ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
14.07.2021Справа № 910/6679/21
Господарський суд міста Києва у складі: головуючого - судді Лиськова М.О.,
при секретарі судового засідання Степов'юк С.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЕРСТ ГРУП"
площа Героїв Майдану 1, оф. 152, м. Дніпро, 49000
до Міністерства оборони України
просп. Повітрофлотський, 6, м. Київ 168, 03168
про відшкодування збитків 56 307 148,25 грн.
За участі представників учасників справи згідно протоколу судового засідання
Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЕРСТ ГРУП" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства оборони України (далі - відповідач) про відшкодування збитків 56 307 148,25 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.04.2021 вищевказану позовну заяву було залишено без руху та встановлено строк Товариству для усунення недоліків позовної заяви.
05.05.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.05.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 02.06.2021.
31.05.2021 відповідачем подано відзив на позовну заяву, в котрому проти задоволення позовних вимог заперечує повністю.
01.06.2021 відповідачем подано клопотання про долучення доказів.
Протокольною ухвалою суду від 02.06.2021 судом оголошено перерву до 16.06.2021.
10.06.2021 позивачем подано відповідь на відзив.
Протокольною ухвалою суду від 16.06.2021, судом оголошено про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 14.07.2021.
В судове засідання, призначене на 16.06.2021 з'явились представники позивача та відповідача.
Представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити. Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі, просив у позові відмовити.
У судовому засіданні 14.07.2021 на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
02.07.2019 між Міністерством (Замовник) та Товариством (Постачальник) укладено два договори про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (бензин) для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) №286/1/19/23 та №286/1/19/24 (далі - Договори)
Відповідно до зазначених Договорів Товариство зобов'язувалося постачати у 2019 році бензин автомобільного довготривалого зберігання А-80-ДЗ (далі - Продукція) для потреб Міністерства згідно з передбаченими у цих Договорах специфікацій, а Міністерство - забезпечити приймання Продукції та її оплату в асортименті, кількості, у строки і за цінами згідно із викладених у цих Договорах Специфікацій.
Пунктом 1.1 Договору №286/1/19/23 (Специфікація) передбачено, що Товариство зобов'язалося поставити Міністерству Продукцію в кількості 3305,0 тонн до 30.08.2019, 2649,0 тонн - до 30.09.2019, 3673,0 тонн до 31.10.2019 на загальну вартість 315380520 грн. (з ПДВ).
Пунктом 1.1 Договору №286/1/19/24 (Специфікація) передбачено, що Товариство зобов'язалося поставити Міністерству Продукцію в кількості 2695,0 тонн до 30.08.2019, 3365,0 тонн - до 30.09.2019, 2355,0 тонн до 31.10.2019 на загальну вартість 275675400 грн. (з ПДВ).
Загальна вартість Продукції з ПДВ (ціна договору) за Договором №286/1/19/23 складає 315380520 грн., а за Договором № 286/1/19/24 - 275675400 грн. (пункти 1.1, 3.1 Договорів).
Пунктами 1.2 Договорів передбачено, що Замовник має право зменшувати обсяги закупівлі за Договорами, залежно від реального фінансування видатків.
У розділах ІV Договорів сторонами обумовлено порядок здійснення оплати Продукції.
Так, згідно з пунктами 4.1 Договорів розрахунок за фактично поставлену продукцію здійснюється протягом 30 календарних днів (за умови надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України за даним кодом видатків) з дати надання постачальником до Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України належним чином оформлених документів передбачених цим договором.
У пунктах 4.2 Договорів передбачено, що Постачальник зобов'язаний надати замовнику після постачання продукції наступні документи: рахунок-фактуру на відвантажену продукцію; акт приймання-передачі; видаткову накладну; повідомлення-підтвердження, яке оформлюється одержувачем Замовника; копію паспорту якості на відвантажену Продукцію; акт прийому-передачі продукції.
Пунктами 4.3 Договорів визначено, що без вищевказаних документів або відсутності встановленої інформації, оплата постаченої продукції не здійснюється.
Пунктами 5.1 Договорів передбачено, що Постачальником продукція постачається на умовах DDP до складу замовника відповідно до Міжнародних правил по тлумаченню торговельних термінів "Інкотермс" у редакції 2010 року згідно з встановленими нормами відвантаження у тарі та упаковці, яка забезпечує її збереження під час транспортування, вантажно-розвантажувальних робіт та збереження в межах термінів, установлених діючими технічними умовами.
Продукція, яка буде поставлена без згоди Замовника, з порушенням положень Договору (у тому числі в більшій кількості, ніж зазначено у специфікації до Договору) чи поставлена якщо одержувач Замовника відмовився від її прийняття, приймається одержувачем Замовника на відповідальне зберігання за винятком випадків, коли відповідно до вимог законодавства одержувач Замовника вправі відмовитись приймати її від органів транспорту. Всі витрати пов'язані з відповідальним зберіганням такої Продукції відшкодовуються за рахунок Постачальника. Постачальник зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня отримання письмового повідомлення від Замовника (одержувачів Замовника) про прийняття продукції на відповідальне зберігання, розпорядитись не прийнятою до використання одержувачем Замовника Продукцією. При неотриманні в зазначені строки відповіді, одержувач Замовника повідомляє Замовника та розпоряджається Продукцією, поставленою з порушенням умов Договору відповідно до рішення Замовника (пункти 5.4 Договорів).
