23 липня 2021 р. Справа № 120/5207/21-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Слободонюка М.В., розглянувши в м. Вінниця у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії
У травні 2021 року до суду через систему "Електронний суд" надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (відповідач, ГУ ПФУ у Вінницькій області), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу у здійсненні перерахунку пенсії за вислугу років з 01.10.2020, у розмірі 80% суми місячного заробітку, без обмеження її максимальним розміром, на підставі довідки Вінницької обласної прокуратури від 22.10.2020 № 21/160, із підстав викладених у рішенні № 905090800645 від 06.11.2020 та скасувати його у цій частині;
- зобов'язати відповідача здійснити з 01.10.2020 перерахунок та виплату пенсії за вислугу років позивачу на підставі довідки Вінницької обласної прокуратури від 22.10.2020 № 21/160, разово та однією сумою, з розрахунку 80% суми місячного заробітку, без обмеження її максимального розміру, як це встановлено постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 15.09.2016 у справі № 127/18444/16-а, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.12.2017 та роз'яснено ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 05.03.2018.
Одночасно у позовній заяві позивач також просить суд встановити судовий контроль за виконанням судового рішення у відповідності до ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивач перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області з 30.09.2013 та отримує пенсію призначену на підставі Закону України "Про прокуратуру" № 1789-ХІІ. Як зазначає позивач, до 01.10.2020 він отримував пенсію у розмірі 80% суми місячного заробітку у відповідності до постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 15.09.2016 у справі № 127/18444/16-а, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.12.2017, без обмеження пенсії максимальним розміром. У зв'язку із прийняттям Рішення Другим сенатом Конституційного Суду України № 7-р(II)/2019 від 13.12.2019, яким визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення ч. 20 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року № 1697-VII зі змінами, яким було передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначається Кабінетом Міністрів України, 29.10.2020 позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок пенсії, надавши довідку Вінницької обласної прокуратури від 22.10.2020 № 21/160. Втім, із рішення відповідача № 905090800645 від 06.11.2020 він дізнався про те, що на підставі його заяви №19302 від 29.10.2020 та поданої довідки Вінницької обласної прокуратури про складові заробітної плати від 22.10.2020 № 21/160 пенсійним фондом здійснено перерахунок його пенсії з 01.10.2020, при цьому зменшено основний розмір пенсії від середнього заробітку - 60% та застосовано обмеження максимального розміру пенсійної виплати десятьма прожитковими мінімумами для осіб, що втратили працездатність - 17690 грн.
Позивач вважає такі дії відповідача щодо зменшення відсоткового розміру вже призначеної пенсії та її обмеження максимальним розміром протиправними, позаяк при перерахунку йому пенсії як працівнику прокуратури має застосовуватись норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, тобто - 80 %. Щодо обмеження пенсії максимальним розміром, то зазначає, що пенсія йому призначена до 01.01.2016, тому до розміру пенсії не можуть застосовуватись обмеження максимального розміру пенсії, визначені Законом N 1697-VII. Крім того просить врахувати, що за постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 15.09.2016 по справі № 127/18444/16-а його пенсія має виплачуватися без обмеження максимального розміру.
Ухвалою від 31.05.2021 судом відкрито провадження у справі за вищевказаним позовом та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку статті 263 КАС України.
16.06.2021 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позов заперечує та просить відмовити у його задоволенні. Зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 85 Закону України "Про прокуратуру" максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Разом із тим, 01.01.2017 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 № 1774-VIII, яким внесено зміни у відповідні положення Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" № 3668 від 08.07.2011. Відповідно до ч. 2 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" пенсія призначається в розмірі 60% від суми їхньої місячної заробітної плати, а згідно до статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 N 3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до, зокрема, Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тому, на переконання відповідача, виплачуючи позивачу пенсію з обмеженням її максимального розміру, відповідач діяв відповідно до вимог чинного законодавства.
22.06.2021 позивачем подано до суду відповідь на відзив, однак суд не приймає її до уваги, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 263 КАС України допустимими заявами по суті справи у цій категорії справ є лише позов та відзив.
