м. Вінниця
23 липня 2021 р. Справа № 120/6693/21-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Крапівницької Н.Л.,
розглянувши у письмовому провадженні в місті Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом:
ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Вінницькій області
про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу,
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав, що у травні 2021 року було винесено постанову Центральним відділом державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про відкриття виконавчого провадження від 30.04.2021 року за № 65090370, яку прийнято щодо примусового виконання вимоги Головного управління ДПС у Вінницькій області про сплату боргу (недоїмки) від 16.12.2020 року за № Ф-13120-17У. Також одночасно позивач отримав постанову від 11.05.2021 року № 65090370 про арешт належного йому майна та коштів.
24.05.2021 року позивач звернувся до відповідача з проханням відкликати спірну вимогу про стягнення боргу (недоїмки), однак отримав відмову, у якій повідомлено про правомірність вимоги та відсутність причин коригування поданого звіту.
Підставою для звернення до суду з указаним позов слугувала незгода позивача з нарахуванням відповідачем єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (ЄСВ). Позивач вважає, що він звільнений від сплати за себе ЄСВ відповідно до ч.4 ст.4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Ухвалою від 01.07.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
19.07.2021 року адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі. Мотивуючи відзив зазначає, що згідно з реєстраційними даними ІТС "Податковий блок" Позивач зареєстрований 12.05.2005 року виконавчим комітетом Вінницької міської ради як фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю.
Згідно з п.1 ч.2 ст.6 Закону №2464 платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок.
Станом на 29.02.2020 року загальна заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску (КБК 7104000000) Позивача становила 9542,00 грн. Дана недоїмка виникла внаслідок самостійно поданого звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування №17867 від 20.01.2020 року (термін сплати 10.02.2020) на суму 11016,72 грн. Враховуючи викладене, вважає, що при винесенні вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 16.12.2020 року за № Ф-13120-17У Головне управління ДПС у Вінницькій області діяло з метою безумовного забезпечення виконання покладених завдань з адміністрування єдиного внеску.
Дослідивши матеріали справи, та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
Згідно з свідоцтва про державну реєстрацію від 12.05.2005 року за №744805, ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
З 19.05.2005 року перебуває на обліку в органах Головного управління Державної податкової служби України, та є платником єдиного податку.
Згідно посвідчення Серії НОМЕР_1 від 15.12.2015 року позивач є пенсіонером та отримує пенсію за віком.
Крім того, позивач є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням Серія НОМЕР_2 від 05.06.2000 року.
20.01.2020 року позивачем подано до відповідача звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2019 рік. При цьому у поданому звіті позивачем помилково сформовано та зафіксовано суму нарахованого до сплати ЄСВ в розмірі 11016,72 грн.
У травні 2021 року на поштову адресу позивача надійшла постанова Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про відкриття виконавчого провадження від 30.04.2021 року за №65090370, яка винесена під час примусового виконання вимоги Головного управління ДПС у Вінницькій області про сплату боргу (недоїмки) від 16.12.2020 року за № Ф-13120-17У. Одночасно з вказаною постановою про відкриття виконавчого провадження позивач отримав постанову виконавчої служби від 11.05.2021 року за №65090370 про арешт належного йому майна та коштів.
Оскільки жодних вимог про сплату боргу (недоїмки) від Відповідача позивач не отримував, листом від 24.05.2021 року звернувся до ГУ ДПС у Вінницькій області з проханням відкликати зазначену вимогу про стягнення боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 16.12.2020 року за №Ф-13 І20-17У.
Листом від 27.05.2021 року №15907/6/02-32-13-03-17 ГУ ДПС у Вінницькій області повідомило про правомірність вимоги від 16.12.2020 року №Ф-13120-17У про сплату єдиного внеску та відсутності причин коригування поданого позивачем звіту.
Не погоджуючись із вимогою, позивач звернувся із позовною заявою до суду.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.
Спірні правовідносини регулюються нормами Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон №2464), Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі-Закон №1058).
Стаття 1 цього Закону визначає єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (єдиний внесок) як консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Пунктом 4 частини першої статті 4 Закону №2464 встановлено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Поряд із цим, за приписами частини четвертої цієї статті особи, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 Закону №2464, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Аналогічні за змістом положення відображені у п. 4 Розділу ІІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України №449 від 20.04.2015, та у п. 3 Розділу ІІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №435 від 14.04.2015.
