ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
22.07.2021Справа № 910/7528/21
Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Краєвид"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тех Інвест"
про стягнення 210 539,34 грн.
Представники сторін: не викликались
До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Краєвид" до товариства з обмеженою відповідальністю "Тех Інвест" про стягнення 210 539,34 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки №ТІ 0604-3 від 04.06.2020р. в частині своєчасної поставки товару та невиконанням відповідачем вимоги щодо допоставки або повернення суми попередньої оплати за договором.
У зв'язку з чим просить суд стягнути з відповідача попередню оплату в розмірі 195 914,47 грн. та штрафні санкції в сумі 14 624,87 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.05.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Запропоновано відповідачу у строк протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов.
20.05.2021 вищезазначена ухвала суду направлена відповідачу на юридичну адресу адресу: вул. Олевська, буд. 3А, кабінет 3, м. Київ, 03164 (відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань) з позначкою «Судова повістка».
03.06.2021 на адресу суду повернулася копія ухвали Господарського суду міста Києва від 17.05.2021 з доказами направлення, адресована Товариству з обмеженою відповідальністю "Тех Інвест".
Відповідно до довідки ПуАТ «Укрпошта» Ф-20 поштове відправлення повернулося з відміткою «інші причини».
Відповідно до п. 99-1, абз. 1 п. 110, абз. 3 п.116 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 р. № 270 «Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку» рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка", адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім'ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (будь-кого із повнолітніх членів його сім'ї) за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв'язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка". Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з'явився за одержанням рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка", працівник поштового зв'язку робить позначку "адресат відсутній за вказаною адресою", яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.
У разі коли адресат протягом трьох робочих днів після інформування його за телефоном (через Інтернет) або вкладення до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу (за винятком рекомендованих листів з позначкою "Судова повістка") не з'явився за одержанням такого відправлення, поштового переказу, він інформується повторно шляхом вкладення до абонентської поштової скриньки повідомлення з відміткою "Повторне" або інформується за телефоном шляхом надіслання смс-повідомлення (через Інтернет).
У разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою у порядку, визначеному у пунктах 99, 99-1, 99-2, 106 та 114 цих Правил, із зазначенням причини невручення.
Із системного аналізу положень ГПК України слідує, що відмітка «інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки» не передбачена як причина невручення судового рішення. Ця відмітка не розкриває суті причини неможливості вручити адресату відповідний рекомендований лист. У випадку направлення поштового відправлення з позначкою "Судова повістка" в причинах повернення Правилами надання послуг поштового зв'язку не передбачено зазначати «інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки».
Відповідно до правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 904/9904/17 від 25.06.2018 відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Сам лише факт не отримання скаржником кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.
Крім того, відповідно до статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
Ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.05.2021 було оприлюднене у Єдиному державному реєстрі судових рішень 18.05.2021 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/96926217), а тому відповідач мав можливість ознайомитися з текстом цієї ухвали.
Таким чином, враховуючи те, що судочинство в Україні здійснюється на засадах верховенства права, диспозитивності та змагальності, неправильності заповнення довідки Ф-20, а також те, що ухвалу суду від 17.05.2021 направлено за правильною адресою та з додержанням вимог процесуального закону, тому суд приходить до висновку, що відповідач належним чином повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії - відкриття Господарським судом міста Києва провадження у справі №910/7528/21.
Відповідно до ч. 1 ст.118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Враховуючи вищенаведене, відповідач не скористався правом на подання відзиву у строк, встановленим судом.
Зважаючи на вищезазначене, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України.
Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010, «Смірнова проти України» від 08.11.2005, «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006, «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004 та інші).
З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.
Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
04.06.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Краєвид" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тех Інвест" укладено договір поставки №ТІ 0604-3 (далі - Договір).
Згідно з п. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Пунктами 1, 2 статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно із п. 6 статті 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Положеннями ч. 1 статті 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до п. 1.1 Договору Постачальник зобов'язаний передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити на умовах викладених в даному Договорі, металопрокат (далі по тексту «Товар»), сортамент, кількість та ціна якого вказані у рахунках-фактурах та/або Специфікаціях, оформлених як додатки до даного Договору, які є його невід'ємними частинами.
Відповідно до п. 3.1. - 3.4. Договору ціна на Товар встановлюється за домовленістю між Постачальником та Покупцем, з урахуванням ПДВ і вказується у рахунках та/або Специфікаціях та інших супровідних документах. Ціна на Товар може змінюватись в залежності від коливань середньо ринкових цін на металопрокат.
