ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
14.07.2021Справа № 910/6140/21
Господарський суд міста Києва у складі: головуючого - судді Лиськова М.О.,
при секретарі судового засідання Степов'юк С.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
За позовом Публічного акціонерного товариства "Центренерго"
вул. Рудиківська, 49, смт. Козин, Обухівський р-н, Київська обл., 08711
до Акціонерного товариства "Банк Інвестицій та Заощаджень"
вул. Юрія Іллєнка 83-Д, м. Київ, 04119
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні
відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮГСТАЛЬ"
про стягнення 220 300,00 грн.
За участі представників учасників справи згідно протоколу судового засідання
Публічне акціонерне товариство "Центренерго" (далі-позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Банк Інвестицій та Заощаджень" (далі-відповідач) про стягнення 220 300,00 грн. коштів за банківською гарантією №17868/20-ТГ/1 від 18.09.2020 та №17868/20-ТГ/2 від 18.09.2020.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.04.2021 відкрито провадження у справі №910/6140/21 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
06.05.2021 відповідачем подано клопотання про залучення третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача та заперечення щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 19.05.2021 суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, залучив третю особу без самостійних вимог на предмет спору та призначив підготовче засідання у справі на 02.06.2021.
20.05.2021 позивачем подано заперечення на відзив.
02.06.2021 від третьої особи надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Протокольною ухвалою суду від 02.06.2021 судом ухвалено відкласти підготовче засідання на 16.06.2021.
16.06.2021 судом ухвалено закрити підготовче провадження та призначено справу №910/6140/21 до судового розгляду по суті на 14.07.2021.
Представник позивача в судовому засіданні 14.07.2021 надав пояснення по суті позовних вимог, просив суд їх задовольнити. Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, просив суд у задоволенні позову відмовити. Представник третьої особи проти задоволення позову заперечував, просив суд у задоволенні позову відмовити.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача та третьої особи, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮГСТАЛЬ» (надалі - Принципал») було направлено ПАТ «Центренерго» (надалі - Бенефіціар») комерційну пропозицію щодо участі у відкритих торгах на закупівлю 44160000-9 Магістралі, трубопроводи, труби, тюбінги та супутні вироби (Труби загального призначення) по Лоту № 2 та по Лоту № 3.
Статтями 1 та 24 ЗУ «Про публічні закупівлі» визначено право Замовника передбачити надання забезпечення виконання зобов'язань учасника, що виникли у зв'язку з поданням тендерної пропозиції, у вигляді такого забезпечення, як гарантія.
На виконання ч. 1 ст. 24 ЗУ «Про публічні закупівлі» та п.2 Розділу 3 Тендерної документації апарату управління ПАТ «Центренерго» «процедура закупівлі-відкриті торги» по закупівлі 44160000-9 Магістралі, трубопроводи, труби, тюбінги та супутні вироби (Труби загального призначення) ЛОТ № 2 та № 3, затвердженої рішенням Тендерного комітету ПАТ «Центренерго» (Протокол № 114-В від 03.08.2020 р.), АТ «БАНК ІНВЕСТИЦІЙ ТА ЗАОЩАДЖЕНЬ» (надалі - «Гарант») було видано Банківську гарантію № 17868/20-ТГ/1 від
18.09.2020 р. та Банківську гарантію №17868/20-ТГ/2 від 18.09.2020 р.(надалі - «Гарантії»).
Вищезазначеними Гарантіями покриті можливі вимоги ПАТ «Центренерго» щодо невиконання ТОВ «ЮГСТАЛЬ» (надалі - Принципал) взятих на себе зобов'язань по участі у процедурі закупівлі 44160000-9 Магістралі, трубопроводи, труби, тюбінги та супутні вироби (Труби загального призначення) на загальну суму 160 400 гривень 00 копійок (Лот №2) та 59900 гривень 00 копійок. (Лот №3)
За результатами розгляду тендерних пропозицій Тендерним комітетом апарату управління ПАТ «Центренерго» (Протоколи розгляду № 114-РТП-1 від 02.11.2020 р. ЛОТ № 2 та ЛОТ № 3) ТОВ «ЮГСТАЛЬ» було визначено переможцем тендеру (торгів) та прийнято рішення про оприлюднення на веб-порталі Уповноваженого органу повідомлення про намір укласти договір, яке було оприлюднене 03.11.2020 р. у відповідності до ч.1 ст.10 ЗУ «Про публічні закупівлі» у попередній редакції цього Закону.
За твердженням позивача, переможець торгів ТОВ «ЮГСТАЛЬ» не надав у спосіб, зазначений у тендерній документації Замовника, документи, що підтверджують відсутність підстав установлених ст.17 Закону України «Про публічні закупівлі».