Із зазначеного слідує, що необхідними умовами для застосування положень частини 4 статті 4 Закону № 2464 є отримання особою статусу пенсіонера чи встановлення такій особі інвалідності, а також отримання нею відповідно до закону пенсії або соціальної допомоги. При цьому єдиною підставою, за наявності якої вказані положення не підлягають застосуванню, - це добровільна згода особи на участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до ст. 12 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особи, які досягли 16-річного віку та не належать до кола осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню відповідно до статті 11 цього Закону, у тому числі іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають або працюють на території України, громадяни України, які постійно проживають або працюють за межами України, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, мають право на добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Зазначені особи можуть брати добровільну участь у солідарній системі або в накопичувальній системі пенсійного страхування, або одночасно в обох системах відповідно до укладеного договору про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь) згідно із Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платниками, які мають право на добровільну сплату єдиного внеску, є, зокрема, особи, які досягли 16-річного віку та не перебувають у трудових відносинах з роботодавцями, визначеними пунктом 1 частини першої статті 4, та не належать до платників єдиного внеску, визначених пунктами 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, у тому числі іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають або працюють в Україні, громадяни України, які працюють або постійно проживають за межами України, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Згідно з положеннями ч.ч. 2, 3 статті 10 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" особи, зазначені в частині першій цієї статті, беруть добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування протягом строку, визначеного в договорі про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, але не менше одного року (крім договорів про одноразову сплату).
Особи, зазначені в частині першій цієї статті, подають до органу доходів і зборів за місцем проживання відповідну заяву в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Орган доходів і зборів, що отримав заяву про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, має право перевіряти викладені в заяві відомості та вимагати від особи, яка подала заяву, документи, що підтверджують зазначені відомості.
З особою, яка подала заяву про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, органом доходів і зборів в строк не пізніше ніж 30 календарних днів з дня отримання заяви укладається договір про добровільну участь відповідно до типового договору, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Таким чином, особи, які не підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню можуть брати добровільну участь у солідарній системі або в накопичувальній системі пенсійного страхування, або одночасно в обох системах. У такому разі, вони подають до органу доходів та зборів за місцем проживання відповідну заяву в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Крім того, ч. 3 Розділу III Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №435 від 14.04.2015, передбачено, що Звіт зазначеними особами не подається.
У разі самостійного визначення бази нарахування єдиного внеску ФО - підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування та які є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію за віком або соціальну допомогу, формують та подають до органів доходів і зборів Звіт самі за себе один раз на рік до 10 лютого року, що настає за звітним періодом.
У даному випадку, враховуючи, що позивач є пенсіонером за віком та перебуває на загальній системі оподаткування, суд робить висновок, що позивач на підставі положень частини 4 статті 4 Закону №2464 звільнений від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Суд також зауважує, що матеріали справи не містять жодних доказів того, що позивач укладав договір про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Водночас, суд критично оцінює посилання представника відповідача на подану позивачем звітність щодо суми нарахованого єдиного внеску, оскільки подання такої звітності не є передбаченою законом умовою. Натомість, особа, що підпадає під дію положень ч.4 ст.4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" може брати участь у відповідній системі страхування лише добровільно за її заявою. Відтак, звіт має бути врахований контролюючим органом лише при наявності заяви про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування та укладення відповідного договору.
Саме поданий звіт позивача з визначеннями суми єдиного внеску за 2019 рік, відповідачем було розцінено як намір сплатити відповідну суму єдиного внеску, а тому і було сформовано та надіслано позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 16.12.2020 року за № Ф-13120-17У.
З огляду на вищевикладене, в частині визнання вимоги протиправною, позов задоволенню не підлягає, оскільки, на час формування даної вимоги відповідач діяв правомірно.
При цьому, несплата позивачем визначеної у вимозі суми та її послідуюче оскарження в судовому порядку, свідчить про відсутність його волевиявлення на добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування та наміру бути платником єдиного внеску. А так, як іншого порядку скасування вимоги для позивача, окрім судового, не існує, тому, з урахуванням його доводів та норм діючого законодавства суд дійшов висновку про скасування вимоги Головного управління ДПС у Вінницькій області про сплату боргу (недоїмки) від 16.12.2020 року за № Ф-13120-17У, як такої, що стосується особи, звільненої Законом від сплати ЄСВ, яка, добровільно не виявила бажання приймати участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Вказана позиція суду відповідає висновкам Сьомого апеляційного адміністративного суду у справі №2240/2690/18, у постанові від 31.01.2019 року.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
За наведеного, та враховуючи встановлені обставини у справі, оцінивши належність, допустимість, достовірність доказів, суд робить висновок, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
Питання стягнення судових витрат відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, судом не вирішується, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а інших судових витрат не встановлено.
Керуючись статтями 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд,
Адміністративний позов задовольнити частково.
Скасувати вимогу Головного управління ДПС у Вінницькій області про сплату боргу (недоїмки) від 16.12.2020 року за №Ф-13120-17У.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач - ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ).
Відповідач - Головне управління ДПС у Вінницькій області (ЄДРПОУ-4314245421036, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7).
Суддя підпис Крапівницька Н. Л.
Згідно з оригіналом Суддя
Секретар