Справа № 420/12679/20
12 липня 2021 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Білостоцького О.В.
При секретарі: Грачук В.С.
За участю сторін:
Представника позивача: Прядко А.О.
Представник відповідача: Пономаренко К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Трансшип» до Головного управління Держпраці в Одеській області про визнання протиправними дій, визнання протиправною та скасування постанови, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Трансшип» до Головного управління Держпраці в Одеській області, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Держпраці в Одеській області щодо призначення та проведення позапланового заходу державного нагляду у формі інспекційного відвідування Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансшип» згідно направлення від 22.09.2020 року №15/01-29-1998 у період з 23.09.2020 року по 06.10.2020 року;
- визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці в Одеській області від 29.10.2020 року №ОД949/1583/НП/СП-ФС про застосування до товариства з обмеженою відповідальністю «Трансшип» фінансової санкції у вигляді штрафу у розмірі 15 000,00 (п'ятнадцять тисяч) гривень.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що з 23.07.2020 року позапланові заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю у формі інспекційних відвідувань суперечать вимогам Закону України №877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та Порядку №823 здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю. Також позивач посилається на те, що станом на час проведення позапланового заходу ТОВ «Трансшип» у формі інспекційного відвідування у відповідності до вимог статей 4, 5 Закону України №877-V та Постанови №342 «Про затвердження методик розроблення критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності та визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю), а також уніфікованих форм актів, що складаються за результатами проведення планових (позапланових) заходів державного нагляду (контролю)» не було затвердженого та оприлюднено на сайті Держпраці уніфікованої форми акту заходів державного заходу щодо додержання законодавства про працю.
Про порушення процедури проведення позапланового заходу, на думку позивача, також свідчить той факт, що товариству з обмеженою відповідальністю «Трансшип» не було вручено усіх передбачених Законом України №877-V документів, які підтверджували б обґрунтованість підстав проведення позапланового заходу. Так, зокрема, інспектором праці ОСОБА_1 не було направлено ТОВ «Трансшип» копії погодження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу на проведення вищевказаної позапланової перевірки.
Крім того, ТОВ «Трансшип» посилається на те, що з боку ГУ Держпраці не було перевірено анонімності звернення особи, що назвала себе ОСОБА_2 за телефоном гарячої лінії. Так, за твердженням позивача, інспектор праці ОСОБА_1 перед пред'явленням будь-яких вимог до ТОВ «Трансшип» зобов'язана була отримати від скаржника документи, що підтверджують його особу, а також документи (контракт, трудову книжку), що підтверджують наявність трудових правовідносин між ОСОБА_2 і ТОВ «Трансшип».
Однак, ні на стадії призначення перевірки, ні на стадії її проведення з боку інспектора праці ОСОБА_1 дані вимоги закону не були виконані, що спричинило за собою порушення прав ТОВ «Трансшип».
Таким чином, призначення та проведення позапланового заходу на думку позивача ґрунтувалося на безпідставному зверненні особи, особисті відомості стосовно якої та обґрунтованість підстав звернення якої навіть не були перевірені відповідачем, що підтверджує відсутність правових підстав для призначення та проведення позапланового заходу щодо ТОВ «Трансшип».
Також позивач посилається на неправомірне витребування у нього відповідачем відомостей та документів щодо всіх працівників ТОВ «Трансшип», а не виключно щодо ОСОБА_2 , за зверненням якого і було призначено перевірку позивача.
Ухвалою суду від 07.12.2020 року адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Трансшип» до Головного управління Держпраці в Одеській області було прийнято до розгляду, у справі було відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними у справі матеріалами в порядку ч. 5 ст. 262 КАС України.
Ухвалою суду від 05.02.2021 року подальший розгляд справи було вирішено проводити в порядку загального позовного провадження із призначенням підготовчого судового засідання.
Ухвалою суду від 12.04.2021 року провадження у справі було зупинено та поновлено 26.05.2021 року.
17.03.2021 року та 26.05.2021 року у справі були проведені підготовчі судові засідання, в яких учасники справи надали пояснення, відзив на адміністративний позов (а.с.108-114), відповідь на відзив (а.с. 164-173), заперечення на відповідь на відзив (а.с.184-186) та додаткові письмові докази (а.с. 116-160).
Ухвалою суду від 26.05.2021 року підготовче провадження у справі було закрито та призначено розгляд справи по суті.
У судовому засіданні 12.07.2021 року представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі з підстав, викладених в адміністративному позові, та просила їх задовольнити.
