтересів, що обумовлено метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та дисциплінуванням учасників адміністративного судочинства щодо своєчасної реалізації їх права на суд.
Строк звернення до суду обчислюється за загальним правилом з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені; рішення скероване на її адресу поштовим повідомленням, яке вона відмовилася отримати або не отримала внаслідок неповідомлення відправника про зміну місця проживання; про порушення її прав знали близькі їй особи.
День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.
Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргами обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналогічні правові висновки були висловлені Верховним Судом у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 809/1087/17 та від 22 листопада 2018 року у справі №815/91/18.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011 обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Відповідно до частин 2, 5 статті 27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду протягом одного робочого дня з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, з визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.
Протягом трьох робочих днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Отже, законом визначені строки для формування Уповноваженою особою повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а також для затвердження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб реєстру вкладників для здійснення виплат.
Так, на веб-сторінці Фонду гарантування вкладів фізичних осіб розміщено інформацію про те, що з 08 жовтня 2015 року Фонд гарантування розпочне виплати вкладникам AT "ДЕЛЬТА БАНК" за Загальним реєстром (не залежно від часу закінчення строку депозитного договору) ( http://www.fg.gov.ua/not-paying/liquidation/118-delta/2479-oholoshennia-pro-pochatok-protsedury likvidatsii-ublichnoho-aktsionernoho-tovarystva-delta-bank-ta-delehuvannia-povnovazhen-likvidatora-banku ) таке ж повідомлення розміщене на сайті банку (http://deltabank.com.ua/press/news/2015/10/2228).
Суд наголошує, що норми статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, яка була чинною до 15 грудня 2017 року) не пов'язували початок перебігу строку звернення до адміністративного суду із обізнаністю особи про підстави прийняття суб'єктом владних повноважень певних рішень чи про їх обґрунтування (мотивацію).
Отже, строк звернення до адміністративного суду з даним позовом почав перебіг з жовтня 2015 року, а тому, звернувшись у грудні 2020 року до суду, позивач пропустив встановлений законом строк, оскільки інформація про прийняті Фондом гарантування вкладів фізичних осіб рішення (про запровадження тимчасової адміністрації у АТ «Дельта Банк» та повідомлення про виплату коштів вкладників, їх суть) була опублікована та доведена до відома населення відповідно до вимог Закону України «Про банки і банківську діяльність» та Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а відтак, про порушення своїх прав, позивач мала можливість дізнатися саме з дати розміщення такої інформації.
Позивачем не надано жодних належних доказів наявності об'єктивних перешкод для звернення до адміністративного суду через 5 років, не наведено поважних обставин, які не залежали від її волевиявлення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що перешкоджали звернутись до суду в межах встановленого строку.
Так, причина пропуску строку може вважатися поважною, зокрема, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
При цьому, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. В свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об'єктивний характер, та з обставин незалежних від позивача унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.
Суд наголошує, що у даному випадку, звернення вкотре до відповідача з заявою, яке мало місце більше ніж через 4,5 роки після направлення повідомлення позивачу про нікчемність правочину не свідчить про поважність причин пропуску строку. Пропуск такого строку (5 років) не може свідчити про необізнаність позивача про ліквідацію банку в якому знаходиться її вклад, а також не може свідчити про пасивну поведінку позивача щодо повернення такого вкладу, чекаючи на отримання відповідного повідомлення.
Суд наголошує на тому, що за виявлення належної активності та небайдужості, існувала об'єктивна можливість реалізувати своє право на оскарження у встановлений законом строк.
Слід також зазначити, що договором банківського вкладу від 20 лютого 2015 року №001-09509-200215 «Зростаючий», укладеного між позивачем та ПАТ «Дельта Банк», встановлено строк залучення вкладу до 06 березня 2015 року (пункт 1.3). При цьому, як зазначено вище, з 03 березня 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк», що у даному випадку свідчить про те, що позивач принаймні до жовтня 2015 року могла і повинна була дізнатися про порушення своїх прав.
Схожий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 07 березня 2018 року у справі № 826/281/16.
Судом встановлено, що ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 червня 2020 року у справі №640/9592/20, яка залишена без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04серпня 2020 року та ухвалою Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року, залишено без розгляду позов ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправною бездіяльність Уповноваженої особи щодо формування повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у частині не включення до нього позивача; зобов'язання Уповноважену особу подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про позивача, як вкладника, якому необхідно здійснити виплату відшкодування на підставі договору банківського вкладу (депозиту) № 001-09509-200215 «Зростаючий» у доларах США від 20 лютого 2015 року за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (у межах гарантованої суми відшкодування - 200 000 грн.).
Зі змісту згадуваних судових рішень вбачається, що з заявою про включення ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором банківського вкладу (депозиту) № 001-09509-200215 «Зростаючий» у доларах США від 20 лютого 2015 року позивач вже зверталась 27 квітня 2020 року.
Так, 05 листопада 2020 року, після завершення процедури касаційного оскарження ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 червня 2020 року у справі №640/9592/20 про залишення позову без розгляду, представник позивача вкотре звернувся до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» з заявою про включення ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором банківського вкладу (депозиту) № 001-09509-200215 «Зростаючий» у доларах США від 20 лютого 2015 року.
Суд наголошує, що неодноразове звернення до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» з заявою про включення ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором банківського вкладу (депозиту) № 001-09509-200215 «Зростаючий» у доларах США від 20 лютого 2015 року не свідчить про початок перебігу строк звернення до суду з позовом з моменту отримання відповідного листа Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на таку заяву.
Навпаки, неодноразове звернення з ідентичними заявами свідчить про наявність ознак зловживання позивачем своїм правом.
Суд звертає увагу, що у даному випадку, встановлення факту отримання чи неотримання позивачем листа про повідомлення про нікчемність правочину, яке було скеровано ФГВФО засобами поштового зв'язку, не спростує висновки суду першої та апеляційної інстанції, оскільки позивач ще в 2015 році знала про порушення своїх прав.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного суду від 28 жовтня 2020 року у справі № 640/9592/20.
Відповідно до частини 3 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, вказано, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними суд залишає позовну заяву без розгляду.
При цьому, поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Будь-яких доказів та/або обґрунтувань поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного позивачем не надано.
У відповідності до пункту 8 частини 1 статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо: з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Аналізуючи викладені вище обставини та надані докази у їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для залишення позовної заяви ОСОБА_3 без розгляду.
Керуючись статтями 122, 123, пункту 8 частини 1 статті 240, статтями 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Клопотання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб задовольнити.
2. Адміністративний позов ОСОБА_3 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Матвієнка Андрія Анатолійовича, третя особа Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинити дії - залишити без розгляду.
3. Роз'яснити позивачу його право на звернення до адміністративного суду в загальному порядку після усунення підстав, з яких позовна заява була залишена без розгляду.
Ухвала набирає законної сили згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя А.І. Кузьменко