ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
21 липня 2021 року м. Київ № 640/10021/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., розглянув в порядку спрощеного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві
про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі - відповідач), в якому просить: визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо не зарахування заробітної плати ОСОБА_1 за період знаходження в рейсах з 1982 року по 1988 рік, шляхом ділення заробітної плати (доходу), виплаченої за результатами роботи, на кількість місяців виконання такої роботи, для обчислення пенсії з дати звернення та відмови в розрахунку коефіцієнту заробітку для пенсії ОСОБА_1 з урахуванням тільки заробітної плати до 01 липня 2000 року; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити перерахунок і та виплату пенсії ОСОБА_1 , починаючи з 07 лютого 2020 року, зарахувавши для обчислення пенсії його заробітну плату за період знаходження в рейсах (з жовтня 1983 р. по березень 1983 р. в розмірі 3269,70 рублів, з листопада 1986 р. по березень 1984 р. в розмірі 3261.21 рублів, з липня по жовтень 1984 р. в розмірі 3856,52 рублів, з травня по жовтень 1985 р. в розмірі 4770,38 рублів, з липня по листопад 1986 р. в розмірі 4899,95 рублів, з грудня 1987 р. по січень 1988 р. в розмірі 8,65 рублів, з березня по травень 1988 р. по в розмірі 6235,28 рублів) шляхом ділення суми заробітної плати (доходу), виплаченої за результатами роботі, на кількість місяців виконання такої роботи у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2005 року № 306 «Про реалізацію абзацу другого пункту 2 статті 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на підставі архівної довідки від 19 листопада 2018 р. № 06-06/928.1, та розрахувати коефіцієнт заробітку для пенсії ОСОБА_1 з урахуванням тільки заробітної плати до 01 липня 2000 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що він перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон України № 1058-IV). Позивачу відмовлено у перерахунку пенсії з урахуванням довідки про заробітну плату до 2000 року розбивши її за рейси помісячно, а також у розрахунку коефіцієнту заробітку для пенсії з урахуванням тільки заробітної плати до 01 липня 2000 року.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 травня 2020 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, з якого вбачається, що останній заперечує проти позову та просить суд відмовити в його задоволенні обґрунтовуючи тим, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 01 липня 2000 року (частина 1 статті 40 Закон України № 1058-IV). За бажаннями пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 01 липня 2000 року, незалежно від перерв.
Також відповідач зазначив, що обчислення пенсії позивача із заробітної плати за період з 01 вересня 1983 року по 31 серпня 1988 року та з 01 липня 2000 року по 31 березня 2019 року недоцільно, оскільки розмір пенсії становитиме менше, ніж він одержує на теперішній час.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон України № 1058-IV).
17 лютого 2020 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою щодо перерахунку його пенсії, з урахуванням довідки про заробітну плату до 2000 року розбивши заробітну плату за рейси помісячно, а також розрахувати коефіцієнт заробітку для його пенсії з урахуванням тільки заробітної плати до 01 липня 2000 року.
Листом від 30 березня 2020 року позивачу відмовлено в задоволенні заяви щодо перерахунку пенсії та зазначено, що пенсію позивача обчислено із заробітної плати, визначеної за період роботи з 01 липня 2000 року по 31 березня 2019 року з урахуванням страхового стажу 40 років 6 місяців 9 днів. Стаж обчислено по 31 березня 2019 року. Коефіцієнт страхового стажу становить - 0,40500. Індивідуальний коефіцієнт заробітної плати становить - 1,84963. Розмір пенсії складає 4710,95 грн. Також було повідомлено, що в матеріалах пенсійної справи міститься архівна довідка про заробітну плату № 06-06/928.1 від 19 листопада 2018 року за період з 1982 року по 1988 року. Обчислити пенсію із заробітної плати за період робити з 01 вересня 1983 року по 31 серпня 1988 року та з 01 липня 2000 року по 31 березня 2019 року є недоцільним, оскільки розмір пенсії становитиме менше.
Не погоджуючись з відмовою відповідача у перерахунку пенсії та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови і порядок пенсійного забезпечення громадян України визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-ІV.
Згідно з частиною 1 статті 8 Закону України № 1058-ІV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Відповідно до положень вказаного Закону України № 1058-ІV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно з цим Законом і за який сплачено страхові внески. Обчислюється страховий стаж територіальними органами Пенсійного фонду за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло раніше (стаття 24).