Представник Головного управління Держпраці в Одеській області проти задоволення позовних вимог позивача заперечувала з підстав, викладених у відзиві на адміністративний позов (а.с. 108-114) та зазначила, що накладення на позивача штрафу є правомірним та законним, у зв'язку із ненаданням позивачем інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування, а також у повному обсязі витребуваних документів.
Судом під час розгляду справи встановлено наступне.
23.07.2020 року на Урядову «гарячу» лінію Державної служби України з питань праці надійшло звернення ОСОБА_2 (а.с. 117). У зазначеному зверненні заявник зазначив, що працював за трудовим договором на посаді крановика плавкрану ПГП №2 Кірган холдинг ТОВ «Трансшип» (директор ОСОБА_3 ) АДРЕСА_1 . При цьому 10.07.2020 року був звільнений з причин порушення правил експлуатації крану. Причину звільнення вважає неправомірною, оскільки кран був зруйнований у шторм 5-ти метровими хвилями, крім того під час шторму заявник отримав травму ноги. Просив відповідача здійснити перевірку правомірності його звільнення із займаної посади та надати оцінку діям роботодавця, який зволікав з наданням медичної допомоги.
18.08.2020 року Головне управління Держпраці в Одеській області звернулось до Державної служби України з питань праці із листом №15/01-33-8050 щодо надання погодження на проведення перевірки ТОВ «Трансшип» (а.с. 119).
26.08.2021 року Державною службою України з питань праці було надано відповідачу відповідне погодження на проведення позапланових заходів із здійснення державного нагляду (контролю) суб'єктів господарювання зазначеного, зокрема, у листі №15/01-33-8050 від 18.08.2020 року (а.с. 120, 250).
З огляду на вищезазначене, 22.09.2020 року Головним управління Держпраці в Одеській області на підставі Конвенції Міжнародної організації праці №81, ст. 259 Кодексу Законів про працю (далі КЗпП) України, статті 35 ЗУ «Про оплату праці», ст.ст. 15, 19 Закону України (далі ЗУ) «Про звернення громадян», керуючись положеннями ст. 2, абз. 5 ч. 1 ст. 6, ч.ч. 1-4 та 6 ст.7 ЗУ «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», Положенням про Державну службу України з питань праці, затвердженим Постановою КМУ від 11.02.2015 року №96, Положенням про Головне управління Держпраці в Одеській області, яке затверджено наказом від 03.08.2018 року №84, на підставі скарги на Урядову гарячу лінію гр. ОСОБА_2 від 22.07.2020 року №БО-10966786 та погодження Державною службою України з питань праці від 26.08.2020 року №5834/1/12-20 було видано наказ від 22.09.2020 року №2484 (а.с. 116).
Відповідно до зазначеного наказу встановлено головному державному інспектору відділу з питань трудових відносин Управління з питань праці Головного управління Держпраці в Одеській області Соболь Катерині Євгенівні, в термін з 23.09.2020 року по 06.10.2020 року (включно), здійснити позаплановий захід державного контролю за додержанням товариством з обмеженою відповідальністю «Трансшип» законодавства про працю у формі інспекційного відвідування з питань забезпечення застосування правових норм щодо використання праці, робочого часу, заробітної плати та з інших подібних питань, які передбачені розділами 3, 4, 6 частини І Акту інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 18.08.2017 року №1338.
22.09.2020 року Головним управління Держпраці в Одеській області на підставі наказу від 18.08.2017 року №1338 було видано направлення на здійснення інспекційного відвідування (а.с. 121).
23.09.2020 року на підставі вищезазначених документів головним державним інспектором відділу з питань трудових відносин Управління з питань праці Головного управління Держпраці в Одеській області Соболь К.Є. було здійснено виїзд за адресою господарської діяльності позивача, а саме: АДРЕСА_2 .
Водночас на момент прибуття відповідача за зазначеною адресою, в офісі перебувала одна особа, яка не представилась та не повідомила своїх особистих даних. Також зазначеною особою було повідомлено, що вона знаходиться на робочому місці на чергуванні, керівництво та інші працівники відсутні у зв'язку із карантином.
З огляду на зазначене Головним управління Держпраці в Одеській області було здійснено телефонний дзвінок за номером, вказаним на офіційному сайті товариства з обмеженою відповідальністю «Трансшип» (33-33-32), за яким відповідачу було запропоновано залишити свої контакті данні для подальшого зв'язку із уповноваженою особою позивача.
25.09.2020 року головному державному інспектору відділу з питань трудових відносин Управління з питань праці Головного управління Держпраці в Одеській області Соболь Катерині Євгенівні зателефонувала ОСОБА_4 (зазначила, що є юристом товариства з обмеженою відповідальністю «Трансшип»). В цей же день відповідачем за допомогою програмного забезпечення «Viber» позивачу було надіслано фотокопію направлення на здійснення інспекційного відвідування від 22.09.2020 року №15/01-29-1998.
