ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про повернення позовної заяви
21 липня 2021 року м. Київ № 640/18389/21
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Скочок Т.О., ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами
ОСОБА_1
до Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат
про визнання протиправними дій, стягнення коштів
До Окружного адміністративного суду міста Києва 30.06.2021 звернулась ОСОБА_1 з позовом до Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, в якому просила суд:
1) визнати неправомірними дії Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо виплати у 2020 та у 2021 роках ОСОБА_1 разової грошової допомоги до 5 травня в розмірі меншому ніж передбачено ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;
2) стягнути з Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат на користь ОСОБА_1 недоплачену суму грошової допомоги у розмірі 14 154 грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.07.2021 матеріали із назвою позовна заява залишено без руху у зв'язку з її невідповідністю вимогам, встановленим ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України. Залишаючи позовну заяву без руху суд звернув увагу позивачки на недотримання нею строку звернення до суду в частині позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо виплати у 2020 році разової грошової допомоги до 5 травня в меншому розмірі, оскільки з даним позовом позивачка звернулась до суду поза межами шестимісячного строку, передбаченого ч. 2 ст. 122 КАС України. При цьому, заяви про поновлення пропущеного строку звернення з адміністративним позовом до суду позовна заява ОСОБА_1 не містила, а доказів на підтвердження поважності таких причин суду з позовом не було надано.
З огляду на це судом було запропоновано позивачці усунути недоліки позовної заяви шляхом надання суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із цим позовом в частині позовних вимог, разом із обґрунтування причин пропуску строку звернення до суду та доказами поважності причин його пропуску.
16.07.2021 від позивачки через канцелярію суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, датована 13.07.2021. У тексті цієї заяви позивачка повідомила суд, що ухвалу про залишення позовної заяви без руху вона отримала 07.07.2021. Також позивачка зазначила, що про порушення свого права на отримання грошової допомоги у розмірі 5-ти мінімальних пенсій за віком за 2020 рік вона дізналася в січні 2021 року, оскільки до кінця грудня 2020 року ще очікувала виплату коштів. Оскільки з цим позовом позивачка звернулась 30.06.2021, то шестимісячний строк звернення до суду нею не був пропущений. Відтак, позивачка просила суд прийняти до розгляду подану позовну заяву, як таку, що подана в строк, визначений ч. 2 ст. 122 Кодексом адміністративного судочинства України.
В подальшому, станом на 20.07.2021 жодні інші документи від позивачки до суду не надходили. Таким чином, позивачка у встановлений судом строк всупереч вимог ухвали суду від 06.07.2021 про залишення позовної заяви без руху заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду в частині позовних вимог не подала, та про продовження їй строку на усунення недоліків позовної заяви перед судом також не клопотала.
Проаналізувавши зміст заяви позивачки від 13.07.2021 суд дійшов висновків про наступне. Згідно з ч. 6 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Частиною 1 ст. 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За приписами ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху.
Тобто, суд звертає увагу позивачки на те, що шестимісячний строк звернення до суду починає свій перебіг саме з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому, з наведених положень КАС України вбачається, що у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення та розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто, наявність обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
В контексті наведеного слід зазначити, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
При цьому, положення «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке прийнято рішення або вчинені дії.
Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Доказами того, що особа знала про можливе порушення своїх прав є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
У справах «Стаббігс та інші проти Великобританії» та «Девеер проти Бельгії» Європейський суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.
Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.03.2006 у справі «Мельник проти України» зазначив, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності.
Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.
Суд звертає увагу позивачки на те, що дотримання строку звернення до суду, не є формальним ставленням суду до учасників справи. Ігнорування або неправильне застосування строків звернення до суду, призведе до порушення принципу правової визначеності, як складової верховенства права та, відповідно не забезпечення належного відправлення правосуддя.
Так, як вже було зазначено судом позивач в т.ч. просить суд: 1) визнати протиправними дії Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо невиплати у повному обсязі ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2020 рік у розмірі, встановленому ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; 2) стягнути з Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат недоплачену суму грошової допомоги за 2020 рік у розмірі 6 800 грн.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (у редакції Закону України від 25.12.1998 №367-XIV), щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Статтею 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено, що щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12 - 16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.
Особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
Відтак, суд звертає увагу позивачки на те, що разова грошова допомога отримується особами щороку до 5 травня, а у разі неотримання такої грошової допомоги або отримання її у меншому розмірі особа має знати або повинна дізнатися про порушення своїх прав та інтересів, що надає такій особі право на звернення, у строк до 30 вересня відповідного року, до органів праці та соціального захисту населення для виплати такої допомоги у повному розмірі.
Вказана правова позиція відповідає правовій позиції викладеній у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №607/7919/17 та від 14.08.2018 у справі №473/2190/17.
Тобто, 30.09.2020 - встановлений законом кінцевий строк, до якого позивачка мала звернутися за отриманням такої допомоги та, за наявності такого звернення особи до центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у строк до 30.09.2020 та не отримання нею до 30.09.2020 виплати такої допомоги шестимісячний строк звернення до суду, в такому випадку, обраховувався б з 30.09.2020.
Натомість у разі не звернення особою із заявою до 30 вересня відповідного року щодо отримання виплати, шестимісячний строк звернення до суду обраховується з дня, до якого особі з інвалідністю внаслідок війни мала б бути виплачена разова грошова допомога, тобто до 05 травня.
Суд звертає увагу позивачки на те, що спірна виплата є регулярною та виплачується один раз на рік, тому, про порушення своїх прав позивач мала дізнатися до 05 травня, отримавши щорічну грошову допомогу за 2020 рік у розмірі, меншому від встановленого законодавством.
Така правова позиції узгоджується із позицією Шостого апеляційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 14.01.2021 у справі №640/24111/20.
Між тим, матеріали позовної заяви не містять жодних доказів звернення позивачки до відповідача із заявою у строк до 30.09.2020 щодо доплати їй недоотриманої до 05 травня разової грошової допомоги за 2020 рік.
Таким чином, в даному випадку, зважаючи на те, що матеріали позовної заяви не містять доказів звернення позивачки до відповідача із заявою у строк, передбачений ст. 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», для отримання такої виплати, шестимісячний строк звернення до суду почав свій перебіг 05.05.2020 та сплинув 05.11.2020.
Натомість як вже було зазначено судом, позивачка звернулась до суду лише 30.06.2021, тобто із пропуском шестимісячного строку звернення до суду, передбаченого ч. 2 ст. 122 КАС України.
При цьому, матеріали справи не містять жодних доказів неможливості позивачки у строк, починаючи з 05.05.2020 звернутися до органів праці та соціального захисту населення для виплати такої допомоги у повному розмірі щодо доплати їй разової грошової допомоги у повному розмірі, а також відсутні докази неможливості звернення до суду у шестимісячний строк, починаючи з 05.05.2020.
В той же час, як видно зі змісту позовної заяви, позивачці було відомо, що у строк до 05 травня відповідного року має право на отримання разової грошової допомоги, як учасник бойових дій.
Тобто, зважаючи на те, що до 05.05.2020 позивачка отримала разову грошову допомогу, як учасник бойових дій, у розмірі меншому ніж п'ять мінімальних пенсій за віком, позивачка мала знати про порушення її права ще 05.05.2020.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Водночас у силу норм ч. 1 і 2 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
На підставі вищевикладеного, суд дійшов до висновку, що позовна заява в частині позовних вимог підлягає поверненню позивачці.
Керуючись ч. 2 ст. 123, п. 1 ч. 4 ст. 169, ст.ст. 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -
1. Позовну заяву ОСОБА_1 в частині вимог до Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання протиправними дій по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо виплати у 2020 році разової грошової допомоги до 5 травня в розмірі меншому ніж передбачено ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», та про стягнення недоплаченої суми грошової допомоги у розмірі 6 800 грн. повернути позивачці.
2. Ухвалу про повернення позовної заяви в частині позовних вимог невідкладно надіслати позивачці.
3. Роз'яснити позивачці, що повернення позовної заяви в частині позовних вимог не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду з такими вимогами в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у порядку та строки, передбачені ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Т.О. Скочок