Протоколами засідання Тендерного комітету апарату управління ПАТ «Центренерго» № 114-СР від 17.11.2020 р. ЛОТ № 2 та ЛОТ № 3 відхилено тендерну пропозицію ТОВ «ЮГСТАЛЬ» та скасовано рішення про визнання переможцем торгів на закупівлю 44160000-9 Магістралі, трубопроводи, труби, тюбінги та супутні вироби (Труби загального призначення).
Строк дії Банківських гарантій визначено з 21.09.2020 р. по 22.01.11.2021 р.
У відповідності до умов Банківських гарантій, Позивачем на адресу Відповідача було направлено Платіжні вимоги щодо сплати грошових коштів у розмірі у розмірі 160 400,00 (банківська гарантія №17868/20-1171 від 18.09.2020 р. ЛОТ №2) та щодо сплати грошових коштів у розмірі у розмірі 59 900,00 (банківська гарантія №17868/20-ТГ/2 від 18.09.2020 р. ЛОТ №3). Вищевказані платіжні Вимоги були направлені до відповідача 29.12.2020 р., що підтверджується оригіналами поштових накладних , описами та чеками. Згідно роздруківок з офіційного сайту ДП «Укрпошта» за трек номером накладних № 0872001905128 та 0872001905110 платіжні вимоги були отримані Відповідачем по справі 04.01.2021
19.01.2021 р. на адресу ПАТ «Центренерго» надійшла відповідь № 05-1/01/128 АТ «БАНК ІНВЕСТИЦІЙ та ЗАОЩАДЖЕНЬ» по банківській гарантії №17868/20-ТГ/1 від 18.09.2020 р.
10.02.2021 р. на адресу ПАТ «Центренерго» надійшла відповідь 05-1/01/150 від АТ «БАНК ІНВЕСТИЦІЙ та ЗАОЩАДЖЕНЬ» по банківській гарантії №17868/20-ТГ/2 від 18.09.2020 р.
Обґрунтовуючи звернення до суду із позовом позивач вказує, що Відповідачем було відмовлено Товариству в задоволенні Вимог, у зв'язку з тим, що Вимоги по банківським гарантіям не були скріплені печаткою Бенефіціара.
Також, за твердженням Позивача, ним в додаток до наданих у строк встановлений чинним законодавством Вимог, були направлені Вимоги з відбитками печатки Бенефіціара.
Позивач вказує, що по банківській гарантії №17868/20-ТГ/1 від 18.09.2020 р. Товариством супровідним листом було усунуто недоліки платіжної вимоги та додатково надіслано платіжну вимогу з відміткою печатки Бенефіціара, що підтверджується почтовим описом та накладною №0207202047525, а по банківській гарантії №17868/20-ТГ/2 від 18.09.2020 р. Товариством супровідним листом було усунуто недоліки платіжної вимоги та додатково надіслано платіжну вимогу з відміткою печатки Бенефіціара, що підтверджується почтовим описом та накладною №0207202047517.
Відповідно до роздруківок з сайту ДП «Укрпошта» за відповідними трек номерами, супровідні листи були отримані Відповідачем по справі 09.02.2021 року
У той же час, відповідачем по справі Листами № 05-1/01/1108 та № 05-1/01/1105 не були розглянути додаткові документі подані ПАТ «Центренерго» в додатках до супровідних листів (щодо підтвердження Вимог печаткою Бенефіціара) та відмовлено у задоволенні Вимог вказавши на порушення Позивачем строків на пред'явлення вимог.
Отже, спір у даній справі виник з приводу невиконання відповідачем зобов'язань за наданою ним банківською гарантією №17868/20-ТГ/1 від 18.09.2020 та №17868/20-ТГ/2 від 18.09.2020.
Згідно із ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до статті 200 Господарського кодексу України гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов'язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні. Зобов'язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони. Гарант має право висунути управненій стороні лише ті претензії, висунення яких допускається гарантійним листом. Зобов'язана сторона не має права висунути гаранту заперечення, які вона могла б висунути управненій стороні, якщо її договір з гарантом не містить зобов'язання гаранта внести до гарантійного листа застереження щодо висунення таких заперечень. До відносин банківської гарантії в частині, не врегульованій цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Статтею 560 ЦК України встановлено, що за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
За умовами частини першої та другої статті 561 ЦК України гарантія діє протягом строку, на який вона видана. Гарантія є чинною від дня її видачі, якщо в ній не встановлено інше.
Положеннями статті 563 ЦК України визначено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією.
Гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії (ч. 1 ст. 565 ЦК України).