25.09.2020 року Головним управління Держпраці в Одеській області було винесено вимогу №ОД949/1583/ПД (а.с. 122), якою зобов'язано ТОВ «Трансшип» надати до контролюючого органу у строк до 01.10.2020 року до 11 год. 00 хв. наступні документи:
- виписку з ЄДРПОУ та свідоцтво про державну реєстрацію;
- витяг з реєстру платників єдиного податку;
- копію паспорту громадянина України відповідальної посадової особи (директора), ідентифікаційний код;
- кадрові документи, що стосуються прийому на роботу, надання відпусток та звільнення з роботи ОСОБА_2 ;
- копію книги обліку руху трудових книжок;
- штатний розклад та зміни до нього за 2020 рік;
- особову картку ОСОБА_2 типової форми П-2;
- документально забезпечений облік виконуваної працівником роботи та бухгалтерський облік витрат на оплату праці працівника ОСОБА_2 за період роботи з жовтня 2019 року по липень 2020 року;
- правила внутрішнього розпорядку;
- листки непрацездатності, порядок їх розгляду та оплата за 2019 року.
Також у вимозі зазначено, що у разі відсутності вище перелічених документів (або не ведення таких) необхідно надати пояснення з цього приводу із зазначенням відповідних причин.
Зазначену вимогу від 25.09.2020 року №ОД949/1583/ПД та направлення на здійснення інспекційного відвідування від 22.09.2020 року №15/01-29-1998 Головним управління Держпраці в Одеській області було направлено позивачу засобами поштового зв'язку 28.09.2020 року (а.с. 123) та вручено ТОВ «Трансшип» 30.09.2020 року, що підтверджується відповідними матеріалами справи (а.с. 124). Про отримання позивачем зазначених документів було вказано ним самостійно також у листі від 01.10.2020 року №0110-01, направленого на адресу Головного управління Держпраці в Одеській області (а.с. 126).
29.09.2020 року ТОВ «Трансшип» надіслало Головному управлінню Держпраці в Одеській області лист №11733/01-32, в якому зазначило, що за відомостями позивача ОСОБА_2 не був ніколи найманим працівником товариства. З ним не укладались будь-які цивільно-правові договори на виконання робіт або надання послуг за весь час здійснення господарської діяльності товариством (а.с. 125).
Також 02.10.2020 року позивачем було надіслано до відповідача ще один лист від 01.10.2020 року №0110-01 (а.с. 126-127), в якому зазначено про відсутність підстав для проведення позапланового заходу, оскільки ОСОБА_2 не є та не був працівником ТОВ «Трансшип» та його позивач не звільняв із займаної посади.
Також позивачем зазначено про можливість головного державного інспектора відділу з питань трудових відносин Управління з питань праці Головного управління Держпраці в Одеській області самостійно отримати запитуванні нею відомості у відкритих державних реєстрах. Щодо копії книги обліку руху трудових книжок, штатного розкладу та змін до нього за 2020 рік, правил внутрішнього розпорядку, листків непрацездатності, порядку їх розгляду та оплати за 2019 року, позивач зазначив, що не має наміру їх надавати, оскільки це не є предметом перевірки.
З огляду на зазначене, 06.10.2020 року посадовою особою Головного управління Держпраці в Одеській області було складеного акт про неможливість проведення інспекційного відвідування №ОД949/1583/НП (а.с. 128-130).
У зазначеному акті вказано, що провести інспекційне відвідування є неможливим у зв'язку із ненаданням позивачем інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.
12.10.2020 року посадовою особою Головного управління Держпраці в Одеській області було винесено повідомлення про розгляд справи про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №15/01-33-9967 від 12.10.2020 року, в якому відповідно до п. 3 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2013 року №509 зазначено про одержання першим заступником начальника Головного управління акту про неможливість проведення інспекційного відвідування №ОД949/1583/НП від 06.10.2020 року для розгляду справи про накладення штрафу за порушення законодавства про працю відповідно до ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України, із зазначенням, що про результати розгляду справи про накладення штрафу позивача буде повідомлено у передбачені строки (а.с. 138).
Зазначене повідомлення позивачем було отримано засобами поштового зв'язку 16.10.2020 року (а.с. 139).
19.10.2020 року позивачем було подано до Головного управління Держпраці в Одеській області заперечення щодо розгляду справи про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, а також скаргу на дії посадових осіб Головного управління Держпраці в Одеській області щодо проведення інспекційного відвідування (а.с. 140-146).
