ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
22.07.2021Справа № 910/7683/21
Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція"
до комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва"
про стягнення 135 269,38 грн.
Представники сторін: не викликалися.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва" про стягнення 123 910,66 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані не оплатою наданих послуг з централізованого опалення у період з липня 2016 по січень 2021 року в розмірі 102 718,35 грн.
У зв'язку з чим, позивач просить стягнути з відповідача основний борг в розмірі 102 718,35 грн., інфляційну складову боргу в розмірі 14 345,61 грн. та три проценти річних в розмірі 6 846,70 грн.
В позовній заяві позивач просить суд розглянути справу у порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.05.2021 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.
Вищезазначена ухвала суду отримана відповідачем 26.05.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за №01054 80067033.
22.06.2021 до канцелярії суду відповідачем подано клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку для надання відповіді на позов і подання процесуальних заяв і клопотань, відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити позивачу в позовних вимогах, заяву про заперечення розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та заяву про застосування строків позовної давності до позовних вимог.
Враховуючи короткий термін прострочення подання відзиву, керуючись приписами ст. 119 ГПК України, суд поновлює відповідачу процесуальний строк для подачі письмового відзиву на позовну заяву та клопотань, та приймає подані відзив та клопотання до розгляду.
Згідно з ч. 4 ст. 250 ГПК України якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача постановляє ухвалу про залишення заяви відповідача без задоволення або про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.
Розглянувши вказану заяву відповідача із запереченнями щодо розгляду справи у спрощеному позовному провадженні, суд вважає її необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ГПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
За змістом ч. 5 ст. 12, ч. 1 ст. 247 ГПК України малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Малозначні справи розглядаються тільки у порядку спрощеного позовного провадження.
Як вбається із матеріалів справи, у даному випадку ціна позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та справа не є складною, а тому її розгляд має здійснюватись у порядку спрощеного позовного провадження.
За змістом ч. 7 ст. 250 ГПК України якщо справа підлягає розгляду тільки в порядку спрощеного позовного провадження, то правила цієї статті щодо розгляду заперечень відповідача з приводу розгляду справи у спрощеному позовному провадженні, не застосовуються.
30.06.2021 до канцелярії суду від позивача надійшла відповідь на відзив.
Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010, «Смірнова проти України» від 08.11.2005, «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006, «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004 та інші).
З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.
Відповідно до положень Закону України «Про внесення змін до деяких Законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії» від 10.04.2014 №1198-VII виконавцем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).
Надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води в будинку №4 по вул. Азербайджанська в м. Києві з 01.07.2014 року здійснюється товариством з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція".
Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва" є балансоутримувачем будинку, який отриманий ним на підставі п.п. 10-12 рішення Київської міської ради «Про удосконалення структури управління житлово-комунальним господарством міста Києва» №270/270 від 09.10.2014 року.
Відповідно до п.2.2.1 статуту комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва" затвердженого Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №4 від 06.01.2015 предметом діяльності відповідача є утримання житлового і нежитлового фонду, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва та закріплений за підприємством на праві господарського відання, а також обслуговування житлового і нежитлового фонду, що не належить до комунальної власності міста Києва, на договірних засадах у встановленому порядку. Відповідно до п.4.2 статуту відповідача його майно є основні фонди відображені в його самостійному балансі. Майно підприємства належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і закріплене за ним на праві господарського відання (п. 4.3 статуту).
Отже, нежитлове приміщення загальною площею 148,90 кв.м в будинку №4 по вул. Азербайджанська в м. Києві, яким володіє, користується і розпоряджається відповідач, закріплено за ним на праві господарського відання.
За приписами частин 1, 3 статті 78 Господарського кодексу України комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління. Майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство).
Особливості господарської діяльності комунальних унітарних підприємств визначаються відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом щодо діяльності державних комерційних або казенних підприємств, а також інших вимог, передбачених законом (частина 1 статті 78 Господарського кодексу України).
