14 липня 2021 року
м. Київ
Справа № 15/109-10
Верховний Суд у складі суддів Касаційного господарського суду:
Огородніка К.М.- головуючого, Банаська О.О., Білоуса В.В.,
за участю секретаря судового засідання Ксензової Г.Є.
за участю представників сторін: Міністерства економіки України - Колоди Є.Г., розпорядника майна Державного підприємства "Бджільнянський спиртовий завод" арбітражного керуючого Бойка О.В. (особисто), Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Фонд" - Поліщука В.А.
розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Міністерства економіки України
на рішення Господарського суду Вінницької області від 15.06.2020 (в частині задоволення частково первісного позову ТОВ "Агро Фонд")
та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.03.2021
у справі № 15/109-10
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Фонд"
до Державного підприємства "Бджільнянський спиртовий завод",
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Ной Хаг",
за участю третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фонд Ріелті Інвест",
за участю третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - Міністерства економіки України,
про стягнення 1 561 437,06 грн
в межах справи № 15/109-10
за заявою Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Вінницької обласної дирекції,
до Державного підприємства "Бджільнянський спиртовий завод"
про банкрутство,-
Короткий зміст обставин справи та заявлених вимог
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро Фонд" (далі - ТОВ "Агро Фонд") звернувся до Господарського суду Вінницької області з позовом до Державного підприємства "Бджільнянський спиртовий завод" (далі - ДП "Бджільнянський спиртовий завод", відповідач) про стягнення коштів в сумі 1 561 437,06 грн, з яких 1 391 488,00 грн основний борг, 114 214,55 грн пеня, 9 387,50 грн проценти річних та 46 347,01 грн інфляційних втрат.
Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем умов договору поставки № 15/02/19/1 від 15.02.2019 в частині зобов'язань з оплати отриманого товару.
Провадження з розгляду даної позовної заяви відкрито у межах справи № 15/109-10 про банкрутство ДП "Бджільнянський спиртовий завод".
За розглядом справи судом першої інстанції залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю "Фонд Ріелті Інвест" (далі - ТОВ "Фонд Ріелті Інвест") в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору про визнання правочину недійсним.
Також, місцевим господарським судом прийнято до розгляду зустрічну позовну заяву Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України до ТОВ Агро Фонд та ДП "Бджільнянський спиртовий завод" про визнання недійсним договору поставки № 15/02/19/1 від 15.02.2019.
Зустрічна позовна заява мотивована, зокрема, тим, що укладаючи договір поставки № 15/02/19/1 від 15.02.2019 (далі - Договір поставки) сторони знехтували нормами частини другої статті 266 Господарського кодексу України (далі - ГК України), не вказали ані в предметі договору, ані в Специфікації асортимент товару, який має поставлятись, а отже сторонами не погоджено предмет договору, що є істотною умовою договору. Також, мотивована відсутністю згоди розпорядника майна на укладання керівником ДП "Бджільнянський спиртовий завод" Договору поставки та тим, що введений мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника забороняє нарахування неустойки та застосування інших фінансових санкцій.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та його апеляційне оскарження
Рішенням Господарського суду Вінницької області від 15.06.2020 у справі № 15/109-10 (суддя - Лабунська Т.І.) позов задоволено частково. Стягнуто з ДП "Бджільнянський спиртовий завод" на користь ТОВ "Агро Фонд" 1 391 488, 00 грн - боргу, 114 214, 55 грн - пені, 22 585, 41 грн - судового збору, 75 284, 68 грн - витрат на професійну правничу допомогу, 3 857, 20 грн - транспортних витрат.
Відмовлено в задоволенні позову в іншій частині.
Задоволено заяву ТОВ "Фонд Ріелті Інвест". Визнано недійсним правочин між ТОВ "Агро Фонд" та ДП "Бджільнянський спиртовий завод" № 15/02/19/1 від 15.02.2019. Задоволено зустрічну позову заяву Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України. Визнано недійсним Договір поставки , укладений між ТОВ "Агро Фонд" та ДП "Бджільнянський спиртовий завод".
