21 липня 2021 року
м. Київ
Справа №920/121/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Вронська Г.О. - головуюча, Бакуліна С.В., Баранець О.М.
розглянувши матеріали касаційної скарги Комунального підприємства "Шляхрембуд" Сумської міської ради
на рішення Господарського суду Сумської області
у складі судді Джепа Ю.А.
від 18.02.2021
та постанову Північного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Іоннікова І.А., Тарасенко К.В., Разіна Т.І.
від 02.06.2021
за позовом Першого заступника прокурора Сумської області в інтересах держави в особі Управління капітального будівництва та дорожнього господарства Сумської міської ради
до Комунального підприємства "Шляхрембуд" Сумської міської ради
про стягнення 813 781,55 грн,
06 липня 2021 року Комунальне підприємство "Шляхрембуд" Сумської міської ради (далі - Скаржник) звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Сумської області від 18.02.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2021, з викладеними у ній клопотаннями про поновлення строку на касаційне оскарження та зупинення виконання оскаржуваного судового рішення.
Господарським судом Сумської області від 18.02.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2021, задоволено позовні вимоги.
Перевіривши касаційну скаргу, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.
За приписами пункту 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Частина сьома статті 12 ГПК України визначає, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" установлено у 2021 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2021 року у сумі 2270,00 грн.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Предметом позову у цій справі є стягнення у сумі 813 781,55 грн. Зазначена сума не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2021 року (1 135 000,00 грн).
У касаційній скарзі підставою касаційного оскарження судових рішень Скаржник визначає підпункти "а" та "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.
Скаржник зазначає, що справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики з аналогічних спорів в частині вірного тлумачення і застосування судами та учасниками господарських відносин статті 853 ЦК України - а саме питання правомірності нарахування замовником штрафних санкцій за порушення підрядником строків виконання зобов'язань за договором підряду у разі відсутності претензій замовника до строків виконаних робіт на момент їх прийняття. Також Скаржник зазначає про виняткове значення справи для нього, оскільки єдиною сферою його господарської діяльності є ремонт та утримання автомобільних доріг та вулиць на підставі договорів підряду.
Розглянувши доводи Скаржника про наявність підстав касаційного оскарження судових рішень, Суд зазначає таке.
Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, зазначили, що підписавши акт приймання виконаних будівельних робіт форми № КБ-2в від 06.09.2018, Управління капітального будівництва та дорожнього господарства Сумської міської ради виконало свої зобов'язання, визначені у п.п. 6.1.2 Договору, однак ці обставини не позбавляють позивача права застосувати до підрядника господарські санкції, передбачені договором підряду (п.п. 8.2, 8.6 Договору). Право позивача на стягнення з відповідача пені передбачене чинним законодавством України та умовами договору; судом встановлено факт порушення відповідачем строків здачі окремо виконаних робіт згідно з календарним графіком зі своєчасного виконання умов Договору та Додаткової угоди №3 до Договору, у зв'язку з чим суди прийшли до висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача 813781,55 грн. пені, нарахованої відповідно до умов п. 8.2. Договору за загальний період з 01.07.2018 по 31.12.2018.
Також суди зазначили, що не приймають до уваги заперечення відповідача з приводу залежності положень вимог ч. 1 ст. 846 ЦК України від факту прийняття замовником виконання замовлених робіт та підписанням відповідних актів без заперечень, оскільки положення ст. 853 ЦК України регулюють питання умов (обов'язків) замовника прийняти роботу, виконану підрядником та вжиття дій у разі виявлення недоліків у виконаних обсягах робіт та їх якості. Зокрема положення ч.ч. 1, 2 ст. 853 ЦК України регламентують обов'язок замовника прийняти замовлені роботи, а у разі виявлення недоліків у якості робіт або виявлення допущених у роботі відступів від умов договору повідомити про це підряднику.
Натомість положення ст. 846 ЦК України визначають строки виконання роботи або її окремих етапів.
Таким чином, у даному випадку спір стосується взаємовідносин сторін щодо строків виконання підрядником робіт по капітальному ремонту вул. Роменська, а не їх якості (обсягів) чи виявлених недоліків у роботі.
Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що посилання відповідача на висновки Касаційного господарського суду у складі Верховного суду викладені в ухвалі від 07.04.2021 по справі №916/561/20, колегією суддів відхиляються оскільки зазначена справа №916/561/20 не є релевантною для спірних правовідносин у справі №920/121/19.
Розглянувши наведені підстави у контексті касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність обставин для відкриття касаційного провадження, оскільки доводи скаржника не містять аргументованих і переконливих обґрунтувань того, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та має виняткове значення для Скаржника.
Доводи Скаржника зводяться до переоцінки встановлених судами обставин та дослідження доказів, що виходить за межі повноважень Верховного Суду.
Учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами "а", "б", "в", "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, аргументованих обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.
Використання оціночних чинників, як-то: "винятковість значення справи для скаржника", "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики" тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже, виходячи із статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23.10.1996; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" від 19.12.1997).
Касаційний господарський суд також враховує, що, переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".
Разом з тим, Суд також враховує позицію, висловлену Європейським Судом з прав людини в ухвалі від 09.10.2018 щодо неприйнятності у справі "Азюковська проти України" (Azyukovska v. Ukraine, заява № 26293/18). Суд визнав, що заява є неприйнятною ratione materiae у сенсі п. 3 (а) ст. 35 Конвенції і має бути відхилена відповідно до п. 4 цієї статті. ЄСПЛ зазначив, що застосування критерію малозначності справи в цій справі було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. В ухвалі також ідеться, що в контексті аналізу застосування критерію ratione valoris щодо доступу до вищих судових інстанцій ЄСПЛ також брав до уваги наявність або відсутність питання щодо справедливості провадження, яке здійснювалося судами нижчих інстанцій. Однак у цій справі тією мірою, в якій заявниця ставила питання щодо справедливості провадження в судах першої і другої інстанцій, ЄСПЛ не визнав, що мали місце порушення процесуальних гарантій пункту 1 статті 6 Конвенції.
Враховуючи викладене, з огляду на принципи господарського судочинства, зокрема, змагальності та диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, юридичної визначеності, Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі №920/121/19 за касаційною скаргою Скаржника на підставі пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України.
У зв'язку з відмовою у відкритті касаційного провадження Суд не розглядає клопотання Скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження та зупинення виконання оскаржуваного судового рішення.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 12, 163, 234, 287, 293 ГПК України, Верховний Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі №920/121/19 за касаційною скаргою Комунального підприємства "Шляхрембуд" Сумської міської ради на рішення Господарського суду Сумської області від 18.02.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2021.
2. Надіслати копії ухвали учасникам справи.
3. Надіслати скаржнику касаційну скаргу разом з доданими до неї матеріалами. Копію касаційної скарги залишити у Верховному Суді.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуюча Г. Вронська
Судді С. Бакуліна
О. Баранець