Загальна сума Договору визначається на підставі сплачених рахунків.
Розрахунок по даному Договору здійснюється у національній валюті України (гривні) у безготівковій грошовій формі.
Оплата всієї вартості Товару, вказаного у рахунку, здійснюється шляхом 100% передплати шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 2 (двох) банківських днів з моменту виставлення рахунку до даного Договору поставки. У разі одержання від Покупця передплати частково, Постачальник має право на поставку Товару на суму одержаних коштів. Оплата свідчить про згоду Покупця із характеристиками Товару, вказаними Постачальником у рахунку-фактурі. Допускається передача рахунку-фактури факсимільним зв'язком.
Загалом за даним Договором Відповідач виставив наступні рахунки - фактури для оплати Товару, що мав бути поставлений Позивачу на загальну суму 419 467,71 грн.:
- №2722 від 16.06.2020 року на суму 401 673,53 грн;
- №2798 від 24.06.2020 року на суму 4 458,34 грн;
- №2859 від 06.07.2020 року на суму 13 335,84 грн.
На виконання умов Договору позивачем було сплачено кошти за товар на загальну суму 419 467,71 грн., що підтверджується платіжними дорученнями:
- №371 від 17.06.2020 на суму 382 678,12 грн. за рахунком - фактурою №2722 від 16.06.2020 року;
- № 434 від 25.06.2020 на суму 18 995,41 грн за рахунком - фактурою №2722 від 16.06.2020 року;
- №452 від 30.06.2020 на суму 4 458,34 грн за рахунком - фактурою №2798 від 24.06.2020 року;
- №524 від 13.07.2020 на суму 13 335,84 грн за рахунком - фактурою №2859 від 06.07.2020.
Відповідно до ч. 2 ст. 266 ГК України загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до ст. 669 ЦК України кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.
Умова щодо кількості товару може бути погоджена шляхом встановлення у договорі купівлі-продажу порядку визначення цієї кількості.
Відповідно до п. 2.2. Договору кількість кожної партії Товару узгоджується Сторонами в рахунках-фактурах та/або Специфікаціях до Договору: З моменту прийняття та оплати Пупцем рахунку-фактури партія Товару вважається узгодженою між Сторонами.
Відповідно до п. 5.1., 5.2. Договору Товар приймається Покупцем відповідно до видаткової накладної або акту приймання, або іншому супровідному документу. Покупець зобов'язаний надати довіреність на отримання матеріальних цінностей. Постачальник не відповідає за недостачу Товару, яка виникла після передачі Товару Покупцю.
Покупець та Постачальник дають згоду на здійснення приймання Товару:
- за кількістю - в порядку, передбаченому Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по кількості, затвердженою Постановою Держарбітража при:. Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 року №П-6 (далі- Інструкція №6), в частині, що не суперечить умовам даного Договору;
- за якістю - в порядку, передбаченому Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, затвердженою Постановою Держарбітража при Раді Міністрів :СРСР від 25.04.1966 року № П-7, в частині, що не суперечить умовам даного Договору.
Відповідно до абз. 1 п. 12 Інструкції №6 приймання продукції за кількістю проводиться за транспортними і супровідними документами (рахунком-фактурою, специфікації, описи, пакувальним ярликами та ін.) відправника (Виготовлювача). Відсутність зазначених документів або деяких з них не зупиняє приймання продукції. В цьому випадку складається акт про фактичну наявність продукції і в акті вказується, які документи відсутні.
30.06.2020 року Відповідачем було поставлено товар на підставі товарно-транспортної накладної ТІ-0000003 від 30.06.2020.
Видаткова накладна за №ТІ-3006-01 від 30.06.2020 р. вказана у ТТН Позивачу не надавалась.
В той же час, сума товару у ТТН визначена Постачальником у розмірі 401 673,53 грн. та відповідно до відомості про вантаж вказано найменування вантажу відповідає рахунку - фактурі №2722 від 16.06.2020.
Таким чином, Відповідачем поставлявся товар, зазначений в рахунку-фактурі №2722 від 16.06.2020.
Відповідно до п. 13 Інструкція №6 кількість продукції, що надійшла під час приймання її має визначатися в тих же одиницях виміру, які вказані в супровідних документах.