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що Договір поставки, укладений між ТОВ "Агро Фонд" та ДП "Бджільнянський спиртовий завод", підлягає визнанню недійсним, оскільки суперечить вимогам частини тринадцятої статті 13 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство) в частині розпорядження майном боржника, балансова вартість якого складає понад один відсоток балансової вартості активів боржника, без погодження з розпорядником майна. Разом з цим, враховуючи наявність факту передачі позивачем товару відповідачу, здійснення його часткової оплати останнім, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу в розмірі 1 391 488,00 грн на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Вимоги в частині стягнення 114 214,55 грн пені задоволені виходячи з того, що на них не розповсюджується дія мораторію на задоволення вимог кредиторів. Натомість, у задоволенні вимог про стягнення 9 387,50 грн процентів річних та 46 347,01 грн інфляційних втрат відмовлено, оскільки згідно частини третьої статті 41 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) протягом дії мораторію не застосовуються індекс інфляції за весь час прострочення, три проценти річних від простроченої суми тощо.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило оскаржене рішення скасувати в частині стягнення з ДП "Бджільнянський спиртовий завод" на користь ТОВ "Агро Фонд" 1 391 488,00 грн - боргу, 114 214,55 грн - пені, 22 585,41 грн - судового збору, 75 284,68 грн - витрат на професійну правничу допомогу, 3 857,20 грн - транспортних витрат за недійним правочином № 15/02/19/1 від 15.02.2019, укладеним між ТОВ "Агро Фонд" та ДП "Бджільнянський спиртовий завод".
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Північно-західного апеляційного господарського від 03.03.2021 (колегія суддів: Тимошенко О.М. - головуючий, Крейбух О.Г., Павлюк І.Ю.) апеляційну скаргу Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України залишено без задоволення.
Рішення Господарського суду Вінницької області від 15.06.2020 у справі №15/109-10 скасовано. Прийнято нове рішення. Позов задоволено. Стягнуто з ДП "Бджільнянський спиртовий завод" на користь ТОВ "Агро Фонд" - 1 391 488,00 грн основного боргу, 114 214,55 грн пені, 9 387,50 грн процентів річних, 46 347,01 грн збитків від інфляції, 2 3421,57 грн витрат по сплаті судового збору, 82 071, 85 грн судових витрат.
У задоволенні зустрічного позову Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України відмовлено.
У задоволенні заяви третьої особи ТОВ "Фонд Ріелті Інвест" з самостійними вимогами щодо предмета спору відмовлено.
Установивши той факт, що (1) на виконання умов Договору поставки позивач поставив відповідачу, а останній прийняв 331, 56 тон кукурудзи, на загальну суму 1 591 488 грн, що підтверджується видатковими накладними № 336 від 19.02.2019 , № 342 від 20.02.2019, № 353 від 21.02.2019, № 361 від 22.02.2019, № 357 від 23.02.2019, № 406 від 25.02.2019, № 413 від 26.02.2019, довіреністю № 1027 від 15.02.2019, товарно - транспортними накладними; (2) в матеріалах справи наявні рахунки на оплату виставлені позивачем відповідачу; (3) відповідач на виконання взятих на себе зобов'язань сплатив позивачу лише 200 000, 00 грн, що стверджується банківською випискою по рахунку; (4) сторонами було підписано акт взаємних розрахунків, згідно якого борг відповідача перед позивачем складав 1 391 488,00 грн; (5) матеріали справи містять докази звернення позивача до відповідача із вимогою та претензією про погашення заборгованості у сумі 1 391 488,00 грн, які залишенні відповідачем без реагування, суд апеляційної інстанції погодився з правомірністю висновку місцевого господарського суд про наявність факту порушення відповідачем прав позивача, за захистом яких останній звернувся, позаяк матеріалами справи підтверджено факт передачі позивачем товару відповідачу та відсутність повної та своєчасної оплати зі сторони останнього за отриманий товар.
Дослідивши вимоги позивача ТОВ "Агро Фонд" в частині нарахованих 114 214,55 грн пені, 9387,50 грн процентів річних та 46347,01 грн інфляційних втрат, Північно-західний апеляційний господарський суд зауважив, що надані позивачем розрахунки є арифметично вірними, а тому вимоги в цих частинах, з огляду на допущене порушення грошового зобов'язання, також підлягають задоволенню.
