ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
15.07.2021Справа № 910/4130/21
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Кардиф”
до Міністерства оборони України
про стягнення 1689401,68 грн
та за
зустрічним позовом Міністерства оборони України
до Товариств аз обмеженою відповідальністю “Кардиф”
про стягнення 32311,50 грн
Суддя Усатенко І.В.
Секретар судового засідання Микитин О.В.
Представники сторін:
Від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним) Чепенко М.О.
Від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним) Момотюк А.І.
В судовому засіданні 15.07.2021 на підставі ст. 240 ГПК України прийнято скорочене рішення суду.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Кардиф” звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Міністерства оборони України про стягнення 1689401,68 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором №286/1/20/98 від 30.11.2020.
Ухвалою суду від 22.03.2021 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
31.03.2021 від позивача через канцелярію суду надійшов супровідний лист на виконання ухвали від 22.03.2021 про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 05.04.2021 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 13.05.2021.
15.04.2021 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує, оскільки, позивачем було порушено порядок надання документів на оплату товару, тому у відповідача відсутні підстави для реєстрації зобов'язань та оплати.
15.04.2021 року до Господарського суду міста Києва від Міністерства оборони України надійшла зустрічна позовна заява до Товариства з обмеженою відповідальністю “Кардиф” про стягнення пені у розмірі 32311,50 грн за порушення зобов'язань за договором № 286/1/20/98 від 30.11.2020.
Позивач за зустрічним позовом просить стягнути з відповідача за зустрічним позовом пеню, в зв'язку з несвоєчасною поставкою товару за договором та не поставкою товару.
Ухвалою суду від 26.04.2021 прийнято до спільного розгляду з первісним позовом у справі № 910/4130/21 зустрічний позов Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю “Кардиф” про стягнення 32311,50 грн. Зустрічні позовні вимоги Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю “Кардиф” про стягнення 32311,50 грн об'єднано в одне провадження з первісним позовом по справі № 910/4130/21.
13.05.2021 через канцелярію суду від відповідача за зустрічним позовом надійшов відзив, в якому він проти зустрічних позовних вимог заперечує, вказуючи на поставку товару, передбаченого договором та необгрунтованістю розрахунку штрафних санкцій.
13.05.2021 через канцелярію суду надійшла відповідь на відзив за первісним позовом, в якій зазначає, що весь пакет необхідних документів на товар неодноразово надавався, проте, позивач за первісним позовом ніяким чином не може вплинути на дії МОУ, щодо прийняття відповідних документів.
13.05.2021 в підготовчому засіданні оголошено перерві до 03.06.2021.
19.05.2021 від відповідача за первісним позовом надійшли заперечення на відповідь на відзив за первісним позовом та відповідь на відзив за зустрічним позовом з додатками, в яких підтримав обставини, викладені у відзиві.
19.05.2021 через канцелярію суду надійшла відповідь на відзив за зустрічною позовною заявою, в якій зазначено, що частина пені нарахована за несвоєчасну поставку товару, а частина - на вартість не поставленого товару, оскільки, відповідачем за зустрічним позовом не було надано своєчасно належні документи на товар
31.05.2021 від позивача за первісним позовом надійшли заперечення на відповідь на відзив за зустрічним позовом.
Ухвалою суду від 03.06.2021 закрито підготовче провадження та призначено до судового розгляду по суті на 24.06.2021.
В судовому засіданні 24.06.2021 оголошено перерву до 15.07.2021.
В судовому засіданні 15.07.2021 позивач за первісним позовом підтримав обставини, викладені в заявах по суті справи на підтвердження позовних вимог.
Представник відповідача за первісним позовом проти позову заперечував, з підстав викладених у заявах по суті спору.
Представник позивача за зустрічним позовом підтримав зустрічні позовні вимоги з підстав, викладених у заявах по суті спору.
Представник відповідача за зустрічним позовом проти зустрічних позовних вимог заперечував з підстав, викладених у заявах по суті спору.
Відповідно до ст. 217 ГПК України про закінчення з'ясування обставин та перевірки їх доказами суд зазначає в протоколі судового засідання і переходить до судових дебатів.
В судових дебатах позивач за первісним позовом підтримав позовні вимоги, просив суд задовольнити первісний позов.
Представник відповідача за первісним позовом просив у первісному позові відмовити.
Позивач за зустрічним позовом підтримав позовні вимоги, просив суд задовольнити зустрічний позов.