Договір вважається виконаним при умові постачання 99% продукції (пункти 5.5 Договорів).
Пунктами 6.1.1 Договорів передбачено обов'язок Замовника своєчасно та в повному обсязі сплачувати вартість поставленої Продукції протягом 30 календарних днів (за умови надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України за даним кодом видатків) з дати надання Постачальником Замовнику належним чином оформлених документів передбачених цими Договорами.
Відповідно до пунктів 6.3 Договорів Постачальник зобов'язаний забезпечити постачання Продукції у строки, встановлені договором та забезпечити постачання Продукції, згідно специфікації та якість якої відповідає умовам, установленим розділами ІІ Договорів.
За умовами пунктів 10.1 Договорів ці Договори набирають чинності з дати їх підписання сторонами і діють до 31.12.2019, а у частині проведення розрахунків до повного їх завершення.
Пунктами 1.1 додатку № 12.1 до Договорів передбачено, що прийняття Продукції за кількістю та якістю (за встановленими документами) здійснюється одержувачем Замовника в присутності представника Постачальника та оформляється актом, який складає одержувач Замовника у термін до 3 діб після прибуття продукції до місця поставки. Належним чином оформлені документи, зазначені у п.4.2 Договору, є підтвердженням прийняття продукції.
Продукція, яка поставлена з порушенням умов Договору, одержувачем Замовника не приймається (пункти 4 додатку № 12.1 до Договорів).
Рішенням Господарського суду м. Києва від 23.01.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2020, у справі №910/15314/19 внесено зміни до Договору № 286/1/19/24, а саме Специфікацію (пункт 1.1 вказаного Договору № 286/1/19/24) викладено у редакції, згідно із якою передбачено, що Товариство зобов'язано поставити Міністерству Продукцію в кількості 2695,0 тонн до 30.10.2019, 3365,0 тонн - до 15.12.2019, 2355,0 тонн - до 31.12.2019 на загальну вартість 275675400 грн. (з ПДВ).
Рішенням Господарського суду м. Києва від 25.02.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2020, у справі №910/15320/19 внесені зміни до Договору № 286/1/19/23, а саме до пункту 1.1 вказаного Договору № 286/1/19/23, викладено Специфікацію у редакції, відповідно до якої Товариство зобов'язано поставити Міністерству Продукцію в кількості 3305,0 тонн до 30.10.2019, 2649,0 тонн - до 15.12.2019, 3673,0 тонн - до 31.12.2019 на загальну вартість 315380520 грн. (з ПДВ).
На виконання умов договорів №286/1/19/23 від 02.07.2019р., №286/1/19/24 від 02.07.2019р. Товариством з обмеженою відповідальністю «ФЕРСТ ГРУП» було поставлено відповідачу товар на суму 182 987 926 грн., який було прийнято одержувачами замовника на підставі видаткових накладних.
Факт поставки та прийняття продукції одержувачами замовника підтверджується судовими рішеннями у справах № 910/4625/20 та № 910/2200/20.
Листом від 15.01.2020 №1501/20-8 позивач надав відповідачу належним чином оформлені оригінали передбачених п. 4.2.1.-4.2.6 Договорів документів, що відображено у додатках до цього листа
До матеріалів справи позивачем додано копії документів відповідно до переліку, що визначений пунктами 4.2 Договорів, а саме копії: рахунків-фактур на відвантажену продукцію; актів приймання-передачі; видаткових накладних; повідомлення-підтвердження; паспортів якості на відвантажену продукцію.
Листом від 17.01.2020 за №286/9/366 (тобто після здійснення позивачем поставки та надання документів) відповідач повідомив позивача, що у зв'язку із порушенням термінів постачання Продукції Міністерство, керуючись статтею 236 ГК України, пунктом 6.2.5 Договорів, в односторонньому порядку відмовляється від прийняття подальшого виконання зобов'язань Товариством на суму 96019560 грн. за цими Договорами. Цим же листом відповідач просив терміново, відповідно до пунктів 5.4 Договорів укласти з військовими частинами договори на відповідальне зберігання поставленого пального та вирішити питання щодо його переміщення.
У відповідь на вказаний лист позивач листом від 20.01.2020 №2001-20-10 повідомив що постачання продукції здійснювалось до вираження замовником заперечень щодо можливості її отримання та просив забезпечити виконання обов'язків з приймання поставленої продукції та її оплати.
Відмова відповідача від отримання товару та документів є такою, що не відповідає як умовам Договорів, так і нормам чинного законодавства, що підтверджено судовими рішеннями у справах № 910/4625/20 та № 910/2200/20.
При цьому, зважаючи на те, що відповідач неправомірно відмовляється із січня 2020 року від прийняття від позивача документів згідно з переліком зазначеним у пунктах 4.2 Договорів, - строк оплати слід вважати таким, що настав.
У зв'язку з порушенням Відповідачем встановлених Договорами строків оплати вже поставленого товару, Позивач звертався до суду із позовними заявами про стягнення заборгованості.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 18.03.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду у справі № 910/2200/20 вирішено стягнути з Міністерства оборони України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ферст Груп» заборгованість в розмірі 102 518 390,32 грн. та судовий збір в сумі 735 700 грн.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 29.07.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.11.2020 у справі № 910/4625/20 вирішено стягнути з Міністерства оборони України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ферст Груп» 80469436 грн. заборгованості за поставлену продукцію, а також 735700 грн. судового збору.