Якщо в цих документах відправник вказав вагу продукції і кількість місць, то одержувач при прийманні продукції повинен перевірити її вагу і кількість місць.
Відповідно до товарно-транспортної накладної ТІ-0000003 від 30.06.2020 та відомостей про вантаж товар зазначений виключно у штуках, в той час як у рахунку-фактурі №2722 від 16.06.2020 р. в тонах та в штуках.
Таким чином, оскільки, відповідно до супровідних документів надійшов товар, який не відповідав замовленню, тому з метою визначення кількості отриманих металовиробів в правильних одиницях відбулося приймання Товару.
Відповідно до 1. 2 ст. 670 ЦК України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Відповідно до п. 5.4. Договору у разі отримання Покупцем Товару, який не відповідає замовленню, Покупець зобов'язаний прийняти його на Відповідальне зберігання і негайно оповістити про це Постачальника. Якщо такий Товар реалізований третім особам, прийнятий до виробництва (переробки, використання, порізки) або якщо належне зберігання такого Товару Покупцем не забезпечено, такий Товар зараховується до виконання зобов'язань по Договору.
Відповідно до абз. 1,2 п. 16 якщо під час приймання продукції буде виявлена недостача, то одержувач зобов'язаний призупинити подальшу прийомку, забезпечити збереження продукції, а також вжити заходів до запобігання її змішання з іншого однорідної продукцією. Про виявлену недостачу продукції складається акт за підписами осіб, які виконували приймання продукції.
01.07.2020 наказом директором ТОВ «Краєвид» №38-Г, у зв'язку з поставкою від ТОВ «Тех Інвест» металовиробів у некоректних одиницях виміру, а також з метою визначення кількості отриманих металовиробів в правильних одиницях виміру, створено комісію.
Відповідно до акту комісії від 01.07.2020 встановлено фактичну наявність металовиробів на складі матеріального зберігання ТОВ «Краєвид».
За наслідками складеного акту, позивачем була встановлена невідповідність між кількістю оплаченого товару та фактично отриманим.
19.08.2021 позивач звернувся до відповідача з вимогою вих. №751 здійснити поставку оплаченого товару або повернути попередню оплату в розмірі 195 914,47 грн. протягом п'яти календарних днів від дня отримання вказаної вимоги.
Листом №1509-02 від 15.09.2020 відповідач відмовив у задоволенні вимоги позивача.
17.09.2020 на адресу відповідача направлено акт звірки взаєморозрахунків між сторонами, але матеріали справи не містять доказів підписання даного акту звірки відповідачем.
Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Позивач зазначає, що на виконання вимог Договору за рахунком на оплату №2722 від 16.06.2020 відповідачем не була поставлена частина товару на суму 178 120,29 грн., за рахунком на оплату №2798 від 24.06.2020 - 4458,34, за рахунком на оплату №2859 від 06.07.2020 - 13335,84 грн.
Перевіривши розрахунок відповідача щодо суми заборгованості за непоставлений товар за рахунком на оплату №2722 від 16.06.2020 у розмірі 178 120,29 грн., суд визнає його вірним.
Судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні будь - які докази поставки товару відповідачем за Договором за рахунками на оплату №2798 від 24.06.2020 на суму 4458,34 грн., №2859 від 06.07.2020 - 13335,84 грн.
Таким чином, доводи позивача про наявність заборгованості за договором поставки №ТІ 0604-3 від 04.06.2020 за рахункамим на оплату №2722 від 16.06.2020 у розмірі 178 120,29 грн., №2798 від 24.06.2020 на суму 4458,34 грн. та №2859 від 06.07.2020 - 13335,84 грн. підтверджуються матеріалами справи та визнаються судом обґрунтованими.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
Відповідно до п. 4.2 Договору строк поставки товару - протягом 10 (десяти) робочих днів після 100% передоплати.
Відповідно до частини 2 статті 251 ЦК України терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина 2 статті 252 ЦК України).
Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Згідно з частиною 1 статті 255 ЦК України, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.
Оскільки, 100% передоплати за Товар за рахунком на оплату №2722 від 16.06.2020 одержано та проведено банком 30.06.2020, тому останнім днем для поставки товару було 14.07.2020.
За Товар 100% передоплати за рахунком на оплату №2798 від 24.06.2020 одержано та проведено банком 02.07.2020, тому останнім днем для поставки товару було 16.07.2020.
