22 липня 2021 року
м. Київ
Справа № 923/486/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
О. О. Мамалуй - головуючий, С. В. Бакуліна, І. Б. Колос
за участю секретаря судового засідання - В.В. Шпорт,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу акціонерного товариства «Херсонобленерго»
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.04.2021
у складі колегії суддів: В. М. Головей - головуючий, Г. П. Разюк, Я. Ф. Савицький
та на рішення Господарського суду Херсонської області від 08.12.2020
суддя: К. В. Соловйов
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонська обласна енергопостачальна компанія»
до приватного підприємства «Кристал-П»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - акціонерне товариство «Херсонобленерго»
про стягнення 1 564 746, 59 грн
за участю представників учасників:
позивача: не з'явились
відповідача: не з'явились
третьої особи: Ж.О. Дімова
1. Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю «Херсонська обласна енергопостачальна компанія» (далі - ТОВ «Херсонська обласна енергопостачальна компанія», позивач) звернулося до Господарського суду Херсонської області з позовом до Приватного підприємства «Кристал-П» (далі - ПП «Кристал-П», відповідач) про стягнення з відповідача 1 487 873,38 грн заборгованості за спожиту електричну енергію, 68 590,10 грн - пені та 8 283,11 грн - 3% річних.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконання грошового зобов'язання щодо сплати за спожиту електричну енергію.
2. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття
Рішенням Господарського суду Херсонської області від 08.12.2020 у справі №923/486/20, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.04.2021, позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з ПП «Кристал-П» на користь ТОВ «Херсонська обласна енергопостачальна компанія» 23 324,12 грн заборгованості за електроенергію та 352,07 грн компенсації витрат по сплаті судового збору, відмовлено у стягненні 1 464 549,26 грн заборгованості за електроенергію, 8 283,11 грн - 3% річних, 68 590,10 грн - пені.
Суд першої інстанції, відмовляючи позивачеві у стягненні з відповідача 1 464 549,26 грн заборгованості за електроенергію за листопад 2019 року, на підставі рахунку позивача №37497582 за листопад 2019 року, акта прийому-передачі електроенергії від 30.11.2019 №11, сформованого виходячи з наданих позивачеві АТ «Херсонобленерго» даних про споживання відповідачем 56 3559 кВт.год. електроенергії з 01.11.2019 по 11.11.2019, зазначив, що з врахуванням наданих суду роз'яснень спеціалістів, відповідач через лічильник НІК 2303 АРП1 №0005832 з максимальним робочим струмом 100А, об'єктивно не мав можливості за одинадцять діб спожити 563 559кВТ.год електроенергії. Твердження позивача та третьої особи про інше, що ґрунтуються на висновках проведеної АТ «Херсонобленерго» експертизи лічильника електроенергії типу НІК 2303 АРП1 №0005832, за яким цей лічильник є придатним до обліку, не спростовують правильності роз'яснень спеціалістів.
Суд першої інстанції вказує на те, що матеріалами справи не підтверджено наявності у відповідача заборгованості перед позивачем з оплати електроенергії за листопад 2019 року за укладеним між ними договором № 37497582 від 01.01.2019.
Враховуючи недоведення позивачем прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання в розмірі 1 464 549,26 грн з оплати електроенергії за листопад 2019 року, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача 68 590,10 грн пені та 8 283,11 грн 3% річних.
Місцевий господарський суд, задовольняючи позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 23 324,12 грн заборгованості за електроенергію, що була спожита відповідачем у лютому 2020 року, зазначив про неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань в частині оплати за спожиту електричну енергію в лютому 2020 року.
Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, вказав на те, що місцевий господарський суд вірно встановив фактичні обставини справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне та обґрунтоване рішення.
Апеляційний господарський суд, посилаючись на стандарт доказування, взяв до уваги роз'яснення Держенергонагляду, які вважає більш вірогідними, ніж твердження позивача та третьої особи про нібито спожиту відповідачем таку кількість електроенергії за такий проміжок часу.