Листом від 17.11.2020 року Головне управління Держпраці в Одеській області повідомило позивача про відсутність підстав для проведення службового розслідування та відсутність в діях посадових осіб відповідача ознак дисциплінарного проступку (а.с. 147-149).
29.10.2020 року Головним управління Держпраці в Одеській області було винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими особами №ОД949/1583/НП/СП-ФС, відповідно до якої на ТОВ «Трансшип» було накладено штраф у розмірі 15 000,00 грн. на підставі абзацу 7 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України, а саме за недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення (а.с. 151-152).
Зазначена постанова була надіслана позивачу засобами поштового зв'язку та отримана ТОВ «Трансшип» 02.11.2020 року (а.с. 154).
Не погодившись із зазначеною постановою та діями відповідача щодо проведення інспекційного відвідування, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про їх оскарження у справі №420/12679/20.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Заслухавши пояснення, доводи та заперечення представників сторін, дослідивши заяви по суті справи та письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.
Трудові відносини всіх працівників в Україні врегульовані Кодексом законів про працю України.
Частиною 1 статті 259 КЗпП України передбачено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пунктів 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Україні від 11 лютого 2015 року №96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
За приписами підпункту 9 пункту 4 Положення, Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням вимог законодавства про працю, зайнятість населення в частині дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи; використання праці іноземців та осіб без громадянства; наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця; дотримання прав і гарантій стосовно працевлаштування громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню; провадження діяльності з надання послуг з посередництва та працевлаштування.
Підпунктом 54 пункту 4 Положення передбачено, що Державна служба України з питань праці має право накладати у випадках, передбачених законом, штрафи за порушення законодавства, невиконання розпоряджень посадових осіб Держпраці.
Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи (пункт 7 Положення).
Головне Управління Держпраці у в Одеській області є територіальним органом Державної служби України з питань праці.
Відповідно до статті 1 Конвенції Міжнародної організації праці №81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованої Законом України від 08.09.2004 року №1985-IV «Про ратифікацію Конвенції Міжнародної організації праці №81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі» (далі - Конвенція Міжнародної організації праці) система інспекції праці на промислових підприємствах застосовується до всіх підприємств, щодо яких інспектори зобов'язані забезпечити застосування правових норм щодо умов праці та охорони працівників під час їхньої роботи.
Згідно частини 1 ст. 2 Конвенції система інспекції праці на промислових підприємствах застосовується до всіх підприємств, щодо яких інспектори
зобов'язані забезпечити застосування правових норм щодо умов праці
та охорони працівників під час їхньої роботи.
Пунктом «а» статті 3 вказаної Конвенції визначено, що завданнями системи інспекції праці є забезпечення застосування правових норм у галузі умов праці та охорони працівників під час їхньої роботи, як наприклад, норм щодо тривалості робочого дня, заробітної плати, безпеки праці, охорони здоров'я і добробуту, використання праці дітей і підлітків та з інших подібних питань, у тій мірі, в якій інспектори праці повинні забезпечувати застосування таких норм.
Будь-які інші обов'язки, які можуть бути покладені на інспекторів праці, не повинні заважати їм ефективно виконувати їхні основні обов'язки або якимось чином завдавати шкоди авторитетові та неупередженості, які потрібні інспекторам у їхніх відносинах з роботодавцями та працівниками (частина друга статті 3 Конвенції Міжнародної організації праці).
Статтею 12 Конвенції Міжнародної організації праці передбачено, що інспектори праці, забезпечені відповідними документами, що засвідчують їхні повноваження, мають право: а) безперешкодно, без попереднього повідомлення і в будь-яку годину доби проходити на будь-яке підприємство, яке підлягає інспекції; b) проходити у денний час до будь-яких приміщень, які вони мають достатні підстави вважати такими, що підлягають інспекції; та с) здійснювати будь-який огляд, перевірку чи розслідування, які вони можуть вважати необхідними для того, щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються, і зокрема: і) наодинці або в присутності свідків допитувати роботодавця або персонал підприємства з будь-яких питань, які стосуються застосування правових норм; іі) вимагати надання будь-яких книг, реєстрів або інших документів, ведення яких приписано національним законодавством з питань умов праці, з метою перевірки їхньої відповідності правовим нормам, і знімати копії з таких документів або робити з них витяги; ііі) зобов'язувати вивішувати об'яви, які вимагаються згідно з правовими нормами; іv) вилучати або брати з собою для аналізу зразки матеріалів і речовин, які використовуються або оброблюються, за умови повідомлення роботодавцю або його представнику про те, що матеріали або речовини були вилучені або взяті з цією метою.
Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 року №877-V (далі - Закон №877-V).
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону №877-V державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
Заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.
Тобто, закон визначає, що планові та позапланові заходи можуть здійснюватись у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.
Статтею 2 Закону №877-V встановлено, що заходи контролю здійснюються органами державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення, державного контролю за додержанням законодавства у сфері моніторингу, звітності та верифікації викидів парникових газів у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.
Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов'язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин дванадцятої - чотирнадцятої статті 4, частини одинадцятої статті 4-1, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої, шостої та десятої статті 7, статей 9, 10, 12, 19, 20, 21 цього Закону.
У свою чергу процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (зокрема їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об'єкт відвідування), визначено постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю" від 21.08.2019 року №823, якою затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю.
Так відповідно до п. 2 Порядку №823 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.
При цьому суд зауважує, що Конвенцією Міжнародної організації праці №81 також передбачено такий захід державного контролю як інспекційне відвідування (пункт 2 статті 12, п. «с» ст.15, ст.21), чого позивачем спростовано не було.
Пунктом 5 Порядку №823 визначені підстави проведення інспекційних відвідувань, а саме:
1) звернення працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю;
2) звернення фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин;
3) рішення керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань, прийняте за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту;
4) рішення суду;
5) повідомлення посадових осіб органів державного нагляду (контролю), правоохоронних органів про виявлені в ході виконання ними повноважень ознак порушення законодавства про працю щодо неоформлення та/або порушення порядку оформлення трудових відносин;
6) інформація:
ДПС та її територіальних органів про: невідповідність кількості працівників роботодавця обсягам виробництва (виконаних робіт, наданих послуг) до середніх показників за відповідним видом економічної діяльності; факти порушення законодавства про працю, виявлені в ході здійснення повноважень; факти провадження господарської діяльності без державної реєстрації у порядку, встановленому законом, як суб'єкта господарювання;
Пенсійного фонду України та його територіальних органів про: роботодавців, в яких стосовно працівників відсутнє повідомлення про прийняття на роботу; роботодавців, в яких протягом місяця кількість працівників, що працюють на умовах неповного робочого часу, збільшилася на 20 і більше відсотків; фізичних осіб, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами в одного роботодавця більше року; роботодавців, в яких 30 і більше відсотків фізичних осіб працюють на умовах цивільно-правових договорів; роботодавців із чисельністю 20 і більше працівників, в яких протягом місяця відбулося скорочення на 10 і більше відсотків працівників;
7) інформація профспілкових органів про порушення прав працівників, які є членами профспілки, виявлені у ході здійснення громадського контролю за додержанням законодавства про працю;
8) доручення Прем'єр-міністра України;
9) звернення Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини;
10) запит народного депутата України;
11) невиконання вимог припису інспектора праці.
Так, як вбачається з матеріалів адміністративної справи, підставою для проведення інспекційного відвідування ТОВ «Трансшип» слугувало звернення на Урядову «гарячу» лінію Державної служби України з питань праці ОСОБА_2 щодо порушення стосовно нього законодавства про працю, а саме незаконного звільнення з роботи.
За таким умов суд критично ставиться до посилання позивача про відсутність підстав у Головного управління Держпраці в Одеській області для проведення інспекційного відвідування.
Згідно п. 9 Порядку №823 під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред'явити об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення. На вимогу об'єкта відвідування або уповноваженої ним посадової особи інспектор праці надає копію відповідного направлення на проведення інспекційного відвідування та вносить запис про проведення інспекційного відвідування до відповідного журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) об'єкта відвідування (за його наявності) перед наданням акта для підпису.
Інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно без попереднього повідомлення мають право:
1) під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, о будь-якій годині доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об'єкта відвідування, в яких використовується наймана праця;
2) ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об'єктом відвідування їх копії або витяги;
3) наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об'єкта відвідування, іншим особам, що володіють необхідною інформацією, запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення;
4) за наявності ознак кримінального правопорушення та/або створення загрози безпеці інспектора праці залучати працівників правоохоронних органів;
5) на надання робочого місця з можливістю ведення конфіденційної розмови з працівниками щодо предмета інспекційного відвідування;
6) фіксувати проведення інспекційного відвідування, у тому числі з питань виявлення неоформлених трудових відносин, засобами аудіо-, фото- та відеотехніки;
7) отримувати від органів державної влади, об'єктів відвідування інформацію та матеріали, необхідні для проведення інспекційного відвідування, невиїзного інспектування.