Представник відповідача за зустрічним позовом просив у зустрічному позові відмовити.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -
30.11.2020 між Міністерством оборони України (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КАРДИФ" (постачальник) укладено договір про постачання для державних потреб мастильних засобів (09210000-4) (моторні оливи), для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) №286/1/20/98, за умовами п. 1.1. якого постачальник зобов'язується постачити у 2020 році мастильних засобів (09210000-4) (моторні оливи) (Лот 2; (09211100-2) моторні оливи (олива моторна для автотракторних дизелів М-10Г2к (вищий сорт)), а саме олива моторна “Fastroil” М10Г2к (вищий ґатунок) (далі - продукція) для потреб Міністерства оборони України згідно специфікації, а замовник забезпечити приймання продукції та її оплату в асортименті, кількості, у строки і за цінами згідно з нижченаведеною специфікацією: найменування продукції - Олива моторна “Fastroil” М10Г2к (вищий ґатунок) (61-000-7035), ГОСТ, ДСТУ - ГОСТ 8581-78, строк постачання - до 15.12.2020 (включно) одиниця виміру - тони, загальна кількість - 160,00, за ціною за одиницю виміру продукції в грн (без ПДВ з витратами на завантаження продукції в місцях навантаження та транспортними витратами) - 17667, 50 грн, загальною вартістю з ПДВ - 2826800,00 грн.
Відповідно до п. 2.2. одержувачами продукції є військові частини, склади (бази) пального. Центри забезпечення пальним (далі - одержувачі замовника) згідно з рознарядками Міністерства оборони України, що е невід'ємною частиною цього договору.
Ціна Договору становить: без ПДВ 2826800,00 крім того ПДВ 565360,00. Ціна договору, що піддягає оплаті становить 3392160,00 грн у тому числі податок на додану вартість та вартість вантажних робіт в місцях завантаження і транспортні витрати (пункт 3.1. договору).
Згідно з пунктом 4.1. договору розрахунок за фактично постачену продукцію здійснюється протягом 30 календарних днів (за умови надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України за даним кодом видатків) з дати надання постачальником до Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України належним чином оформлених документів передбачених цим Договором, але не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення поточного бюджетного року.
При цьому, за умовами пунктів 4.2. - 4.2.5. договору постачальник зобов'язаний надати замовнику після постачання продукції комплект наступних документів: рахунок-фактуру на відвантажену продукцію, яка підписана керівником та головним бухгалтером постачальника (якщо посада головного бухгалтера не передбачена штатним розписом, то про це зазначається у рахунку-фактурі); акт приймання - передачі (додаток № 22 до Інструкції з обліку військового майна у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 17.08.2017 №440), видаткову накладну постачальника, яка містить обов'язкові реквізити та підписана сторонами із зазначенням одержувачем замовника фактичної дати надходження продукції, повідомлення-підтвердження (додаток 12.4. договору), яке оформлюється одержувачем замовника, відповідно до порядку розподілу та доведення до військ виділених асигнувань, здійснення централізованої оплати товарів, робіт та послуг у Міністерстві оборони України, що регламентується керівними документами Міністерства оборони України, акт прийому передачі продукції (додаток 12.3. договору).
Без вищезазначених документів або відсутності у них встановленої інформації, оплата постаченої продукції не здійснюється та такі документи повертаються постачальнику (пункт 4.3. договору).
Постачальником продукція постачається на умовах DDP до складу замовника, відповідно до Міжнародних правил по тлумаченню термінів “Інкотермс” у редакції 2010 року згідно з встановленими нормами відвантаження у тарі та упаковці, яка забезпечує її збереження під час транспортування, вантажно - розвантажувальних робіт та збереження в межах термінів установлених діючими технічними умовами. Постачання продукції одержувачам Замовника здійснює Постачальник виключно за номенклатурою, у кількостях, в строки та за адресами, що зазначені в рознарядках Міністерства оборони України (пункт 5.1, 5.2. договору).
Умовами пункту 6.1.1. договору сторони погодили обов'язок замовника своєчасно та в повному обсязі сплачувати вартість постаченої продукції протягом 30 календарних днів (за умов надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України за даним кодом видатків) з дати надання постачальником замовнику належним чином оформлених документів передбачених договором.
В свою чергу, згідно пункту 6.4.1. договору постачальник має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за постачену продукцію.
Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2020 року, а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення (пункт 10.1. договору).