Суд апеляційної інстанції вказав на те, що висновок експертизи лічильника про його придатність до обліку, не спростовує того, що лічильник НІК 2303 АРП 1 №0005832 з максимальним робочим струмом 100А, об'єктивно, не мав можливості, за одинадцять діб спожити 563 559кВт.год електроенергії.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, АТ «Херсонобленерго» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просило Суд скасувати рішення Господарського суду Херсонської області від 08.12.2020 у справі №923/486/20 в частині відмови у стягненні 1 464 549,26 грн заборгованості за електроенергію, 8 283,11 грн - 3 % річних, 68 590,10 грн - пені та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.04.2021, і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги в цій частині задовольнити.
Касаційна скарга АТ «Херсонобленерго» обґрунтовується положеннями п. 3 та п. 4 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції, застосовуючи стандарт доказування мав обрати серед доказів, керуючись засобами доказування, визначеними ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, найбільш вірогідні. При цьому кожний з доказів мав бути належним, допустимим та відповідати засобам доказування, визначеним Господарським процесуальним кодексом України. Оскільки пояснення спеціаліста не належать до засобів доказування, вони не є доказами в розумінні ст. 73 Господарського процесуального кодексу України та не могли бути використані судом при прийнятті рішення.
Також АТ «Херсонобленерго» зазначає, що лист НКРЕКП № 2130/15-20 від 10.11.2020 було подано третьою особою не як рішення суб'єкта владних повноважень, спрямоване на регулювання ринку у сфері енергетики та комунальних послуг, як обов'язкове до виконання (на що звернув увагу суд апеляційної інстанції), а як роз'яснення, надане уповноваженим органом відповідно до п. 14 ст. 13 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» в частині надання роз'яснень з питань застосування нормативно-правових актів регулятора.
Скаржник наголошує на тому, що суд першої інстанції поставив під сумнів доведені належними і допустимими доказами (договір про постачання електричної енергії №1441, акт про заміну приладів обліку і акт про пломбування № 170728, акт про пломбування та встановлення індикаторів, акт про заміну вимірювальної техніки №222803, акт про проведення експертизи лічильника від 14.01.2020, лист НКРЕКП №2130/15-20 від 10.11.2020) обсяги споживання електричної енергії відповідачем фактично переклавши тягар доказування у повному обсязі на позивача, що суперечать стандартам доказування, ч. 3 ст. 2, ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, та прийняв рішення ґрунтуючись на засобах доказування, не передбачених діючим законодавством.
АТ «Херсонобленерго» зазначає, що правовий висновок з питання можливості розширювального тлумачення судами поняття «засоби доказування», визначених ст. 73 Господарського процесуального кодексу України та включення до них інших, не передбачених законом засобів - відсутній.
Крім того, АТ «Херсонобленерго» вказує на те, що специфіка електричної енергії (активної) як товару полягає у тому, що електрична енергія (активна) - це енергоносій, який виступає на ринку як товар, що відрізняється від інших товарів особливими споживчими якостями та фізико-технічними характеристиками. І обсяги проданого такого товару обліковується засобами комерційного обліку електричної енергії, встановленими на об'єкті споживачів.
АТ «Херсонобленерго» наголошує на тому, що матеріалами справи підтверджується встановлення та опломбування лічильника електричної енергії НІК 2303 АРП1 №0005832, який за договором № 1441 призначений для комерційного обліку електричної енергії, його зняття з показами - 184776,05 кВт, і коректна робота якого не оскаржувалася сторонами. Оскільки лічильник працює коректно, і це не оскаржується сторонами та підтверджується висновком експертизи, покази даного засобу комерційного обліку мають пріоритетне та єдине правильне значення, а тому платіжні документи формуються саме за даними, знятими з такого засобу обліку електричної енергії.
Також скаржник зазначає, що відповідач весь період строку дії договору про постачання електричної енергії системно порушував його умови, шляхом передачі показів за даними технічного засобу обліку, не призначеного для комерційних розрахунків.
Скаржник вказує на відсутність висновку Верховного Суду з питань застосування ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України (покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару) з урахуванням специфіки електричної енергії як товару.
Крім того, АТ «Херсонобленерго» вказує на відсутність повноважень у Пуля О.В. на представництво інтересів ПП «Кристал-П», як керівника юридичної особи.