Надавши оцінку аргументам сторін та поданим разом із заявами по суті справи доказам, суд встановив, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із 30.09.2013 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області. З того часу позивачу була призначена пенсія за вислугу років на підставі Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 № 1789-ХІІ в розмірі 80% середньомісячного заробітку.
Рішенням Другого сенату Конституційного Суду України № 7-р(II)/2019 від 13.12.2019 року визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення ч. 20 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII зі змінами, відповідно до якого умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначається Кабінетом Міністрів України.
На підставі даного рішення Конституційного Суду України, а також враховуючи прийняття Офісом Генерального прокурора наказу від 08.09.2020 № 414 «Про день початку роботи обласних прокуратур», 22.10.2020 Вінницькою обласною прокуратурою позивачу видано довідку за № 21/160 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення) станом на 11.09.2020, що враховується для перерахунку пенсій, за відповідною (прирівняною) посадою начальника самостійного відділу обласної прокуратури.
29.10.2020 позивач звернувся до відповідача з заявою за № 19302 про перерахунок пенсії за вислугу років відповідно до ст. 86 Закону України "Про прокуратуру", з урахуванням довідки Вінницької обласної прокуратури від 22.10.2020 № 21/160 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій.
Втім, як встановлено судом, за результатами розгляду такої заяви ГУ ПФУ у Вінницькій області проведено перерахунок пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з 01.10.2020 на підставі довідки Вінницької обласної прокуратури від 22.10.2020 № 21/160 у відповідності до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру». Згідно даного перерахунку, розрахунок пенсії позивача з 01.10.2020 містить наступні складові та їх грошовий вираз: заробітна плата - 70009,33 грн.; основний розмір пенсії від середнього заробітку (70009,33 х 60%) - 44205,60 грн. Однак, до виплати застосовано обмеження пенсії максимальним розміром з 01.10.2020 - 17120,00 грн., з 01.12.2020 - 17690,00 грн.
Дані обставини випливають із рішення ГУ ПФУ у Вінницькій області № 905090800645 від 06.11.2020 про відмову позивачу в перерахунку пенсії за вислугу років відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру». Однак, суд зважає на те, що таке рішення відповідача не є предметом даного спору, позаяк стосується обставин відмови у перерахунку пенсії позивачу на підставі іншої довідки про складові заробітної плати, виданої Прокуратурою Вінницької області від 02.03.2020 № 18/9. Крім того, таке рішення відповідача є предметом судового оскарження у іншій судовій справі № 120/5002/21-а, що розглядалась Вінницьким окружним адміністративним судом.
Тобто, в даному випадку відповідний спір стосується саме дій відповідача щодо зменшення розміру пенсії позивача при перерахунку з 01.10.2020 до 60% від суми середньомісячного заробітку, а також застосування обмеження пенсійної виплати максимальним розміром.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд враховує наступне.
На час призначення позивачу пенсії (2013 рік) особливості пенсійного забезпечення прокурорів визначалися статтею 50-1 Закону N 1789-XII, відповідно до якої: прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Така пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку (частина 1 статті 50-1).
14.10.2014 ухвалено новий Закон України "Про прокуратуру" N 1697-VII (надалі - Закон N 1697-VII) .
Частина 20 статті 86 Закону N 1697-VII (в первинній редакції) мала такий текст: "Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв'язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки".
З 01.01.2015 частину 20 статті 86 Закону N 1697-VII, відповідно до Закону України від 28.12.2014 N 76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" (далі - Закон N 76-VIII), змінено і викладено у такій редакції: умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 16 Прикінцевих положень Закону N 76-VIII зобов'язано Кабінет Міністрів України у місячний строк з дня набрання чинності цим Законом, тобто до кінця січня 2015 року, забезпечити прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону, у тому числі щодо визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури.
Однак, Кабінет Міністрів України впродовж 2015 - 2019 років не визначив умов та порядку перерахунку пенсій працівникам прокуратури.