З аналізу положень статті 1 Закону про банкрутство (в редакції до 19.01.2013) та частини першої статті 41 КУзПБ апеляційним судом зауважено, що мораторій поширює свою дію тільки на вимоги, строк виконання яких настав до дня введення мораторію.
З огляду на вищенаведене, судом апеляційної інстанції встановлено, що позовні вимоги ТОВ "Агро Фонд" до ДП "Бджільнянський спиртовий завод" про стягнення коштів в сумі 1 561 437,06 грн обґрунтовані, підтверджені належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.
При цьому, ураховуючи вимоги статей 14, 73, 74, 80 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), апеляційний господарський суд зауважив про відсутність у матеріалах зустрічної позовної заяви Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, а також в матеріалах заяви третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору ТОВ "Фонд Ріелті Інвест" будь-яких доказів, що підтверджують викладені останніми вимоги про визнання недійсним Договору поставки. Зокрема, відсутні докази того, що загальна сума зобов'язання боржника за оспорюваним договором у розмірі 2 400 000,00 грн перевищує 1 % балансової вартості активів боржника, а також докази того, що розпорядником майна боржника не надавалась згода на укладення даного правочину.
З наведеного суд апеляційної інстанції зауважив про те, що місцевий господарський суд прийняв рішення про визнання недійсним правочину за умови недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також з порушенням норм процесуального права в частині надання належної оцінки поданим доказам.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
Не погодившись з вказаними судовими рішеннями, Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду в частині задоволення позову ТОВ "Агро Фонд" та постанову апеляційного суду повністю, направити справу в цій частині до суду першої інстанції на новий розгляд.
Доводи касаційної скарги зводяться до того, що оскаржені судові рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме положень частини тринадцятої статті 13 Закону про банкрутство (в редакції до 19.01.2013), статті 216 ЦК України, статей 180, 266, 268 ГК України та порушенням норм процесуального права в частині неврахування доказів, як визначена пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК підстава касаційного оскарження. Крім того, посилаючись на пункт 3 частини третьої статті 310 ГПК, скаржник стверджує, що судом першої інстанції в порушення норм процесуального закону не розглянуто клопотання ТОВ "Фонд Ріелті Інвест" (третьої особи з самостійними вимогами щодо предмета спору) про витребування у боржника доказів, а саме документів фінансової звітності.
При цьому, скаржник стверджує про правомірність висновків суду першої інстанції в частині визнання оспорюваного договору недійсним, що, на його думку, відповідає висновкам Вищого господарського суду України, викладеним у постановах від 31.10.2017 у справі №04/01/5026/1089/2011, від 26.06.2012 у справі № 21/107б, від 24.03.2015 у справі № 14/169-НР, а висновки апеляційного суду в цій частині є помилковими та такими, що призвели до неправильного застосування вимог частини тринадцятої статті 13 Закону про банкрутство.
Також, у якості підстави касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржник з посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК вказує на застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку Верховного Суду щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладеного в постановах від 21.01.2020 у справі № 925/358/19, від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.
Доводи інших учасників справи
ТОВ "Агро Фонд" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити скаргу без задоволення з викладених у відзиві підстав, оскаржувану постанову апеляційного суду без змін. Вирішити питання розподілу судових витрат
Касаційне провадження. Розгляд клопотань
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 15/109-10 визначено склад колегії суддів: Огороднік К.М. - (головуючий), Ткаченко Н.Г., Жуков С.В., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 06.04.2021.
Ухвалою Верховного Суду від 26.04.2021 касаційну скаргу Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України залишено без руху; надано скаржнику строк для усунення недоліків.
На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 26.04.2021 до суду від скаржника надійшло клопотання (про усунення недоліків) з відповідними додатками.
Ухвалою Верховного Суду від 19.05.2021, серед іншого, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України на рішення Господарського суду Вінницької області від 15.06.2020 (в частині задоволення позову ТОВ "Агро Фонд") та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.03.2021 у справі №15/109-10; призначено скаргу до розгляду на 09.06.2021 о 11:00 год.
