ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
21.07.2021Справа № 910/5611/21
За позовом Малого приватного підприємства «РИТМ»
до Концерну «ВІЙСЬКТОРГСЕРВІС»
про стягнення 1 040 991,32 грн
Суддя О.В. Гумега
секретар судового засідання
Пасічнюк С.В.
Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.
Мале приватне підприємство «РИТМ» (далі - позивач, МПП «РИТМ») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Концерну «ВІЙСЬКТОРГСЕРВІС» (далі - відповідач) з вимогами про стягнення 1 040991,32 грн на підставі Договору поставки № ВКС-2964 від 17.02.2020 (далі - Договір), з яких: 952 124,01 грн основного боргу, 21 556,65 грн пені, 5 179,28 грн 3% річних, 62 131,38 грн інфляційних нарахувань.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання відповідачем зобов'язань з оплати за поставлений товар позивачем за Договором поставки № ВКС-2964 від 17.02.2020.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.04.2021 позовну заяву Малого приватного підприємства «РИТМ» залишено без руху, встановлено позивачу спосіб та строк усунення недоліків позовної заяви.
05.05.2021 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
05.05.2021 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просив суд стягнути з відповідача 1 002 413,48 грн на підставі Договору поставки № ВКС-2964 від 17.02.2020, з яких 952 124,01 грн основного боргу, 21 291,07 грн пені, 5 087,14 грн 3% річних, 23 911,26 грн інфляційних нарахувань.
Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначається, зокрема, результат вирішення заяв і клопотань позивача, що надійшли разом із позовною заявою, якщо їх вирішення не потребує виклику сторін.
Суд прийняв до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, яка надійшла до суду 05.05.2021, новою ціною позову, виходячи з якої розглядається спір, є 1 002 413,48 грн, з яких: 952 124,01 грн основного боргу, 21 291,07 грн пені, 5 087,14 грн 3% річних, 23 911,26 грн інфляційних нарахувань.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.05.2020 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі № 910/5611/21, розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).
Суд повідомляв позивача та відповідача про відкриття провадження у справі № 910/5611/21.
В матеріалах справи наявні докази отримання позивачем та відповідачем ухвали Господарського суду міста Києва від 07.05.2021 про відкриття провадження у справі № 910/5611/21.
02.06.2021 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи у порядку загального позовного провадження та зупинення провадження у справі № б/н від 31.05.2021, відповідно до якого відповідач просив суд:
- призначити справу № 910/5611/21 до розгляду у порядку загального провадження із викликом сторін у судове засідання (далі - клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження);
- зупинити провадження у справі № 910/5611/21 до винесення та набрання законної сили рішенням суду у справі № 910/5505/21, яка перебуває у провадженні Господарського суду міста Києва, за позовом Міністерства оборони України до Концерну "ВІЙСЬКТОРГСЕРВІС" про стягнення грошових коштів (далі - клопотання про зупинення провадження у справі № 910/5611/21);
- продовжити Концерну "ВІЙСЬКТОРГСЕРВІС" строк для подання відзиву на позовну заяву у справі № 910/5611/21 до винесення рішення у справі № 910/5505/21, враховуючи бажання відповідача використовувати висновки суду у даній справі для надання відзиву та підтримки своєї правової позиції;
- у разі відмови у задоволенні клопотання про продовження строку на подання відповідачем відзиву на позов до винесення судом рішення у справі № 910/5505/21, встановити відповідачу строк для подання відзиву без використання даного рішення, врахувавши, що відповідач вважає поданий таким чином відзив завідомо таким, який не в повному обсязі забезпечує захист інтересів відповідача (далі - клопотання про продовження строку на подання відзиву).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.06.2021 суд відмовив Концерну "ВІЙСЬКТОРГСЕРВІС" у задоволенні клопотань про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, про зупинення провадження у справі № 910/5611/21, про продовження строку для подання відзиву на позовну заяву у справі № 910/5611/21 до винесення рішення у справі № 910/5505/21. Клопотання Концерну "ВІЙСЬКТОРГСЕРВІС" про продовження строку для подання відзиву задоволено продовжено Концерну "ВІЙСЬКТОРГСЕРВІС" строк для подання відзиву до 21.06.2021.
24.06.2021 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, направлений засобами поштового зв'язку 22.06.2021, відповідно до якого відповідач не погодився із заявленими позовними вимогами та просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, зазначивши таке:
- надані позивачем в обгрунтування заявлених позовних вимог акти звірки взаємних розрахунків, видаткові та товарно - транспортні накладні не є неналежними доказами у справі;
- видаткові накладні не містять відомостей про особу, яка здійснювала їх підписання від імені Концерну "ВІЙСЬКТОРГСЕРВІС", відсутні найменування посади та П.І.Б. відповідальної особи, що не відповідає нормативно-правовим актам, що встановлюють вимоги до первинних бухгалтерських документів, та Податковому кодексу;
- у товарно-транспортних накладних відсутні печатки відповідача, які є обов'язковими;
- в акті звіряння взаєморозрахунків за період 01.01.2021-10.01.2021 відсутні відомості про особу, яка здійснювала підписання акту від імені Концерну "ВІЙСЬКТОРГСЕРВІС", а також докази її повноважень на підписання такого акту, а в акті звіряння розрахунків за період 10.01.2021-31.03.2021 взагалі відсутній підпис представника Концерну "ВІЙСЬКТОРГСЕРВІС";
- позивачем не надано жодного примірника замовлення, на підставі якого здійснювалася поставка продукції.