Відсутність затвердженого Кабінетом Міністрів України порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури (як було визначено частиною 20 статті 86 Закону N 1697-VII (зі змінами згідно з Законом N 76-VIII) зумовило неможливість проведення відповідачем відповідно перерахунку.
Рішенням від 13.12.2019 N 7-р (II)/2019 Конституційний Суд України визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини 20 статті 86 Закону N 1697-VII зі змінами, якими передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. Положення частини 20 статті 86 Закону N 1697-VII зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. Правовим наслідком прийняття Конституційним Судом України рішення від 13.12.2019 N 7-р (II)/2019 є втрата чинності з 13.12.2019 норм частини 20 статті 86 Закону N 1697-VII.
Згідно Закону України від 19.09.2019 № 113-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» та наказу Офісу генерального прокурора від 08.09.2020 № 414, 11 вересня 2020 року визначено днем початку роботи обласних прокуратур.
Відтак, відповідно до ст. 81 Закону N 1697-VII та згаданого рішення Конституційного Суду, Вінницькою обласною прокуратурою видана позивачу довідка № 21/160 від 22.10.2020 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення) станом на 11.09.2020, що враховується для перерахунку пенсії з 01.10.2020.
В даному випадку наявність підстав для перерахунку пенсії позивача по довідці Вінницької обласної прокуратури № 21/160 від 22.10.2020 сторонами не заперечується та відповідне питання не є спірним.
Ключовим питанням даної позовної заяви, як уже наголошувалося судом вище, є дії органу пенсійного фонду щодо застосування зменшеного відсотка заробітку для цілей перерахунку пенсії (60%) та обмеження максимального розміру пенсії розміром у десять прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність.
Щодо застосування зменшеного відсотка заробітної плати для цілей перерахунку пенсії, то суд враховує наступне.
Частиною 2 статті 86 Закону N 1697-VII встановлено, що пенсія прокурорам призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.
Отже, у зв'язку з прийняттям Закону N 1697-VII розмір пенсії прокурорам призначається у розмірі 60 відсотків місячної заробітної плати.
Проте на момент призначення позивачу пенсії порядок та підстави для перерахунку пенсії прокурорів були визначені у частинах 1, 12, 17 статті 50-1 Закону N 1789-XII, які наведені вище.
Суд зазначає, що при перерахунку пенсії за вислугу років змінною величиною є лише розмір пенсії, що залежить від зміни розміру чи складових місячної (чинної) заробітної плати відповідної категорії працівників, з якої здійснюється обрахунок пенсії, а не відсоткове значення розміру пенсії, обрахунок якого здійснений при її призначенні та є незмінним.
Верховний Суд України у постанові від 06.10.2015 в справі N 21-2432а15 сформулював правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах, зокрема, визначив, що при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватися норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії. Колегія суддів тоді дійшла такого правового висновку: «внесені Законом N 3668-VI зміни до статті 50-1 Закону N 1789-XII щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії прокурорам і слідчим у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм проведення перерахунку пенсії за вислугу років прокурорам є частини 13, 18 статті 50-1 Закону N 1789-XII, які змін у зв'язку із прийняттям Закону N 3668-VI не зазнали».
В подальшому, такий правовий висновок був підтриманий і Верховним Судом у постановах від 03.05.2018 у справі N 308/11498/16-а, від 22.06.2018 у справі N 635/6663/16-а, від 17.07.2018 у справі N 559/2862/16-а, від 19.12.2018 у справі N 725/1352/16-а, від 31.07.2019 у справі N 354/90/15-а, від 29.04.2020 у справі N 490/5366/16-а.
Отже, безпідставним є застосування до спірних правовідносин норм Закону N 1697-VII в частині визначення відсоткового розміру пенсії, оскільки вказаний закон поширює свою дію на працівників прокуратури, яким пенсія призначена та виплачується саме за нормами цього Закону з дати набрання ним чинності.
Таким чином, враховуючи те, що позивач вже є пенсіонером та отримує пенсію за вислугу років і пенсія йому призначена у 2013 році, тому до розміру пенсії позивача не може застосовуватися відсотковий розмір пенсії, визначений Законом N 1697-VII.