27.05.2021 до касаційного суду від скаржника надійшло клопотання про його перейменування, в додатках до якого міститься копія Постанови Кабінету Міністрів України від 21.05.2021 № 504.
Ухвалою Верховного Суду від 09.06.2021, зокрема, задоволено клопотання скаржника та відкладено розгляд касаційної скарги на 07.07.2021 о 10:00.
У зв'язку з відпусткою судді Ткаченко Н.Г., автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено склад колегії суддів: Огороднік К.М. - (головуючий), Жуков С.В., Банасько О.О., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 05.07.2021.
Ухвалою Верховного Суду від 07.07.2021 оголошено перерву у судовому засіданні у справі №15/109-10 з розгляду касаційної скарги до 14.07.2021 о 12:10 год.
У зв'язку з відпусткою судді Жукова С.В., автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено склад колегії суддів: Огороднік К.М. - (головуючий), Білоус В.В., Банасько О.О., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 12.07.2021.
Судове засідання 14.07.2021 відбулось за участі представників скаржника, ТОВ "Агро Фонд" та особисто розпорядника майна ДП "Бджільнянський спиртовий завод" арбітражного керуючого Бойка О.В., які надали пояснення у справі. Інші учасники справи явку повноважних представників не забезпечили, про час та дату судового засідання були сповіщені належним чином.
Оскільки, явка представників сторін не була визнана обов'язковою, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю представників інших учасників справи. При цьому, суд враховує приписи статті 129 Конституції України, статті 2 ГПК України за якими своєчасний розгляд справи є одним із завдань судочинства, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права кожного на справедливий розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Колегією суддів враховано, що Постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2021 № 504 Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України перейменовано на Міністерство економіки України (далі за текстом - Міністерство), відтак відповідне клопотання скаржника підлягає задоволенню.
Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права
Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях та застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги з наступних підстав.
Предметом судового розгляду є позовні вимоги щодо стягнення заборгованості (також пені, інфляційних втрат та відсотків річних) за договором поставки з боржника (щодо якого відкрито справу про банкрутство, яка перебуває на стадії розпорядження майном), а також зустрічна позовна заява про визнання недійсним вказаного договору поставки, заборгованість за яким є предметом первісного позову.
Місцевим господарським судом з матеріалів справи, серед іншого, було встановлено наступне.
15.02.2019 між ТОВ "Агро Фонд" та ДП "Бджілянський спиртовий завод" було укладено Договір поставки, того ж дня між сторонами підписано специфікацію № 1 до цього договору.
Ухвалою суду від 29.10.2010 про порушення провадження у справі 15/109-10 про банкрутство ДП "Бджілянський спиртовий завод" введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, у зв'язку з чим заборонено органам стягнення та органам державної виконавчої служби стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства. Також заборонено службовим особам боржника та уповноваженим ними особам укладати угоди, якими передбачається відчуження (продаж, передача в оренду, довірче управління чи інше) активів боржника (рухомого та нерухомого майна).
Ухвалою від 24.05.2012 у справі № 15/109-10 розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Бойка О.В.
Відповідно до статті 1 Закону про банкрутство (в редакції до 19.01.2013) розпорядження майном боржника - система заходів щодо нагляду та контролю за управлінням та розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження та ефективного використання майнових активів боржника та проведення аналізу його фінансового становища. Розпорядник майна - фізична особа, на яку у встановленому цим Законом порядку покладаються повноваження щодо нагляду та контролю за управлінням та розпорядженням майном боржника на період провадження у справі про банкрутство в порядку, встановленому цим Законом.
Оскільки у справі на час укладення спірного договору тривала процедура розпорядження майном, а тому відповідно до розділу X "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2343-XII (у редакції Закону № 4212-VI), до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення Закону про банкрутство в редакції чинній до 19.01.2013, що правомірно враховано судом першої інстанції.
Частиною тринадцятою статті 13 Закону про банкрутство (в редакції до 19.01.2013) визначено, що керівник або орган управління боржника виключно за погодженням з розпорядником майна укладає угоди, зокрема, щодо розпорядження іншим майном боржника, балансова вартість якого складає понад один відсоток балансової вартості активів боржника.
