29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"21" липня 2021 р. Справа № 924/617/21
м. Хмельницький
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Виноградової В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін матеріали справи
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія Бонанза", м. Дніпро
до державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом”, м. Київ в особі відокремленого підрозділу “Хмельницька атомна електрична станція” державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом”, м. Нетішин Хмельницької області
про стягнення 277125,60 грн заборгованості, 8086,00 грн 3% річних, 19653,55 грн інфляційних втрат
встановив: товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія Бонанза", м. Дніпро звернулось до суду з позовом про стягнення з державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом”, м. Київ в особі відокремленого підрозділу “Хмельницька атомна електрична станція” 277125,60 грн заборгованості, 8086,00 грн 3% річних, 19653,55 грн інфляційних втрат.
В обґрунтування позову посилається на невиконання відповідачем обов'язку щодо оплати вартості товару за договором поставки №16389/53-124-01-20-12077 від 29.04.2020. Правовою підставою позовних вимог зазначає положення ст. ст. 11, 16, 509, 525, 526, 530, 625-627, 629, 692, 712 ЦК України, ст. ст. 193, 265 ГК України.
Ухвалою суду від 15.06.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №924/546/21 для її розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач у відзиві на позов (від 01.07.2021) проти позовних вимог заперечив. Свою позицію мотивує неможливістю здійснити оплату залишку вартості товару у зв'язку з важким фінансовим становищем відповідача, в якому він опинився в умовах законодавчих змін, що відбулися в енергетичному ринку країни, що в подальшому призвели до зміни функціонування ринку електроенергії, зростання заборгованості перед відповідачем за відпущену на ринок електроенергію. Тому відповідач не мав можливості здійснити оплату поставленого позивачем товару у строки, визначені умовами договору внаслідок дії надзвичайних та невідворотних обставин. Вказує на неможливість проведення нарахувань 3% річних та інфляційних втрат на суму податку на додану вартість, що включена до вартості товару, оскільки застосування заходів юридичної відповідальності за порушення господарських зобов'язань до юридичної особи не віднесено до об'єктів оподаткування ПДВ, а суми податку не є доходами продавця, фактично не належать продавцю, а підлягають перерахуванню ним до бюджету, і кредитор не несе матеріальних втрат, які підлягають компенсації, в результаті несвоєчасної сплати йому покупцем суми ПДВ, яка є у складі вартості поставленого йому товару.
Розглядом матеріалів справи встановлено:
між державним підприємством «Національна атомна енерегогенеруюча компанія «Енергоатом» (Відокремлений підрозділ «Хмельницька атомна електрична станція») (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія Бонанза" (постачальник) укладено договір поставки №16389/53-124-01-20-12077 (далі - договір), згідно з п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупцю товар, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити полотно в асортименті згідно з найменуванням, кількістю, асортиментом, виробником, ціною та по коду УКТ ЗЕД товару, який зазначається в специфікації №1 (додаток №1 до договору), та є невід'ємною частиною договору.
Обсяги закупівлі товару та загальну вартість по договору може бути зменшено залежно від реального фінансування видатків. У такому разі сторони вносять відповідні зміни до договору шляхом укладення додаткової угоди до договору (п. 1.2 договору).
Строк поставки товару становить 30 календарних днів з дати укладення сторонами договору (п. 3.1 договору).
За умовами п. 3.2 договору поставка товару здійснюється транспортом і за рахунок постачальника на умовах DPP згідно з Інкотермс 2020 на складі вантажоотримувача за адресою: Хмельницьке відділення ВП «Складське господарство»/склад №10, вул. Енергетиків, 36, м. Нетішин, Хмельницька область, 30100.
Ціна товару по договору становить: 352498,00 грн без ПДВ, крім того ПДВ 20% - 70499,60 гривень. Всього ціна договору: 422997,60 грн з ПДВ (п. 4.1 договору).
Згідно з п. 4.2 договору ціна за одиницю товару, кількість та загальна вартість товару по договору визначається специфікацією № 1 до договору.
Оплату за поставлений товар покупець здійснює шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 30 календарних днів з дати поставки товару на склад вантажоотримувача за умови відповідності поставленою товару вимогам договору щодо кількості чи якості (п. 5.1 договору).
У п. 5.4 договору зазначено, що датою проведення розрахунку вважається дата списання коштів з розрахункового рахунку покупця.