За приписами частини 1 статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Статтею 395 Цивільного кодексу України передбачено, що окрім речових прав, зазначених у частині 1 даної статті, законом можуть бути встановлені інші речові права на чуже майно.
Відповідно до статті 133 Господарського кодексу України основу правового режиму майна суб'єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління.
Держава забезпечує рівний захист майнових прав усіх суб'єктів господарювання.
Відповідно до статті 136 Господарського кодексу України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності.
Статтею 137 Господарського кодексу України передбачено, що правом оперативного управління у цьому Кодексі визнається речове право суб'єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом). Власник майна, закріпленого на праві оперативного управління за суб'єктом господарювання, здійснює контроль за використанням і збереженням переданого в оперативне управління майна безпосередньо або через уповноважений ним орган і має право вилучати у суб'єкта господарювання надлишкове майно, а також майно, що не використовується, та майно, що використовується ним не за призначенням. Право оперативного управління захищається законом відповідно до положень, встановлених для захисту права власності.
Таким чином, як право власності, так і право господарського відання чи право оперативного управління поєднують можливість володіти, користуватися та розпоряджатися майном.
За нормами частини 4 статті 319 Цивільного кодексу України власність зобов'язує.
Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 322 Цивільного кодексу України).
Наявність у відповідача на балансі та на праві господарського відання спірного нежитлового приміщення у будинку в будинку №4 по вул. Азербайджанська в м. Києві не звільняє останнього від утримання такого майна.
Отже, оскільки спірне приміщення не перебуває в оренді та знаходиться в господарському віданні відповідача, на якого статутом покладено обов'язок утримання майна, то останній зобов'язаний відшкодувати витрати на оплату житлово-комунальних послуг на утримання та збереження цього приміщення.
Відповідно до статті 24 Закону України "Про теплопостачання" основними обов'язками споживача теплової енергії, зокрема, є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.
Відповідно до частини 3 статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) споживач зобов'язаний, зокрема, укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.
Як зазначено позивачем, 23.07.2014 у газеті Хрещатик (№103(4503)) товариством з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" розміщено повідомлення, із пропозицією укладення договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води шляхом звернення споживачів до підрозділів теплопостачальної організації із зазначенням відповідної адреси.
Однак, між сторонами відповідного договору про надання послуг з централізованого опалення укладено не було.
Як зазначено позивачем, з липня 2016 року по січень 2021 року позивачем надано відповідачу послуги з централізованого опалення на загальну суму 102 718,35 грн., з урахуванням оплати від 23.06.2020 року та від 11.02.2020 року, однак відповідачем вони не оплачувались. Претензій з приводу якості отриманих послуг, відмови від отримання послуг від відповідача не надходило.
Згідно з статтею 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції, чинній на момент виникнення боргу) житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
Відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг, і фізичною та юридичною особою, яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення регулюються Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. № 630 (далі - Правила).
Згідно з п. 18 Правил розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.
Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Вказана правова позиція також зазначена у постанові ВСУ від 30.10.2013 № 6-59цс13.
Факт відсутності договору сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Зазначений правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 20.04.2016 у справі № 6-2951цс15, постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 751/3840/15-ц, постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.04.2020 у справі № 910/7968/19, від 11.04.2018 у справі № 904/2238/17 та від 16.10.2018 у справі № 904/7377/17.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Крім того, згідно з частиною 1 статті 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (у чинній з 10.12.2017 року по теперішній час редакції) споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Положеннями ч. 2 ст. 32 Закону передбачено, що розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. У разі наявності засобів обліку оплата комунальних послуг здійснюється виключно на підставі їх показників на кінець розрахункового періоду згідно з умовами договору, крім випадків, передбачених законодавством.
За умовами частини 1 статті 10 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (у чинній з 10.12.2017 року по теперішній час редакції) ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.
Згідно з пунктом 18 Правил розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.