Вимога інспектора праці про надання об'єктом відвідування для ознайомлення документів та/або їх копій або витягів з документів, пояснень, доступу до всіх видів приміщень, організації робочого місця, внесена в межах повноважень, є обов'язковою для виконання.
Тривалість інспекційного відвідування, невиїзного інспектування не може перевищувати 10 робочих днів. Перебіг строку для проведення інспекційного відвідування, невиїзного інспектування починається з дня, наступного за днем надання об'єктом відвідування документів і пояснень, необхідних для їх проведення (пункт 10 Порядку №823).
У разі створення об'єктом відвідування перешкод у діяльності інспектора праці (відмова у допуску до проведення відвідування, зокрема ненадання на письмову вимогу інспектора праці інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування; перешкода в реалізації інших прав, передбачених пунктом 10 цього Порядку), відсутності об'єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, інших документах, що стали підставою для проведення відвідування), відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, перевищення строків проведення інспекційного відвідування, визначених пунктом 9 цього Порядку, складається акт про неможливість проведення інспекційного відвідування із зазначенням відповідних підстав, який у разі можливості підписується об'єктом відвідування або іншою уповноваженою ним особою (пункт 14 Порядку №823).
За результатами інспекційного відвідування складаються акт інспекційного відвідування (далі - акт) і в разі виявлення порушень вимог законодавства про працю - припис щодо їх усунення та попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю.
Акт складається в останній день інспекційного відвідування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та об'єктом відвідування або уповноваженою ним особою. Один примірник акта залишається в об'єкта відвідування. Другий примірник акта залишається в інспектора праці (пункти 16 та 17 Порядку №823).
Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою сьомою статті 53 Закону України «Про зайнятість населення» (далі - штрафи) визначено Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509 (далі - Порядок №509).
Пунктом 2 Порядку №509 встановлено, що штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).
Штрафи можуть бути накладені на підставі, в тому числі, акта про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування.
Відповідно до п.3 Порядку №509 справа про накладення штрафу розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку.
Про дату одержання документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, уповноважена посадова особа письмово повідомляє суб'єкту господарювання та роботодавцю не пізніше ніж через п'ять днів після їх отримання рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.
Пунктом 4 Порядку № 509 передбачено, що під час розгляду справи досліджуються матеріали і вирішується питання щодо наявності підстав для накладення штрафу.
За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.
Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінсоцполітики, один з яких залишається в уповноваженої посадової особи, що розглядала справу, другий - надсилається протягом трьох днів з дня складення суб'єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або вручається його представникові, про що на примірнику робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого суб'єкта господарювання або роботодавця чи їх представника. У разі надсилання примірника постанови засобами поштового зв'язку в матеріалах справи робиться відповідна позначка.
У разі відсутності підстав для складення постанови про накладення штрафу уповноважена посадова особа письмово повідомляє про це суб'єкту господарювання чи роботодавцю у строки, визначені абзацом першим пункту 3 цього Порядку.
Так відповідно до ч. 1 ст. 265 Кодексу законів про працю України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.
Абзацом 7 ч. 2 ст. 265 КЗпП передбачено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.
Нормативна конструкція абзацу сьомого частини другої статті 265 КЗпП України передбачає, що з метою застосування штрафу необхідна сукупність елементів об'єктивної сторони цього правопорушення: 1) наявність дій щодо недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні; 2) проведення перевірки з питань виявлення порушень, зазначених в абзаці другому частини другої статті 265 КЗпП України.
При цьому визначальним для вирішення спірних правовідносин у цій справі є з'ясування, чи дійсно було з боку позивача створення перешкод у здійсненні перевірки інспекторам Держпраці та чи діяли посадові особи в межах повноважень та у спосіб, передбачені законом при проведенні перевірки та при прийнятті постанови про накладення штрафу.
При розгляді даної справи судом враховано, що матеріали справи містять докази отримання позивачем вимоги про надання переліку копій завірених документів для здійснення інспекційного відвідування. Отже позивач був обізнаний про необхідність надання переліку витребуваних копій завірених документів відповідачу, проте на момент складання акту про неможливість проведення інспекційного відвідування, не надав витребувані відповідачем документи.
Суд зазначає, що відповідач, як уповноважений орган держави на здійснення заходу контролю, має право на самостійне визначення переліку та обсягу документів, необхідних йому для реалізації наявних повноважень; витребувані документи мають містити інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 21.10.2019 року у справі №200/11885/18-а; від16.07.2020 року у справі №522/6990/17.
Суд зауважує, що через ненадання позивачем витребуваних документів, відповідач не реалізував наявне в нього повноваження, що є створенням перешкод у проведенні перевірки.