Відповідно до п. 6.2 договору перехід права власності на товар за договором відбувається в момент поставки товару на склад вантажоотримувача за умови відповідності поставленого товару вимогам договору
Датою поставки товару вважається дата підписання вантажоотримувачем видаткової накладної (п. 6.3 договору).
За умовами п. 7.1 договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором у разі виникнення форс-мажорних обставин, зазначених в п. 2 ст. 14-1 Закону України «Про Торгово-промислові палати в Україні», які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін.
Сторона, для якої склалась неможливість виконання обов'язків за договором, зобов'язана письмово повідомити іншу сторону про настання або припинення вищезгаданих обставин не пізніше 3 днів з моменту їх настання або припинення (п. 7.2 договору).
У п. 7.3 договору у разі настання форс-мажорних обставин строк виконання сторонами своїх зобов'язань згідно з цим договором відстрочується пропорційно, на час їх дії.
Якщо форс-мажорні обставини будуть діяти понад 60 днів, то кожна із сторін буде мати право достроково розірвати цей договір в установленому порядку. У цьому випадку жодна із сторін не матиме права вимагати від іншої сторони відшкодування можливих збитків (п. 7.4 договору).
Доказом виникнення форс-мажорних обставин та строку їх дії є сертифікат Торгово-промислової палати України (п. 7.5 договору).
Пунктом 8.1 договору передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством України.
У п. 12.1 договору передбачено, що за всіма іншими питаннями, що не передбачені цим договором, сторони керуються діючим законодавством України.
Згідно п. 12.8 договору постачальник та покупець стверджують про те, що ціни, визначені цим договором, є звичайними для цілей оподаткування.
До договору сторонами складено додаток №1 - специфікацію №1, якою визначено найменування товару, технічні характеристики, кількість, виробника, ціну всього на загальну суму 422997,60 грн, в т.ч. ПДВ - 70499,60 гривень.
Договір, специфікація підписані представниками сторін, скріплені відтисками їхніх печаток.
Сторонами 26.05.2020 укладено додаткову угоду № 1 до договору поставки від 29.04.2020, в якій дійшли згоди викласти в новій редакції специфікацію №1 до договору та прийняти її до виконання (погоджена сторонами у специфікації №1 у попередній редакції вартість товару залишилась незмінною).
У матеріали справи надано підписані представниками сторін, скріплені відтисками їх печаток видаткову накладну від 18.05.2020 №45 на загальну суму 422997,60 грн з ПДВ та товарно-транспортну накладну від 18.05.2020 №РБН019 на загальну суму 422997,60 грн., а також акт звірки взаєморозрахунків між сторонами, за яким станом на 31.12.2020 заборгованість відповідача перед позивачем визначена сторонами в розмірі 277125,60 гривень.
Позивач звернувся до відповідача з претензією (від 12.04.2021), в якій посилаючись на неповну сплату коштів за товар, отриманий на підставі договору поставки від 29.04.2020, вимагав протягом 7 днів з моменту отримання претензії на загальну суму 422997,60 грн погасити заборгованість в сумі 277125,80 грн (опис вкладення до цінного листа та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення 01.02.2021).
З огляду на те, що відповідач не оплатив товар, отриманий за договором поставки №16389/53-124-01-20-12077 від 29.04.2020, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 277125,60 грн заборгованості, 8086,00 грн 3% річних, 19653,55 грн інфляційних втрат.
Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд до уваги бере таке.
Частиною 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України передбачено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Положеннями статей 11 Цивільного кодексу України та 174 Господарського кодексу України унормовано, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Стаття 627 ЦК України закріплює свободу договору, тобто відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Як убачається з матеріалів справи, 29.04.2020 між сторонами укладено договір поставки №16389/53-124-01-20-12077, згідно з яким позивач зобов'язався поставити і передати у власність відповідачу, а відповідач зобов'язався прийняти і оплатити полотно (товар).
Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
У підтвердження передання товару за договором позивачем надано підписану сторонами видаткову накладну від 18.05.2020 №45 на загальну суму 422997,60 грн з ПДВ, а також товарно-транспортну накладну від 18.05.2020 №РБН019 на такі ж товар та суму.
Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ст. 692 ЦК України).
Строк виконання відповідачем обов'язку з оплати отриманого товару визначений п. 5.1 договору. Так, оплату за поставлений товар покупець здійснює шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 30 календарних днів з дати поставки товару на склад вантажоотримувача, за умови відповідності поставленого товару вимогам договору щодо його кількості та якості.