Скаржник в касаційній скарзі наголошує на недопуску представника АТ «Херсонобленерго» в порядку самопредставництва до розгляду справи в суді апеляційної інстанції. Третя особа, посилаючись на висновки, викладені в постановах Верховного Суду у справах №911/933/19, №910/10553/18, №904/92/20, №910/3850/20, №905/2488/18, №914/283/20, зазначає, що визнання юридичної особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої особи без додаткового уповноваження (довіреності).
АТ «Херсонобленерго» вказує про відсутність висновку Верховного Суду щодо можливості суду першої інстанції після закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду повертатись на попередню стадію провадження та щодо кількості разів такого закриття та повернення до підготовчого засідання.
4. Позиції інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу ПП «Кристал-П» просить залишити судові рішення без змін, а касаційну скаргу третьої особи без задоволення.
Відповідач зазначає, що ВАТ «ЕК «Херсонобленерго» встановлено лічильник НІК 2303 АРП 1 № 0005832 в РУ-0,4аВ ТП-241 та встановлено аналогійний лічильник НІК 2303 АРП 1 №0005830 на території офісу ПП «Кристал-П», покази якого передавалися відповідачем ВАТ «ЕК «Херсонобленерго», а з 01.01.2019 - оператору системи розподілу АТ «Херсонобленерго», для нарахування плати за спожиту електроенергію.
ПП «Кристал-П» вказує на те, що саме АТ «Херсонобленерго» повинно здійснювати контрольні огляди засобів обліку з метою звірки показань приборів обліку та підтвердження правильності показів, які передаються споживачем. Сам по собі факт справності засобу комерційного обліку не доводить факту споживання відповідачем спірного обсягу електроенергії.
Відповідач наголошує на тому, що при розгляді вказаної справи ключовим є питання щодо періоду споживання ПП «Кристал-П» електричної енергії в спірному обсязі, оскільки у періоді з 29.04.2016 по 11.11.2019 неодноразово змінювалась вартість електричної енергії, що має важливе значення для визначення дійсного розміру заборгованості (у разі її наявності).
Також відповідач зазначає, що важливим є період виникнення розбіжностей між показами контрольного та дублюючого лічильників, оскільки зважаючи на обов'язок АТ «Херсонобленерго» здійснювати контрольний огляд засобів комерційного обліку споживачів, позивачем може бути пропущений строк позовної давності для звернення до суду зі спірного питання. Крім того, розбіжність могла виникнути до 01.01.2019, тоді ТОВ «Херсонська обласна енергопостачальна компанія» взагалі не є належним позивачем.
5. Обставини справи, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій
10 травня 2007 року між ПП «Кристал-П» (споживач) та ВАТ «ЕК Херсонобенерго» (постачальник) укладено договір про постачання електричної енергії №1441.
Спеціалістами ВАТ «ЕК Херсонобенерго» встановлено лічильник НІК 2303 АПР1 №0005832 в РУ-0,4кВ ТП-241 (власником якої є АТ «Херсонобленерго») та аналогічний дублюючий лічильник НІК 2303 АПР1 №0005830 на території офісу відповідача (м. Херсон, вул. К. Хетагурова, 68). Покази останнього ПП «Кристал-П» передавались ВАТ «ЕК Херсонобенерго» для нарахування плати за спожиту електроенергію.
Відповідно до додатку №10 від 27.12.2012 до вказаного договору від 10.05.2007, сторони узгодили перелік точок розрахункового обліку реактивної електричної енергії, а саме два об'єкта ТП -241, Магазин-склад, м. Херсон, вул. К. Хетагурова, 68, з приладами обліку - EMS 134.10.1 №528373 та НІК 2303 АПР1 №0005832.
11 червня 2017 року набрав чинності Закон України «Про ринок електричної енергії», відповідно до якого, суб'єкти господарювання, які одночасно провадили діяльність з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами та постачання електричної енергії за регульованим тарифом, здійснили юридичне відокремлення діяльності з розподілу електричної енергії від інших видів діяльності вертикально інтегрованого суб'єкта господарювання (обленерго), у тому числі шляхом створення енергопостачальника.
З урахуванням вказаного закону, 01.01.2019 були створені дві юридично відокремлені особи - АТ «Херсонобленерго» (оператор системи розподілу) та ТОВ «Херсонська обласна енергопостачальна компанія» (енергопостачальник).
