ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
19.07.2021Справа № 910/8593/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Бондарчук В.В., за участю секретаря судового засідання Ярошевської І.О., розглянувши в порядку загального позовного провадження
позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомобільна моторизаційна група "Конкорд"», м. Хмельницький
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Європартсавто», м. Київ
про стягнення 1 192 799,79 грн,
Представники сторін:
від позивача: не з'явилися;
від відповідача: Сластьон С.В.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Автомобільна моторизаційна група "Конкорд"» (далі - ТзОВ «АМГ "Конкорд"»/позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Європартсавто» (далі - ТзОВ «Європартсавто»/відповідач) про стягнення 1 192 799,79 грн, у тому числі: 969 716,73 грн - основного боргу, 64 376,05 грн - пені та 158 707,01 грн - 30% річних, у зв'язку із неналежним виконанням зобов'язань за договором поставки товару №К00209 від 05.11.2019.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 01.06.2021 позовну заяву прийняв до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 05.07.2021.
01.07.2021 до канцелярії суду позивачем подано клопотання про витребування доказів, в якому ТзОВ «АМГ "Конкорд"» просило суд витребувати у Головного управління Державної податкової служби у м. Києві фінансову звітність ТзОВ «Європартсавто», подану за звітний податковий період - 2020 рік.
05.07.2021 у підготовчому засіданні представник відповідача суму основного боргу визнав у повному обсязі, представник позивача відкликав клопотання про витребування доказів, внаслідок чого суд залишив подане клопотання без розгляду.
Суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 19.07.2021.
14.07.2021 до суду позивачем подано клопотання про проведення судового засідання за відсутності представника ТзОВ «АМГ "Конкорд"».
19.07.2021 у судове засідання представник позивача не з'явився.
Представник відповідача у судовому засіданні не заперечував наявності основного боргу, однак просив суд відмовити у стягненні пені та 30% річних, у зв'язку із скрутним матеріальним становищем товариства, викликаним введенням в країні карантину.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
05.11.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Автомобільна моторизаційна група "Конкорд"» (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Європартсавто» (далі - покупець) укладено договір поставки № К00209, відповідно до якого постачальник зобов'язався поставити покупцю товар - запчастини на умовах, передбачених цим договором, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити визначений цим договором товар.
Згідно п. 1.2. договору найменування, асортимент, кількість, ціна та загальна вартість партій товару, що поставляється за даним договором, визначається у видаткових накладних та/або рахунках на оплату та/або замовленнях покупця та/або інших документах, які після підписання їх сторонами, мають юридичну силу специфікацій та є невід'ємною частиною договору.
В п. 2.1. договору зазначено, що загальна сума договору визначається як сума вартості всіх поставлених партій товару за цим договором.
У відповідності до п. 2.2. та п. 2.3. договору оплата за товар здійснюється покупцем шляхом безготівкового переказу коштів на поточний рахунок постачальника, який вказаний у реквізитах постачальника в національній валюті України, протягом 3-х календарних днів з дати отримання товару покупцем згідно видаткової накладної, крім випадків, передбачених п.п. 2.3., 2.6. договору. На вимогу постачальника, оплата за товар по цьому договору здійснюється у формі попередньої оплати про що сторони зазначають в рахунках на оплату та призначенні платежу.
Пунктами 5.1. та 5.2. договору встановлено, що постачальник передає покупцю товар окремими партіями на умовах самовивозу EXW - склад постачальника в м. Хмельницький або через спеціалізовані служби перевезення за домовленістю сторін в узгоджені строки. Датою передачі (придбання) товару є дата виписки видаткової накладної. Підпис представника покупця на видатковій накладній є погодженням покупця асортименту, кількості, ціни, вартості товару, який постачається за цим договором.
В разі прострочки оплати товару, постачальник має право стягнути з покупця пеню за кожний день прострочки в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу (п. 6.3. договору).
Відповідно до п. 6.4. договору за прострочення виконання зобов'язань по оплаті товару, постачальник має право стягнути з покупця оплату зобов'язань відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та тридцять процентів річних з простроченої суми.
Договір набирає чинності з дати його укладання (підписання) сторонами і діє до 05.11.2020, але у будь-якому випадку не раніше повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором (п. 9.2. договору).