15.09.2020 МОУ сплатило на користь ТОВ «Ферст Груп» 102 518 390, 32 грн.
24.12.2020 МОУ сплатило на користь ТОВ «Ферст Груп» 80 469 437 грн.
Враховуючи положення пункту 4.1 Договорів, Позивач вважає, що оскільки строк виконання зобов'язань Відповідача по оплаті за поставлені продукцію настав 14.02.2020, а таку оплату було здійснено лише 15.09.2020 та 24.12.2020, Позивач просив задовольнити позов та стягнути з Відповідача на свою користь збитки у розмірі 51 435 525,31 грн., а також інфляційні втрати у розмірі 4 871 622,94 грн.
Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позову заперечував, посилаючись на необґрунтованість та безпідставність заявлених вимог, недоведеність факту заподіяння позивачу збитків у заявленому розмірі. Вказував, згідно з приписами пунктів 4.1 Договорів Міністерство зобов'язано оплатити прийняту продукцію протягом 30 днів (за умови надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України за даним кодом видатків). На думку Відповідача, відсутність бюджетного фінансування, свідчить відсутність факту порушення з боку Відповідача. Також зазначав,що згідно з пунктом 7.3.5. Договорів Сторони домовились, що погоджений розмір збитків, а також неустойки, який підлягає відшкодуванню Міністерством оборони України за несвоєчасність грошових розрахунків не може бути більшим за суму заборгованості, скоригованої на офіційний індекс інфляції за відповідний період (час прострочення). Таким чином, Відповідач, у разі порушення зобов'язання з оплати за поставлений товар, зобов'язаний сплатити лише суму заборгованості та компенсувати інфляційні втрати Позивача. Збитки та неустойка, на думку Відповідача, не підлягають відшкодуванню.
У частині 2 статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Згідно з положеннями статті 626 цього Кодексу договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).
За змістом статті 712 цього Кодексу за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до частини 1 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно зі статтею 202 цього Кодексу, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
За змістом статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до пунктів 7.3.5 Договорів, сторони домовилися, що погоджений розмір збитків, а також неустойки, який має відшкодувати МОУ за несвоєчасність грошових розрахунків не може бути більшим за суму заборгованості, скориговану на офіційний індекс інфляції за відповідний період (час прострочення). Сторони визначили інший розмір процентів - 0 процентів.
У статті 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відповідно до статті 617 ЦК України, частини 2 статті 218 ГК України відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику цього суду як джерело права.
У рішеннях Європейського Суду з прав людини від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та від 30.11.2004 у справі "Бакалов проти України" зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (пункти 48 та 40 рішень відповідно).
Відсутність у боржника необхідних коштів або взяття ним зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень не звільняє його від обов'язку виконати господарські зобов'язання. Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 30.03.2020 у справі № 910/3011/19, від 03.04.2018 у справі № 908/1076/17.
Договорами поставки передбачено обов'язок замовника своєчасно та в повному обсязі сплачувати вартість постаченої продукції протягом 30 календарних днів (за умови надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України за даним кодом видатків) з дати надання постачальником замовнику належним чином оформлених документів передбачених цим договором.
Згідно з частиною 1 статті 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.
Положення договору "за умови надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України за даним кодом видатків", не може вважати встановленням терміну виконання обов'язку замовника з оплати поставленого товару, оскільки поняття "термін" передбачає вказівку на подію, яка має неминуче настати, натомість положення "за умови надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України за даним кодом видатків" такої вказівки не містить.
Отже, твердження Відповідача про безпідставність стягнення інфляційних втрат, оскільки несвоєчасна оплата товару відбулася виключно з вини Державної казначейської служби України, є помилковими, оскільки на Відповідача був покладений обов'язок належним чином виконати умови спірних договорів, а відсутність відповідних коштів не може бути підставою для невиконання таких договорів.
На виконання умов договорів Позивач здійснив поставку продукції Відповідачу, а також у відповідності до умов пункту 4.2 Договорів, 15.01.2020 надав Відповідачу всі необхідні документи. Вказані обставини підтверджено судовими рішеннями у справах № 910/4625/20 та № 910/2200/20.
В порушенням умов пункту 4.1 Договорів, Відповідач до 14.02.2020 не здійснив оплату за поставлений товар, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 182 987 727,32 грн.
15.09.2020 МОУ сплатило на користь ТОВ «Ферст Груп» 102 518 390, 32 грн.
24.12.2020 МОУ сплатило на користь ТОВ «Ферст Груп» 80 469 437 грн.
Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання та вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів.
У статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Аналогічні висновки викладено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц.
Водночас, індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).
Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Невиконання грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у наступному місяці.
Якщо прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.
Такі висновки суду підтверджуються висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18.
Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення інфляційних втрат, судом встановлено, що його виконано правильно, що також підтверджується висновком судового експерта Гайдара В.М. від 10.03.2021 № 13, а тому стягненню з відповідача підлягають інфляційні втрати в розмірі 4871622,94 грн.
Відповідно до частини першої статті 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Частиною першою статті 224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Згідно частини другої статті 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до частини другої статті 224 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Статтею 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.
Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника, збитками та вини.
Судом встановлено, що в період з 14.02.2020 по 15.09.2020 заборгованість Відповідача перед Позивачем складала 182 987 727,32 грн., а в період з 15.09.2020 по 24.12.2020 заборгованість Відповідача перед Позивачем складала 80 469 437 грн.