Рознарядкою на постачання ТОВ “КАРФДИФ” (додаток №12.2 до договору) сторонами погоджена поставка продукції: до військової частини НОМЕР_1 , Індустріальна, Південна залізниця, код станції 440603, код отримувача 3191 - 70, 00 тон; до військової частини НОМЕР_2 , Біла Церква, Південно-Західна залізниця, код станції 343808, код отримувача 3558 - 40,00 тон; до військової частини НОМЕР_3 , Гнівань, Південно-Західна залізниця, код станції 335604, код отримувача 0616 - 10,00 тон; до військової частини НОМЕР_4 , Куликів, Львівська залізниця, код станції 372209, код отримувача 1103 - 20, 00 тон; до військової частини НОМЕР_5 , Дубно, Львівська залізниця, код станції 350303, код отримувача 1332 - 20, 00 тон.
Так, на виконання умов договору позивач здійснив постачання узгодженої продукції на загальну суму 3383319,19 грн, а саме:
до військової частини А 1361 у загальній кількості 70,221 тон, вартістю 1488755,42 грн що підтверджується видатковою накладною №29 від 10.12.2020 на суму 380006,72 грн, актом приймання-передачі №3 від 30.12.2020, повідомленням-підтвердженням №3 від 30.12.2020, паспортом якості №2487 від 29.12.2020, товарно-транспортною накладною № 29 від 29.12.2019, та видатковою накладною №27 від 28.12.2020 на суму 1108748,70 грн, актом приймання-передачі №5 від 27.12.2020, повідомленням-підтвердженням №5 від 14.01.2021, паспортом якості №2504 від 14.01.2021, залізничною накладною № БЧ 23034924;
до військової частини А 2791 у загальній кількості 39,858 тон, вартістю 845029,47 грн, що підтверджується видатковою накладною №23 від 07.12.2020 на суму 636666,04 грн, актом приймання-передачі № 114 від 23.12.2020, повідомленням-підтвердженням №2245 від 23.12.2020, актом прийому-передачі продукції №996 від 28.12.2020, паспортом якості №2454 від 22.12.2020, паспортом якості №2455 від 22.12.2020, паспортом якості №1441-19 від 13.11.2019 та видатковою накладною №31 від 14.12.2020 на суму 208363,43 грн, актом приймання-передачі № 113 від 15.12.2020, повідомленням-підтвердженням №2242 від 23.12.2020, актом прийому-передачі продукції №997 від 28.12.2020, паспортом якості №2456 від 22.12.2020, паспортом якості №1441-19 від 13.11.2019;
до військової частини А 2287 у загальній кількості 9,464 тон, вартістю 200646,26 грн, що підтверджується видатковою накладною №20 від 28.12.2020 на суму 200646,26 грн, актом приймання-передачі №56 від 04.12.2020, повідомленням-підтвердженням №350/135/1/4038/01 від 30.12.2020, паспортом якості №2374 від 22.12.2020;
до військової частини А 2678 у загальній кількості 20,02 тон, вартістю 424444,02 грн, що підтверджується видатковою накладною № 21 від 01.12.2020 на суму 424444,02 грн, актом приймання-передачі №65 від 01.12.2020, повідомленням-підтвердженням №59, актом прийому-передачі продукції №1005 від 28.12.2020, паспортом якості №2450 від 22.12.2020, паспортом якості №2451 від 22.12.2020, паспортом якості №2452 від 22.12.2020;
до військової частини А 2363 у загальній кількості 20,02 тон, вартістю 424444,02 грн, що підтверджується видатковою накладною № 32 від 14.12.2020 на суму 46302,98 грн, актом приймання-передачі №48/48 від 16.12.2020, повідомленням-підтвердженням №3802 від 23.12.2020, актом прийому-передачі продукції №1004 від 28.12.2020, паспортом якості №2476 від 23.12.2020 та видатковою накладною № 22 від 01.12.2020 на суму 378141,04 грн, актом приймання-передачі №49/49 від 01.12.2020, повідомленням-підтвердженням №3884 від 24.12.2020, актом прийому-передачі продукції №1003 від 28.12.2020, паспортом якості №2483 від 24.12.2020.
Вказані документи підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені відповідними печатками.
Позивачем за первісним позовом також виставлені відповідачу за первісним позовом відповідні рахунки на оплату: №29 від 10.12.2020, №23 від 28.12.2020, №22 від 07.12.2020, №30 від 14.12.2020, №19 від 28.12.2020, №20 від 01.12.2020, № 31 від 14.12.2020, № 21 від 01.12.2020.
