21 липня 2021 року
м. Київ
Справа №910/2902/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Вронська Г.О. - головуюча, Кролевець О.А., Студенець В.І.
розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1
на рішення Господарського суду міста Києва
у складі судді Заєць Д.Г.
від 10.03.2020
та постанову Північного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Чорногуз М.Г., Агрикова О.В., Мальченко А.О.
від 24.11.2020
за первісним позовом Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"
до ОСОБА_1
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Приватне підприємство "Бекристон"
про стягнення 1 000 000,00 грн,
та зустрічним позовом ОСОБА_1
до Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"
про визнання поруки припиненою,
30 квітня 2021 року ОСОБА_1 (далі - Скаржниця) звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 10.03.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.11.2020. За змістом касаційної скарги Скаржниця просить поновити строк на касаційне оскарження. Крім того, просить звільнити від сплати судового збору, або зменшити розмір судового збору до 1000 грн, або відстрочити сплату судового збору до 30 червня 2021 року, та зупинити виконання оскаржуваних судових рішень.
Пропуск строку на касаційне оскарження Скаржниця у касаційній скарзі обґрунтувала тим, що не отримувала повний текст оскаржуваної постанови, що підтверджується матеріалами справи; ознайомилася з повним текстом оскаржуваної постанови 23 квітня 2021 року після ознайомлення з матеріалами справи її новим адвокатом; при цьому вона не користується інтернетом, а тому не могла дізнатися про факт постановлення судового рішення з Єдиного державного реєстру судових рішень.
Ухвалою Верховного Суду від 16.06.2021 визнано неповажними підстави поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, наведені Скаржницею у касаційній скарзі, відмовлено Скаржниці у задоволенні клопотань про звільнення, зменшення та відстрочення сплати судового збору та залишено касаційну скаргу без руху для усунення її недоліків.
Визнаючи неповажними підстави поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження Суд зазначив, що відповідно до протоколу судового засідання та постанови Північного апеляційного господарського суду від 24.11.2020 апеляційна скарга Скаржниці у справі №910/2902/19 розглядалася у судовому засіданні 24 листопада 2020 року за участю адвоката Скаржниці - Тіньковського О.Г. Таким чином, Скаржниця мала би, проявивши розумну обачність та уважність щодо руху поданої нею апеляційної скарги, знати про прийняття оскаржуваної постанови. При цьому повний текст оскаржуваної постанови складено 25 листопада 2020 року та оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень 27 листопада 2020 року. Проте Скаржниця звернулася з касаційною скаргою 30 квітня 2021 року, тобто через 5 місяців після підписання повного тексту оскаржуваного судового рішення.
При цьому Суд в ухвалі від 16.06.2021 роз'яснив, що невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали щодо наведення інших обґрунтованих підстав для поновлення строку є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 ГПК України. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали в іншій частині касаційну скаргу буде повернуто Скаржниці.
12 липня 2021 року до Суду надійшла заява про усунення недоліків касаційної скарги. Скаржниця додала квитанцію від 06.07.2021 про сплату судового збору у сумі 33842,00 грн, а також зазначила підставу касаційного оскарження судових рішень. Крім того, Скаржниця зазначила причини пропуску строку на касаційне оскарження.
Підстави, які Скаржниця наводить для поновлення строку (щодо зміни адвоката та ознайомлення з матеріалами справи, відсутністю обов'язку користуватися інтернетом, неотримання оскаржуваного судового рішення), не є "іншими" у розумінні статті 292 ГПК України, оскільки ці підстави вже оцінив Суд в ухвалі від 16.06.2021 і визнав неповажними.
Крім того, Скаржниця додатково зазначає, що подала адвокату Тіньковському О.Г. письмовий запит від 11.12.2020 про хід провадження у справі, проте, сталося непорозуміння, оскільки зазначений адвокат 25.11.2020 надіслав сповіщення про розірвання договору на надання правової допомоги на неправильну електронну адресу Скаржниці.
Відповідно до частини першої статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що законодавець не передбачив обов'язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.
Верховний Суд зазначає, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. Скаржник має довести їх наявність та непереборність, оскільки, в іншому випадку нівелюється значення законодавчо закріплених процесуальних строків.
Проте зазначені підстави не є об'єктивно непереборними та не пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. Скаржниця мала би, проявивши розумну обачність та уважність щодо руху поданої нею апеляційної скарги, знати про прийняття оскаржуваної постанови. Таким чином, зазначені обставини пропуску строку на касаційне оскарження мають виключно суб'єктивний характер.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
ЄСПЛ зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див. mutatis mutandis рішення у справі "Пономарьов проти України" (Ponomaryov v. Ukraine) від 03.04.2008, №3236/03, § 41)).
Як визначено в рішенні ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" (заява №24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" (рішення від 28.05.1985 у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства" (пункт 57).
Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенції) "кожен має право на справедливий ... розгляд його справи ... судом, ..., який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру".
Відповідно до практики Суду держава, яка створює суди апеляційної чи касаційної інстанцій, має забезпечити, щоб особи, які відповідають перед законом, мали можливість користуватись всіма фундаментальними гарантіями ст. 6 Конвенції в провадженнях у цих судах (див. рішення у справі "Делкурт проти Бельгії", від 17 січня 1970 року, пункт 25, Серія А N 11; п. 27 рішення Суду у справі "Пелевін проти України", no. 24402/02, від 20.05.2010 року). Однак, при цьому, Суд зазначає, що право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (див. пункти 22 - 23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006 року, пункти 37-38 рішення у справі "Мушта проти України" від 18.11.2010 року).
Статтею 13 ГПК України, зокрема встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність.
Згідно із частиною третьою статті 292 ГПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними.
Враховуючи викладене, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі №910/2902/19 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 10.03.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.11.2020 на підставі пункту 4 частини першої статті 293 ГПК України, оскільки підстави поновлення строку на касаційне оскарження, зазначені Скаржницею, є неповажними.
Керуючись статтею 234, пунктом 4 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Суд, -
1. У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 10.03.2020 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 24.11.2020 у справі №910/2902/19 відмовити.
2. Відмовити ОСОБА_1 у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 27.05.2019 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.07.2019 у справі №910/2902/19.
3. Надіслати учасникам справи копії даної ухвали.
4. Надіслати Скаржниці касаційну скаргу разом з доданими до неї матеріалами. Копію касаційної скарги залишити у Верховному Суді.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуюча Г. Вронська
Судді О. Кролевець
В. Студенець