Також, судом встановлено, що 15.11.2019 між ТОВ «ФЕРСТ ГРУП» (Позичальник) та ПАТ «Акціонерний банк «Південний» (Банк) укладено кредитний договір №BL2019-04363.
За умовами кредитного договору Позичальник отримав в позику грошові кошти у розмірі 50 000 000 грн.
05.02.2020 Позивач повернув Банку частину кредиту у розмірі 20 000 000 грн.
Станом на 14.02.2020 заборгованість Позивача перед Банком складала 30 000 000 грн.
Як встановлено судом, 15.09.2020 після отримання грошових коштів від Відповідача Позивач повернув Банку кредит у розмірі 30 000 000 грн.
Судом встановлено, та не спростовано Відповідачем, що Позивач не мав можливості повернути Банку кредит раніше, тобто до 15.09.2020, у зв'язку з відсутністю грошових коштів, що в свою чергу було викликано порушенням грошового зобов'язання з боку Відповідача.
Відповідно до Додаткової угоди № 1 від 26.03.2020 до Кредитного договору №BL2019-04363 сторони, за взаємною згодою, домовились з 26 березня 2020 року п. 1.1., 1.5. розділу 1 «ПРЕДМЕТ ДОГОВОPУ» кредитного договору №BL2019-04363 від 15.11.2019 викласти в новій редакції:
« 1.1.Банк зобов'язується відкрити Позичальнику кредитну лінію (надалі - «кредит»), а Позичальник зобов'язується повернути кредит згідно графіку зниження ліміту кредитної лінії не пізніше 15 квітня 2020 року та сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 25% (Двадцять п'ять) процентів річних.
Відповідно до Додаткової угоди № 2 від 30.04.2020 до Кредитного договору №BL2019-04363 термін кредиту продовжено до 31.05.2020.
Відповідно до Додаткової угоди № 3 від 30.06.2020 до Кредитного договору Сторони, за взаємною згодою, домовились з 30 червня 2020 року п. 1.1. розділу 1 «ПРЕДМЕТ ДОГОВОPУ» Кредитного договору №BL2019-04363 від 15.11.2019 викласти в новій редакції:
« 1.1.Банк зобов'язується відкрити Позичальнику кредитну лінію (надалі - «кредит»), а Позичальник зобов'язується повернути кредит згідно графіку зниження ліміту кредитної лінії не пізніше 15 серпня 2020 року та сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 20% (Двадцять) процентів річних.»
В період з 15.02.2020 по 15.09.2020 Позивач сплатив на користь Банку відсотки за користування кредитом у загальному розмірі 3 983 333,33 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, які надано Позивачем до матеріалів справи.
Суд погоджується з доводами Позивача, що відсотки сплачені на користь Банку за користування кредитом в період з 15.02.2020 до 15.09.2020 є збитками у розумінні статті 225 ГК України, оскільки необхідність їх сплати була викликана відсутністю грошових коштів, які повинен був сплатити на користь Позивача Відповідач.
Як вбачається з матеріалів справи, 15.09.2020 після одержання грошових коштів від Відповідача, Позивач в цей же день повернув кредит на користь банку.
Судом перевірено розрахунок процентів сплачених Позивачем на користь Банку за період з 15.02.2020 по 15.09.2020 та знаходить його арифметично правильним, що також підтверджується висновком судового експерта Гайдара В.М. від 10.03.2021 № 13.
За таких обставин, суд вважає, що відсотки сплачені Позивачем на користь Банку за період користування кредитом у розмірі 3 983 333, 33 є збитками.
Також судом встановлено, що з метою виконання зобов'язань перед Відповідачем за договорами поставки нафтопродуктів, Позивач уклав з третіми особами договори купівлі-продажу нафтопродуктів.
Відповідно до договору поставки №26092019-12 від 26.09.2019, укладеного між ТОВ «ОПТІМАЛ ТРЕЙДІНГ» (Постачальник) та ТОВ «ФЕРСТ ГРУП» (Покупець), Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцеві нафтопродукти, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити даний товар.
ТОВ «ОПТІМАЛ ТРЕЙДІНГ» поставило товар ТОВ «ФЕРСТ ГРУП» відповідно до наданих видаткових накладних на загальну суму 2630446,75 грн.
Відповідно до акту звірки між ТОВ «ОПТІМАЛ ТРЕЙДІНГ» та ТОВ «ФЕРСТ ГРУП» станом на 15.01.2020 кредиторська заборгованість ТОВ «ФЕРСТ ГРУП» на користь ТОВ «ОПТІМАЛ ТРЕЙДІНГ» становить 2450416,48 грн.
Відповідно до договору про відступлення права вимоги №15.01.20-5 від 15.01.2020, укладеного між ТОВ «ФІРМА «ФІДЕЯ» (Новий Кредитор), ТОВ «ФЕРСТ ГРУП» (Боржник) та ТОВ «ОПТІМАЛ ТРЕЙДІНГ» (Первісний кредитор), Первісний кредитор передає Новому кредитору, а Новий кредитор приймає право вимоги, що належить Первісному кредиторові, і стає кредитором за договором №26092019-12 від 26.09.2019, укладеним між Первісним кредитором і Боржником, а Боржник зобов'язується виконати зобов'язання перед Новим кредитором.