До компетенції оператора системи розподілу віднесено облік показників лічильників споживачів та передання даних такого обліку енергопостачальнику.
Позивач, ТОВ «Херсонська обласна енергопостачальна компанія», здійснює постачання електричної енергії (електроенергії), як постачальник універсальних послуг, на підставі типового публічного договору, який є публічним договором приєднання, що встановлює порядок та умови постачання електроенергії та укладається шляхом приєднання споживача до цього договору, згідно із заявою-приєднання.
Судами встановлено, що між ТОВ «Херсонська обласна енергопостачальна компанія» (постачальник) та ПП «Кристал-П» (споживач) 01.01.2019 укладено договір №37497582 про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, шляхом приєднання відповідача до умов публічного договору позивача про постачання електроенергії постачальником універсальних послуг, з додатком № 3 «Комерційна пропозиція (споживач категорії - «Інші»)», що розміщений на веб-сайті позивача, шляхом фактичного споживання відповідачем з 01.01.2019 електроенергії поставленої позивачем, та оплати відповідачем рахунків позивача за електроенергію за січень-грудень 2019 року та січень 2020 року.
З матеріалів справи вбачається, що обсяг спожитої електричної енергії АТ «Херсонобленерго» отримувало від відповідача, який передавав покази лічильника шляхом введення їх в Особистий кабінет на офіційному сайті АТ «Херсонобленерго».
Облік спожитої електроенергії здійснювався підприємством за двома лічильниками НІК 2303 АПР1 №0005832 (об'єкт - Офіс) та EMS 134.10.1 №528373 (об'єкт - Магазин-склад). При цьому лічильник встановлений в РУ-0,4 кВ ТП-241, до якого споживач не мав доступ, а показники споживач знімав з дублюючого лічильника НІК 2303 АПР1 №0005830, розташованого безпосередньо в Офісі.
29 квітня 2016 року проведена планова повірка лічильника НІК 2303 АРП1 №0005832, після якої лічильник був знову встановлений в ТП-241.
11 листопада 2019 року в ТП-241 здійснено відключення лічильника НІК 2303 АРП1 №0005832, про що складено акт №222803.
Проведеною АТ «Херсонобленерго» експертизою лічильника електроенергії типу НІК 2303 АРП1 №0005832, встановлено, що корпус даного приладу обліку не пошкоджений, цілісність з'єднання частин корпусу не порушена, пломби на приладі обліку візуальних пошкоджень не мають, метрологічні характеристики даного приладу обліку відповідають вимогам стандарту, фактичний струм власного споживання даного приладу обліку відповідає його технічним характеристикам, прилад обліку придатний до подальшої експлуатації, що підтверджується актом №1155653/01 від 14.01.2020 проведення експертизи лічильника електроенергії типу НІК 2303 АРП1 №0005832, висновком від 14.01.2020 експертного дослідження та протоколом від 14.01.2020 повірки даного лічильника.
На оплату електроенергії позивач виставив відповідачеві рахунки №37497582 за електроенергію за листопад - грудень 2019 року, січень - лютий 2020 року, склавши в односторонньому порядку до цих рахунків акти прийому-передачі електроенергії від 30.11.2019 №11, від 31.12.2019 №12, від 31.01.2020 №1, від 29.02.2020 №2.
За розрахунками позивача несплачений відповідачем залишок вартості електроенергії, що відповідач спожив в період з 01.11.2019 по 01.03.2020, з урахуванням здійсненої відповідачем часткової оплати цієї електроенергії відповідно до банківських виписок, складає 1 487 873,38 грн, з яких: 1 464 549,26 грн заборгованості за електроенергію за листопад 2019 року та 23 324,12 грн заборгованості за електроенергію за лютий 2020 року.
У зв'язку з несплатою відповідачем заборгованості, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
6. Норми права та мотиви, з яких виходить Верховний Суд при прийнятті постанови
З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених ст. 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), та згідно із компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
АТ «Херсонобленерго» в касаційній скарзі просить Суд скасувати рішення господарського суду Херсонської області від 08.12.2020 у справі №923/486/20 в частині відмови у стягненні 1 464 549,26 грн заборгованості за електроенергію, 8 283,11 грн - 3 % річних, 68 590,10 грн - пені та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.04.2021, і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги в цій частині задовольнити.