Місцевим господарським судом встановлено, що балансова вартість активів боржника станом на 31.12.2019 становила 1 759 000,00 грн, тоді, як згідно Договору поставки та специфікації № 1 ДП "Бджілянський спиртовий завод" взяло на себе зобов'язання щодо оплати товару на суму 2 400 000,00 грн, що перевищує 1% балансової вартості активів підприємства. При цьому матеріали справи не містять доказів укладення Договору поставки та підписання специфікації № 1 за погодженням з розпорядником майна.
Установивши вказані обставини, як зазначалось, за результатом розгляду справи суд першої інстанції дійшов висновку, що Договір поставки суперечить вимогам частини тринадцятої статті 13 Закону про банкрутство, у зв'язку з чим підлягає визнанню недійсним. При цьому, врахувавши факт передачі позивачем товару відповідачу, здійснення його часткової оплати останнім, а головне визнання вказаного договору та специфікації недійсними, суд дійшов висновку про стягнення суми основного боргу як безпідставно набутого майна на підставі статті 1212 ЦК України. Також, задоволено позовні вимоги в частині стягнення пені, оскільки на вказані вимоги, що мають характер поточних, не поширюється дія мораторію у справі про банкрутство. Водночас, судом відмовлено у задоволенні позову в частині стягнення індексації та процентів річних, оскільки такі нарахування не здійснюються під час дії мораторію згідно частини третьої статті 41 КУзПБ.
З матеріалів справи вбачається, що апеляційний перегляд справи здійснено за апеляційною скаргою Міністерства, за якою рішення місцевого господарського суду оскаржувалось лише в частині стягнення з боржника заборгованості та інших нарахувань за недійсним правочином - Договором поставки.
За результатом апеляційного перегляду справи, рішення у справі було скасоване повністю, з прийняттям апеляційним господарським судом нового рішення -про задоволення первісного позову щодо стягнення грошових коштів повністю та відмову у задоволенні зустрічного позову та заяви третьої особи про визнання недійсним спірного договору.
Проте, суд касаційної інстанції не може погодитися з вказаними висновками, як такими, що зроблені за неповно встановлених фактичних обставин справи, та визнає їх недостатньо обґрунтованими й передчасними.
Згідно частини четвертої статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нове рішення, зокрема, про відмову у задоволенні вимог про визнання недійсним спірного договору, апеляційний господарський суд виходив із того, що в порушення статті 162 ГПК України у матеріалах зустрічної позовної заяви Міністерства та заяви третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору ТОВ "Фонд Ріелті Інвест" відсутні будь-які докази, що підтверджують викладені останніми вимоги, зокрема, відсутні докази того, що загальна сума зобов'язання боржника за оспорюваним договором в розмірі 2 400 000,00 грн перевищує 1 % балансової вартості активів боржника, а також докази того, що розпорядником майна боржника не надавалась згода на укладення даного правочину.
Апеляційний суд встановив, що ТОВ "Фонд Ріелті Інвест" у своїй заяві посилався на те, що згідно з поясненнями бухгалтера ДП "Бджільнянський спиртовий завод" і даних аудиторського звіту про результати державного фінансового аналізу діяльності боржника станом на перший квартал 2017 балансова (первісна) вартість активів боржника (основних засобів) становить приблизно 8 000 000,00 грн. При цьому вказував, що на даний час у нього відсутні інші докази щодо підтвердження балансової вартості активів боржника і просив продовжити строк для їх надання. Також, останнім заявлялось до суду клопотання про витребування у ДП "Бджільнянський спиртовий завод" у паперовій формі належним чином завірених копій всіх документів фінансової звітності за І квартал та І півріччя 2019 року.
Проте, за встановлених судом апеляційної інстанції обставин, матеріали справи не містять ні пояснень бухгалтера, ні даних аудиторського звіту, ні доказів задоволення клопотання про витребування доказів і подання останніх суду. Також, Міністерство у своїй позовній заяві, окрім іншого, лише вказало на порушення норм спеціального законодавства про банкрутство під час укладення спірного договору, однак жодних доказів в підтвердження вказаних обставин не подало.
Суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові зазначив, що відсутність згоди розпорядника майна на укладення спірного правочину заявники обґрунтували з позиції, що така згода відсутня в матеріалах справи, однак за висновком цього суду положення частини тринадцятої статті 13 Закону про банкрутство (в редакції до 19.01.2013) не визначає в якій формі (усна чи письмова) має бути надана згода розпорядника майна на укладення правочину боржником; цією нормою не вказано також, що така згода обов'язково вказується в самому правочині.
Наведене стало основною підставою для висновку апеляційного господарського суду, що подані Міністерством та ТОВ "Фонд Ріелті Інвест" заяви з вимогами про визнання правочину недійсним є безпідставними, необґрунтованими доказами та задоволенню не підлягають.
Надаючи оцінку доводам скаржника, Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду враховує приписи статті 300 ГПК України щодо перегляду у касаційному порядку судових рішень в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи зважає на таке.
Колегія суддів враховує, що для правильного застосування судами норм матеріального права, у даному випадку щодо вирішення спору про визнання недійсним правочину з урахуванням спеціальних положень, визначених частиною тринадцятою статті 13 Закону про банкрутство (в редакції до 19.01.2013), необхідною передумовою є повнота встановлення обставин справи та оцінки доказів, зокрема щодо розміру балансової вартості активів боржника та щодо надання розпорядником майна боржника відповідної згоди на укладення спірного правочину, який за визначених умов підпадає під дію вказаних норм.
Як на одну із ключових підстав касаційного оскарження Міністерство вказує порушення норм процесуального права, а саме пункту 3 частини третьої статті 310 ГПК України, та зазначає, що ТОВ "Фонд Ріелті Інвест" подало до суду першої інстанції клопотання про витребування у ДП "Бджільнянський спиртовий завод" у паперовій формі належним чином завірені копії всіх документів фінансової звітності за І квартал І півріччя 2019 року, яке цим судом не розглянуто, що, в свою чергу, унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Щодо вказаних обставин звернення із відповідним клопотанням, апеляційним судом зазначено, що матеріали справи не містять доказів задоволення клопотання про витребування доказів та подання їх до суду.
Проте висновків щодо правомірності/неправомірності не здійснення розгляду вказаного клопотання, зокрема значення не витребування таких доказів для правильного вирішення спору, судом апеляційної інстанції не зроблено.
Вказане свідчить про неповноту дослідження апеляційним господарським судом питання розгляду клопотання заявника зустрічного позову щодо витребування доказів, а відтак про передчасність висновків цього суду в частині оцінки наявних у справі доказів.
Так, керуючись принципами диспозитивності господарського судочинства, суд апеляційної інстанції зазначив, що заявниками не подані, а матеріали справи не містять доказів того, що загальна сума зобов'язання боржника за оспорюваним договором перевищує 1 % балансової вартості активів боржника, а також докази того, що розпорядником майна боржника не надавалась згода на укладення даного правочину.
Колегія суддів Верховного Суду вважає, що провадження у справах про банкрутство є самостійним видом судового провадження і характеризується особливим процесуальним порядком розгляду справ, специфічністю цілей і завдань, особливим суб'єктним складом, тривалістю судового провадження, що істотно відрізняють це провадження від позовного.
На переконання суду, з огляду на положення процесуального закону, у справах позовного провадження господарський суд, здійснюючи правосуддя, зв'язаний принципами диспозитивності та змагальності сторін, водночас у справах про банкрутство судовий контроль є невід'ємною складовою цього провадження.
У даному випадку, об'єктом касаційного оскарження є судові рішення, ухвалені за результатом розгляду спору, здійсненого в межах справи про банкрутство боржника, який є відповідачем за первісним позовом.
Зустрічна позовна заява про визнання недійсним правочину вмотивована з урахуванням норм спеціального законодавства про банкрутство була подана не стороною первісного позову, яка, натомість, є учасником справи про банкрутство.
Доводи цієї позовної заяви, серед іншого, обґрунтовувались тим, що сума зобов'язання боржника за оспорюваним Договором поставки перевищує 1 % балансової вартості активів боржника, однак всупереч вимог частини тринадцятої статті 13 Закону про банкрутство, розпорядником майна боржника не надавалась згода на укладення даного правочину.