Крім того, враховуючи приписи ст. 90 Господарського процесуального кодексу України, у відзиві на позовну заяву відповідач поставив дев'ять запитань позивачу, а саме:
1) Звідки МПП "РИТМ" стало відомо про потребу та бажання Концерну "ВІЙСЬКТОРГСЕРВІС" укласти договір поставки продуктів харчування?
2) Чи здійснювалися переддоговірні процедури щодо укладання Договору поставки № ВКС-2964 від 17.02.2020 між МПП "РИТМ" та Концерном "ВІЙСЬКТОРГСЕРВІС" у частині погодження істотних умов договору (ціни договору, порядків поставки, відповідальності сторін та ін.)? У разі ствердної відповіді просимо надати копії підтверджуючих документів.
3) Які основні засоби та потужності (транспортні засоби, нерухоме майно (зокрема, але не виключно, склади зберігання) та ін.) мало МПП "РИТМ" станом на 17 лютого 2020 року, які б дозволяли виконувати належним чином договір поставки з Концерном "ВІЙСЬКТОРГСЕРВІС"
4) Який досвід станом на 17 лютого 2020 року мало МПП "РИТМ" у сфері виконання договорів поставки продуктів харчування, що відповідає описам до продуктів харчування з 1001 по 5021 найменувань продуктів до Каталогу продуктів харчування, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 15.11.2019 р. №591?
5) Чи мало та має МПП "РИТМ" пов'язаних осіб з посадовими особами Концерну "ВІЙСЬКТОРГСЕРВІС", у тому числі пов'язаних спільними знайомствами?
6) Хто з посадових осіб Концерну "ВІЙСЬКТОРГСЕРВІС" здійснював переговори з МПП "РИТМ" щодо укладання договору поставки?
7) Які критерії заявлялися Концерном "ВІЙСЬКТОРГСЕРВІС" як необхідні умови укладання вказаного договору поставки?
8) Якими належними допустимими доказами МПП "РИТМ" доводить, що у позивача на дати здійснення нібито поставок Концерну "ВІЙСЬКТОРГСЕРВІС" у МПП "РИТМ" була в наявності належна продукція, в належній кількості, якості та відповідності стандартам Міністерства оборони України?
9) Чи Концерн "ВІЙСЬКТОРГСЕРВІС" був основним торгівельним партнером МПП "РИТМ" станом на 17 лютого 2020 року?
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.06.2021 позивачу запропоновано подати до суду у формі заяви свідки до 09.07.2021 вичерпну відповідь окремо на кожне питання, викладене у відзиві на позовну заяву.
01.07.2021 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, направлена до суду засобами поштового зв'язку 29.06.2021, зі змісту якої вбачається, що позивач не погоджується із доводами та аргументами відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву, щодо наданих позивачем доказів, зокрема, зазначив:
- на підставі довіреностей № 210 від 10.11.2020, № 06 від 05.01.2021, виданих Концерном "ВІЙСЬКТОРГСЕРВІС", уповноважено Шевченка Д.В. отримувати від імені довірителя продукти харчування, товари, які відпускаються за Договором поставки № ВКС - 2964 від 17.02.2020, з правом підпису відповідних первинних бухгалтерських документів (видаткових накладних, товарно-транспортних накладних);
- в усіх наданих позивачем видаткових накладних та товарно-транспортних накладних, міститься інформація щодо номеру і дати довіреності та прізвища, імені та по батькові уповноваженої особи Концерн "ВІЙСЬКТОРГСЕРВІС" на отримання товару (Шевченко Д.В.) та є підпис зазначеної особи, що дає змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, крім того, первинні бухгалтерські документи містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо;
- крім того, позивач як платник податку на додану вартість при кожній поставці товару на користь відповідача, який також є платником податку на додану вартість, здійснював реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до вимог Податкового кодексу України;
- позивачем відображались у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця податкові накладні (перелік яких наведено у відповіді на відзив) і сформовано податкове зобов'язання з ПДВ, що надало право відповідачу сформувати податковий кредит за фактом поставки товару на підставі спірних видаткових накладних;
- відсутність у акті звіряння взаєморозрахунків за період 01.01.2021-10.01.2021 відомості про особу, яка здійснювала підписання акту від імені Концерну "ВІЙСЬКТОРГСЕРВІС", за наявності підпису у цьому акті, який засвідчений відтиском печатки покупця, не може свідчить про те, що такий акт є неналежним доказом у справі;
- позивач зазначив, що замовлення на поставку товару відповідач надавав на електронну пошту позивача, в яких зазначалась відповідна дата поставки, опис продуктів харчування і кількість товару, адреса поставки (паперові копії замовлень позивачем додано до відповіді на відзив);
- позивач звернув увагу, що відповідач у відзиві на позов жодним чином не довів відсутності факту отримання товару від позивача та не спростував і не надав доказів відсутності заборгованості за Договором поставки № ВКС-2964 від 17.02.2020;
09.07.2021 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшли додаткові мотиви до відповіді на відзив, згідно яких позивач просив суд долучити до матеріалів справи лист «Про розгляд запиту» від 05.07.2021 № 110/ЗПІ/21-22-18-03-08, наданий Головним управлінням ДПС у Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі ДПС України на запит позивача на отримання публічної інформації від 29.06.2021 щодо відображення в податковій звітності з ПДВ Концерном "ВІЙСЬКТОРГСЕРВІС" взаємовідносин з МПП «РИТМ».