Враховуючи приписи ст.ст. 560, 563, 565 ЦК України, суд зазначає, що обов'язок гаранта сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії настає за умови порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією та направлення кредитором гаранту письмової вимоги разом із зазначеними в гарантії документами. За відсутності однієї із вказаних умов відповідальність гаранта не настає. Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду у складі касаційного господарського суду від 18.10.2018 у справі №910/21641/17, від 20.06.2018 у справі №904/9536/17, від 02.03.2018 у справі №910/8297/17 та від 14.11.2019 у справі №910/20326/17.
Порядок, умови надання та отримання банками гарантій та їх виконання регулюються Положенням про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній валюті та іноземній валютах, затверджених постановою Правління Національного банку України №639 від 15.12.2004, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за №41/10321 (надалі - Положення).
Відповідно до пп. 9 п. 3 Положення гарантія - спосіб забезпечення виконання зобов'язань, відповідно до якого банк-гарант бере на себе грошове зобов'язання перед бенефіціаром сплатити кошти в разі настання гарантійного випадку. Зобов'язання банку-гаранта перед бенефіціаром не залежить від базових відносин, які забезпечуються такою гарантією (їх припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли посилання на такі базові відносини безпосередньо міститься в тексті гарантії.
Згідно пп. 8 п. 3 Положення гарантійний випадок - одержання банком-гарантом/банком-контргарантом вимоги бенефіціара, що становить належне представлення, протягом строку дії або до дати закінчення дії гарантії/контргарантії, що свідчить про порушення принципалом базових відносин.
Базові відносини, відповідно до пп. 2 п. 3 Положення це відносини між принципалом та бенефіціаром, які виникають на підставі договору, інших правочинів, тендерної документації, законодавчих актів щодо зобов'язань принципала на користь бенефіціара, виконання яких забезпечує гарантія.
Згідно з п. 36 Положення банк-гарант (резидент), отримавши від бенефіціара або банку бенефіціара, або іншого банку вимогу, перевіряє достовірність цієї вимоги, а також те, що вона становить належне представлення.
За пунктом 37 Положення банк-гарант (резидент) сплачує кошти бенефіціару за гарантією в разі отримання вимоги, що становить належне представлення.
Судом встановлено, що в даному випадку питання щодо забезпечення тендерної пропозиції та умови повернення/неповернення забезпечення врегульовано п.3 ч.3 ст.25 ЗУ «Про публічні закупівлі», ч. 3 Розділу III Тендерної документації, а також безпосередньо умовами Банківських гарантій № 17868/20-ТГ/1 від 18.09.2020 р., № 17868/20-ТГ/2 від 18.09.2020 р.
Частиною 3 Розділу III Тендерної документації та п.3 ч.3 ст.25 ЗУ «Про публічні закупівлі» визначено, що забезпечення тендерної пропозиції не повертається у разі ненадання переможцем процедури закупівлі у строк, визначений частиною 6 статті 17 цього Закону, документів, що підтверджують відсутність підстав, установлених ст. 17 цього Закону.
За умовами Банківських гарантій Гарант зобов'язується протягом 5 (п'яти) банківських днів сплатити Бенефіціару суму у розмірі, що не перевищує Суму Гарантії, за його першою письмовою вимогою, яка має містити повідомлення, що Принципал не виконав свої зобов'язання як переможця відкритих торгів, зокрема Принципал, що став переможцем процедури відкритих торгів, не надав документів визначений частиною 6 статті 17 цього Закону, документів, що підтверджують відсутність підстав, установлених ст. 17 ЗУ «Про публічні закупівлі», у строк, визначений в частині шостій статті 17 цього Закону.
Вимога Бенефіціара про сплату Суми Гарантій повинна бути подана Гаранту у письмовій формі і отримана останнім до закінчення Строку дії Гарантії, зазначити зобов'язання (Гарантійний (-і) випадок (-ки), яке порушив Принципал, містити реквізити (номер рахунку та банк Бенефіціара), за якими має бути перерахована Сума Гарантії, а також містити підпис уповноваженої особи Бенефіціара та відбиток печатки Бенефіціара.
Відповідно до п. 36, п. 37, п. 38 Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 639, Банк-гарант, отримавши від бенефіціара або банку бенефіціара, або іншого банку вимогу, перевіряє достовірність цієї вимоги, а також те, що вона становить належне представлення. Банк-гарант (резидент) сплачує кошти бенефіціару за гарантією в разі отримання вимоги, що становить належне представлення.
Судом встановлено, що Банківською Гарантією № 17868/20-ТГ/1 забезпечення тендерної пропозиції від 18.09.2020 року передбачено, що Вимога Бенефіціара про сплату Суми Гарантії повинна бути подана Гаранту у письмовій формі і отримана останнім до закінчення Строку дії Гарантії, зазначати зобов'язання (Гарантійний(-і) випадок(-ки), яке порушив принципал, містити реквізити (номер рахунку та банк Бенефіціара), за якими має бути перерахована Сума Гарантії, а також містити підпис уповноваженої особи Бенефіціара та відбиток печатки Бенефіціара.