З огляду на викладене, суд зазначає, що ОСОБА_1 має право на перерахунок пенсії з 01.10.2020 згідно з довідкою Вінницької обласної прокуратури від 22.10.2020 № 21/160, виходячи з розрахунку 80 відсотків від суми місячної заробітної плати.
Відтак, дії відповідача щодо здійснення з 01.10.2020 перерахунку пенсії позивача у розмірі 60 %, а не 80 % від суми місячної заробітної плати, є протиправними. Як наслідок, підлягає до задоволення і наступна похідна позовна вимога щодо зобов'язання відповідача здійснити з 01.10.2020 перерахунок та виплату пенсії позивача на підставі згаданої довідки Вінницької обласної прокуратури від 22.10.2020 № 21/160 виходячи із 80% суми місячного заробітку, зазначеного у цій довідці.
Стосовно обмеження максимального розміру пенсії позивача розміром у десять прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність суд зазначає таке.
Обмеження виплати пенсії максимальним її розміром вперше було встановлено Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 N 3668-VI (далі - Закон N 3668-VI) який набрав чинності з 01.10.2011, та прийнятий з метою визначення заходів подальшого реформування пенсійної системи та збалансування солідарної системи пенсійного страхування.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону N 3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до, зокрема, Закону України "Про прокуратуру" не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
За приписами пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону N 3668-VI, обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 N 213-VIII, який набрав чинності з 01.04.2015, частину 15 статті 50-1 Закону N 1789-XII замінено чотирма частинами, зокрема частиною 18 такого змісту: "Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність".
15.07.2015 набрав чинності Закон України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 N 1697-VII, відповідно до Розділу XII Прикінцевих положень якого визнано таким, що втратив чинність із набранням чинності цим Законом, зокрема, Закон України "Про прокуратуру" від 05.11.91 N 1789-XII, крім, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, що втратили чинність з 15.12.2015.
Відтак, частина 18 статті 50-1 Закону N 1789-XII, яка застосовувалась субсидіарно з пунктом 2 "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України від 08.07.2011 N 3668-VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" та врегульовувала питання виплати пенсій без обмежень, втратила чинність з набранням чинності Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 N 1697-VII, а тому до спірних правовідносин такі норми не застосовується.
Абзацом 6 частини 15 статті 86 Закону N 1697-VII визначено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Отже, у зв'язку з прийняттям Закону N 1697-VII розмір пенсії прокурорів знову обмежено максимальним розміром - десять прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.
Положення норм чинного законодавства, якими обмежувався максимальний розмір пенсії не визнавались у встановленому порядку Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), отже, є чинними і підлягають виконанню.
З цього приводу суд також зауважує, що на даний час Конституційний Суд України у своїх рішеннях сформував практику стосовно запровадження шляхом прийняття законів, нових механізмів перерозподілу Державного бюджету України та використання бюджету Пенсійного фонду України у соціальній сфері, спрямованих на досягнення розумного балансу між інтересами окремих осіб, суспільства та держави.
Так, у Рішенні від 08.10.2008 N 20-рп/2008 (пункт 5) Конституційний Суд України вказав, що види і розміри соціальних послуг встановлюються державою з урахуванням її фінансових можливостей. Конституційний Суд України, вирішуючи це питання, врахував положення актів міжнародного права. Так, згідно зі статтею 22 Загальної декларації прав людини розміри соціальних виплат і допомоги встановлюються з урахуванням фінансових можливостей держави, тобто кожна людина як член суспільства має право на соціальне забезпечення, здійснення необхідних для підтримання її гідності, вільного розвитку її особи прав у економічній, соціальній і культурній галузях за допомогою національних зусиль і міжнародного співробітництва, проте відповідно до структури і ресурсів кожної держави.
У Рішенні від 26.12.2011 N 20-рп/2011 (пункт 2.1) Конституційний Суд України зазначив, що розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави, проте мають забезпечувати конституційне право кожного на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, гарантоване статтею 48 Конституції України.