Первісний кредитор підтверджує, що оплата Боржником за основним договором на загальну суму 2450416,48 грн. здійснена не була.
Відповідно до договору купівлі-продажу №000000271/1 від 09.09.2019, укладеного між ТОВ «КАТМА ГРУП» (Продавець) та ТОВ «ФЕРСТ ГРУП» (Покупець), Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцеві товар, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити даний товар.
ТОВ «КАТМА ГРУП» поставило товар ТОВ «ФЕРСТ ГРУП» відповідно до наданих видаткових накладних на загальну суму 23220162,36 грн.
Відповідно до акту звірки між ТОВ «КАТМА ГРУП» та ТОВ «ФЕРСТ ГРУП» станом на 15.01.2020 кредиторська заборгованість ТОВ «ФЕРСТ ГРУП» на користь ТОВ «КАТМА ГРУП» становить 23220162,36 грн.
Відповідно до договору про відступлення права вимоги №15/01/20-5 від 15.01.2020, укладеного між ТОВ «ФІРМА «ФІДЕЯ» (Новий Кредитор), ТОВ «ФЕРСТ ГРУП» (Боржник) та ТОВ «КАТМА ГРУП» (Первісний кредитор), Первісний кредитор передає Новому кредитору, а Новий кредитор приймає право вимоги, що належить Первісному кредиторові, і стає кредитором за договором №000000271//1 від 09.09.2019, укладеним між Первісним кредитором і Боржником, а Боржник зобов'язується виконати зобов'язання перед Новим кредитором.
Первісний кредитор підтверджує, що оплата Боржником за основним договором на загальну суму 23220162,36 грн. здійснена не була.
Відповідно до договору поставки нафтопродуктів №ДВ-05/11/19 від 05.11.2019, укладеного між ТОВ «ДІННЕР ВАЙС» (Постачальник) та ТОВ «ФЕРСТ ГРУП» (Покупець), Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцеві товар, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити даний товар.
ТОВ «ДІННЕР ВАЙС» поставило товар ТОВ «ФЕРСТ ГРУП» відповідно до наданих видаткових накладних на загальну суму 14624570,29 грн.
Відповідно до договору про відступлення права вимоги №15/01/20-4 від 15.01.2020, укладеного між ТОВ «ФІРМА «ФІДЕЯ» (Новий Кредитор), ТОВ «ФЕРСТ ГРУП» (Боржник) та ТОВ «ДІННЕР ВАЙС» (Первісний кредитор), Первісний кредитор передає Новому кредитору, а Новий кредитор приймає право вимоги, що належить Первісному кредиторові, і стає кредитором за договором №ДВ-05/11/19 від 05.09.2019, укладеним між Первісним кредитором і Боржником, а Боржник зобов'язується виконати зобов'язання перед Новим кредитором.
Первісний кредитор підтверджує, що оплата Боржником за основним договором на загальну суму 14624570,29 грн. здійснена не була.
Відповідно до договору поставки нафтопродуктів №ГФ-01/11/19 від 01.11.2019, укладеного між ТОВ «ГРІН ФОРСЕС» (Постачальник) та ТОВ «ФЕРСТ ГРУП» (Покупець), Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцеві товар, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити даний товар.
ТОВ «ГРІН ФОРСЕС» поставило товар ТОВ «ФЕРСТ ГРУП» відповідно до наданих видаткових накладних на загальну суму 5465905,38 грн.
Відповідно до акту звірки між ТОВ «ГРІН ФОРСЕС» та ТОВ «ФЕРСТ ГРУП» станом на 15.01.2020 кредиторська заборгованість ТОВ «ФЕРСТ ГРУП» на користь ТОВ «ГРІН ФОРСЕС» становить 5465905,38 грн.
Відповідно до договору про відступлення права вимоги №15/01/20-2 від 15.01.2020, укладеного між ТОВ «ФІРМА «ФІДЕЯ» (Новий Кредитор), ТОВ «ФЕРСТ ГРУП» (Боржник) та ТОВ «ГРІН ФОРСЕС» (Первісний кредитор), Первісний кредитор передає Новому кредитору, а Новий кредитор приймає право вимоги, що належить Первісному кредиторові, і стає кредитором за договором №ГФ-01/11/19 від 01.11.2019, укладеним між Первісним кредитором і Боржником, а Боржник зобов'язується виконати зобов'язання перед Новим кредитором.
Первісний кредитор підтверджує, що оплата Боржником за основним договором на загальну суму 5465905,38 грн. здійснена не була.
Відповідно до договору поставки нафтопродуктів №1502/11/2019 від 15.11.2019, укладеного між ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ «ГРАНД ОПТ ПРОДУКТ» (Постачальник) та ТОВ «ФЕРСТ ГРУП» (Покупець), Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцеві нафтопродукти, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити даний товар.
ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ «ГРАНД ОПТ ПРОДУКТ» поставило товар ТОВ «ФЕРСТ ГРУП» відповідно до наданих видаткових накладних на загальну суму 34123055,36 грн.
Відповідно до акту звірки між ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ «ГРАНД ОПТ ПРОДУКТ» та ТОВ «ФЕРСТ ГРУП» станом на 31.12.2019 кредиторська заборгованість ТОВ «ФЕРСТ ГРУП» на користь ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ «ГРАНД ОПТ ПРОДУКТ» становить 31187467,70 грн.