Доказів висловлення відповідачем зауважень щодо отриманого товару суду не подано, в тому числі й після отримання претензії позивача (від 12.04.2021) щодо погашення заборгованості.
Статтями 526 Цивільного кодексу України, 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України, ч. 7 ст. 193 ГК України).
Доказів сплати заборгованості в сумі 277125,80 грн відповідачем суду не надано.
Враховуючи наведене, позовні вимоги в частині стягнення 277125,80 грн боргу заявлені позивачем обґрунтовано та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
З огляду на прострочення відповідачем строків оплати вартості товару позивач просить стягнути з відповідача 8086,00 грн 3% річних за період з 18.06.2020 по 08.06.2021, а також 19653,55 грн інфляційних втрат за період з липня 2020 року по березень 2021 року.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом здійснено перевірку розрахунку 3% річних з урахуванням заявленого до стягнення періоду і встановлено, що останні нараховано правомірно та у можливих межах.
Одночасно відповідач посилається на неврахування при проведенні розрахунків інфляційних втрат висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19 та постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19.
Так, з приводу нарахування інфляційних втрат Велика Палата Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19 зазначила, що порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п'ятий пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення»).
Оскільки погашення боргу не відбувалося, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що розрахунок позивача, згідно з яким залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць розрахункового періоду перемножений послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та поділений на 100 %. Для відокремлення інфляційних збитків за певний період від основної заборгованості від остаточного розрахунку основного боргу з інфляційною складовою, проведеного із застосуванням такої послідовності, віднято основний борг, який залишився непогашеним на кінець розрахункового періоду.
Також у частині нарахувань втрат від інфляції судом враховується правовий висновок, викладений у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19. Зокрема, при розрахунку "інфляційних втрат" у зв'язку з простроченням боржником виконання грошового зобов'язання до цивільних відносин за аналогією закону підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України від 27.07.2007 №265, а також визначений порядок нарахування інфляційних втрат у випадку часткового помісячного погашення суми основного боргу (пункти 25 - 29 постанови Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19).
У кредитора згідно з частиною другою статті 625 ЦК України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу. Водночас, якщо боржник після нарахування йому інфляційних втрат за відповідний місяць допустив подальше прострочення в оплаті основного боргу, то кредитор, виходячи з того, що зобов'язання зі сплати інфляційних втрат, яке виникло в силу закону, є грошовим, вправі нарахувати боржнику інфляційні втрати на суму основного боргу, збільшену на індекс інфляції за попередній місяць прострочення (пункт 23 постанови Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19).
Також об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у справі №905/21/19 наведено формулу, за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн. - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).
Для відокремлення інфляційних збитків за певний період від основної заборгованості, від остаточного розрахунку основного боргу з інфляційною складовою, проведеного із застосуванням такої послідовності, необхідно відняти основний борг, який залишився непогашеним на кінець розрахункового періоду.
У випадку, якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу та ділиться на 100% (п. 28 постанови у справі №905/21/19).
Об'єднана палата Касаційного господарського суду в постанові від 20.11.2020 року у справі №910/13071/19 роз'яснила, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Оскільки прострочення виконання зобов'язання виникло з 03.09.2020 року, правомірним є нарахування втрат від інфляції за період з вересня 2020 року.
З урахуванням наведеного, перевіривши поданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, судом встановлено, що хоча позивачем не здійснюється щомісячне нарахування інфляційних втрат на заборгованість з урахуванням інфляційного складової за попередній місяць, розрахунок проведено в межах можливих нарахувань.
Контррозрахунку 3% річних та інфляційних втрат відповідачем не подано.
Доводи відповідача про безпідставність нарахування 3% річних та втрат від інфляції на суму заборгованості з урахуванням податку на додану вартість суд оцінює критично, виходячи з положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України щодо визначення поняття зобов'язання, ст. ст. 628, 632 ЦК України, якими передбачене визначення і погодження сторонами змісту (умов) договору, в тому числі ціни в договорі.
Так, у відповідача виникло грошове зобов'язання перед позивачем з оплати вартості товару в загальній сумі 277125,60 грн і зазначена заборгованість виникла за наслідками неналежного виконання відповідачем зобов'язання з оплати вартості товару, визначеної та погодженої сторонами з урахуванням податку на додану вартість (422997,60 грн). Зазначений розмір грошового зобов'язання перед позивачем самим же відповідачем не заперечується.