Конституційний Суд України в рішенні від 25.01.2012 N 3-рп/2012 визначив, що однією з ознак України як соціальної держави є забезпечення загальносуспільних потреб у сфері соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України виходячи з фінансових можливостей держави, яка зобов'язана справедливо і неупереджено розподіляти суспільне багатство між громадянами і територіальними громадами та прагнути до збалансованості бюджету України. При цьому рівень державних гарантій права на соціальний захист має відповідати Конституції України, а мета і засоби зміни механізму нарахування соціальних виплат та допомоги - принципам пропорційності і справедливості. В даному рішенні Конституційний Суд спирається на Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права 1966 року, який встановлює загальний обов'язок держав забезпечити здійснення прав, що передбачені цим пактом, у максимальних межах наявних ресурсів (пункт 1 статті 2).
На думку Конституційного Суду України, держава виходячи з існуючих фінансово-економічних можливостей має право вирішувати соціальні питання на власний розсуд. Тобто у разі значного погіршення фінансово-економічної ситуації, виникнення умов воєнного або надзвичайного стану, необхідності забезпечення національної безпеки України, модернізації системи соціального захисту тощо держава може здійснити відповідний перерозподіл своїх видатків з метою збереження справедливого балансу між інтересами особи та суспільства. Тобто, одним з основних принципів, який застосовується державою для реалізації конституційного права на соціальний захист є принцип збалансованості та пропорційності між фінансовими можливостями держави, які визначаються, у першу чергу, внутрішнім законодавством держави, що враховує, зокрема, зовнішньо та внутрішньо економічні і політичні чинники.
Таким чином, на момент звернення позивача за перерахунком пенсії, наведеними вище положеннями встановлюються обмеження розміру виплачуваної пенсії, які мають імперативний характер, неконституційними не визнавались, є чинними та обов'язковими до виконання органами Пенсійного фонду України.
За наведеного вище обґрунтування суд визнає помилковими доводи позивача про звуження змісту та обсягу його прав в частині права на пенсійне забезпечення.
Також суд звертає увагу, що не застосування обмеження розміру виплачуваної пенсії при її перерахунку у зв'язку з підвищенням заробітної плати працівників прокуратури, до осіб, яким призначена пенсія відповідно до положень статті 50-1 Закону N 1789-XII, неодмінно призведе до ситуації непрямої дискримінації інших пенсіонерів з числа прокурорів, зокрема тих, яким пенсія призначена відповідно до Закону 1697-VII, та суперечитиме принципу рівності перед законом. Утверджуючи та забезпечуючи права осіб на соціальний захист, держава повинна в процесі виконання своїх соціальних обов'язків вживати заходів для забезпечення рівності між пенсіонерами.
З урахуванням наведеного, при перерахунку пенсії позивача пенсійним органом обґрунтовано застосовано обмеження максимального розміру пенсії, встановлене вищезгаданими нормативно-правовими актами.
Додатково слід наголосити, що на вказані обставини звернута увага Верховним Судом в ухвалі від 04.02.2021 у справі N 400/6132/20 про відмову у відкритті провадження у справі N 400/6132/20 за позовом особи (пенсіонера органів прокуратури) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення відповідача про перерахунок пенсії в частині зменшення її розміру з 90 % до 60 % від заробітку та обмеження її максимального розміру десятьма прожитковими мінімумами для осіб, що втратили працездатність, а також зобов'язання пенсійний орган здійснити перерахунок призначеної їй пенсії у розмірі 90 % та без обмеження її максимального розміру із виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії, починаючи з 01.10.2020, про розгляд цієї справи як зразкової.
В цій ухвалі Верховним Судом зазначено, що доцільність розгляду такої справи Верховним Судом як зразкової у поданні обґрунтовується тим, що у правовідносинах, пов'язаних із здійсненням перерахунку пенсії, призначеної відповідно до Закону України "Про прокуратуру", постає гостра необхідність вирішити такі питання:
- в якому відсотковому розмірі має право позивач на здійснення перерахунку пенсії, а саме: у відсотках, передбачених статтею 50-1 Закону України від 05.11.91 N 1789-XII "Про прокуратуру", чинний на момент призначення пенсії; або у відсотках, передбачених статтею 86 Закону України від 14.10.2014 N 1697-VII "Про прокуратуру", чинного на момент здійснення перерахунку пенсії позивачці;
- чи застосовується вимога, передбачена частиною вісімнадцятою статті 86 Закону України від 14.10.2014 N 1697-VII "Про прокуратуру", щодо максимального розміру пенсії до осіб, яким пенсія була призначена до встановлення у законодавстві зазначеної вимоги про максимальний розмір пенсії.