Судом долучено до матеріалів справи наведений лист Головного управлінням ДПС у Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі ДПС України.
З матеріалів справи вбачається, що у встановлений ухвалою від 29.06.2021 строк (до 09.07.2021), позивач не надав відповіді на поставлені запитання (в порядку статті 90 ГПК України), а також не повідомив іншого учасника та суд про відмову від відповіді у строк для надання відповіді на запитання.
З матеріалів справи також вбачається, що відповідач не надав заперечення на відповідь на відзив.
Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву, заяву про усунення недоліків, заяву про зменшення розміру позовних вимог, відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, а також додаткові мотиви до відповіді на відзив та додані до них докази.
Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до статей 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.
З'ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, а відповідач як на підставу своїх заперечень, та дослідивши матеріали справи, суд
17.02.2020 між Малим приватним підприємством «РИТМ» (постачальник, позивач) та Концерном «ВІЙСЬКТОРГСЕРВІС» (покупець, відповідач) був укладений Договір поставки № ВКС-2964 (далі - Договір або Договір № ВКС-2964 від 17.02.2020), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується на умовах, передбачених цим Договором, постачати в асортименті продукти харчування (надалі - товар) покупцеві, а покупець зобов'язується приймати і оплачувати товар. Товар (продукти харчування), що постачається, повинен відповідати Описам до продуктів харчування з 1001 по 5021 найменувань продуктів до Каталогу продуктів харчування, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 15.11.2019 № 591. Найменування, кількість, ціна, строк поставки, адреса поставки товару вказується в замовленнях покупця, погоджених з постачальником, які є невід'ємними частинами цього Договору (п. 1.2 Договору) (а.с. 26-29 т. 1).
В подальшому до Договору № ВКС-2964 від 17.02.2020 були укладені Додаткові угоди № 1 від 24.03.2020 (щодо нової редакції п. 3.3 Договору), № 2 від 30.04.2020 (щодо нової редакції п. 2.2 Договору), № 3 від 16.11.2020 (щодо нової редакції п. 3.5 Договору)(а.с. 30-33 т. 1).
Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2021 року, а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення (п. 9.1 Договору в редакції Додаткової угоди № 4 від 28.12.2020).
Дослідивши зміст укладеного між сторонами Договору № ВКС-2964 від 17.02.2020, суд дійшов висновку, що вказаний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).
На виконання умов Договору № ВКС-2964 від 17.02.2020 позивач у період з 21.11.2020 по 13.02.2021 здійснив поставку товару на загальну суму 4 378 124,01 грн, що підтверджується видатковими накладними та товарно-транспортними накладними, які містяться в матеріалах справи (а.с. 113-250 т. 1, а.с. 1-250 т. 2, а.с. 1-250 т. 3, а.с. 1-44 т. 4).
Зазначені видаткові накладні та товарно-транспортні накладні підписані уповноваженими представниками сторін, підпис представника МПП «РИТМ» скріплений печаткою.
04.03.2021 позивач звернувся до відповідача з претензією № 01 від 01.03.2021 (а.с 37 т. 1), відповідно до якої просив останнього виконати належним чином свої зобов'язання за Договором та перерахувати на розрахунковий рахунок позивача суму заборгованості за поставлений товар у розмірі 1 102 124,01 грн.
Вказана претензія була отримана відповідачем 09.03.2021, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами (а.с. 38-40 т. 1).
Відповідач відповіді на претензію не надав, в той же час 04.03.2021 здійснив оплату за товар за Договором в сумі 150000,00 грн, що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача за 04.03.2021 (а.с. 65 т. 1).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про неналежне виконання відповідачем зобов'язань за Договором № ВКС-2964 від 17.02.2020 щодо оплати товару, у зв'язку з чим позивач в редакції заяви про зменшення розміру позовних вимог просить суд стягнути з відповідача 952 124,01 грн основного боргу, 21 291,07 грн пені, 5 087,14 грн 3% річних, 23 911,26 грн інфляційних нарахувань.
Статтею 692 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
За змістом ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до п. 2.1 Договору поставка товару здійснюється відповідно до замовлення покупця. Замовлення подається покупцем не пізніше, ніж за 3 календарних дні до передбачуваної дати поставки на електронну адресу постачальника novikova_88@ukr.net.