З наведеного, колегія суддів вважає, що без з'ясування судом апеляційної інстанції обставин можливості подання заявником зустрічного позову доказів, що підтверджують розмір балансової вартості активів боржника, а головне, без дослідження питання правомірності не здійснення розгляду клопотання заявника щодо витребування цих доказів, висновки суду про не подання належних доказів в обґрунтування вказаних доводів є передчасними.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов'язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення ЄСПЛ у справі "Олюджіч проти Хорватії").
Колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції при прийнятті оскарженої постанови не було повною мірою дотримано принципу рівності усіх учасників процесу перед законом і судом та не забезпечено сторонам справедливий судовий розгляд, не взято до уваги доводи заявника зустрічного позову, що не відповідає вимогам ГПК України, пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини та не узгоджується з практикою ЄСПЛ.
Крім того, відповідно до підпункту а) пункту 3 частини першої статті 282 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з мотивувальної частини із зазначенням встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин.
Як вбачається з ухвали суду першої інстанції, судом встановлено, що балансова вартість активів боржника станом на 31.12.2019 становила 1 759 000,00 грн.
Вказані обставини не оспорювались сторонами, більш того оскаржена постанова апеляційного господарського суду не містить висновків щодо вказаних обставин, зокрема їх спростування.
Також, у касаційній скарзі Міністерством додатково зазначено, що питання щодо надання або ненадання згоди на укладання спірного договору досліджувалося судом першої інстанції за участю розпорядника майна. Дану обставину (щодо відсутності відповідного погодження) жодна із сторін не оскаржувала в суді апеляційної інстанції.
Між тим, розпорядником майна боржника - Бойком О.В. у судовому засіданні під час касаційного перегляду справи підтверджено факт того, що ним не надавалась згода на укладення спірного правочину, як і не було жодного звернення щодо цього зі сторони директора боржника.
З наведеного, суд касаційної інстанції погоджується з доводами касаційної скарги про неповне з'ясування обставин апеляційним судом в частині відсутності доказів погодження розпорядником майна щодо укладення директором боржника спірного правочину.
За змістом статті 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Ухвалена у цій справі постанова апеляційного господарського суду вищезгаданим вимогам в повній мірі не відповідає.
Допущені процесуальні порушення є такими помилками, які не забезпечили справедливого розгляду справи. Рішення судів, прийняті з порушенням норм процесуального права, не можуть вважатися такими, що відповідають приписам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про право на справедливий суд.
З огляду на обмеження, визначені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд позбавлений можливості самостійно усунути допущені судами попередніх інстанцій процесуальні порушення, оскільки оцінка доказів та достовірне з'ясування усіх фактичних обставин виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, передбачених вказаною статтею процесуального закону.
Щодо доводів касаційної скарги
Доводи скаржника про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, знайшли своє часткове підтвердження під час касаційного провадження.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги Міністерства, скасування постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.03.2021 у справі № 15/109-10 та направлення матеріалів цієї справи в скасованій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
При новому розгляді справи апеляційному господарському суду необхідно врахувати викладене вище, вжити всі передбачені чинним законодавством заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, за результатом чого дати належну правову оцінку доказам, доводам та запереченням учасників судового процесу та здійснити розгляд спору про стягнення грошових коштів (з урахуванням зустрічних позовних вимог) відповідно до норм чинного законодавства.
Судові витрати
У зв'язку із частковим задоволенням касаційної скарги та скасуванням постанови суду апеляційної інстанції, прийнятої за результатами апеляційного перегляду ували суду першої інстанції, питання про розподіл судових витрат касаційним судом не вирішується, оскільки апеляційний перегляд оскаржуваної ухвали суду першої інстанції не завершено.
Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд,-
1. Касаційну скаргу Міністерства економіки України задовольнити частково.
2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.03.2021 у справі № 15/109-10 скасувати.
3. Справу № 15/109-10 в скасованій частині передати на новий розгляд до Північно-західного апеляційного господарського суду.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя К.М. Огороднік
Судді О.О. Банасько
В.В. Білоус