29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"22" липня 2021 р. Справа № 924/644/21
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Грамчука І.В., розглянувши матеріали
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Ойл Груп Компані" м.Хмельницький
до Приватного підприємства "СБ плюс" м.Васильків Київська область
про стягнення 28299,12 грн.
Представники сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
Процесуальні дії по справі.
22.06.2021р. до господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Ойл Груп Компані" м.Хмельницький до Приватного підприємства "СБ плюс" м.Васильків Київська область про стягнення 28299,12 грн., з яких 15000,00 грн. основного боргу, 10000,00 грн. штрафу, 1724,85 грн. інфляційних нарахувань, 1574,27 грн. пені заявлена на підставі договору поставки №27 від 05.01.2021.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.06.2021 року вказану позовну заяву передано для розгляду судді Грамчуку І.В.
Ухвалою суду від 24.06.2021р. позовну заяву залишено без руху, надавши строк на усунення недоліків.
Ухвалою суду від 05.07.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Ойл Груп Компані" м.Хмельницький до Приватного підприємства "СБ плюс" м.Васильків Київська область про стягнення 28299,12 грн. для її розгляду в порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням сторін та призначено судове засідання на 10:30 год. 22.07.2021.
Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.
Позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення стягнення 28299,12 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на виконання умов договору поставки №27 від 05.01.2021р. позивач передав відповідачу товар, за який останній зобов'язався оплатити відповідно до умов договору, однак станом на день подачі позову відповідач вартість товару повністю не сплатив, з огляду на що борг склав 15000,00 грн. У зв'язку з неналежним виконанням грошових зобов'язань позивач нарахував до стягнення пеню, інфляційні нарахування та згідно п. 4.3 договору штраф у розмірі 50% від суми прострочення.
Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується надісланням ухвали суду від 05.07.2021р. на адресу учасників процесу.
Будь-які не розглянуті судом клопотання, подані учасниками процесу в межах розгляду справи, в матеріалах справи №924/644/21 відсутні.
Беручи до уваги приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду спору впродовж розумного строку, норми ч. ч. 1, 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті і суд розглядає справу за відсутності такого учасника, враховуючи той факт, що сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи та те, що у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті, спір належить вирішити за відсутності представників сторін за матеріалами справи.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
05.01.2021р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Євро Ойл Груп Компані" (постачальник) та приватним підприємством "СБ плюс" (покупець) укладено договір поставки №27, відповідно до змісту якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передати у власність покупцеві товар, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах , визначених у цьому договорі, прийняти і оплатити визначений товар в асортименті, кількості та номенклатурі у відповідності з накладними, які є невід'ємною частиною договору (п. 1.1 договору).
Ціна за одиницю товару та загальна вартість кожної партії товару визначається у накладній, яка є невід'ємною частиною цього договору. Загальна вартість договору не обмежена і визначається шляхом додавання загальної вартості кожної партії товару за всіма накладними. (п. 2.1 договору).
Оплата за товар здійснюється покупцем за погодженням із сторонами договору або шляхом передоплати, на протязі 3 календарних днів з дати виставлення рахунку, або з відстрочкою платежу на 14 календарних днів з дати поставки товару за накладною (п.2.2 договору).
У відповідності до п. 2.3 договору оплата здійснюється у безготівковій формі на рахунок постачальника, зазначений у розділі 8 «Місцезнаходження та реквізити сторін» даного договору. Платіжне зобов'язання покупця вважається виконаним після зарахування коштів на банківський рахунок постачальника.
Згідно п. 2.4 договору у випадку не сплати покупцем протягом 14-ти календарних днів з моменту поставки товару, такий товар повинен бути повернутий протягом 5 календарних днів постачальнику, силами та за рахунок покупця, або погоджений термін оплати за товар на наступні 10 календарних днів.
У відповідності до пункту 4.2 договору за прострочення платежу покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на день прострочення від суми простроченого платежу за кожен день прострочки до дня погашення заборгованості.
Згідно п.4.3 договору у випадку прострочення платежу на строк понад 30 календарних днів покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 10% від суми заборгованості. У випадку прострочення платежу на строк понад 60 календарних днів покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 30% від суми заборгованості. У випадку прострочення платежу на строк понад 90 календарних днів покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 50% від суми заборгованості.
Даний договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін та діє до 5 січня 2022р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами всіх взятих на себе зобов'язань. (п. 6.1 договору).
На виконання умов договору поставки №27 від 05.01.2021р. позивач передав, а відповідач прийняв товар на суму 61366,00 грн., що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними №49 від 21.01.2021р. на суму 7177,00 грн., №77 від 28.01.2021р. на суму 49379,00 грн., №92 від 03.02.2021р. на суму 1024,00 грн., №164 від 25.02.2021р. на суму 3786,00 грн.