Згідно з п. 2.2 Договору в редакції Додаткової угоди № 2 від 30.04.2020 постачальник поставляє товар покупцю на умовах DDP (поставка на склад покупця) в строки та за адресами військових частин згідно замовлення покупця (перелік військових частин та їх розташування (адреса) наведені у даному пункті).
Пунктом 2.6 Договору встановлено, що приймання товару по найменуванню та за кількістю проводиться на підставі ТТН, а за якістю - згідно з документами, які засвідчують якість товару (сертифікатом якості виробника, якісним посвідченням).
У момент приймання-передачі товару постачальник надає покупцю ТТН, сертифікат якості виробника, якісне посвідчення (п. 2.7 Договору).
У разі поставки товару, не вказаного в замовленні або понад кількість, зазначеного в замовленні, а також у разі поставки неякісного товару або недопоставки товару, покупець зобов'язаний повідомити про це постачальника, і має право відмовитися від даного товару, обов'язково зробивши позначку про причини відмови в ТТН. Якщо зазначені позначки в ТТН відсутні, вважається, що товар поставлений в повному обсязі та без явних недоліків (п. 2.9 Договору).
Відповідно до п. 3.3 Договору в редакції Додаткової угоди № 1 від 24.03.2020 сторони погодили, що всі розрахунки за цим Договором здійснюються виключно в національній валюті України. Оплата партії поставленого товару здійснюється в гривнях шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту отримання товару та надання первинних документів (видаткова накладна та рахунок).
Згідно з п. 3.5 Договору в редакції Додаткової угоди № 3 від 16.11.2020 постачальник зобов'язується зареєструвати податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно чинного законодавства.
Судом відповідно до наявних в матеріалах справи банківських виписок по рахунку позивача (а.с. 52-65 т. 1) встановлено, що у період з 08.12.2020 по 04.03.2021 відповідачем було частково сплачено грошові кошти за поставлений позивачем товар у загальному розмірі 3 426 000,00 грн.
Відтак, станом на час звернення позивача з даним позовом до суду заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар на підставі Договору становить 952 124,01 грн (4 378 124,01 грн - 3 426 000,00 грн = 952 124,01 грн).
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 ЦК України.
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно відзиву на позовну заяву, поданого 24.06.2021 через відділ діловодства суду, відповідач просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог з огляду на їх недоведеність, вважає надані позивачем акти звірки взаємних розрахунків, видаткові та товарно - транспортні накладні неналежними доказами у справі.
Відповідач вказує на те, що видаткові накладні, надані позивачем в обгрунтування позовних вимог, не містять відомостей про особу, яка здійснювала їх підписання від імені відповідача, а наявні в матеріалах справи товарно-транспортні накладні не містять відтиску печатки відповідача.
Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, а саме копії видаткових та товарно-транспортних накладних, суд вважає заперечення відповідача безпідставними та необґрунтованими з огляду на наступне.
Відповідно до визначення термінів, що містяться в статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, що містить відомості про господарську операцію; господарська операція - це дія або подія, що викликає зміну в структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Частинами першою та другою статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо (абз. 9 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).
Суд зазначає, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, суду належить досліджувати, окрім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару. У разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.11.2019 у справі № 905/49/15, від 29.11.2019 у справі № 914/2267/18.
Відповідно до п. 2.4 Договору право власності на товар переходить до покупця з дня поставки товару. Датою поставки товару є дата підписання уповноваженими представниками сторін товарно-транспортних накладних, які складаються у двох примірниках: один для покупця, один - для постачальника.
Судом досліджено, що наявні в матеріалах справи товарно-транспортні накладні, згідно яких позивачем поставлено спірний товар відповідачу, містять підпис уповноваженого представника відповідача - Шевченка Дмитра Васильовича та зазначення, що відпуск товару здійснювався за довіреністю вантажоодержувача (Концерну «ВІЙСЬКТОРГСЕРВІС») № 210 від 10.11.2020 та № 06 від 05.01.2021.
Наявні в матеріалах справи видаткові накладні, також містять підпис уповноваженої особи Концерну «ВІЙСЬКТОРГСЕРВІС» про отримання товару, а також зазначення про відпуск товару за відповідною довіреністю.
Повноваження Шевченка Дмитра Васильовича на отримання продуктів харчування, товарів, які відпускаються Концерну «ВІЙСЬКТОРГСЕРВІС» за Договором поставки ВКС-2964 від 17.02.2020, з правом підпису відповідних первинних бухгалтерських документів (видаткових накладних, товарно-транспортних накладних), підтверджується наявними в матеріалах справи довіреностями № 210 від 10.11.2020 та № 06 від 05.01.2021 (а.с. 35, 36 т. 1), які підписані ТВО Генерального директора Концерну «ВІЙСЬКТОРГСЕРВІС» Козонаком Віктором Миколайовичем.
Щодо твердження відповідача про відсутність відтиску печатки відповідача на товарно-транспортних накладних суд звертає увагу, що відповідно до статті 58-1 Господарського кодексу України та Закону України від 23 березня 2017 року № 1982-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо використання печаток юридичними особами та фізичними особами - підприємцями" внесено зміни до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в України, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 10.08.2018 № 368, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568, відповідно до яких скасовано необхідність проставляння печатки на товарно-транспортних накладних. Для підтвердження дійсності документа достатньо підпису уповноваженої на отримання товару особи.