Відповідно до пункту 5 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України № 1058-IV період роботи до 01 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 01 січня 1991 року.
Згідно абзацу 2 пункту 5 «Прикінцеві положення» Закону України № 1058-IV, пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року № 148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі».
Порядок визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії визначений статтею 40 Закону України № 1058-ІV.
Частиною 1 статті 40 передбачено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
За вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключаються періоди до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, що включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону, та будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що зазначені періоди в сумі складають не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі.
Порядок розрахунку коефіцієнта заробітної плати визначено частиною 2 статті 40 Закону України № 1058-IV, відповідно до якої коефіцієнт заробітної плати (доходу) застрахованої особи за кожний місяць страхового стажу, який враховується при обчисленні пенсії, визначається за формулою:
Кз = Зв : Зс, де:
Кз - коефіцієнт заробітної плати (доходу) застрахованої особи;
Зв - сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу);
Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу), а в разі одноразової сплати єдиного внеску відповідно до частини 5 статті 10 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» - за місяць, в якому укладено договір про добровільну участь.
Системний аналіз вищевикладених норм показує, що правильне визначення коефіцієнта заробітної плати буде мати наслідком правильне обчислення розміру належної до сплати пенсії за віком.
Відповідно до абзацу 5 частини 1 зазначеної статті заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Статтею 44 Закону України № 1058-ІV встановлено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій урегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного Фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі -Порядок № 22-1)
Відповідно до пункту 2.1 розділу II Порядку № 22-1, до заяви додаються такі документи: за період роботи до 01 січня 1991 року на Крайній Півночі чи в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього СРСР, а також на острові Шпіцберген надаються договори або інші документи, що підтверджують право працівника на пільги, передбачені для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі чи місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.
За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
У разі якщо страховий стаж починаючи з 01 липня 2000 року становить менше 60 місяців, особою подається довідка про заробітну плату (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року (додаток 1).
Пунктом 2.10. розділу II Порядку № 22-1 передбачено, що довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.
У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.
Так, в матеріалах справи міститься архівна довідка про заробітну плату позивача від 19 листопада 2018 року № 06-06/928.1 за період з 1982 року по 1988 року.
Виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії визначені статтею 41 Закону України № 1058-ІУ.
Пунктом 2 частини 1 зазначеної статті передбачено, що до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються: суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, а за періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися зазначені внески (збір), - у межах сум, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум.
Для осіб, які у період до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, отримували заробітну плату (дохід) за результатами роботи, термін виконання якої перевищував календарний місяць, до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються суми виплат (доходу), які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися і до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні, у розрахунку на кожний місяць виконання роботи. Перелік таких осіб, а також порядок визначення для них заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Порядком визначення зарплати (доходу) для обчислення пенсії особам, що у період до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати, з якої сплачувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, отримували заробітну плату за результатами роботи, строк виконання якої перевищував календарний місяць, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2005 року № 306 «Про реалізацію абзацу другого пункту 2 статті 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок № 306), визначено, що заробітна плата (дохід), що підлягає зарахуванню до суми заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії, визначається шляхом ділення суми заробітної плати (доходу), виплаченої за результатами роботи, на кількість місяців виконання такої роботи.
Пунктом 1 Порядку № 306 передбачено, що останній поширюється, зокрема, на осіб, які працювали в сільському господарстві, були зайняті на сезонних роботах, працювали в старательських артілях, виконували роботи (надавали послуги за цивільно-правовими договорами), творчі працівники, також на осіб, які до 01 липня 1998 року отримували заробітну плату за результатами роботи, строк якої перевищував 1 місяць.
Згідно Списку сезонних робіт, зайнятість на яких протягом повного сезону зараховується до стажу для призначення пенсії за рік роботи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року № 583, до сезонних робіт відноситься робота на підприємствах сезонних галузей рибного господарства.
Окрім того, Порядком встановлюється, що він поширюється на тих осіб, які до 01 липня 1998 року отримували заробітну плату за результатами роботи, строк якої перевищував 1 місяць.