Відповідач за первісним позовом, в порушення взятих на себе зобов'язань за договором №№286/1/20/98 від 30.11.2020 остаточний розрахунок за отриманий товар не здійснив, сплативши лише 1693917,51 грн (вказана обставина підтверджується долученою до матеріалів справи банківською випискою та довідкою банку), в останнього виникла заборгованість у розмірі 1689401,68 грн.
Позивач за первісним позовом звертався до відповідача з листами від 21.01.2021 за вих. №21/01 та від 16.02.2021 за вих. №16/02 з доданим пакетом документів щодо виконання умов договору, де також повідомив, що у випадку відмови прийняття та/або у здійсненні повного розрахунку, ТОВ "КАРДИФ" буде звертатись до Господарського суду м. Києва за захистом своїх порушених прав.
Листами від 28.01.2021 за вих. №286/9/475 та від 23.02.2021 за вих. №286/953 вказаний пакет документів був повернутий позивачу за первісним позовом без прийняття.
Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
При цьому, зобов'язання в силу вимог ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.
Укладений між сторонами договір за є договором поставки, а відповідно до ч. 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 2 цієї ж статті унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ст. 692 ЦК України).
Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Пунктом 4.1 договору сторони передбачили, що розрахунок за фактично постачену продукцію здійснюється протягом 30 календарних днів (за умови надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України за даним кодом видатків) з дати надання постачальником до Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України належним чином оформлених документів передбачених цим Договором, але не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення поточного бюджетного року.
Отже, враховуючи факт надсилання позивачем за первісним позовом та отримання відповідачем за первісним позовом необхідного пакету документів на виконання умов договору, з урахуванням ст. 530 Цивільного кодексу України строк для проведення остаточного розрахунку настав.
Про належне виконання позивачем умов договору свідчить також часткове виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати поставленого товару на загальну 1693917,51 грн.
При цьому, суд не приймає до уваги умову п. 4.1 договору про те, що оплата за поставлений товар відбувається за умови надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України, оскільки наведена умова з урахуванням приписів статей 251, 252 Цивільного кодексу України не є подією, яка має неминуче настати зі спливом певного періоду, а тому не може бути відкладальною умовою та не створює для сторін цивільних прав та обов'язків щодо визначення іншого строку оплати ніж визначено договором - 30 календарних днів з дня фактичного постачання продукції.
З огляду на це необґрунтованою є також відмова відповідача у прийнятті надісланих позивачем документів з підстав їх надсилання після закінчення бюджетного року.
Відтак, як встановлено судом, відповідач своїх зобов'язань за договором в частині повної та своєчасної оплати отриманого товару не здійснив.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмета; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці.
Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відтак, враховуючи, що факт поставки обумовленого сторонами товару та факт порушення відповідачем за первісним позовом своїх зобов'язань в частині повної оплати отриманого товару, підтверджений матеріалами справи та не спростований відповідачем за первісним позовом, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та задоволення первісного позову у повному обсязі.
Позивач за зустрічним позовом просить стягнути з відповідача за зустрічним позовом пеню у розмірі 32311,50 грн за порушення умов договору № 286/1/20/98 від 30.11.2020.
Пеня розрахована позивачем за зустрічним позовом за прострочення 1 день на суму поставки у розмірі 46302,98 грн по акту приймання-передачі № 48/48 від 23.12.2020 у розмірі 46,30 грн та за 8 днів на суму поставки 636666,04 грн по акту № 114 від 23.12.2020 у розмірі 5093,36 грн. Також, позивач за зустрічним позовом зазначає, що йому не був поставлений товар загальною вартістю 1698242,50 грн, а тому за період прострочення з 16.12.2020 (з урахуванням граничного строку поставки) по 31.12.2020 (строк дії договору) розраховано пеню на суму 27171,84 грн.
Позивач за зустрічним позовом звернувся до відповідача за зустрічним позовом з претензією від 09.02.2021 № 286/9/667 про сплату суми пені. Докази направлення претензії подані суду у не засвідчених копіях, а тому не приймаються судом в якості належних.
Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно п. 7.3.2 договору за порушення строків постачання продукції постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 % вартості продукції, з якої допущено прострочення виконання за кожний день прострочення. Нарахування неустойки здійснюється замовником починаючи з наступного дня від кінцевої дати постачання товару визначеної договором, до моменту надходження (постачання) товару визначеного актом приймання-передачі у випадках, а саме: при постачанні залізничним транспортом (залізнична станція призначення) документом, що підтверджує поставку товару є належним чином оформлена залізнична накладна з відміткою про надходження товару; при постачанні автомобільним транспортом (бази, склади замовника, одержувача) датою постачання товару є дата що зазначена у акту приймання-передачі товару (графа надходження).
Суд перевірив розрахунок пені за несвоєчасно поставлений товар та зазначає, що позивачем за зустрічним позовом невірно визначено період прострочення, зокрема за товар поставлений згідно акту № 114 від 23.12.2020 датою надходження товару є 23.12.2020, рознарядкою визначено строк поставки не пізніше 15.12.2020, а отже, пеня розраховується за період з 16.12.2020 по 22.12.2020, тобто прострочення мало місце протягом семи, а не восьми днів, як визначає позивач за зустрічним позовом. Товар згідно акту № 48/48 від 16.12.2020 надійшов 16.12.2020, а отже з огляду на вищезазначені обставини, з боку відповідача за зустрічним позовом прострочення відсутнє. Суд наголошує, що штрафні санкції розраховуються за повний день прострочення, а тому при визначенні періоду нарахування день поставки товару не включається до періоду прострочення. Згідно перерахунку суду сума пені за зазначеними вище поставками становить 4456,66 грн.
Щодо пені, нарахованої на суму товару вартістю 1698242,50 грн, який позивач за зустрічним позовом визначає як не поставлений взагалі. Суд зазначає, що умови договору № 286/1/20/98 від 30.11.2020 визначають право замовника на стягнення пені за несвоєчасно поставлений товар, проте не регламентують його права на стягнення пені за товар, який не був поставлений взагалі. З огляду на вищезазначене суд не вбачає підстав для стягнення пені прострочення поставки товару на суму 1698242,50 грн, оскільки, позивач визначає цей товар як не поставлений взагалі.
Наразі, суд наголошує, що при розгляді даної справи було встановлено поставку товару на суму 3383319,19 грн з обумовленої сторонами вартості у розмірі 3392160,00 грн. А отже не поставлено було товар на суму 8840,81 грн, а не як вказує позивача за зустрічним позовом - 1698242,50 грн. Позивачем за зустрічним позовом заявлено до стягнення пеню за не поставку товару на суму 1698242,50 грн, проте умовами договору не передбачено відповідальність у вигляді пені за не поставку товару, оскільки, згідно умов договору пеня стягується саме за не своєчасну поставку товару. Оскільки, товар позивачем за зустрічним позовом визначається як “не поставлений” на суму 1698242,50 грн, суд відмовляє в стягненні пені на вартість цього товару у сумі 27171,84 грн, оскільки, це не передбачено договором.
Зустрічний позов визначається судом обґрунтованим в частині та таким, що підлягає задоволенню на суму 4456,66 грн.
Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).
Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.
Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
З приводу висвітлення всіх доводів сторін суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
Позовні вимоги за первісним позовом підглядають задоволенню у повному обсязі, а за зустрічним позовом - частково.
Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за первісним позовом покладається на відповідача за первісним позовом, а судовий збір за зустрічним позовом покладається на відповідача за зустрічним позовом пропорційно сумі задоволених вимог..
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Первісний позов задовольнити повністю
2.Стягнути з Міністерства оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 6, ідентифікаційний код 00034022) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Кардиф” (02125, м. Київ, проспект Визволителів, 3, офіс 19, ідентифікаційний код 41319935) заборгованість у розмірі 1689401 (один мільйон шістсот вісімдесят дев'ять тисяч чотириста одна) грн 68 коп., судовий збір у розмірі 25341 (двадцять п'ять тисяч триста сорок одна) грн 03 коп.
3.Зустрічну позовну заяву задовольнити частково.
4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Кардиф” (02125, м. Київ, проспект Визволителів, 3, офіс 19, ідентифікаційний код 41319935) на користь Міністерства оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 6, ідентифікаційний код 00034022) пеню у розмірі 4456 (чотири тисячі чотириста п'ятдесят шість) грн 66 коп., судовий збір у розмірі 313 (триста тринадцять) грн 10 коп.
5.В частині зустрічних позовних вимог про стягнення пені у розмірі 27854,84 грн - відмовити.
6.Після набрання рішенням законної сили, видати накази.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Повне рішення складено 22.07.2021
Суддя І.В.Усатенко