Відповідно до договору про відступлення права вимоги №15/01/20-1 від 15.01.2020, укладеного між ТОВ «ФІРМА «ФІДЕЯ» (Новий Кредитор), ТОВ «ФЕРСТ ГРУП» (Боржник) та ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ «ГРАНД ОПТ ПРОДУКТ» (Первісний кредитор), Первісний кредитор передає Новому кредитору, а Новий кредитор приймає право вимоги, що належить Первісному кредиторові, і стає кредитором за договором №1502/11/2019 від 15.11.2019, укладеним між Первісним кредитором і Боржником, а Боржник зобов'язується виконати зобов'язання перед Новим кредитором.
Первісний кредитор підтверджує, що оплата Боржником за основним договором на загальну суму 31187467,70 грн. здійснена не була.
Відповідно до договору постачання №1211-1 від 12.11.2019, укладеного між ФОП Демченко О.М. (Постачальник) та ТОВ «ФЕРСТ ГРУП» (Покупець), Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцеві товар, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити даний товар.
ФОП Демченко О.М. поставив товар ТОВ «ФЕРСТ ГРУП» відповідно до наданих видаткових накладних на загальну суму 11757376,40 грн.
Відповідно до акту звірки між ФОП Демченко О.М. та ТОВ «ФЕРСТ ГРУП» станом на 31.12.2019 кредиторська заборгованість ТОВ «ФЕРСТ ГРУП» на користь ФОП Демченко О.М. становить 11757376,40 грн.
Відповідно до договору про відступлення права вимоги №15/01/20-3 від 15.01.2020, укладеного між ТОВ «ФІРМА «ФІДЕЯ» (Новий Кредитор), ТОВ «ФЕРСТ ГРУП» (Боржник) та ФОП Демченко О.М. (Первісний кредитор), Первісний кредитор передає Новому кредитору, а Новий кредитор приймає право вимоги, що належить Первісному кредиторові, і стає кредитором за договором №1211-1 від 12.11.2019, укладеним між Первісним кредитором і Боржником, а Боржник зобов'язується виконати зобов'язання перед Новим кредитором.
Первісний кредитор підтверджує, що оплата Боржником за основним договором на загальну суму 11757376,40 грн. здійснена не була.
Відповідно до договору поставки нафтопродуктів №77/13 від 03.09.2019, укладеного між ТОВ «МАРБЕЛС» (Постачальник) та ТОВ «ФЕРСТ ГРУП» (Покупець), Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцеві нафтопродукти, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити даний товар.
ТОВ «МАРБЕЛС» поставило товар ТОВ «ФЕРСТ ГРУП» відповідно до наданих видаткових накладних на загальну суму 25971726,47 грн.
Відповідно до акту звірки між ТОВ «МАРБЕЛС» та ТОВ «ФЕРСТ ГРУП» станом на 15.01.2020 кредиторська заборгованість ТОВ «ФЕРСТ ГРУП» на користь ТОВ «МАРБЕЛС» становить 24133366,15 грн.
Відповідно до договору про відступлення права вимоги №15/01/20-6 від 15.01.2020, укладеного між ТОВ «ФІРМА «ФІДЕЯ» (Новий Кредитор), ТОВ «ФЕРСТ ГРУП» (Боржник) та ТОВ «МАРБЕЛС» (Первісний кредитор), Первісний кредитор передає Новому кредитору, а Новий кредитор приймає право вимоги, що належить Первісному кредиторові, і стає кредитором за договором №77/13 від 03.09.2019, укладеним між Первісним кредитором і Боржником, а Боржник зобов'язується виконати зобов'язання перед Новим кредитором.
Первісний кредитор підтверджує, що оплата Боржником за основним договором на загальну суму 24133366,15 грн. здійснена не була.
Відповідно до договору поставки №010309 від 03.09.2018, укладеного між ТОВ «ФІРМА «ФІДЕЯ» (Постачальник) та ТОВ «ФЕРСТ ГРУП» (Покупець), Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцеві товар, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити даний товар.
Відповідно до додаткової угоди №15-01/20 від 15.01.2020 до договору поставки №010309 від 03.09.2018:
1. Сторони погодили, що сума заборгованості за договором становить 112845301,73 грн. Вказана заборгованість Постачальника перед Покупцем утворилася в результаті укладення між Покупцем, Постачальником та первісними кредиторами наступних договорів про відступлення права вимоги:
- №15.01.20-5 від 15.01.2020, укладеного між ТОВ «ФІРМА «ФІДЕЯ» (Новий Кредитор), ТОВ «ФЕРСТ ГРУП» (Боржник) та ТОВ «ОПТІМАЛ ТРЕЙДІНГ» (Первісний кредитор), на загальну суму 2450416,48 грн.;
- №15/01/20-5 від 15.01.2020, укладеного між ТОВ «ФІРМА «ФІДЕЯ» (Новий Кредитор), ТОВ «ФЕРСТ ГРУП» (Боржник) та ТОВ «КАТМА ГРУП» (Первісний кредитор), на загальну суму 23220162,36 грн.;
- №15/01/20-4 від 15.01.2020, укладеного між ТОВ «ФІРМА «ФІДЕЯ» (Новий Кредитор), ТОВ «ФЕРСТ ГРУП» (Боржник) та ТОВ «ДІННЕР ВАЙС» (Первісний кредитор), на загальну суму 14624570,29 грн.;
- №15/01/20-2 від 15.01.2020, укладеного між ТОВ «ФІРМА «ФІДЕЯ» (Новий Кредитор), ТОВ «ФЕРСТ ГРУП» (Боржник) та ТОВ «ГРІН ФОРСЕС» (Первісний кредитор), на загальну суму 5465905,38 грн.;
- №15/01/20-1 від 15.01.2020, укладеного між ТОВ «ФІРМА «ФІДЕЯ» (Новий Кредитор), ТОВ «ФЕРСТ ГРУП» (Боржник) та ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ «ГРАНД ОПТ ПРОДУКТ» (Первісний кредитор), на загальну суму 31187467,70 грн.;
- №15/01/20-3 від 15.01.2020, укладеного між ТОВ «ФІРМА «ФІДЕЯ» (Новий Кредитор), ТОВ «ФЕРСТ ГРУП» (Боржник) та ФОП Демченко О.М. (Первісний кредитор), на загальну суму 11757376,40 грн.;
- №15/01/20-6 від 15.01.2020, укладеного між ТОВ «ФІРМА «ФІДЕЯ» (Новий Кредитор), ТОВ «ФЕРСТ ГРУП» (Боржник) та ТОВ «МАРБЕЛС» (Первісний кредитор), на загальну суму 24133366,15 грн.
