ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
22.07.2021Справа № 910/5714/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С. О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРАВАН-К"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРС ЛОГІСТИК"
про стягнення 35899,18 грн
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю "КАРАВАН-К" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРС ЛОГІСТИК" про стягнення 35899,18 грн заборгованості за договором перевезення вантажів від 23.12.2020 №2312/1-20 МЛВ.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором перевезення вантажів №2312/1-20 МЛВ від 23.12.2020 в частині оплати послуг за заявкою №2101/1 від 21.01.2021.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.04.2021 дану позовну заяву залишено без руху.
30.04.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 13.05.2021 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/5714/21, розгляд справи постановив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).
14.06.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшли документи по справі.
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи ухвала суду від 13.05.2021 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Згідно із ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Ухвала суду про відкриття провадження у справі отримана відповідачем 13.05.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0105480169723.
Отже, за змістом пункту 3 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, вказана ухвала вручена відповідачу та відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.
Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічні положення містяться у ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України.
Судом враховано, що частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
З огляду на вказані приписи Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до приписів ч.9 ст.165 та ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд
23.12.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "МАРС ЛОГІСТИК", що діє від імені та за рахунок замовника перевезення, надалі - експедитор та Товариством з обмеженою відповідальністю "КАРАВАН-К" (виконавець) укладений договір №2312/1-20МЛВ перевезення вантажів (надалі - договір), відповідно до умов якого, виконавець за плату бере на себе зобов'язання виконувати перевезення вантажів у міжнародному та внутрішньому сполученні (п.1.1. договору).
В окремих заявках на перевезення вантажу сторони визначають: вид та найменування вантажу; плату за перевезення (фрахт); дата та місце завантаження/розвантаження; строк (термін) виконання перевезення; інші вимоги та умови кожного конкретного перевезення та/або групи перевезень (п.1.2. договору).
Відповідно до п.2.1. договору, експедитор передає виконавцю будь-яким способом, передбаченим договором заявку на перевезення вантажу до договору (далі-заявка). Будь-яка форма, назва заявки на перевезення вантажу (заявка, замовлення, заявка-договір та ін.) навіть без посилань на цей договір, вважається погодженою сторонами виключно в рамках виконання цього договору, якщо зворотне прямо не встановлено окремими умовами самої заявки чи іншого договору між сторонами.
Згідно із п. 2.2. договору виконавець протягом 8 годин з моменту отримання заявки акцептує її шляхом підписання або відхиляє. Передача прийнятої в роботу заявки здійснюється в порядку і способом, передбаченим договором для документообігу між сторонами.
Пунктом 4.1 договору передбачено, що розмір оплати послуг виконавця узгоджується сторонами у заявці. Оплата послуг виконавця здійснюється протягом 14 банківських днів від дати та на підставі отримання експедитором поштою та/або під розписку оригіналів наступних документів у повному обсязі:
- транспортна накладна (ТТН/CMR) з усіма, передбаченими законом відмітками про одержання вантажу вантажоодержувачем без претензій та зауважень;
- підписаний з боку виконавця акт виконаних робіт;
- рахунку-фактури;
- оригіналу довідки про транспортні витрати для надання в митні органи України;
- оригіналу договору та заявки;
У пункті 8.2. договору сторони погодили, що способами обміну, передачі документів, платіжних документів, рахунків, надання будь-яких поточних інструкцій, змін в умовах, повідомлення про події, здійснення іншої переписки, за цим договором є: 1) поштове відправлення; кур'єрська доставка; 3) факсимільний зв'язок; 4) електронна пошта.
Позивач зазначає, що на виконання умов договору №2312/1-20МЛВ перевезення вантажів від 23.12.2020 та згідно заявки № 2101/1 від 21 січня 2021 року, позивачем надано відповідачу послуги із перевезення вантажу з м. Нова Пазова (Республіка Сербія) до с. Глибоке Бориспільського району Київської області.
Сторонами у заявці №2101/1 від 21.01.2021 визначено, що ціна договору становить 1050 євро за курсом НБУ на день розвантаження, що за офіційним курсом гривні по відношенню євро станом на 27.01.2021 складає 35899,18 грн.
На підтвердження факту надання послуг позивач надав копію CMR (міжнародної товаротранспортної накладної) №0047398, рахунок-фактуру №20/01 від 27.01.2021 на суму 35966,00 грн, акт виконаних робіт №20/01 від 27.01.2021 (підписаний зі сторони виконавця).
На підтвердження направлення на адресу відповідача оригіналів документів позивачем додано до матеріалів позовної заяви копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №7730406422937.
Позивач направив відповідачу претензію вих.15/03/21 від 22.03.2021 про сплату заборгованості у сумі 35966,00 грн.
Оскільки відповідач вимоги позивача не задовольнив, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача 35899,18 грн заборгованості за договором перевезення вантажів №2312/1-20МЛВ від 23.12.2020.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як встановлено судом, права та обов'язки сторін у даній справи виникли на підставі договору перевезення вантажів №2312/1-20МЛВ від 23.12.2020, укладеного між відповідачем як експедитором, що діє від імені та за рахунок замовника перевезення та позивачем як виконавцем, відповідно до умов якого, позивач за плату взяв на себе зобов'язання виконувати перевезення вантажів у міжнародному та внутрішньому сполученні.
У відповідності до ч.1 ст.929 Цивільного кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 316 Господарського кодексу України.
Згідно із ч.1 ст.929 ЦК України, ч.1 ст.316 ГК України, договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.
Відповідно до ст.909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Статтею 916 Цивільного кодексу України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.