За приписами частин 1, 3 статті 58-1 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання має право використовувати у своїй діяльності печатки. Використання суб'єктом господарювання печатки не є обов'язковим. Наявність або відсутність відбитка печатки суб'єкта господарювання на документі не створює юридичних наслідків.
Судом також досліджено, що матеріали справи містять копії податкових накладних за період з 21.11.2020 по 13.02.2021 (додатки № 1-15 до відповіді на відзив). На виконання вимог Податкового кодексу України та умов п. 3.5 Договору (в редакції Додаткової угоди № 3 від 16.11.2020) вказані податкові накладні були складені позивачем та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, що, в свою чергу, є для відповідача підставою для нарахуванням сум податку, що відносяться до податкового кредиту та не потребують будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Крім того, позивачем долучено до матеріалів справи лист від 05.07.2021 № 110/ЗПІ/21-22-18-03-08, наданий Головним управлінням ДПС у Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі ДПС України на запит позивача на отримання публічної інформації від 29.06.2021, за змістом якого підтверджено відображення Концерном "ВІЙСЬКТОРГСЕРВІС" придбання товарів/послуг від МПП «РИТМ» за період листопад 2020 - лютий 2021.
Матеріали справи також містять Акт звіряння розрахунків за період: 01.01.21 - 10.01.21 (а.с. 41 т. 1), згідно якого сторони підтвердили суму заборгованості відповідача перед позивачем станом на 10.01.2021. Наведений акт звіряння розрахунків містить підписи уповноважених осіб сторін та скріплений печатками МПП «РИТМ» та Концерну «ВІЙСЬКТОРГСЕРВІС». Акт звіряння розрахунків за період: 10.01.21 - 31.03.21 (а.с. 42-43 т. 1) підписаний та скріплений печаткою лише з боку МПП «РИТМ».
Доводи відповідача про відсутність в Акті звіряння розрахунків за період 01.01.2021-10.01.2021 відомостей про особу, яка здійснювала підписання акту від імені Концерну «ВІЙСЬКТОРГСЕРВІС», доказів повноважень цієї особи на підписання акту, у зв'язку з чим відповідач вважає неможливим використання вказаного акту у якості доказу у справі, суд оцінює критично з огляду на таке.
Відповідно до частини 4 статті 58-1 Господарського кодексу України виготовлення, продаж та/або придбання печаток здійснюється без одержання будь-яких документів дозвільного характеру.
Отже, саме суб'єкт господарювання несе відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні відбитків на договорах, актах, накладних тощо.
Матеріали справи не містять доказів того, що печатка відповідача була загублена останнім, викрадена в нього або в інший спосіб вибула з його володіння, через що печаткою могла б протиправно скористатися інша особа.
Водночас судом враховано, що акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.
Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб'єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб.
Враховуючи, що інформація, відображена в Акті звіряння розрахунків за період: 01.01.21 - 10.01.21 підтверджена наявними в матеріалах справи первинними документами, а рівно не спростована відповідачем жодними належними та допустимими доказами, за наявності підпису у цьому акті, який засвідчений відтиском печатки Концерну «ВІЙСЬКТОРГСЕРВІС», вказаний акт приймається судом у якості доказу у справі в підтвердження наявності проміжної заборгованості відповідача станом на 10.01.2021 у сумі 1 532124,34 грн.
Заборгованість відповідача за Договором станом на час звернення позивача з позовом до суду та на час розгляду справи по суті встановлюється судом на підставі сукупності наявних в матеріалах справи доказів.
Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що заперечення відповідача, викладені у відзиві, є безпідставними та необґрунтованими.
Судом враховано, що у встановлений ухвалою від 29.06.2021 строк позивач не надав відповіді на поставлені запитання (в порядку статті 90 ГПК України), а також не повідомив іншого учасника та суд про відмову від відповіді у строк для надання відповіді на запитання. Судом не встановлено, що поставлені відповідачем запитання стосуються обставин, що мають значення для справи.
Разом з цим суд звертає увагу, що у відзиві на позовну заяву відповідач фактично не заперечив факт поставки йому позивачем спірного товару згідно наявних в матеріалах справи видаткових та товарно-транспортних накладних, а рівно факт отримання відповідачем такого товару, відповідні докази відповідач суду не надав.
Відповідно до частини 4 статті 165 Господарського процесуального кодексу України (якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.
З огляду на зазначене, наявність обов'язку відповідача щодо сплати заборгованості у розмірі 952 124,01 грн підтверджується матеріалами справи та не була спростована відповідачем, зокрема, останнім не надано суду доказів сплати грошових коштів у вказаному розмірі, у зв'язку з чим позов в частині стягнення основного боргу у сумі 952 124,01 грн підлягає задоволенню в повному обсязі.