Згідно п. 12 Правил, у разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії споживач оплачує послуги згідно з їх показаннями пропорційно опалюваній площі (об'єму) квартири (будинку садибного типу) за умови здійснення власником, балансоутримувачем будинку та/або виконавцем заходів з утеплення місць загального користування будинку.
У разі нездійснення таких заходів споживач не сплачує за опалення місць загального користування будинку.
У разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії у багатоквартирному будинку, де окремі або всі квартири обладнані квартирними засобами обліку теплової енергії, споживачі, які не мають таких засобів обліку та які не передали виконавцю показання квартирних засобів обліку теплової енергії, оплачують таку послугу за показаннями будинкового засобу обліку теплової енергії пропорційно опалюваній площі (об'єму) квартири, не враховуючи витрати теплової енергії виконавця, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які є власниками або орендарями приміщень у цьому будинку, та сумарних витрат тепла за показаннями усіх квартирних засобів обліку.
Плата за послуги нараховується згідно з показаннями будинкового засобу обліку теплової енергії, а у разі його відсутності (несправності) за нормативами (нормами) споживання.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Облік теплової енергії на потреби централізованого опалення здійснюється по вул. Азербайджанська, 4 в м. Києві приладом комерційного обліку СВТУ-11Т №3527, що підтверджується актом постановки на комерційний облік приладу теплової енергії споживача від 24.12.2015 року та актом про готовність вузла комерційного обліку теплової енергії до опалювального сезону 2020-2021р.
Надання послуг з опалення, що надавалися безперервно, в межах опалювального періоду у будинку за адресою: м. Київ, вул. Азербайджанська, 4, підтверджується наявними в матеріалах справи нарядами, а саме: № 53335 від 05.10.2016 включення (початок опалювального сезону), № 58299 від 06.03.2017 відключення (закінчення опалювального сезону), № 64324 від 03.10.2017 включення (початок опалювального сезону), № 68927 від 04.04.2018 відключення (закінчення опалювального сезону), № 948 від 01.11.2018 опалення (початок опалювального сезону), № 4825 від 06.04.2018 опалення (закінчення опалювального сезону), № 6784 від 25.10.2019 опалення (початок опалювального сезону), № 9005 від 05.04.2020 опалення (закінчення опалювального сезону), № 9927 від 16.10.2020 опалення (початок опалювального сезону).
Як зазначено позивачем, основою для розрахунку є додані до позовної заяви звіти з показниками приладів будинкового лічильнику теплової енергії за період з 13.10.2016 по 29.11.2020 рр.
Відповідно до довідки про дані будинку КП Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва" від 20.07.2018 року опалювальна площа нежитлового приміщення відповідача становить 122,90 кв.м.
Згідно з довідки про дані будинку КП Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва" від 01.07.2019 року опалювальна площа нежитлового приміщення відповідача становить 122,90 кв.м.
Згідно з довідки про дані будинку КП Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва" від 01.07.2020 року опалювальна площа нежитлового приміщення відповідача становить 148,90 кв.м. (122,90 кв.м + 26 кв.м відповідно до технічного паспорту на нежитлові приміщення від 28.11.2017р.).
Показники будинкового лічильника теплової енергії розподіляються між користувачами приміщень пропорційно до площі займаних споживачами приміщень.
Отже, розподіл визначеного загального обсягу теплової енергії між споживачами здійснювався пропорційно до площі споживачів, що узгоджується з нормами Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання".
Суд відхиляє доводи відповідача щодо відсутності актів про надання послуг або інших первинних документів, оскільки відсутність у певної особи таких документів не може бути підставою для звільнення відповідача від відповідальності за невиконання обов'язку з оплати спожитих послуг та не є визначальними для висновку про невиконання позивачем своїх зобов'язань.
Доказів необґрунтованості здійсненого позивачем розрахунку цього боргу, відповідачем не надано.
Таким чином, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований, відтак, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача основної заборгованості (за період з липня 2016 року по січень 2021 року) є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в сумі 102 718,35 грн.
