ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
21.07.2021Справа № 910/6299/21
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-польське підприємство "Равтранс" Львівської області
до Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" м. Києва
про зобов'язання перерахувати кошти, ціна позову 439887,04 грн.
Суддя Паламар П.І.
Без виклику представників сторін (без проведення судового засідання).
у квітні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-польське підприємство "Равтранс" звернулося в суд з указаним позовом.
Позивач зазначав, що всупереч умов укладеної між ним і відповідачем угоди № CMDLE-603735 від 12 серпня 2019 р. відповідач не виконав його доручення щодо перерахування з його рахунку 439887,04 грн.
За таких обставин позивач на підставі ст. 1073 ЦК України, ст.ст. 5, 20, 31 ГК України позивач просив задовольнити позов, зобов'язати відповідача перерахувати грошові кошти згідно платіжних доручень №№ 492, 493, 494, 495 від 5 квітня 2021 р., а також стягнути з відповідача понесені ним по справі судові витрати.
Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позову заперечував, посилаючись на неможливість виконання умов угоди, оскільки Указом Президента України № 140/2021 від 3 квітня 2021 р. Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 2 квітня 2021 року "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-польське підприємство "Равтранс" застосовані персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції), серед яких: блокування активів - тимчасове обмеження права особи користуватися та розпоряджатися належним їй майном.
Розглянувши матеріали справи, суд вважає, що у позові слід відмовити з таких підстав.
Судом встановлено, що 12 серпня 2019 р. між сторонами у справі укладено угоду № CMDLE-603735, згідно з умовами якої відповідач зобов'язався відкрити позивачу поточні рахунки і здійснювати їх розрахунково-касове обслуговування, а позивач - оплачувати надані послуги на умовах договору.
Відповідно до умов п. 8 угоди банк зобов'язується надавати клієнту послуги в порядку та на умовах визначених договором. Клієнт самостійно обирає послуги, які він бажає отримати та визначає їх у відповідній заяві. Зобов'язання банку щодо надання окремих послуг, зобов'язання клієнта щодо їх оплати, інші зобов'язання сторін виникають з моменту підписання банком та клієнтом заяви та після виконання клієнтом інших умов, визначених договором та законодавством України.
Строк дії угоди відповідно до умов п. 24 угоди встановлений з дня його підписання сторонами та діє протягом невизначеного строку.
Вказані обставини підтверджуються наявною у матеріалах справи копією указаної угоди.
Також встановлено, що позивач належним чином оформив та надав на виконання відповідачу платіжні доручення №№ 493, 494, 495 від 5 квітня 2021 р. на перерахування 58724 грн. зі сплати податку на доходи фізичних осіб зі заробітної плати, лікарняних, 5829,09 грн. - військового збору зі зарплати, лікарняних, 303472,09 грн. - заробітної плати та авансу за березень 2021 року, а загалом 439887,04 грн.
Доказів виконання зазначених платіжних доручень не надано.
Згідно ст. 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом.
Відповідно до вимог ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. Міжбанківський переказ виконується в строк до трьох операційних днів.
Відповідно до умов п. 15.7 угоди у випадках передбачених законодавством України банк має право відмовитися від надання послуг, зокрема, від підписання заяв, проведення операції (ій) по рахункам клієнта, а також призупинити (тимчасово) всі або окремі по ним та/або здійснити блокування ПК.
Згідно ст. 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Статтею ст. 1 Закону України "Про санкції" передбачено, що санкції можуть застосовуватися з боку України по відношенню до іноземної держави, іноземної юридичної особи, юридичної особи, яка знаходиться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб'єктів, які здійснюють терористичну діяльність. Застосування санкцій не виключає застосування інших заходів захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, її економічної самостійності, прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави.
Рішення щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій щодо окремих іноземних юридичних осіб, юридичних осіб, які знаходяться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб'єктів, які здійснюють терористичну діяльність (персональні санкції), передбачених п.п. 1-21, 23-25 ч. 1 ст. 4 цього Закону, приймається Радою національної безпеки та оборони України та вводиться в дію указом Президента України. Відповідне рішення набирає чинності з моменту видання указу Президента України і є обов'язковим до виконання (ч. 3 ст. 5 Закону України "Про санкції").
Стаття 4 Закону України "Про санкції" передбачає перелік санкцій, які можуть бути застосовані до осіб визначених в цьому Законі, зокрема, блокування активів - тимчасове обмеження права особи користуватися та розпоряджатися належним їй майном.
Згідно п. 19 Додатку № 2 до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 2 квітня 2021 р. "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", яке введено в дію Указом Президента України № 140/2021 від 3 квітня 2021 р. до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-польське підприємство "Равтранс" застосовані персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції), серед яких, зокрема, блокування активів - тимчасове обмеження права особи користуватися та розпоряджатися належним їй майном.
Доказів визнання цього рішення незаконними та його скасування суду не надано.
Відповідно до пп. 4 п. 1, абз. 4 п.п. 7 п. 1 постанови Національного Банку України "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" № 654 від 1 жовтня 2015 р. банкам України необхідно зупинити фінансові операції осіб, зазначених у санкційних списках, до яких застосовано санкцію "зупинення фінансових операцій". Зокрема, банк зобов'язаний відмовити у виконанні розрахункового документа клієнту, зазначеному в санкційних списках, що є ініціатором переказу та до якого застосовані санкції "блокування активів" та/або "зупинення фінансових операцій".
Отже, враховуючи перебування Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-польське підприємство "Равтранс" у переліку юридичних осіб, до яких згідно рішення Ради національної безпеки і оборони України від 2 квітня 2021 р. "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" застосовуються обмежувальні заходи (санкції), у вигляді, зокрема, блокування активів - тимчасове обмеження права особи користуватися та розпоряджатися належним їй майном, суд дійшов висновку, що відповідачем було правомірно зупинено операції із списання коштів з рахунку позивача та незарахування цих коштів на рахунки одержувачів.
За таких обставин у задоволенні позову відповідно до вимог ст. 16 ЦК України слід відмовити.
Доводи позивача про те, що грошові кошти не є майном, а тому на них не поширюється вимоги передбачені Законом України "Про санкції" та рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 2 квітня 2021 р. є необґрунтованими, оскільки відповідно до ч. 5 ст. 139 ГК України коштами у складі майна суб'єктів господарювання є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб'єктів з іншими суб'єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства.
Посилання на положення законодавства про захист заробітної плати також необгрунтовані, оскільки стосуються прав та інтересів не позивача, а його працівників. У разі порушення їх прав на одержання заробітної плати, вони не позбавлені можливості здійснення самостійного захисту в установленому порядку.
Враховуючи, що у позові відмовлено, понесені по справі господарські витрати стосовно до вимог ст. 129 ГПК України слід покласти на позивача.
Керуючись ст.ст. 74, 129, 232, 233, 236-241 ГПК України, суд
у позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-польське підприємство "Равтранс" Львівської області відмовити.
Рішення набирає законної сили та підлягає оскарженню у строк і порядку, визначені ст. 241 та розділом ІV ГПК України.
Суддя господарського суду міста Києва П.І.Паламар