Окрім наведеного розміру заборгованості позивачем заявлено до стягнення з відповідача (в редакції заяви про зменшення розміру позовних вимог) 21 291,07 грн пені, 5 087,14 грн 3% річних, 23 911,26 грн інфляційних нарахувань.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 21 291,07 грн на підставі п. 6.2 Договору.
Відповідно до п. 3.3 Договору в редакції Додаткової угоди № 1 від 24.03.2020 сторони погодили, що всі розрахунки за цим Договором здійснюються виключно в національній валюті України. Оплата партії поставленого товару здійснюється в гривнях шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту отримання товару та надання первинних документів (видаткова накладна та рахунок).
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Згідно приписів статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
При цьому відповідно до ч. 5 ст. 254 ЦК України визначено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної події, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
З урахуванням встановлених судом обставин справи, умов п. 3.3 Договору в редакції Додаткової угоди № 1 від 24.03.2020 та наведених приписів ЦК України, судом встановлено строк оплати товару згідно спірних видаткових накладних, з урахуванням якого визначено початок прострочення відповідача за зобов'язанням з оплати товару за спірними видатковими накладними, а саме.
Товар поставлений позивачем за:
- видатковими накладними від 21.11.2020 повинен був бути оплачений відповідачем не пізніше 07.12.2020 (оскільки останній день строку - 05.12.2020 припадає на вихідний, а, отже, відповідно до ч. 5 ст. 254 ЦК України днем закінчення строку є перший за ним робочий день, тобто 07.12.2020), а порушення строку виконання вказаного грошового зобов'язання почалось з 08.12.2020;
- видатковими накладними від 28.11.2020 повинен був бути оплачений відповідачем не пізніше 14.12.2020 (оскільки останній день строку - 12.12.2020 припадає на вихідний, а, отже, відповідно до ч. 5 ст. 254 ЦК України днем закінчення строку є перший за ним робочий день, тобто 14.12.2020), а порушення строку виконання вказаного грошового зобов'язання почалось з 15.12.2020;
- видатковими накладними від 05.12.2020 повинен був бути оплачений відповідачем не пізніше 21.12. 2020 (оскільки останній день строку - 19.12.2020 припадає на вихідний, а, отже, відповідно до ч. 5 ст. 254 ЦК України днем закінчення строку є перший за ним робочий день, тобто 21.12.2020), а порушення строку виконання вказаного грошового зобов'язання почалось з 22.12.2020;
- видатковою накладною від 08.12.2020 повинен був бути оплачений відповідачем не пізніше 22.12.2020, а порушення строку виконання вказаного грошового зобов'язання почалось з 23.12.2020;
- видатковими накладними від 12.12.2020 повинен був бути оплачений відповідачем не пізніше 28.12.2020 (оскільки останній день строку - 26.12.2020 припадає на вихідний, а, отже, відповідно до ч. 5 ст. 254 ЦК України днем закінчення строку є перший за ним робочий день, тобто 28.12.2020), а порушення строку виконання вказаного грошового зобов'язання почалось з 29.12.2020;
- видатковою накладною від 14.12.2020 повинен був бути оплачений відповідачем не пізніше 28.12.2020, а порушення строку виконання вказаного грошового зобов'язання почалось з 29.12.2020;
- видатковою накладною від 17.12.2020 повинен був бути оплачений відповідачем не пізніше 31.12. 2020, а порушення строку виконання вказаного грошового зобов'язання почалось з 01.01.2021;
- видатковими накладними від 19.12.2020 повинен був бути оплачений відповідачем не пізніше 04.01.2021 (оскільки останній день строку - 02.01.2021 припадає на вихідний, а, отже, відповідно до ч. 5 ст. 254 ЦК України днем закінчення строку є перший за ним робочий день, тобто 04.01.2021), а порушення строку виконання вказаного грошового зобов'язання почалось з 05.01.2021;
- видатковою накладною від 23.12.2020 повинен був бути оплачений відповідачем не пізніше 06.01.2021, а порушення строку виконання вказаного грошового зобов'язання почалось з 07.01.2021;
- видатковими накладними від 26.12.2020 повинен був бути оплачений відповідачем не пізніше 11.01.2021 (оскільки останній день строку - 09.01.2021 припадає на вихідний, а, отже, відповідно до ч. 5 ст. 254 ЦК України днем закінчення строку є перший за ним робочий день, тобто 11.01.2021), а порушення строку виконання вказаного грошового зобов'язання почалось з 12.01.2021;
- видатковими накладними від 31.12.2020 повинен був бути оплачений відповідачем не пізніше 14.01.2021, а порушення строку виконання вказаного грошового зобов'язання почалось з 15.01.2021;
- видатковими накладними від 09.01.2021 повинен був бути оплачений відповідачем не пізніше 25.01.2021 (оскільки останній день строку - 23.01.2021 припадає на вихідний, а, отже, відповідно до ч. 5 ст. 254 ЦК України днем закінчення строку є перший за ним робочий день, тобто 25.01.2021), а порушення строку виконання вказаного грошового зобов'язання почалось з 26.01.2021;
- видатковими накладними від 16.01.2021 повинен був бути оплачений відповідачем не пізніше 01.02.2021 (оскільки останній день строку - 30.01.2021 припадає на вихідний, а, отже, відповідно до ч. 5 ст. 254 ЦК України днем закінчення строку є перший за ним робочий день, тобто 01.02.2021), а порушення строку виконання вказаного грошового зобов'язання почалось з 02.02.2021;