На виконання умов цього договору, позивач поставляв, а відповідач приймав товар, що підтверджується копіями видаткових накладних, які містяться в матеріалах справи.
Відповідач за поставлений товар в повному обсязі не розраховувався, що підтверджується банківськими виписками, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість у розмірі 969 716,73 грн, що не заперечується відповідачем.
16.03.2021 позивач направив на адресу відповідача претензію за вих. № 03/20 від 16.03.2021 на суму 976 601,73 грн. Проте, відповідачем ця претензія не задоволена.
Отже, внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань щодо своєчасної оплати за поставлений товар, позивач просить суд стягнути з ТзОВ «Європартсавто» борг у розмірі 969 716,73 грн, пеню в сумі 64 376,05 грн та 30% річних у розмірі 158 707,01 грн, нараховані за період з 17.11.2020 по 20.05.2021.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, з огляду на таке.
Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Судом вище встановлено, що 05.11.2019 між позивачем та відповідачем укладено договір поставки №К00209, відповідно до якого позивачем поставлявся, а відповідачем приймався товар, що підтверджується відповідними видатковими накладними.
Проте, відповідач за поставлений товар розраховувався не у повному обсязі, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість в сумі 969 716,73 грн, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.
Статтею 530 ЦК України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
У відповідності до п. 2.2. та п. 2.3. договору оплата за товар здійснюється покупцем шляхом безготівкового переказу коштів на поточний рахунок постачальника, який вказаний у реквізитах постачальника в національній валюті України, протягом 3-х календарних днів з дати отримання товару покупцем згідно видаткової накладної, крім випадків, передбачених п.п. 2.3., 2.6. договору. На вимогу постачальника, оплата за товар по цьому договору здійснюється у формі попередньої оплати про що сторони зазначають в рахунках на оплату та призначенні платежу.
Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Частиною 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до вимог ст.ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Ураховуючи встановлене вище та приймаючи до уваги, що відповідач не заперечує проти розміру неоплаченого товару, суд дійшов висновку, що ТзОВ «Європартсавто» порушено умови договору поставки та положення ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, що має наслідком задоволення вимог позивача про стягнення заборгованості у розмірі 969 716,73 грн.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 64 376,05 грн та 30% річних у розмірі 158 707,01 грн, нараховані на суму боргу з урахуванням здійснення відповідачем часткової оплати заборгованості за період з 17.11.2020 по 20.05.2021.
У відповідності до ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно зі ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Штрафними санкціями згідно ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).
В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 6.3. договору передбачено, що в разі прострочки оплати товару, постачальник має право стягнути з покупця пеню за кожний день прострочки в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу.
Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 ГК України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.
Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Так, відповідно до п. 6.4. договору за прострочення виконання зобов'язань по оплаті товару, постачальник має право стягнути з покупця оплату зобов'язань відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та тридцять процентів річних з простроченої суми.
Отже, суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені та 30% річних, і встановив, що позивачем не враховано положення ч. 6 ст. 232 ГК України, внаслідок чого нараховано пеню більше ніж за шість місяців, а також допущено арифметичну помилку у визначенні розміру пені та 30% річних.
Так, за розрахунком суду обґрунтованими до стягнення є суми пені у розмірі 63 110,54 грн, нарахованої за період з 17.11.2020 по 17.05.2021, а також 30% річних у розмірі 151 061,86 грн.
Згідно статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомобільна моторизаційна група "Конкорд"» задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Європартсавто» (02154, місто Київ, проспект Возз'єднання, будинок 21, корпус Б, офіс 2; ідентифікаційний код 38308127) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомобільна моторизаційна група "Конкорд"» (29000, місто Хмельницький, вулиця Пілотська, будинок 20А, офіс 5; ідентифікаційний код 42607816) 969 716 (дев'ятсот шістдесят дев'ять тисяч сімсот шістнадцять) грн 73 коп. - основного боргу, 63 110 (шістдесят три тисячі сто десять) грн 54 коп. - пені, 151 061 (сто п'ятдесят одна тисяча шістдесят одна) грн 86 коп. - 30% річних та 17 758 (сімнадцять тисяч сімсот п'ятдесят вісім) грн 35 коп. - судового збору.
В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів в порядку, передбаченому ст.ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено: 22.07.2021.
Суддя В.В. Бондарчук