Вивчивши вищезазначене подання, колегія суддів Верховного Суду, серед іншого зазначила таке: "Окрім цього, Верховним Судом неодноразово здійснювався касаційний розгляд справ, де позивачами виступали особи, яким пенсії були призначені відповідно до Закону України від 05.11.91 N 1789-XII "Про прокуратуру", а вимоги позовних заяв було звернуто до пенсійного органу стосовно неправомірності його дій та рішень щодо здійснення перерахунку такої пенсії із застосуванням обмеження її максимальним розміром, передбаченим статтею 86 Закону України від 14.10.2014 N 1697-VII "Про прокуратуру", в редакції зі змінами, внесеними Законами України від 24.12.2015 N 911-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", від 06.12.2016 N 1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (постанови Верховного Суду від 22.05.2018 у справі N 205/8204/16-а, від 03.04.2018 у справі N 361/4922/17, від 02.05.2018 у справі N 704/87/17, від 15.08.2018 у справі N 161/9572/17, від 17.01.2019 у справі N 161/713/17, від 15.05.2019 у справі N 554/4191/17, від 21.11.2019 у справі N 161/14321/16-а, від 21.05.2020 у справі N 554/10510/16-а, від 28.10.2020 у справі N 686/2428/16-а).
Розглядаючи вищевказані справи, Верховний Суд сформулював правову позицію, відповідно до якої положення норм чинного законодавства, якими обмежувався максимальний розмір пенсії, не визнавались у встановленому порядку Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), отже, є чинними і підлягають виконанню. Тобто, на момент проведення перерахунку пенсії позивачам, наведеними положеннями встановлюються тимчасові обмеження розміру виплачуваної пенсії, які мають імперативний характер, неконституційними не визнавались, є чинними та обов'язковими до виконання органами Пенсійного фонду України. З огляду на наведене, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність у відповідача (відповідного територіального органу Пенсійного фонду України) законних підстав для здійснення виплати нарахованої пенсії без обмеження граничного розміру відповідно до статті 50-1 Закону України від 05.11.91 N 1789-XII "Про прокуратуру" (в редакції на час призначення пенсії), оскільки положення цієї статті втратили чинність.
Колегія суддів звертає увагу, що відступу від вищенаведених правових позицій суду касаційної інстанції не відбувалось, а процесуальний закон не наділяє такими повноваженнями суд першої інстанції, в тому числі й Верховний Суд, при розгляді ним справи як зразкової".
При цьому суд звертає увагу, що спірні правовідносини, які вирішувалися у постановах, на які послався Верховний Суд в ухвалі від 04.02.2021 у справі N 400/6132/20, є подібними, що й у даній справі.
Зокрема, у постанові Верховного Суду від 21.05.2020 у справі N 554/10510/16-а, розглядався спір щодо обмеження пенсії максимальним розміром позивачу, який з грудня 2010 перебував на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві та отримував пенсію за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру", тобто також до прийняття законів та внесення змін до діючих в частині обмеження пенсії максимальним розміром.
Відтак, на осіб, яким пенсія хоч і була призначена згідно Закону від 05.11.91 N 1789-XII, однак в подальшому перерахована відповідно до положень діючого Закону від 14.10.2014 N 1697-VII та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений цим Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку.
Такий висновок суду також відповідає і останнім правовим позиціям Верховного Суду зі спірного питання, наведених у постановах від 29.01.2021 у справі N 646/6177/17, від 02.03.2021 у справі N 537/48/17, 03.06.2021 у справі N 359/3736/17.
