Справа № 420/8374/21
23 липня 2021 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Кравченка М.М.,
розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Цебриківської селищної ради Роздільнянського району Одеської області про визнання протиправною бездіяльність, -
ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Цебриківської селищної ради Роздільнянського району Одеської області, в якій просив: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо несвоєчасного оприлюднення у формі відкритих даних на офіційному веб-сайті http://cebrykivska.qromada.orq.ua/ Цебриківської селищної ради Роздільнянського району Одеської області рішення Цебриківської селищної ради Роздільнянського району Одеської області від 13 квітня 2021 року № 332-ІІІ «Про затвердження Програми спортивного розвитку та спортивного виховання дітей та молоді на 2021 рік»; стягнути з відповідача судові витрати, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив наступне. 27.04.2021 року відповідач в супереч діючому законодавству України оприлюднив у формі відкритих даних на своєму офіційному веб-сайті http://cebrykivska.qromada.orq.ua/ рішення Цебриківської селищної ради Роздільнянського району Одеської області від 13.04.2021 року № 332-VIII «Про затвердження Програми спортивного розвитку та спортивного виховання дітей та молоді на 2021 рік», тобто на 14 день після його затвердження, в результаті чого в період часу з 13 квітня по 27 квітня 2021 року позивач не зміг переглянути та зробити копію інформації у машиночитаному форматі придатному для автоматизованого оброблення інформаційними системами, що міститься у документі, яка була необхідна для подальшого використовування в особистих цілях.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 25.05.2021 року позовну заяву ОСОБА_1 до Цебриківської селищної ради Роздільнянського району Одеської області про визнання протиправною бездіяльність було прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі.
Відповідно до ч.4 ст.159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Згідно з ч.6 ст.162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Станом на час розгляду справи відзиву на позовну заяву від відповідача до суду не надходило.
Дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити повністю. Свій висновок суд вмотивовує наступним чином. Так, суд, -
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
27 квітня 2021 року Цебриківська селищна рада Роздільнянського району Одеської області оприлюднила у формі відкритих даних на своєму офіційному веб-сайті http://cebrykivska.qromada.orq.ua/ рішення Цебриківської селищної ради Роздільнянського району Одеської області від 13 квітня 2021 року № 332-VIII «Про затвердження Програми спортивного розвитку та спортивного виховання дітей та молоді на 2021 рік».
Позивач стверджує, що в період часу з 13 квітня по 27 квітня 2021 року він не зміг переглянути та зробити копію інформації у машиночитаному форматі придатному для автоматизованого оброблення інформаційними системами, що міститься у вказаному документі, яка була йому необхідна для подальшого використовування в особистих цілях.
Статтею 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Згідно з ч.11 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування підлягають обов'язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації». Проекти актів органів місцевого самоврядування оприлюднюються в порядку, передбаченому Законом України «Про доступ до публічної інформації», крім випадків виникнення надзвичайних ситуацій та інших невідкладних випадків, передбачених законом, коли такі проекти актів оприлюднюються негайно після їх підготовки.
Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України «Про доступ до публічної інформації» право на доступ до публічної інформації гарантується обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.
Згідно з п.1 ст.5 Закону України «Про доступ до публічної інформації» доступ до інформації забезпечується шляхом систематичного та оперативного оприлюднення інформації на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет.
Відповідно до положень ст.12 Закону України «Про доступ до публічної інформації» суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13цього Закону.
Згідно з п.1 ч.1 ст.13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.
Відповідно до ч.1 ст.19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
Згідно з ч.ч.2-5 ст.19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача. Письмовий запит подається в довільній формі. Запит на інформацію має містити: 1) ім'я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв'язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.
Суд зазначає, що позивач не є запитувачем інформації у розумінні Закону України «Про доступ до публічної інформації», оскільки не звертався до відповідача з відповідним запитом.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.14 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядники інформації зобов'язані оприлюднювати інформацію, передбачену цим та іншими законами.
Згідно з п.2 ч.1 ст.15 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядники публічної інформації зобов'язані оприлюднювати нормативно-правові акти, акти індивідуальної дії (крім внутрішньоорганізаційних), прийняті розпорядником, проекти рішень, що підлягають обговоренню, інформацію про нормативно-правові засади діяльності.
Відповідно до ч.2 ст.15 Закону України «Про доступ до публічної інформації» інформація, передбачена частиною першою цієї статті, підлягає обов'язковому оприлюдненню невідкладно, але не пізніше п'яти робочих днів з дня затвердження документа. У разі наявності у розпорядника інформації офіційного веб-сайту така інформація оприлюднюється на веб-сайті із зазначенням дати оприлюднення документа і дати оновлення інформації.