- видатковими накладними від 23.01.2021 повинен був бути оплачений відповідачем не пізніше 08.02.2021 (оскільки останній день строку - 06.02.2021 припадає на вихідний, а, отже, відповідно до ч. 5 ст. 254 ЦК України днем закінчення строку є перший за ним робочий день, тобто 08.02.2021), а порушення строку виконання вказаного грошового зобов'язання почалось з 09.02.2021;
- видатковими накладними від 29.01.2021 повинен був бути оплачений відповідачем не пізніше 12.02.2021, а порушення строку виконання вказаного грошового зобов'язання почалось з 13.02.2021;
- видатковими накладними від 06.02.2021 повинен був бути оплачений відповідачем не пізніше 22.02.2021 (оскільки останній день строку - 20.02.2021 припадає на вихідний, а, отже, відповідно до ч. 5 ст. 254 ЦК України днем закінчення строку є перший за ним робочий день, тобто 22.02.2021), а порушення строку виконання вказаного грошового зобов'язання почалось з 23.02.2021;
- видатковими накладними від 13.02.2021 повинен був бути оплачений відповідачем не пізніше 01.03.2021 (оскільки останній день строку - 27.02.2021 припадає на вихідний, а, отже, відповідно до ч. 5 ст. 254 ЦК України днем закінчення строку є перший за ним робочий день, тобто 01.03.2021), а порушення строку виконання вказаного грошового зобов'язання почалось з 02.03.2021.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
За змістом ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України (далі - ГК України) одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).
За приписами ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
Згідно ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Пунктом 6.2 Договору сторони погодили, що за прострочення оплати покупцем вартості поставленого товару останній зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.
Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Нарахування пені починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, при цьому день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення пені.
Дослідивши розрахунок пені, долучений позивачем до заяви про усунення недоліків позовної заяви (а.с. 102-125 т. 4), судом встановлено, що позивачем не було враховано положення ч. 5 ст. 254 ЦК України, внаслідок чого було невірно визначено початок періодів нарахування пені за прострочення оплат товару. Крім того, позивачем було помилково включено дні фактичних часткових оплат відповідачем сум заборгованості до періодів часу, за які здійснюється стягнення пені.
З урахуванням вищевстановленого, суд доходить висновку, що нарахування пені можливе за наступні періоди:
- з 08.12.2020 по 13.12.2020 на суму заборгованості в розмірі 144 825,67 грн за товар, поставлений згідно видаткових накладних від 21.11.2020;
- з 15.12.2020 по 16.12.2020 на суму заборгованості в розмірі 245 103,88 грн за товар, поставлений згідно видаткових накладних від 28.11.2020;
- з 15.12.2020 по 22.12.2020 на суму заборгованості в розмірі 14 464,66 грн за товар, поставлений згідно видаткових накладних від 28.11.2020;
- за 22.12.2020 на суму заборгованості в розмірі 178 189,27 грн за товар, поставлений згідно видаткових накладних від 05.12.2020;
- з 22.12.2020 по 27.12.2020 на суму заборгованості в розмірі 13 202,13 грн за товар, поставлений згідно видаткових накладних від 05.12.2020;
- з 29.12.2020 по 14.01.2021 на суму заборгованості в розмірі 11 923,34 грн за товар, поставлений згідно видаткових накладних від 12.12.2020;
- з 05.01.2021 по 14.01.2021 на суму заборгованості в розмірі 276 921,32 грн за товар, поставлений згідно видаткових накладних від 19.12.2020;
- з 12.01.2021 по 14.01.2021 на суму заборгованості в розмірі 131 155,34 грн за товар, поставлений згідно видаткових накладних від 26.12.2020;
- з 12.01.2021 по 20.01.2021 на суму заборгованості в розмірі 271 442,05 грн за товар, поставлений згідно видаткових накладних від 26.12.2020;
- з 16.01.2021 по 20.01.2021 на суму заборгованості в розмірі 178 617,95 грн за товар, поставлений згідно видаткових накладних від 31.12.2020;
- з 16.01.2021 по 27.01.2021 на суму заборгованості в розмірі 200 000,00 грн за товар, поставлений згідно видаткових накладних від 31.12.2020;
- з 16.01.2021 по 28.01.2021 на суму заборгованості в розмірі 39 073,14 грн за товар, поставлений згідно видаткових накладних від 31.12.2020;
- з 26.01.2021 по 28.01.2021 на суму заборгованості в розмірі 310 926,86 грн за товар, поставлений згідно видаткових накладних від 09.01.2021;
- з 26.01.2021 по 31.01.2021 на суму заборгованості в розмірі 50 000,00 грн за товар, поставлений згідно видаткових накладних від 09.01.2021;
- з 26.01.2021 по 02.02.2021 на суму заборгованості в розмірі 62 124,34 грн за товар, поставлений згідно видаткових накладних від 09.01.2020;
- за 02.02.2021 на суму заборгованості в розмірі 335 931,42 грн за товар, поставлений згідно видаткових накладних від 16.01.2021;
- за 02.02.2021 на суму заборгованості в розмірі 5 433,75 грн за товар, поставлений згідно видаткової накладної від 18.01.2021;
- з 09.02.2021 по 03.03.2021 на суму заборгованості в розмірі 87 761,32 грн за товар, поставлений згідно видаткових накладних від 23.01.2021;
- з 13.02.2021 по 03.03.2021 на суму заборгованості в розмірі 50 378,29 грн за товар, поставлений згідно видаткових накладних від 29.01.2021;
- з 13.02.2021 по 31.03.2021 на суму заборгованості в розмірі 260 833,51 грн за товар, поставлений згідно видаткових накладних від 29.01.2021;
- з 23.02.2021 по 31.03.2021 на суму заборгованості в розмірі 475 652,03 грн за товар, поставлений згідно видаткових накладних від 06.02.2021;
- з 02.03.2021 по 31.03.2021 на суму заборгованості в розмірі 320 169,89 грн за товар, поставлений згідно видаткових накладних від 13.02.2021.