Відповідачем подано заяву про застосування строків позовної давності до позовних вимог ТОВ "Євро-Реконструкція".
Відповідно до ч.3 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Відповідно до ч.3 статті 254 ЦК України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.
Згідно з статтею 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до ст.ст. 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Частиною 1 статті 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.5 статті 261 ЦК України).
Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. ст. 252 - 255 ЦК України.
Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява надійшла до суду 14.05.2021 року (направлено Укрпоштою 13.05.2021).
Положеннями пункту 4.4.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 року "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" визначено, що з урахуванням положення частини четвертої статті 51 Господарського процесуального кодексу України днем подання позову слід вважати дату поштового штемпеля підприємства зв'язку, через яке надсилається позовна заява (а в разі подання її безпосередньо до господарського суду - дату реєстрації цієї заяви в канцелярії суду).
Відповідно до ч.4 статті 257 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Статтею 265 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, з урахуванням конкретних обставин справи, також можуть належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звіряння взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Аналогічний правовий висновок викладено постанові Верховного Суду від 09.11.2018 у справі № 911/3685/17, від 10.09.2019 у справі № 916/2403/18.
Так, до позовної заяви позивачем подано виписки по рахунку за 11.02.2020 року та за 23.06.2020 року з яких вбачається, що відповідачем на рахунок позивача сплачено 3 090,14 грн. та 10 294,72 грн. відповідно з призначенням платежу: «оплата за спожиту теплову енергію згідно дог. №440057/3юр від 02.08.2016р.».
Проте, як зазначалось раніше договір між сторонами не укладено, крім того в позовній заяві позивачем зазначено, що позивачем надано відповідачу послуги з централізованого опалення на загальну суму 102 718,35 грн., з урахуванням оплати від 23.06.2020 року та від 11.02.2020 року, однак відповідачем вони не оплачувались.
Таким чином, в матеріалах справи відсутні докази вчинення відповідачем дій, що свідчать про визнання боргу.
Враховуючи те, що обов'язок відповідача по оплаті за послуги з централізованого опалення за період з липня 2016 року по березень 2018 року на загальну суму 58 336,55 грн. виник з 21.08.2016 року по 21.04.2018 року відповідно, а тому загальний строк позовної давності за вказаною вимогою на момент звернення до суду сплив 21.04.2021 року.
З огляду на вищевикладене та беручи до уваги те, що позивач звернувся до суду 13.05.2021 року, тому вимоги щодо нарахованого боргу за період з липня 2016 року по березень 2018 року в розмірі 58 336,55 грн. не підлягають задоволенню, у зв'язку із спливом позовної давності.
В іншій частині позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги з централізованого опалення (за квітень 2018 року по січень 2021 року) у розмірі 44 381,80 грн. подані в межах строку позовної давності та підлягають задоволенню.
У зв'язку з простроченням оплати позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 14 345,61 грн. та 3% річних у розмірі 6 846,70грн. нараховані з 21.03.2017 року по 24.03.2021 включно.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення. Невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову (правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 у справі № 127/15672/16-ц).
Відповідно до статті 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).
Проте, у постанові Верховного Суду (у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду) від 26.10.2018 у справі № 922/4099/17 з огляду на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 26.04.2017 у справі № 918/329/16, наведено висновок про те, що вимоги про стягнення грошових коштів, передбачених статтею 625 ЦК України, не є додатковими вимогами у розумінні положень статті 266 ЦК України, а тому закінчення перебігу позовної давності за основною вимогою не впливає на обчислення позовної давності за вимогою про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат. Стягнення 3% річних та інфляційних витрат можливе до моменту фактичного виконання зобов'язання та обмежується останніми 3 роками, які передували подачі позову.