За Товар 100% передоплати за рахунком на оплату №2859 від 06.07.2020 одержано та проведено банком 14.07.2020, тому останнім днем для поставки товару було 28.07.2020.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до п. 7.1. - 7.2. Договору за непостачання, несвоєчасне постачання Товару або за прострочення заміни Товару неналежної якості Постачальник сплачує Покупцеві за вимогою останнього неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення від вартості не поставленого вчасно Товару.
За несвоєчасну оплату Товару Покупець сплачує Постачальнику за вимогою останнього пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від вартості несплаченого Товару за кожен день прострочення
Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).
В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно ч. 1, 2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).
Також, суд зазначає, що перерахувавши розрахунки пені позивача за періоди, загальна сума пені становить 14 856,97 грн., а позивачем зазначено 14 624,87 грн.
Суд вважає неправильним розрахунок позивача розмірів пені по вищезазначеним рахункам на оплату за Договором, оскільки, позивачем при нарахуванні пені не враховано момент проведення банківської операції з перерахування коштів, а, натомість, взято дату платіжного доручення та нараховано пеню більше як на 6 місяців, що призвело до збільшення періоду прострочення, відповідно, і до збільшення розмірів пені.
Розрахунок суми пені за рахунком на оплату №2788 від 16.06.2020.
Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення
178120.2915.07.2020 - 22.07.202086.0000 %0.033 %*467.20
178120.2923.07.2020 - 03.09.2020436.0000 %0.033 %*2511.20
178120.2904.09.2020 - 22.10.2020496.0000 %0.033 %*2861.60
178120.2923.10.2020 - 10.12.2020496.0000 %0.033 %*2861.60
178120.2911.12.2020 - 13.01.2021346.0000 %0.033 %*1985.60
Сума пені складає 10687.22 грн.
Розрахунок суми пені за рахунком на оплату №2798 від 24.06.2020.
Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення
4458.3417.07.2020 - 22.07.202066.0000 %0.033 %*8.77
4458.3423.07.2020 - 03.09.2020436.0000 %0.033 %*62.86
4458.3404.09.2020 - 22.10.2020496.0000 %0.033 %*71.63
4458.3423.10.2020 - 10.12.2020496.0000 %0.033 %*71.63
4458.3411.12.2020 - 15.01.2021366.0000 %0.033 %*52.62
Сума пені складає 267.50 грн.
Розрахунок суми пені за рахунком на оплату №2859 від 06.07.2020.
Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення
13335.8429.07.2020 - 03.09.2020376.0000 %0.033 %*161.78
13335.8404.09.2020 - 22.10.2020496.0000 %0.033 %*214.25
13335.8423.10.2020 - 10.12.2020496.0000 %0.033 %*214.25
13335.8411.12.2020 - 21.01.2021426.0000 %0.033 %*183.64
13335.8422.01.2021 - 27.01.202166.0000 %0.033 %*26.31
Сума пені складає 800.22 грн.
Таким чином, загальна сума пені за Договором складає 11 754,94 грн.
Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Враховуючи факт наявності основної заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Тех. Інвест" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Краєвид" за договором поставки №ТІ 0604-3 від 04.06.2020 за рахунками на оплату №2722 від 16.06.2020, №2798 від 24.06.2020, №2859 від 06.07.2020 на загальну суму 195 914,47 грн. належним чином доведена, документально підтверджена, тому позовні вимоги в частині основної заборгованості визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Позовні вимоги щодо стягнення пені визнаються судом обґрунтованими у розмірі 11 754,94 грн.
Відповідно до статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно положень п. 2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, на відповідача покладається судовий збір у розмірі 3 115,14 грн.
На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ч.1 ст. 74, ч.1 ст. 77, ст.ст. 79, 123, 129, ст.ст. 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тех Інвест" (03164, місто Київ, ВУЛИЦЯ ОЛЕВСЬКА, будинок 3А, КАБІНЕТ 3, код ЄДРПОУ 42492955) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Краєвид" (04176, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЕЛЕКТРИКІВ, будинок 4, код ЄДРПОУ 31514557) заборгованість за договором поставки №ТІ 0604-3 від 04.06.2020 в розмірі 195 914 (сто дев'яносто п'ять тисяч дев'ятсот чотирнадцять) грн. 47 коп., пеню в розмірі 11 754 (одинадцять тисяч сімсот п'ятдесят чотири) грн. 94 коп. та судовий збір в розмірі 3 115 (три тисячі сто п'ятнадцять) грн. 14 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяС.М. Мудрий