29.04.2021р. позивач звернувся до відповідача з претензією про погашення заборгованості в сумі 40000,00 грн.
На підтвердження часткового виконання відповідачем умов договору від 05.01.2021р. додано платіжні доручення №318 від 11.03.2021 на суму7177,00 грн., №435 від 05.04.2021 на суму 4189,00 грн., №473 від 08.04.2021 на суму 10000,00 грн., №654 від 18.05.2021 на суму 5000,00 грн., №668 від 21.05.2021 на суму 5000,00 грн., №702 від 27.05.2021 на суму 5000,00 грн., №740 від 03.06.2021 на суму 5000,00 грн., №775 від 11.06.2021 на суму 2000,0 грн., №798 від 17.06.2021 на суму 3000,00 грн.
Загалом відповідачем сплачено позивачу 46366,00 грн.
У зв'язку з тим, що відповідач не сплатив позивачу за отриманий товар за договором від 05.01.2021р. у повному обсязі відповідно до узгодженої у п. 2.4 договору та підписаних видаткових накладних вартості товару, позивач просить суд стягнути з відповідача, окрім 15000,00 грн. боргу, 10000,00 грн. штрафу, 1724,85 грн. інфляційних нарахувань та 1574,27 грн. пені.
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, невизнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Згідно зі ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання іншою особою.
Захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу в суді кожна особа вправі здійснювати шляхом звернення з позовом, предмет якого або кореспондує із способами захисту, визначеними у ст. 16 ЦК України, договором або іншим законом.
Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 2 ст.175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Як вбачається із матеріалів справи, 05.01.2021р. між сторонами укладено договір поставки №27, відповідно до змісту якого якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передати у власність покупцеві товар, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах , визначених у цьому договорі, прийняти і оплатити визначений товар в асортименті, кількості та номенклатурі у відповідності з накладними, які є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).
За змістом ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
Згідно частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
На виконання умов договору поставки №27 від 05.01.2019р. позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 61366,00 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи видатковими накладними №49 від 21.01.2021р. на суму 7177,00 грн., №77 від 28.01.2021р. на суму 49379,00 грн., №92 від 03.02.2021р. на суму 1024,00 грн., №164 від 25.02.2021р. на суму 3786,00 грн.
Ст. 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Матеріалами справи підтверджено, що відповідач на виконання умов договору від 05.01.2021р. сплатив 46366,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 318 від 11.03.2021 на суму 7177,00 грн., №435 від 05.04.2021 на суму 4189,00 грн., №473 від 08.04.2021 на суму 10000,00 грн., №654 від 18.05.2021 на суму 5000,00 грн., №668 від 21.05.2021 на суму 5000,00 грн., №702 від 27.05.2021 на суму 5000,00 грн. №740 від 03.06.2021 на суму 5000,00 грн., №775 від 11.06.2021 на суму 2000,0 грн., №798 від 17.06.2021 на суму 3000,00 грн.
У п. п. 2.2, 2.3, 2.4 договору сторони узгодили, що оплата за товар здійснюється покупцем за погодженням із сторонами договору або шляхом передоплати, на протязі 3 календарних днів з дати виставлення рахунку, або з відстрочкою платежу на 14 календарних днів з дати поставки товару за накладною. Оплата здійснюється у безготівковій формі на рахунок постачальника, зазначений у розділі 8 «Місцезнаходження та реквізити сторін» даного договору. Платіжне зобов'язання покупця вважається виконаним після зарахування коштів на банківський рахунок постачальника. У випадку не сплати покупцем протягом 14-ти календарних днів з моменту поставки товару, такий товар повинен бути повернутий протягом 5 календарних днів постачальнику, силами та за рахунок покупця, або погоджений термін оплати за товар на наступні 10 календарних днів.
Зважаючи на часткову сплату відповідачем 46366,00 грн. за отриманий товар, відсутність в матеріалах справи доказів сплати 15000,00 грн. боргу, суд вважає заявлені позовні вимоги про стягнення 15000,00 грн. боргу правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Враховуючи прострочення відповідачем грошового зобов'язання за договором поставки, позивач просить стягнути нараховані на підставі ст. 625 ЦК України 1724,85 грн. інфляційних втрат обрахованих за період з 12.03.2021р. по 18.06.2021р.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
В частині нарахувань втрат від інфляції судом враховується правовий висновок, викладений у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19. Зокрема, при розрахунку "інфляційних втрат" у зв'язку з простроченням боржником виконання грошового зобов'язання до цивільних відносин за аналогією закону підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України від 27.07.2007 №265, а також визначений порядок нарахування інфляційних втрат у випадку часткового помісячного погашення суми основного боргу (пункти 25 - 29 постанови Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19). Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про те, що у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.