Розрахунок 3% річних
Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів
52920.0013.05.2018 - 01.01.20219653 %4193.00
3154.7521.05.2018 - 01.01.20219573 %247.89
1870.7221.06.2018 - 01.01.20219263 %142.23
498.2921.07.2018 - 01.01.20218963 %36.66
792.3721.11.2018 - 01.01.20217733 %50.28
2466.5421.12.2018 - 01.01.20217433 %150.43
3142.3121.01.2019 - 01.01.20217123 %183.63
4080.3621.02.2019 - 01.01.20216813 %228.05
3089.5921.03.2019 - 01.01.20216533 %165.57
2631.7721.04.2019 - 01.01.20216223 %134.33
1640.3421.05.2019 - 01.01.20215923 %79.68
3090.1421.12.2019 - 01.01.20213783 %95.75
3303.2521.01.2020 - 01.01.20213473 %93.95
2690.4721.02.2020 - 01.01.20213163 %69.69
1905.4421.03.2020 - 01.01.20212873 %44.83
1969.3721.04.2020 - 01.01.20212563 %41.32
426.1921.05.2020 - 01.01.20212263 %7.90
437.1521.11.2020 - 01.01.2021423 %1.51
1478.7521.12.2020 - 01.01.2021123 %1.45
2125.2421.01.2021 - 01.03.2021403 %6.99
3588.7621.02.2021 - 24.03.2021323 %9.44
За перерахунком суду загальний розмір 3% річних становить 5 984,58 грн. та підлягає задоволенню.
В частині стягнення 3% річних в розмірі 862,12 грн. відмовити.
Розрахунок індексу інфляції:
Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції
13.05.2018 - 01.01.202152920.001.1497890.4160810.41
21.05.2018 - 01.01.20213154.751.149470.383625.13
21.06.2018 - 01.01.20211870.721.149278.932149.65
21.07.2018 - 01.01.2021498.291.15778.33576.62
21.11.2018 - 01.01.2021792.371.10180.21872.58
21.12.2018 - 01.01.20212466.541.092228.122694.66
21.01.2019 - 01.01.20213142.311.082256.623398.93
21.02.2019 - 01.01.20214080.361.076311.284391.64
21.03.2019 - 01.01.20213089.591.067206.033295.62
21.04.2019 - 01.01.20212631.771.056147.712779.48
21.05.2019 - 01.01.20211640.341.04980.021720.36
21.12.2019 - 01.01.20213090.141.050154.273244.41
21.01.2020 - 01.01.20213303.251.048157.993461.24
21.02.2020 - 01.01.20212690.471.051137.162827.63
21.03.2020 - 01.01.20211905.441.04381.251986.69
21.04.2020 - 01.01.20211969.371.03467.682037.05
21.05.2020 - 01.01.2021426.191.03113.33439.52
21.11.2020 - 01.01.2021437.151.0093.93441.08
21.12.2020 - 01.01.20211478.751.0000.001478.75
21.01.2021 - 01.03.20212125.241.01021.252146.49
21.02.2021 - 24.03.20213588.761.01761.013649.77
За перерахунком суду загальний розмірі індексу інфляції становить 10 725,91 грн. та підлягає задоволенню.
В частині стягнення індексу інфляції в розмірі 3 619,70 грн. відмовити.
Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).
Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до положень ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.
Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ч.1 ст. 74, ч.1 ст. 77, ст.ст. 79, 123, 129, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва" (02002, м. Київ, вулиця Челябінська, будинок 9-Г, код ЄДРПОУ 39606435) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" (02094, м. Київ, вул. Гната Хоткевича, будинок 20, ідентифікаційний код 37739041) основний борг в розмірі 44 381 (сорок чотири тисячі триста вісімдесят одна) грн. 80 коп., три проценти річних в розмірі 5 984 (п'ять тисяч дев'ятсот вісімдесят чотири) грн. 58 коп., інфляційні втрати в розмірі 10 725 (десять тисяч сімсот двадцять п'ять) грн. 91 коп. та судовий збір в розмірі 1 119 (одна тисяча сто дев'ятнадцять) грн. 11 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.М. Мудрий