Судом встановлено, що під час роботи на Базі Океанічного риболовства характер праці позивача мав рейсовий характер. Відповідно до архівної довідки від 19 листопада 2018 року № 06-06/928.1, виданої архівним відділом Адміністрації Радянського-Гаванського муніципального району Хабаровського краю, яка знаходиться в матеріалах пенсійної справи, позивачу нараховано заробітну плату за результатами роботи в рейсах (період):
- за рейс з 01 жовтня 1982 року по 31 березня 1983 року отримав заробітну плату в квітні 1983 року в розмірі 3269,69;
- за рейс з 01 листопада 1983 року по 31 березня 1983 року отримав заробітну плату в квітні 1984 року в розмірі 2896,65 та 364,56;
- за рейс з 01 липня 1984 року по 31 жовтня 1984 року отримав заробітну плату в листопаді 1984 року в розмірі 2104,95 та 1751,57;
- за рейс з 01 травня 1985 року по 31 жовтня 1985 року отримав заробітну плату в листопаді 1985 року в розмірі 4666,16 та 104,22;
- за рейс з 01 липня 1986 року по 31 листопада 1986 року отримав заробітну плату в грудні 1986 року в розмірі 4899,95;
- за рейс з 01 грудня 1987 року по 31 січня 1988 року отримав заробітну плату в лютому 1988 року в розмірі 8,65;
- за рейс з 01 березня 1988 року по 31 травня 1988 року отримав заробітну плату в червні 1988 року в розмірі 6235,28.
Отже, з довідки вбачається, що критерій тривалості роботи, за результатами якої здійснювалася оплата заробітної плати, більше одного місяця.
У вищезазначеній довідці про заробітну плату, наданої для призначення пенсії, вказано, що вона видана ОСОБА_1 , вказано період, за який він отримував заробітну плату за роботу, строк виконання якої перевищував один місяць (період перебування ОСОБА_1 в рейсах), вказано суму заробітної плати, яку позивач отримав за результатами виконання такої роботи. Також в довідці зазначаються підстави нарахування заробітної плати - відомості нарахування заробітної плати.
Підставою для виплати заробітної плати за результатами виконаної роботи виступає «Положення про умови оплати праці плаваючого складу промислових, пошукових, науково-досліджувальних, експерементальних суден и плавучих маяків, флагманських спеціалістів та плаваючого експедиційного складу флоту рибної промисловості», затверджене Першим заступником Міністра рибного господарства СРСР Кудрявцевим А.П. від 19 вересня 1984 року, узгоджене Секретарем ЦК профспілки робочих харчової промисловості від 19 вересня 1984 року.
Таким чином, суд приходить до висновку, що архівні довідки, надані позивачу, відповідають вимогам, визначеним Порядком № 306.
Отже, виходячи з аналізу чинного законодавства та фактичних обставин справи, суд дійшов висновку, що дії щодо не зарахування заробітної плати ОСОБА_1 за період знаходження в рейсах з 1982 року по 1986 рік, шляхом ділення суми заробітної плати (доходу), виплаченої за результатами роботи, на кількість місяців виконання такої роботи, для обчислення пенсії з дати призначення пенсії є протиправними.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, позивачем надано суду достатні документальні докази, якими підтверджується протиправність відмови відповідача у проведенні перерахунку пенсії, в той час, як відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість зазначених дій з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.
Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо не зарахування заробітної плати ОСОБА_1 за період знаходження в рейсах з 1982 року по 1988 рік, шляхом ділення заробітної плати (доходу), виплаченої за результатами роботи, на кількість місяців виконання такої роботи, для обчислення пенсії з дати призначення пенсії.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , починаючи з 07 лютого 2020 року, зарахувавши для обчислення пенсії його заробітну плату за період знаходження в рейсах (з жовтня 1982 року по березень 1983 року в розмірі 3269,70 рублів, з листопада 1983 року по березень 1984 року в розмірі 3261,21 рублів, з липня по жовтень 1984 року в розмірі 3856,52 рублів, з травня по жовтня 1985 року в розмірі 4770,38 рублів, з липня по листопад 1986 року в розмірі 4899,95 рублів, з грудня 1987 року по січень 1988 року в розмірі 8,65 рублів, з березня по травень 1988 року в розмірі 6235,28 рублів) шляхом ділення суми заробітної плати (доходу), виплаченої за результатами роботи, на кількість місяців виконання такої роботи у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2005 року № 306 «Про реалізацію абзацу другого пункту 2 статті 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на підставі архівної довідки від 19 листопада 2018 року № 06-06/928.1, та розрахувати коефіцієнт заробітку для пенсії ОСОБА_1 з урахуванням заробітної плати до 01 липня 2000 року.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (04053, місто Київ, вулиця Бульварно - Кудрявська, будинок 16, код ЄДРПОУ 42098368) судовий збір в сумі 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу
Суддя А.І. Кузьменко