Всього по договорах відступлення права вимоги - 112839264,76 грн.
Всього заборгованість ТОВ «ФЕРСТ ГРУП» перед ТОВ «ФІРМА «ФІДЕЯ» становить: 112839264,76+6036,97=112845301,73 грн.
2. Зазначена у п. 1 даної додаткової угоди сума заборгованості має бути сплачена на користь Постачальника у строк до 14.02.2020 року.
3. У випадку прострочення виконання зобов'язань Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за весь період прострочення виконання зобов'язань.
4. У разі прострочення виконання зобов'язань більш ніж на 30 днів, Покупець додатково сплачує на користь Постачальника штраф у розмірі 15% від суми заборгованості.
5. У разі порушення строків розрахунку за договором Покупець зобов'язується сплатити на користь Постачальника проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 20% річних з моменту прострочення до моменту повного розрахунку за поставлений товар.
6. Керуючись ст.. 534 ЦК України сторони встановили, що у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості:
- у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання;
- у другу чергу сплачуються проценти і неустойка (штраф і пеня);
- у третю чергу сплачується основна сума боргу.
Відповідно до банківських документів, ТОВ «ФЕРСТ ГРУП» сплатило грошові кошти на користь ТОВ «ФІРМА «ФІДЕЯ» в рахунок погашення існуючої заборгованості: 153409000,0 грн.
Відповідно до листа ТОВ «ФІРМА «ФІДЕЯ» від 18.09.2020 №649 в адресу ТОВ «ФЕРСТ ГРУП», отримані кошти в період з 15.09.2020 по 17.09.2020 включно в сумі 72209000,00 грн., на підставі п. 6 додаткової угоди №15-01/20 від 15.01.2020 до договору поставки №010309 від 03.09.2018 підприємством зараховано в погашення:
- пені в сумі 10409994,70 грн.,
- штрафу в сумі 16926795,26 грн.;
- відсотків в сумі 13228773,86 грн.;
- суми основного боргу 31643436,18 грн.
Відповідно до листа ТОВ «ФІРМА «ФІДЕЯ» від 25.12.2020 №650 в адресу ТОВ «ФЕРСТ ГРУП», отримані кошти в період 24.12.2020 в сумі 81200000,00 грн., на підставі п. 6 додаткової угоди №15-01/20 від 15.01.2020 до договору поставки №010309 від 03.09.2018 підприємством зараховано в погашення:
- пені в сумі 2582485,56 грн.,
- відсотків в сумі 4304142,60 грн.
Судом встановлено, що своєчасність розрахунків між Позивачем та ТОВ «ФІРМА «ФІДЕЯ» залежала від своєчасності виконання зобов'язань Відповідача перед Позивачем.
Вказане підтверджується, тим, що відповідно до умов додаткової угоди №15-01/20 від 15.01.2020, сума заборгованості має бути сплачена до 14.02.2020.
При цьому суд приймає до уваги той факт, що додаткова угода №15-01/20 від 15.01.2020 була укладена після подання Позивачем Відповідачу всіх документів, які необхідні для сплати Відповідачем коштів за поставлений товар.
Позивач обґрунтовано розраховував отримати від Відповідача заборгованість у розмірі 182 987 926 грн. у строк до 14.02.2020.
Також суд враховує, той факт, що граничний строк оплати заборгованості Позивача на користь ТОВ «ФІРМА «ФІДЕЯ» відповідає граничному строку виконання зобов'язань Відповідача перед Позивачем з оплати за поставлений товар.
Як встановлено судом, Позивач сплатив на користь ТОВ «ФІРМА «ФІДЕЯ» за період з 15.02.2020 по 23.02.2020 пеню в сумі 12992480,26 грн., штраф в сумі 16926795,26 грн. та відсотки в сумі 17532916,46 грн., а всього: 47452191,98 грн.
Правильність наведеного Позивачем розрахунку підтверджується висновком судового експерта Гайдара В.М. від 10.03.2021 № 13.
Вказані грошові кошти у сумі 47452191,98 грн. є збитками Позивача, оскільки відповідно до приписів статті 225 ГК України є додатковими витрати Позивача, понесені ним, внаслідок порушення зобов'язання Відповідачем.