При цьому суд критично ставиться до посилання позивача на обов'язок контролюючого органу самостійно збирати необхідні йому документи із відкритих державних реєстрів та запитувати необхідну інформацію у інших державних органів перед запитуванням такої інформації у суб'єкта господарювання, оскільки такі твердження не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.
Так пунктом 6 Порядку №823 передбачено, що під час підготовки до проведення інспекційного відвідування інспектор праці може одержати інформацію та/або документи, що стосуються предмета інспекційного відвідування, зокрема, шляхом проведення аналізу наявної (доступної) інформації про стан додержання об'єктом відвідування законодавства про працю. Документи, одержані під час підготовки до проведення інспекційного відвідування, що містять інформацію про порушення об'єктом відвідування вимог законодавства про працю, долучаються до матеріалів інспекційного відвідування.
Водночас, на думку суду, зазначене нормативне положення не встановлює обов'язку для інспектора праці вже під час проведення інспекційного відвідування самостійно збирати необхідні йому документи, а також не звільнює підприємство від обов'язку надавати такі документи на вимогу контролюючого органу.
Також суд зауважує, що Верховний Суд у постанові від 19.08.2020 року у справі №756/6946/16-а щодо обсягів проведення перевірки Держпраці зазначив, що якщо перевірка про порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування проводиться за зверненням фізичної або юридичної особи, коло питань, що підлягають з'ясуванню під час проведення перевірки, може бути не обмежено фактами, викладеними у зверненні, відтак відповідач, як уповноважений орган держави на здійснення заходу контролю має право на самостійне визначення питань, що підлягають з'ясуванню під час проведення перевірки, а відповідно й переліку та обсягу документів, необхідних йому для реалізації наявних повноважень, тому інспектори з праці територіальних органів Держпраці України наділені повноваженнями та мають право під час перевірок за додержанням суб'єктами господарювання вимог законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування пред'являти вимоги про надання документів, необхідних для проведення такої перевірки.
Також суд критично ставиться до посилання позивача на порушення відповідачем абзацу 5 частини першою статті 6 Закону України №877-V, а саме здійснення інспекційного відвідування без попередньої перевірки та витребування документів у ОСОБА_2 на підтвердження порушення його прав, з огляду на те, що у переліку статей, зазначених у ст.2 Закону України №877 (дотримання яких зобов'язані забезпечити посадові особи Держпраці), відсутній зазначений абзац 5 частини 1 статті 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».
Щодо не перевірки відповідачем анонімності звернення особи, що назвала себе ОСОБА_2 , суд зауважує, що скарга, яка надійшла на Урядову лінію Державної служби України з питань праці було не анонімною, особою було вказано контролюючому органу інформацію про свої особисті данні, зокрема прізвище, ім'я, по-батькові, місце проживання, засоби зв'язку. Крім того, суд зауважує, що відповідно до пп. 6 п. 12 Порядку №823 інспекторам праці забороняється розголошувати джерело будь-якої скарги, доведеної до їх відома, на недоліки або порушення і повідомляти об'єкту відвідування або його представнику про те, що відвідування було проведено у зв'язку з отриманням такої скарги.
Стосовно доводів позивача щодо недоліків у вимозі про надання документів , а саме посилання на Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою КМУ №295 від 26.04.2017 року, який постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 року по справі №826/8917/17 визнано не чинною, суд зазначає наступне.
Так, з аналізу вищезазначеного документу вбачається, що відповідач помилково в останньому абзаці на першому аркуші вимоги послався на Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою КМУ №295 від 26.04.2017 року. В той же час в інших частинах зазначеного документу вбачається про його винесення на підставі Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України (далі КМУ) від 21 серпня 2019 року №823.
Суд з даного приводу враховує правову позицію Верховного Суду у постанові від 13.06.2019 у справі №804/4768/18, що обов'язкова для врахування судом відповідно до ч.5 ст.242 КАС України.
Так Верховний Суд у вказаному рішенні наголосив, що будь-які процедурні порушення (в тому числі описки), пов'язані із самим процесом оформлення результатів діяльності суб'єктів владних повноважень по фіксації недотримання суб'єктом приватного права вимог законодавства, оцінюється судом з урахуванням всіх обставин справи та необхідністю досягненням балансу, зокрема, між інтересами особи правопорушника, публічними інтересами, які проявляються у забезпеченні дотриманні роботодавцями трудового законодавства та захисті інтересів працівників. Зазначене особливо стосується фіксації порушень з боку суб'єктів приватного права у сфері використання найманої оплачуваної праці. Такі формальні неточності не можуть бути, за загальним правилом, самостійною підставою для скасування по суті правомірних рішень суб'єктів владних повноважень, спрямованих на забезпечення законності та захист інтересів працівників у процесі реалізації ними конституційного права на працю.