В той же час посилання позивача на постанову Верховного Суду від 12.11.2019 у справі N 360/1428/17 є необґрунтованим, оскільки Верховний Суд у складі палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 24.06.2020 у справі N 580/234/19 відступив від висновків щодо застосування положень Закону N 3668-VI, висловлених у постанові від 12.11.2019 у справі N 360/1428/17, така постанова стосується правовідносин щодо пенсії за вислугу років працівників льотно-випробного складу.
Щодо посилання позивача на постанову Верховного Суду від 04.03.2021 у справі N 589/3997/16-а, то суд зазначає, що якщо і є наявні у постановах Верховного Суду викладені суперечливі правові висновки з цього питання, то враховуючи позицію, яку неодноразово зазначала Велика Палата Верховного Суду (зокрема у постанові від 30.01.2019 у справі N 755/10947/17), суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду.
За таких обставин, суд зобов'язаний врахувати правові висновки, викладені у більш пізніших постановах Верховного Суду. Зокрема суд враховує висновки Верховного Суду, викладені у останній постанові від 03.06.2021 у справі N 359/3736/17, згідно яких у органу Пенсійного фонду відсутні законні підстави для здійснення позивачу виплати нарахованої пенсії без обмеження граничного розміру відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" (в редакції на час призначення пенсії) оскільки положення цієї статті втратили чинність, а діючі норми Закону України «Про прокуратуру», які встановлюються тимчасові обмеження розміру виплачуваної пенсії, мають імперативний характер та неконституційними не визнавались, а тому є обов'язковими до виконання відповідачем.
Отже, на переконання суду, у цій справі Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області правомірно встановило обмеження пенсії позивача максимальним розміром, а саме десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, під час здійснення відповідного перерахунку з 01.10.2020.
Щодо посилання позивача на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 15.09.2016 у справі № 127/18444/16-а, залишеною в силі ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.12.2017, з урахуванням ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 05.03.2018 про роз'яснення прийнятої судом постанови у цій справі в частині відсутності обмеження максимального розміру пенсії ОСОБА_1 , то суд зважає на те, що прийняте судове рішення не може врегульовувати спірні правовідносини постійно та на майбутнє, тим більше у випадку, якщо має місце зміна правового регулювання пенсійних виплат.
Даною постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 15.09.2016 на відповідача не покладалося обов'язків виплати пенсії позивачу без обмеження її максимальним розміром після проведення чергового перерахунку у зв'язку зі зміною правового регулювання та виникнення нових підстав для такого перерахунку, а тому до спірних правовідносин викладений в рішенні суду першої інстанції висновок застосованим бути не може. Тим більше, що за діючого правового регулювання пенсія позивача підлягає обмеженню максимальним розміром, про що судом наведено вище відповідне обґрунтування.
Також суд враховує і те, що обмеження пенсії максимальним розміром під час її перерахунку за своєю суттю не є звуженням обсягу вже набутих позивачем прав та/або позбавленням його права на соціальний захист.
Зокрема, Верховний Суд в постанові від 02.03.2021 за результатом розгляду справи N 537/48/17 вказав на те, що відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У справі "Суханов та Ільченко проти України" (рішення від 26.06.2014, п. 35) Європейський Суд з прав людини зазначив, що за певних обставин "законне сподівання" на отримання "активу" також може захищатися ст. 1 Першого протоколу. Якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має "законне сподівання", якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування. Проте не можна стверджувати про наявність законного сподівання, якщо існує спір щодо правильного тлумачення та застосування національного законодавства і вимоги заявника згодом відхиляються національними судами.
Верховний Суд звернув увагу, що у спірних правовідносинах вимоги позивача не мають достатнього підґрунтя у національному законодавстві, адже скасовано норми законодавства щодо перерахунку пенсій у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників, а також немає усталеної практики національних судів на підтримку аналогічних скарг заявників. З огляду на це, у позивача немає "законних сподівань" на збільшення пенсії, які могли б підпадати під дію ст. 1 Першого протоколу.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 03.06.2014 у справі "Великода проти України" Суд розглянув скаргу за ст. 1 Першого протоколу до Конвенції на припинення виплати заявниці державними органами пенсії у розмірах, встановлених рішенням національного суду від 19.01.2010 після внесення у 2011 році змін до законодавчих актів. Суд дійшов висновку про відсутність втручання у право заявниці на мирне володіння майном внаслідок внесення змін до законодавства щодо зменшення розміру соціальних виплат. Такого висновку Суд дійшов за відсутності доказів того, що ці зміни внесені не у відповідності до законної процедури та за відсутності будь-яких доказів того, що вони не були доступними та передбачуваними.