У кредитора згідно з частиною другою статті 625 ЦК України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу. Водночас, якщо боржник після нарахування йому інфляційних втрат за відповідний місяць допустив подальше прострочення в оплаті основного боргу, то кредитор, виходячи з того, що зобов'язання зі сплати інфляційних втрат, яке виникло в силу закону, є грошовим, вправі нарахувати боржнику інфляційні втрати на суму основного боргу, збільшену на індекс інфляції за попередній місяць прострочення (пункт 23 постанови Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19).
Також об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у справі № 905/21/19 наведено формулу, за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн. - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).
Для відокремлення інфляційних збитків за певний період від основної заборгованості, від остаточного розрахунку основного боргу з інфляційною складовою, проведеного із застосуванням такої послідовності, необхідно відняти основний борг, який залишився непогашеним на кінець розрахункового періоду.
У випадку, якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу та ділиться на 100%.
Верховний Суд у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 26.06.2020р. у справі №905/21/19 зазначив, що такий спосіб розрахунку інфляції за статтею 625 ЦК України з точки зору математичного підходу не є єдиним, але вбачається найбільш простим для застосування юристами.
Аналогічного висновку щодо механізму нарахування інфляційних втрат дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.09.2020р. у справі №918/631/19.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду в постанові від 20.11.2020 року у справі №910/13071/19 роз'яснила, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Здійснивши перерахунок втрат від інфляції за березень 2021 по червень 2021 року, суд дійшов висновку про його правомірність, а тому 1724,85 грн. втрат від інфляції підлягає стягненню з відповідача.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на підставі п. 4.2. договору 1574,27 грн. пені за період з 12.03.2021р. по 18.06.2021р. та на підставі п.4.3 договору 10000,00 грн. штрафу (50% від суми прострочення станом на 09.06.2021 становила заборгованість 20000,00грн.).
Виходячи зі змісту ст.ст. 546, 548, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Водночас, відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
У п.п 4.2, 4.3 договору за прострочення платежу покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на день прострочення від суми простроченого платежу за кожен день прострочки до дня погашення заборгованості. У випадку прострочення платежу на строк понад 30 календарних днів покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 10% від суми заборгованості. У випадку прострочення платежу на строк понад 60 календарних днів покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 30% від суми заборгованості. У випадку прострочення платежу на строк понад 90 календарних днів покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 50% від суми заборгованості.
У разі порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Судом враховується, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17, від 02.04.2019 у справі №917/194/18).
Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення пені та штрафу, суд дійшов до висновку, що останні заявлено в межах максимального розміру за заявлений період, у зв'язку з чим вимога про стягнення 1574,24 грн. пені та 10000,00 грн. штрафу підлягає задоволенню в повному обсязі.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 73 ГПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13, ст. 74 ГПК України).
Беручи до уваги наведені вище положення закону, враховуючи встановлені судом факти та зміст позовних вимог, суд вважає правомірними вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 15000,00 грн. боргу, 10000,00 грн. штрафу, 1724,85 грн. інфляційних нарахувань та 1574,27 грн. пені.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача у зв'язку з задоволенням позову.
Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Ойл Груп Компані" м.Хмельницький до Приватного підприємства "СБ плюс" м.Васильків Київська область про стягнення 28299,12 грн., з яких 15000,00 грн. боргу, 10000,00 грн. штрафу, 1724,85 грн. інфляційних нарахувань та 1574,27 грн. пені задовольнити.
Стягнути з Приватного підприємства "СБ плюс" (08600, Київська область, м. Васильків, вул. Соборна, буд.66, корпус А, код 24579884) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Ойл Груп Компані" (29000, м.Хмельницький, вул.Чорновола,41/2, код 43924157) 15000,00 грн. (п'ятнадцять тисяч гривень 00 коп.) основного боргу, 1574,27 грн. (одна тисяча п'ятсот сімдесят чотири гривні 27 коп.) пені, 10000,00 грн. (десять тисяч гривень 00 коп.) штрафу, 1724,85 грн. (одна тисяча сімсот двадцять чотири гривні 85 коп.) інфляційних нарахувань, 2270,00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 коп.) витрат по судовому збору.
Після набрання рішенням законної сили, видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).
Апеляційна скарга подається до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України, з урахуванням пп. 17.5 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Суддя І.В. Грамчук
Віддрук. у 4 прим.: 1 - до справи; 2 - Товариству з обмеженою відповідальністю "Євро Ойл Груп Компані" (29000, м.Хмельницький, вул.Чорновола, 41/2); 3 - адвокату Ксьондзику Ю.Ю. (29000, м. Хмельницький, вул.Свободи, 97/1 "Адвокатське бюро"), 4 - Приватному підприємству "СБ плюс" (08600, Київська область, м.Васильків, вул. Соборна, буд. №66, корпус А) рек. з пов. про вручення