Отже, описки при складенні вказаних документів не є підставою для скасування спірного рішення за наявності доведеного факту вчинення позивачем порушення.
Також суд критично ставиться до посилання позивача, що відповідачем було допущено порушення частини першої статті 6 Закону України №877-V, а саме до початку здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) не пред'явлено керівнику суб'єкта господарювання копію погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю).
Так відповідно до ст. 2 Закону України №877 органи державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами у частині четвертій цієї статті органи зобов'язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.
При цьому серед зазначеного переліку статей, дотримання яких зобов'язані забезпечити посадові особи Держпраці, відсутня частина 1 статті 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».
Разом з тим, відповідно до п.8 Порядку №823 під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред'явити об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення, перед підписанням акта інспекційного відвідування надати копію відповідного направлення на проведення інспекційного відвідування та внести запис про його проведення до відповідного журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) об'єкта відвідування (за його наявності).
Так як вбачається з матеріалів адміністративної справи позивачу разом із вимогою направлялось направлення на проведення інспекційного відвідування. Зазначені обставини були також підтверджено позивачем у листі від 01.10.2020 року №0110-01, направленого на адресу Головного управління Держпраці в Одеській області (а.с. 126).
Стосовно форми акта про неможливість проведення інспекційного відвідування, суд погоджується з доводами відповідача, що на офіційному веб-сайті Держпраці було оприлюднено наказ Міністерства соціальної політики від 18.08.2017 року №1338 «Про затвердження форм документів, що складаються при здійсненні заходів державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, зайнятість та працевлаштування інвалідів».
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 року по справі №826/8917/17 визнано нечинним Порядок №295, однак дана постанова не передбачає визнання не чинним наказу Мінсоцполітики №1338.
Наказ №1338 був чинним на момент проведення інспекційного відвідування товариства з обмеженою відповідальністю «Трансшип». Отже, форма акту інспекційного відвідування, затверджена вищевказаним наказом, була чинною на момент проведення інспекційного відвідування. Наказ №1338 втратив чинність лише 06.01.2021 року на підставі наказу Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства №2161 від 27.10.2020 року.
Щодо посилання позивача на нездійснення Головним управлінням Держпраці в Одеській області також перевірки і компанії «Кірган холдинг», про яку зазначав ОСОБА_2 у звернені на гарячу лінію, суд зауважує, що відповідно до статті 26 Конвенції Міжнародної організації праці №81 у будь-якому випадку, коли немає впевненості у тому, що будь-яке підприємство, його частина чи служба або робоче місце є таким підприємством, частиною, службою або робочим місцем, до якого застосовується ця Конвенція, це питання вирішує компетентний орган.
Так скаржником у зверненні було зазначено адресу підприємства товариства з обмеженою відповідальністю «Трансшип» (м. Одеса, вул. Маразліївська) та прізвище, ім'я по-батькові директора підприємства ( ОСОБА_3 ). Зазначені відомості повністю співпадають із відомостями, зазначеними про підприємство позивача в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з огляду на що у відповідача не було підстав для здійснення додатково перевірки компанії «Кірган холдинг», яка, за твердженням позивача, знаходиться в іншій країні (Республіка Панама).
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі"Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torijav.Spain) від 09.12.1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
На підставі вищезазначеного суд доходить висновку, що відповідачем під час розгляду справи доведено, що ним в межах повноважень та із дотриманням процедури, в порядок та спосіб, що передбачені законом, за наявності для цього фактичних та правових підстав було обґрунтовано винесено оскаржувану постанову про накладення штрафу від 29.10.2020 року №ОД949/1583/НП/СП-ФС, а тому позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Трансшип» задоволенню не підлягають.
Виходячи з необхідності відмови судом у задоволенні позовних вимог позивача, у суду відсутні підстави, передбачені ст. 139 КАС України, для стягнення на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень судових витрат.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 12, 77, 90, 192-194, 241-246, 251, 255, 293-295 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Трансшип» (65014, м. Одеса, вул. Маразлієвська, 8) до Головного управління Держпраці в Одеській області (65044, м. Одеса, проспект Шевченка, 2) про визнання протиправними дій, визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.
Розподіл судових витрат не проводити.
Рішення суду може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 та пп.15.5 п.15 ч.1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний суддею 22 липня 2021 року.
Суддя О.В. Білостоцький
.