Отже, з урахуванням викладеного, немає підстав для висновку про те, що у спірних правовідносинах існує факт втручання держави у право позивача на мирне володіння майном.
Враховуючи вищевикладене суд вважає, що правових підстав для задоволення позову у частині визнання протиправними дій відповідача щодо обмеження позивачу пенсії її максимальним розміром під час проведеного 01.10.2020 року перерахунку, немає. Відтак, в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно до положень, закріплених статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Як зазначено в частині 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. А згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та беручи до уваги норми чинного законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову шляхом визнання протиправними дій ГУ ПФУ у Вінницькій області щодо зменшення основного розміру пенсії за вислугу років ОСОБА_1 під час її перерахунку з 01.10.2020 з 80% від відповідного розміру заробітної плати (грошового забезпечення) на 60 % від відповідного розміру заробітної плати (грошового забезпечення) на підставі довідки Вінницької обласної прокуратури від 22.10.2020 № 21/160 та зобов'язання ГУ ПФУ у Вінницькій області здійснити з 01.10.2020 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 в розмірі 80 % від суми місячної заробітної плати (грошового забезпечення) на підставі довідки Вінницької обласної прокуратури від 22.10.2020 № 21/160, з урахуванням раніше виплачених сум. В іншій частині позовних вимог необхідно відмовити.
Окрім цього, надаючи оцінку запропонованому позивачем способу виконання судового рішення (здійснення виплати перерахованої суми пенсії разово однією сумою) суд не вбачає підстав для його встановлення, оскільки при вирішенні цього спору, обраний судом спосіб захисту порушених прав позивача визначається із урахуванням норм п. 4 ч. 1 ст. 5 та п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України. Беручи до уваги втрату чинності норм п. 1-2 постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року № 649 якою затверджено Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, для повного захисту порушених прав позивача достатнім є обраний судом спосіб, який не потребує конкретизації вказівкою на кількість сум здійснення виплат перерахованої пенсії.
Суд також не вбачає підстав для встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у відповідності до ст. 382 КАС України, позаяк матеріали справи не містять жодних доказів та обставин, які б давали підстави вважати, що прийняте у цій справі судове рішення не буде виконане відповідачем.
При вирішенні питання про розподіл понесених позивачем судових витрат суд керується ч. 3 ст. 139 КАС України, в силу якої при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Тому, оскільки позов підлягає до задоволення частково, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судовий збір в сумі 454,00 грн. (908,00 : 2) який сплачений позивачем відповідно до квитанції від 25.05.2021 № 6545-ХХР5-Р5МС-0ЕВ1.
Керуючись ст.ст. 72, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 291 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо зменшення основного розміру пенсії за вислугу років ОСОБА_1 під час її перерахунку з 01.10.2020 з 80% від відповідного розміру заробітної плати (грошового забезпечення) на 60 % від відповідного розміру заробітної плати (грошового забезпечення) на підставі довідки Вінницької обласної прокуратури від 22.10.2020 № 21/160
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити ОСОБА_1 з 01.10.2020 перерахунок та виплату пенсії за вислугу років з розрахунку 80% від суми заробітку (грошового забезпечення) за відповідною посадою на підставі довідки Вінницької обласної прокуратури від 22.10.2020 № 21/160, з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 із Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, за рахунок бюджетних асигнувань, частину сплаченого при зверненні до суду судового збору у сумі 454,00 грн. (чотириста п'ятдесят чотири 00 копійок).
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 );
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 13322403, місцезнаходження: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100).
Суддя Слободонюк Михайло Васильович