Згідно із заявкою відповідача №2101/1 від 21.01.2021, позивач взяв на себе зобов'язання надати послуги з перевезення вантажу з м. Нова Пазова (Республіка Сербія) до с. Глибоке Бориспільського району Київської області.
Позивач виконав перевезення вантажу у міжнародному сполученні з м. Нова Пазова (Республіка Сербія), автомобільним транспортом погодженим у заявці №2101/1 від 21.01.2021, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) №0047398.
Вантаж розмитнений та доставлений до кінцевого отримувача, що підтверджується відміткою про отримання в 24 графі CMR №0047398.
Сторонами у заявці №2101/1 від 21.01.2021 визначено, що ціна договору становить 1050 євро за курсом НБУ на день розвантаження, що за офіційним курсом гривні по відношенню євро станом на 27.01.2021 складає 35899,18 грн.
Згідно із рахунком-фактурою №20/01 від 27.01.2021 та актом виконаних робіт №20/01 від 27.01.2021 (підписаний зі сторони виконавця) вартість наданих послуг становить 35966,00 грн.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
За приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У пункті 4.1 договору сторонами погоджено, що розмір оплати послуг виконавця узгоджується сторонами у заявці. Оплата послуг виконавця здійснюється протягом 14 банківських днів від дати та на підставі отримання експедитором поштою та/або під розписку оригіналів наступних документів у повному обсязі:
- транспортна накладна (ТТН/CMR) з усіма, передбаченими законом відмітками про одержання вантажу вантажоодержувачем без претензій та зауважень;
- підписаний з боку виконавця акт виконаних робіт;
- рахунку-фактури;
- оригіналу довідки про транспортні витрати для надання в митні органи України;
- оригіналу договору та заявки;
На підтвердження направлення на адресу відповідача оригіналів документів позивачем додано до матеріалів позовної заяви копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №7730406422937 (дата отримання 18.02.2020).
За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїс-Матеос проти Іспанії" від 23 червня 1993).
Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.
Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов'язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.
До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993 Європейського суду з прав людини у справі "Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів").
У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.
Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Дотримуючись принципу змагальності учасників судового процесу, позивачем надано до матеріалів позовної заяви копії CMR (міжнародної товаротранспортної накладної) №0047398, рахунку-фактури №20/01 від 27.01.2021 на суму 35966,00 грн, акту виконаних робіт №20/01 від 27.01.2021, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №7730406422937.
Оцінюючи всі представлені до матеріалів справи докази у сукупності, виходячи з наведеного вище, суд дійшов висновку, що позивачем належними та достатніми доказами підтверджено надання відповідачу на виконання умов договору перевезення вантажів №2312/1-20МЛВ від 23.12.2020 та заявки №2101/1 від 21.01.2021 послуг із перевезення вантажу за маршрутом перевезення - Нова Пазова (Республіка Сербія) до с. Глибоке Бориспільського району Київської області, на загальну суму 35966,00 грн.
Доказів на спростування обставин, викладених у позові та відсутності заборгованості у розмірі 35966,00 грн відповідачем суду не надано.
Згідно із ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Згідно з ч.1 ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Оскільки невиконане зобов'язання у розмірі 35966,00 грн підтверджується матеріалами справи, строк виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань з оплати наданих позивачем послуг настав, доказів оплати заборгованості відповідачем не надано, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення заборгованості 35966,00 грн.
Відповідач належними, допустимими та достовірними доказами обставин наведених у позові та заявлених позивачем позовних вимог не спростовував.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи встановлені вище обставини, оскільки вимоги позивача є обґрунтованими, суд задовольняє повністю позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРАВАН-К" до Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРС ЛОГІСТИК" про стягнення 35899,18 грн заборгованості за договором перевезення вантажів №2312/1-20 МЛВ від 23.12.2020.
Щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
У відповідності до ч.2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження понесення витрат на правову допомогу у сумі 2500,00 грн позивачем надано у матеріали справи: договір про надання професійної правничої допомоги від 11.02.2021; акт про надання правничої допомоги від 05.04.2021; платіжне доручення №148 від 06.04.2021.
Згідно із актом про надання правничої допомоги від 05.04.2021 витрати на професійну правничу допомогу становлять 2500,00 грн.
В акті про надання правничої допомоги від 05.04.2021 наведено детальний опис наданих адвокатом послуг.
Позивачем здійснено оплату послуг адвоката у сумі 2500,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №148 від 06.04.2021.
Дослідивши подані позивачем докази, суд прийшов до висновку, що позивачем належними та достатніми доказами доведено розмір витрат на правничу допомогу по справі №910/5714/21 та заявлена до стягнення сума витрат на правничу допомогу, враховуючи ціну позову (35899,18 грн), є співмірною.
За приписами ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи (у даному випадку - витрати на правничу допомогу), у разі задоволення позову покладаються на відповідача;
Ураховуючи надані адвокатом послуги, ціну позову, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, оскільки позовні вимоги задоволені повністю, з відповідача підлягають стягненню витрати позивача на оплату правничої допомоги, а саме у сумі 2500,00 грн.
Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРС ЛОГІСТИК" (01030, місто Київ, ВУЛИЦЯ ІВАНА ФРАНКА, будинок 18А, офіс 5, ідентифікаційний код 43160170) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРАВАН-К" (77300, Івано-Франківська обл., місто Калуш, ВУЛИЦЯ ОКРУЖНА, будинок 9, ідентифікаційний код 37262333) заборгованість у сумі 35899,18 грн, витрати на правову допомогу у сумі 2500,00 грн та витрати зі сплати судового збору у сумі 2270,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано: 22.07.2021.
Суддя С.О. Турчин