Таким чином, Закон України «Про доступ до публічної інформації» встановлює строки оприлюднення нормативно-правових актів та актів індивідуальної дії, до яких відносяться і рішення селищних рад, та передбачає, що такі рішення підлягають оприлюдненню, в тому числі на сайті, невідкладно, але не пізніше 5 робочих днів з моменту їх затвердження.
13 квітня 2021 року відбулося пленарне засідання одинадцятої сесії восьмого скликання Цебриківської селищної ради Роздільнянського району Одеської області, на якому було прийнято рішення № 332-ІІІ «Про затвердження Програми спортивного розвитку та спортивного виховання дітей та молоді на 2021 рік».
Позивач, посилаючись на електронний доказ, наполягає на тому, що зазначене рішення було розміщено на офіційному сайті Цебриківської селищної ради Роздільнянського району Одеської області тільки 27.04.2021 року, надаючи інформацію в електронній (цифровій) формі, яка міститься у розділі властивостей документа, згідно якій він був створений та розміщений на вищевказаній веб-сторінці 27.04.2021 року.
Разом з цим, в наданому електронному доказі вказана дата « 27.04.2021 року», що не може вважатися датою саме оприлюднення цього документа, оскільки може вважатися і датою оновлення інформації щодо нього.
Зі змісту наданих матеріалів не вбачається дати первинного створення документа.
На офіційному веб-сайті Цебриківської селищної ради Роздільнянського району Одеської області міститься інформація про дату створення рішення № 332-ІІІ «Про затвердження Програми спортивного розвитку та спортивного виховання дітей та молоді на 2021 рік» 13.04.2021 року.
Що стосується посилань позивача в обґрунтування позову, що в період часу з 13 квітня по 27 квітня 2021 року він не зміг переглянути та зробити копію інформації у машиночитаному форматі придатному для автоматизованого оброблення інформаційними системами, що міститься у документі, яка була необхідна для подальшого використовування в особистих цілях, то суд зазначає наступне.
Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
З урахуванням зазначеного, умовою для звернення особи до адміністративного суду з позовом щодо оскарження рішення, дії чи бездіяльності будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб таких органів є наявність у позивача суб'єктивного переконання в порушенні його прав або свобод чи в існуванні перешкод у здійсненні цих прав.
В свою чергу, порушенням суб'єктивного права особи є створення будь-яких перепон у реалізації нею такого права, що унеможливлюють одержання особою того, на що вона може розраховувати в разі належної поведінки зобов'язаної особи.
Тобто, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб'єктивних прав та обов'язків такої особи, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.
При цьому, виходячи з наведених вище положень законодавства, особа-позивач на власний розсуд визначає, чи порушені її права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.
Разом з цим, задоволення відповідних позовних вимог особи можливе лише в разі наявності порушення, тобто встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, при цьому така зміна відбувається з порушенням критеріїв правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, встановлених КАС України.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в задоволенні позову.
Рішення відповідача від 13.04.2021 року № 332-VIII «Про затвердження Програми спортивного розвитку та спортивного виховання дітей та молоді на 2021 рік» є нормативно-правовим актом, відповідно до визначення, що міститься в статті 4 КАС України (акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування).
Положеннями ч.2 ст.264 КАС України передбачено, що право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.
Матеріали справи не містять жодного доказу, які би свідчили про застосування чи можливе застосування рішення відповідача від 13.04.2021 року № 332-VIII у правовідносинах, в яких бере участь позивач.
Також, прийняте відповідачем рішення не стосуються особистих прав та інтересів позивача, протилежного під час розгляду справи не було доведено. Позивач не надав доказів про порушення своїх прав та законних інтересів, а саме по собі можливе порушення процедури при розміщення інформації не є порушенням прав та законних інтересів.
Суд звертає увагу, що гарантоване ст.55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Суд зазначає, що за результатами розгляду справи фактів порушення прав позивача не доведено, а позивач посилається на формальне порушення закону. Навіть у разі задоволення позовних вимог позивача про визнання бездіяльності відповідача протиправною не відбудеться будь яких змін щодо його прав та законних інтересів, а отже їх поновлення не відбудеться.
Доводи позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів є абстрактними, не містять жодного обґрунтування негативного впливу можливого несвоєчасного опублікування рішення відповідача на його конкретні реальні індивідуально виражені права, свободи чи інтереси.
Таким чином, заявлені позивачем позовні вимоги не належать до задоволення.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Відповідно до ч.ч.1-2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з положеннями ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Відповідно до п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
Згідно з вимогами ст.139 КАС України розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись Конституцією України, ст.ст.2, 77, 90, 139, 242-246, 250 КАС України, суд -
В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Цебриківської селищної ради Роздільнянського району Одеської області (вул. Миру, 1, смт. Цебрикове, Великомихайлівський р-н., Одеська обл., 67130, ідентифікаційний код 04378221) про визнання протиправною бездіяльність - відмовити повністю.
Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.
Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.
Суддя М.М. Кравченко