Також суд зазначає, що Банківською Гарантією № 17868/20-ТГ/2 забезпечення тендерної пропозиції від 18.09.2020 року передбачено аналогічні твердження:3 Вимога Бенефіціара про сплату Суми Гарантії повинна бути подана Гаранту у письмовій формі і отримана останнім до закінчення Строку дії Гарантії, зазначати зобов'язання (Гарантійний(-і) випадок(-ки), яке порушив принципал, містити реквізити (номер рахунку та банк Бенефіціара), за якими має бути перерахована Сума Гарантії, а також містити підпис уповноваженої особи Бенефіціара та відбиток печатки Бенефіціара.
З матеріалів справи судом встановлено, що вимоги щодо стягнення коштів за банківськими гарантіями були надіслані Позивачем 29.12.2020, тобто до закінчення строку дії банківських гарантій. Водночас, судом встановлено, що означені вимоги не були скріплені печаткою Позивача, що не заперечується учасниками справи.
Таким чином. Гарант/Відповідач правомірно відмовив Бенефіціару - ПАТ «ЦЕНТРЕНЕРГО» у задоволенні його вимог по банківських гарантіях № 17868/20-ТГ/1 та № 17868/20-ТГ/2 від 18.09.2020 року, оскільки вимоги Позивача за вх. № 64 та 65 скріплені відбитком печатки Бенефіціара не були, а повторні вимоги Бенефіціара направлені поза межами строку дії вказаних гарантій.
Також в обґрунтування позовних вимог Позивач вказував, 08 лютого 2021 року ним повторно направлено платіжні вимоги про сплату Гарантій сум за вих. № 08/344 та за вих. № 08/345 по банківських гарантіях № 17868/20-ТГ/1 та № 17868/20-ТГ/2 від 18.09.2020 року у зв'язку настанням гарантійних випадків, якими усунуто недоліки попередніх вимог.
На вищезазначені вимоги, Відповідачем на адресу Бенефіціара направлено відповіді-відмови за вих. № 05-1/01/1108 та за вих. № 05-1/01/1105 від 15.02.2021 року по банківських гарантіях №17868/20-ТГ/1 та № 17868/20-ТГ/2 з посланням на те, що отримані Банком Вимоги направлені після закінчення строку дії Гарантії, а саме після 22 січня 2021 року, а тому Гарант був змушений відмовити Бенефіціару в задоволенні Вимоги у зв'язку з відсутністю законодавчо визначених підстав для її задоволення.
Оскільки у Банківській гарантії, яка за своєю правовою природою є договором, наявна істотна умова щодо обов'язковості печатки Бенефіціара. а тому її відсутність, є прямим порушенням умов Банківської гарантії.
Особливістю гарантії є те, що її чинність не залежить від дійсності або чинності основного зобов'язання, що забезпечується гарантією. Отже,, гарантійне зобов'язання носить самостійний, автономний характер по відношенню до основного зобов'язання.
Згідно із до п. 2 Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженого постановою НБУ 15.12.2004 № 639, гарантія - це спосіб забезпечення виконання зобов'язань, відповідно до якого банк-гарант (банк, який надає гарантію на користь бенефіціара) бере на себе грошове зобов'язання перед бенефіціаром (особа, на користь якої надається гарантія) сплатити кошти в разі настання гарантійного випадку. Зобов'язання банку-гаранта перед бенефіціаром не залежить від базових відносин, які забезпечуються такою гарантією (їх припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли посилання на такі базові відносини безпосередньо міститься в тексті гарантії.
Судом встановлено, що Відповідач-Гарант відмовляючи у задоволені вимог за банківським гарантіями, керувався частиною 1 ст. 565 ЦК України, оскільки має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії.
Суд звертає увагу, що Позивачем не надано, а матеріали справи не містять жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження належного представлення платіжних вимог про сплату коштів за банківськими гарантіями №17868/20-ТГ/1 від 18.09.2020 р. та № 17868/20-ТГ/2 від 18.09.2020 р. З огляду на вказане, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.
Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Суд зазначає, що обов'язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.
Так, за змістом положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 04/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18.
При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.
Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 зі справи № 902/761/18, від 20.08.2020 зі справи № 914/1680/18).
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.
Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Надаючи оцінку доводам всіх учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 ГПК України).
Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Щодо інших аргументів сторін суд зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №127/3429/16-ц.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Позивач не довів належними та допустимими доказами свою правову позицію.
З огляду на встановлені судом обставини, оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача є необґрунтованими та не доведеними належними доказами у справі, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.
Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на позивача.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.
Дата складання та підписання повного тексту рішення 22.07.2021
Суддя М.О. Лиськов