Таким чином, з огляду на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов'язань на них поширюється дія положень частини другої статі 625 ЦК України.
Щодо посилань відповідача на наявність незалежних від нього обставин, які склались у зв'язку із новими умовами функціонування ринку електроенергії та які призвели до скрутного фінансового становища відповідача, судом враховується таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Згідно зі ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
З аналізу наведеної норми слідує, що на особу, яка порушила зобов'язання, покладається обов'язок доведення того, що відповідне порушення є наслідком дії певної непереборної сили, тобто, що непереборна сила не просто існує, а безпосередньо призводить до порушення стороною свого зобов'язання (необхідність існування причинно-наслідкового зв'язку між виникненням форс-мажорних обставин та неможливістю виконання стороною своїх зобов'язань).
У п. 10.1 договору сторони погодили, що вони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, за значених в п. 2 ст. 14-1 ЗУ «Про Торгово-промислові палати в Україні», які не існували під час укладання Договору та виникли поза волею сторін.
Сторона, для якої склалась неможливість виконання обов'язків за договором, зобов'язана письмово повідомити іншу сторону про настання або припинення вищезгаданих обставин не пізніше 3 днів з моменту їх настання або припинення (п. 10.2 договору)
Згідно з п. 10.5 договору доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є Сертифікат Торгово-Промислової палати України.
Відповідно до ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) можуть бути засвідчені, зокрема Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами шляхом видання сертифікатів про такі обставини.
Однак відповідачем ні у порядку, передбаченому Законом України "Про торгово-промислові палати в Україні" та п. 10.5 договору, ні іншими належними та допустимими доказами не підтверджено наявності форс-мажорних обставин для відповідача і що саме такі обставини зробили неможливим виконання ним свого зобов'язання за договором.
При цьому з приводу законодавчих змін, які відбулися в енергетичному ринку країни, на які посилається відповідач, останні не входять до переліку обставин непереборної сили, визначеного ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні".
З приводу посилань відповідача на скрутне фінансове становище, спричинене незалежними від відповідача причинами, а саме: наявністю заборгованості перед відповідачем ДП "Енергоринок", суд враховує положення ст. 617 ЦК України, згідно з якими особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Крім того, відповідачем не надано суду доказів, які би підтверджували скрутне фінансове становище саме відповідача.
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вищезазначені обставини справи у їх сукупності, положення законодавства, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Доказів, які би спростовували позовні вимоги, суду не подано.
Судом враховується, що Європейський суд з прав людини у справі “Проніна проти України” у рішенні від 18.07.2006 та у справі “Трофимчук проти України” у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Витрати зі сплати судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку із задоволенням позову покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 2, 4, 74, 86, 129, 233, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельна компанія Бонанза", м. Дніпро до державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом”, м. Київ в особі відокремленого підрозділу “Хмельницька атомна електрична станція” державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом”, м. Нетішин Хмельницької області про стягнення 277125,60 грн заборгованості, 8086,00 грн 3% річних, 19653,55 грн інфляційних втрат задовольнити.
Стягнути з державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3 (код 24584661) в особі відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція" ДП "НАЕК" "Енергоатом", Хмельницька область, м. Нетішин, вул. Енергетиків, буд. 20 (код 21313677) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельна компанія Бонанза", м. Дніпро, вул. Каруни, буд. 75, офіс 207 (код 41679277) 277125,60 грн (двісті сімдесят сім тисяч сто двадцять п'ять гривень 60 коп.) заборгованості, 8086,00 грн (вісім тисяч вісімдесят шість гривень 00 коп.) 3% річних, 19653,55 грн (дев'ятнадцять тисяч шістсот п'ятдесят три гривні 55 коп.) інфляційних втрат, 4572,98 грн (чотири тисячі п'ятсот сімдесят дві гривні 98 коп.) витрат зі сплати судового збору.
Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).
Апеляційна скарга подається в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України, з урахуванням п. 17.5 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України.
Повне рішення складено 21.07.2021.
Суддя В.В. Виноградова
Видрук. 4 прим.: 1 - до справи, 2 - позивачу (49024, м. Дніпро, вул. Каруни, 75, оф. 207), 3 - ВП "Хмельницька АЕС" ДП НАЕК "Енергоатом" (30100, Хмельницька область, м. Нетішин, вул. Енергетиків, 20), 4 - ДП НАЕК "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3). Всім рек. з пов. про вруч.