Суд враховує, що Позивач міг уникнути вказаних збитків, у випадку своєчасного виконання зобов'язань з боку Відповідача за договорами поставки нафтопродуктів від 02.07.2019.
Також суд приймає до уваги поведінку Позивача, який одразу після отримання грошових коштів від Відповідача здійснював їх перерахування на користь ТОВ «ФІРМА «ФІДЕЯ» в рахунок погашення вже існуючої заборгованості для зменшення негативних наслідків у вигляді сплати неустойки та процентів за користування грошовими коштами.
Оцінюючи надані сторонами докази, враховуючи пояснення учасників справи, суд прийшов до висновку, що у випадку своєчасного виконання зобов'язань з боку Відповідача перед Позивачем, останній не поніс би додаткових витрат у вигляді сплати процентів за користування кредитними коштами на користь Банку, а також сплати неустойки (штрафу та пені) та процентів за користування грошовими коштами на користь ТОВ «ФІРМА «ФІДЕЯ»
Таким чином, судом встановлено наявність в діях Відповідача складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної дії, яка виявилась в порушенні строку розрахунків за договорами поставки нафтопродуктів від 02.07.2019, збитків які були понесені Позивачем у формі додатковими витрати Позивача зі сплати процентів за користування кредитними коштами на користь Банку, а також сплати неустойки (штрафу та пені) та процентів за користування грошовими коштами на користь ТОВ «ФІРМА «ФІДЕЯ», а також причинно-наслідком зв'язком між протиправною дією Відповідача та завданими збитками.
Доводи відповідача про недоведеність факту заподіяння позивачу збитків у заявленому розмірі необґрунтовані, оскільки суперечать зібраним доказам та встановленим судом обставинам.
Посилання на відсутність вини у заподіянні позивачеві збитків суперечать встановленому обов'язку Відповідача здійснити своєчасний розрахунок за договорами поставки від 02.07.2019.
Щодо посилань Відповідача на положення пункту 7.3.5 Договорів згідно з якими Сторони домовились, що погоджений розмір збитків, а також неустойки, який підлягає відшкодування Міністерством оборони України за несвоєчасність грошових розрахунків не може бути більшим за суму заборгованості скоригованої на офіційний індекс інфляції за відповідний період (час прострочення), як на підставу для відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення збитків, суд зазначає наступне.
Надаючи оцінку вказаному положенню договорів поставки від 02.07.2019 слід звернутися до принципу Contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов'язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які "не були індивідуально узгоджені" (no individually negotiated), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір "під переважним впливом однієї зі сторін" (under the dоminant influence of one party).
Суд враховує, що відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі» умови догорів постави від 02.07.2019 були розроблені Відповідачем, і Позивач не мав можливості їх змінити.
Керуючись принципом Contra proferentem, суд дійшов до висновку, що зміст абзацу першого пункту 7.3.5 договорів поставки від 02.07.2019 встановлює, що Позивач та Відповідач лише погодили максимальний розмір збитків та неустойки, який підлягає відшкодуванню Відповідачем, а не звільняли Відповідача від обов'язку відшкодувати збитки та неустойку.
При цьому, як вбачається зі змісту абзацу 2 пункту 7.3.5 договорів поставки від 02.07.2019 Сторони прямо зазначили про те, що відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України та частини 6 статті 231 ГК України розмір процентів для Замовника складає 0 (нуль) процентів.
Тобто, на відміну від абзацу другого пункту 7.3.5. Договорів поставки, яким Сторони встановили розмір процентів 0 (нуль), в абзаці першому пункту 7.3.5. Договорів поставки сторони не звільняли Відповідача від обов'язку відшкодувати збитки за несвоєчасність грошових розрахунків та не встановлювали, що погоджений розмір збитків та неустойки складає 0 (нуль) грн.
Так судом встановлено, що розмір заборгованості Відповідача перед Позивачем складав 182 987 827,32 грн., а заявлений до стягнення розмір збитків складає 51 435 525,31 грн., що не перевищує узгоджений Сторонами розмір збитків та неустойки, який підлягає відшкодування Міністерством оборони України за несвоєчасність грошових розрахунків.
З огляду на встановлені судом обставини, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 4 871 622,94 грн. та збитків у розмірі 51 435 525,31 грн. є обґрунтованими.
Доводи відповідача стосовно того, що позивачем не надано суду доказів на підтвердження заявлених вимог, не доведено які саме збитки йому завдані спростовуються вище викладеним.
Практикою Європейського суду з прав людини передбачено, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч. 1 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Заперечення відповідача проти позовних вимог суд розглянув та відхилив, як такі що не спростовують заявлених позовних вимог.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129-130, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Міністерства оборони України (м. Київ, пр. Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЕРСТ ГРУП» (ЄДРПОУ: 41701663, адреса: 49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, площа Героїв Майдану, будинок 1, офіс 152) 4 871 622 (чотири мільйони вісімсот сімдесят одну тисячу шістсот двадцять дві) гривні 94 коп. інфляційних втрат та 51 435 525 (п'ятдесят один мільйон чотириста тридцять п'ять тисяч п'ятсот двадцять п'ять) гривень 31 коп. збитків, а також 794 500 (сімсот дев'яносто чотири тисячі п'ятсот) гривень витрат по оплаті судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.
Дата складання та підписання повного тексту рішення 22.07.2021
Суддя М.О. Лиськов