З огляду на зазначене, суд, здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи «Ліга» власний розрахунок пені за вірно визначені судом періоди, встановив, що вірною сумою пені є 19 142,33 грн.
Отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача 21 291,07 грн пені підлягають частковому задоволенню в сумі 19 142,33 грн. В іншій частині вимог про стягнення пені в сумі 2 148,74 грн позивачу належить відмовити.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 5 087,14 грн 3% річних, 23 911,26 грн інфляційних нарахувань, суд відзначає наступне.
Відповідно до вимог ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши за допомогою інформаційно-пошукової системи «Ліга» розрахунок 3% річних, долучений позивачем до заяви про усунення недоліків позовної заяви (а.с. 60-80 т. 4), судом встановлено, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 5 087,14 грн 3% річних підлягають частковому задоволенню в сумі 4 590,17 грн. В іншій частині вимог про стягнення 3% річних в сумі 496,97 грн позивачу належить відмовити.
Перевіривши за допомогою інформаційно-пошукової системи «Ліга» розрахунок інфляційних втрат, долучений позивачем до заяви про усунення недоліків позовної заяви (а.с. 81-101 т. 4), судом встановлено, вимоги позивача про стягнення з відповідача 23 911,26 грн інфляційних втрат підлягають задоволенню в повному обсязі
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Приписами статей 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно статей 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи вищевикладене, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог МПП «РИТМ», а саме: 952 124,01 грн основного боргу, 19 142,33 грн пені, 4 590,17 грн 3% річних, 23 911,26 грн інфляційних втрат.
Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.
Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Позивачем у заяві про усунення недоліків позовної заяви наведено попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат, який складається з суми судового збору в розмірі 15 614,87 грн.
Відповідач попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, до суду не подав.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судом встановлено, що звертаючись до суду з позовом, ціна якого становила 1 040 991,32 грн, позивач сплатив судовий збір у сумі 15 614,87 грн (платіжне доручення № 4257 від 01.04.2021 - а.с. 14 т. 1).
Суд прийняв до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, з урахуванням якої новою ціною позову, виходячи з якої розглядався спір, було визначено 1 002 413,48 грн.
За звернення до суду з відповідним позовом позивач мав сплатити 15 036,20 грн судового збору, тоді як ним фактично було сплачено судовий збір у більшому розмірі у сумі 15 614,87 грн.
Пунктом 1 частини 1 статті 7 ЗУ "Про судовий збір" визначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Матеріали справи не містять клопотання позивача про повернення надмірно сплаченого судового збору, відтак у суду відсутні підстави для повернення позивачу судового збору в сумі 578,67 грн.
Враховуючи приписи ст. 129 ГПК України та часткове задоволення позову, судовий збір у сумі 14 996,52 грн покладається на відповідача, а в сумі 39,68 грн - на позивача.
Керуючись статтями 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236-238, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Концерну «ВІЙСЬКТОРГСЕРВІС» (Україна, 03151, місто Київ, вулиця Молодогвардійська, будинок 28-А; ідентифікаційний код 33689922) на користь Малого приватного підприємства «РИТМ» (Україна, 73000, Херсонська обл., місто Херсон, Миколаївське Шосе, 5КМ; ідентифікаційний код 24756872) 952 124,01 грн (дев'ятсот п'ятдесят дві тисячі сто двадцять чотири гривні 01 коп.) основного боргу, 19 142,33 грн (дев'ятнадцять тисяч сто сорок дві гривні 33 коп.) пені, 4 590,17 грн (чотири тисячі п'ятсот дев'яносто гривень 17 коп.) 3% річних, 23 911,26 грн (двадцять три тисячі дев'ятсот одинадцять гривень 26 коп.) інфляційних втрат та 14 996,52 грн (чотирнадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто шість гривень 52 коп.) судового збору.
3. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (чч 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» ГПК України.
Повне рішення складено 21.07.2021.
Суддя Гумега О.В.