Верховний Суд переглядає судові рішення судів попередніх інстанцій у частині відмови в задоволенні позовних вимог позивача.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 310 ГПК України судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.
Одним із доводів касаційної скарги АТ «Херсонобленерго» є твердження про недопущення Південно-західним апеляційним господарським судом представника АТ «Херсонобленерго» до розгляду справи. АТ «Херсонобленерго» вказує на те, що судом апеляційної інстанції в постанові зазначено про нез'явлення представника третьої особи в судове засідання. Натомість представник АТ «Херсонобленерго» з'явився в судове засідання 08.04.2021, що підтверджується звукозаписом судового засідання.
За змістом статей 2, 7, 13 ГПК України основними засадами господарського судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін; правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин; суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 41 ГПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.
Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини 1 цієї статті).
Відповідно до ч.ч. 1 і 3 ст. 56 ГПК України сторони, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та/або через свого представника; юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
Згідно з ч. 1 ст. 58 ГПК України представником може бути адвокат або законний представник.
За приписами пп. 11 п. 16-1 розд. ХV «Перехідні положення» Конституції України з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року. Представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах виключно прокурорами або адвокатами здійснюється з 1 січня 2020 року.
Питання самопредставництва не закріплені у нормах Конституції, але ці питання унормовано положеннями відповідних Кодексів, у тому числі ГПК України.
Для визнання юридичної особи такою, що діє у порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи без додаткового уповноваження (довіреності).
ГПК України не містить застережень, що відсутність в Єдиному державному реєстрі відомостей про особу, яка може вчиняти дії від імені юридичної особи, позбавляло б її права брати участь у справі.
Таким чином, представництво АТ «Херсонобленерго» у цій справі може здійснювати: адвокат як представник юридичної особи; керівник або інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) в порядку самопредставництва.
В матеріалах справи міститься трудовий договір з працівником АТ «Херсонобленерго» від 18.11.2020, відповідно до якого працівник Дімова Ж.О. є особою, що має право представляти інтереси Товариства у порядку самопредставництва юридичних осіб у всіх судових органах України з усіма правами, наданими законодавством України позивачу, відповідачу, заявнику, скаржнику, третім особам (включаючи, але не обмежуючись правами, передбаченими ГПК, КАС, ЦПК, КПК).
Тобто представник АТ «Херсонобленерго» юрисконсульт Дімова Ж.О. діє у поряду самопредставництва і суд апеляційної інстанції помилково не допустив зазначеного представника до участі в судовому засіданні та розглянув справу за відсутності представника третьої особи (в постанові зазначено про нез'явлення представника АТ «Херсонобленерго» в судове засідання 08.04.2021).
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя. Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, реалізуючи положення Конвенції, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо права особи брати участь у справі через свого представника є порушенням права на справедливий судовий захист.
З огляду на зазначене та ураховуючи підстави касаційного оскарження, зокрема у зв'язку із недопущенням представника до розгляду справи у судовому засіданні апеляційного господарського суду 08.04.2021, Верховний Суд вважає, що постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.04.2021 необхідно скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Відповідно, касаційну скаргу слід задовольнити частково.
У зв'язку зі скасуванням оскаржуваної постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.04.2021 у справі № 923/486/20 через порушення норм процесуального права, решту доводів касаційної скарги АТ «Херсонобленерго» Верховний Суд не розглядає.
7. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 310 ГПК України судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.
8. Судові витрати
З огляду на те, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а справа має бути направлена на нових розгляд, згідно зі ст. 129 ГПК України розподіл судових витрат має здійснити господарський суд, який прийматиме рішення по суті спору, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 ГПК України, Верховний Суд
Касаційну скаргу акціонерного товариства «Херсонобленерго» задовольнити частково.
Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.04.2021 у справі №923/486/20 в частині відмови в позові про стягнення 1 464 549,26 грн заборгованості за електроенергію, 8 283,11 грн - 3 % річних, 68 590,10 грн - пені скасувати.
Справу 923/486/20 в цій частині передати на новий розгляд до Південно-західного апеляційного господарського суду.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. О. Мамалуй
Суддя С. В. Бакуліна
Суддя І. Б. Колос