ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
22.07.2021Справа № 910/7741/21
За позовом Приватного акціонерного товариства "Лізингова компанія "Укртранслізинг"
до Акціонерного товариства "Українська залізниця"
про стягнення 38759,40 грн.
Суддя Сташків Р.Б.
Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).
На розгляд Господарського суду міста Києва передано указану позовну заяву про стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - відповідач) на користь Приватного акціонерного товариства "Лізингова компанія "Укртранслізинг" (далі - позивач) збитків у сумі 38759,40 грн. завданих відповідачем у зв'язку розукомплектування вагонів №№95329215, 95220273, 95215802, 95329272, які належать позивачу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.05.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
До матеріалів справи (до позовної заяви) залучені належні докази виконання Позивачем вимог ст. 172 ГПК України - надіслання Відповідачу копії позовної заяви та копій доданих до неї документів листом з описом вкладення.
Судом також були вчинені всі належні дії для повідомлення Відповідача про відкриття судом провадження у справі - відповідна ухвала суду надсилалися на адресу місцезнаходження Відповідача, яка також є офіційною адресою його місцезнаходження згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
З залученого до матеріалів справи зворотного повідомлення про вручення поштового відправлення вбачається, що ухвалу суду було отримано відповідачем 31.05.2021, проте відповідач не скористався наданим йому законом правом подати письмові заперечення проти позову (відзив), або будь-які інші письмові заперечення чи пояснення по справі та/або процесуального характеру.
Враховуючи наведене, та за відсутності подання Відповідачем відзиву, суд вирішує справу за наявними матеріалами на підставі ч. 9 ст. 165 ГПК України та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Судом встановлено, що згідно із залізничним накладними № 42053900 (вагон № 95329215), № 41944323 (вагон № 95220273), № 41368879 (вагон № 95215802) та № 41552282 (вагон № 95329272) у грудні 2020 року відповідач здійснював перевезення вантажних вагонів власності позивача (відповідно до розділу 20 указаних накладних).
На станціях Здолбунів Львівської залізниці, Тростянець-Смородине Одеської залізниці, Бахмач-Пасажирський Південно-західної залізниці та Подільськ Одеської залізниці виявлено пошкодження (розкомплектування) вищевказаних вагонів, про що складено акти загальної форми, а саме: на станції Здолбунів від 29.12.2020 щодо розкомплектування вагону № 95329215 (відсутня маятникова підвіска), на станції Тростянець-Смородине від 29.12.2020 щодо розкомплектування вагону №95220273 (відсутність роз'єднувального крану та трубки відгалуження), на станції Бахмач-Пасажирський від 12.12.2020 щодо розкомплектування вагону №95215802 (відсутній зовнішній комплект пружин), на станції Подільськ від 17.12.2020 щодо розкомплектування вагону № 95329272 (відсутні горизонтальні важелі гальмівного циліндра).
Із матеріалів справи вбачається, що 19.02.2021 позивач звертався до відповідача із запитом № УТЛ-84/02/21 щодо надання комерційних актів, однак останні відповідачем надані не були. Також з метою встановлення винних осіб у розкраданні майна позивач звертався з відповідними заявами до правоохоронних органів, а саме із заявами від 19.02.2021 направлена заява до Головного управління Національної поліції України у Чернігівській області, від 19.02.2021 до Головного управління Національної поліції України у Одеській області та від 19.02.2021 Головного управління Національної поліції України у Львівській області.
Відповідно до пункту 21 Правил користування вагонами і контейнерами, ремонт пошкодженого вагона здійснюється на підприємстві, що має право на виконання таких робіт, або на найближчому до місця пошкодження вагоноремонтному підприємстві. Перелік таких підприємств оприлюднюється у товарних конторах станцій обслуговування.
Внаслідок пошкодження (розукомплектування) вагонів №№ 95329215, 95220273, 95215802, 95329272 позивач передав на підставі актів приймання-передачі виробничому підрозділу «Вагонне депо Основа» регіональної філії «Південна залізниця» деталі загальною вартістю 12922,80 грн., придбаних у Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецвагонкомплект" на підставі видаткових накладних.
Придбані позивачем деталі встановлені на зазначені вище вагони відповідно до актів використання давальницьких вузлів, наданих ПрАТ "Укртранслізинг" виробничому підрозділу «Вагонне депо Основа» регіональної філії «Південна залізниця» для ремонту власних вантажних вагонів у січні 2021 року.
Загальна вартість витрат по встановленню (технічному обслуговуванню вагонів) деталей на вагони становить 12922,80 грн., послуги по передислокації вагонів становить 4710,02 грн., вартість ремонтних робіт 21126,58 грн., що підтверджується залученими до матеріалів справи платіжними дорученнями та актами.
Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, статті 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Статтею 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до пункту 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, Статут залізниць України (далі - Статут) визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
Згідно зі статтею 5 Статуту нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Статтею 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів, і наданий залізниці відправником разом з вантажем.
Відповідно до пункту 6.4 Правил реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 28.09.2004 №856, порожні власні вагони перевозяться за перевізними документами, в яких в графі 20 "Найменування вантажу" вказується "Власний вагон (найменування власника) направляється до пункту навантаження (у ремонт тощо)".
Згідно із статтею 8 Статуту перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізницями провадиться у вагонах парку залізниць або орендованих у залізниць, а також у власних вагонах, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності, в тому числі розташованим за межами України. Вагони, призначені для перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, повинні відповідати вимогам Правил технічної експлуатації залізниць України та санітарно-гігієнічним і протиепідемічним нормам і правилам.
За приписами пункту 3.4 Правил експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України від 29.01.2015 № 17, власні вантажні вагони, що виходять на колії загального користування, за конструкцією, строком служби, періодом проведення планових видів ремонту і технічним станом повинні відповідати всім вимогам, які встановлюються до вагонів інвентарного парку залізниць, включаючи спеціалізований рухомий склад, та мати відомості про комплектацію вагона.
Відповідно до пункту 4.1 Правил випуск власних вантажних вагонів на колії загального користування допускається після відповідного огляду їх технічного стану працівниками вагонного господарства, а для перевезення небезпечного вантажу в спеціалізованих вагонах - при пред'явленні відправником вантажу працівникам станцій і вагонного господарства свідоцтва про технічний стан вагона, що гарантує безпеку перевезення цього вантажу. Номер свідоцтва і результати огляду технічного стану вагонів працівник вагонного господарства записує в книзі пред'явлення вагонів вантажного парку до технічного обслуговування (форма ВУ-14).
Судом встановлено, що відповідач здійснював перевезення власних вагонів позивача № 95329215, 95220273, 95215802, 95329272, які були пошкоджені (розкомплектовані) під час перевезення, що підтверджується відповідними актами загальної форми. При цьому, суд зазначає, що прийняття відповідачем до перевезення спірних вагонів свідчить про те, що останні перебували у технічно справному стані.
Крім того, згідно позиції Верховного Суду викладеній у постановах від 14.05.2018 по справі № 916/1350/17, від 01.06.2018 р. № 910/3930/17, залізниця зобов'язана скласти комерційні акти, якщо сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажоодержувачу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюються Правилами.
Відповідно до пункту 3 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за № 567/6855, акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності.
Тому обставини викладені в акті загальної форми, не повинні повторно підтверджуватись іншими актами загальної форми, а тому зазначені в акті підстави його складання повинні оцінюватись судами без повторного доказування таких обставин (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.07.2018 по справі №907/382/17).
Відповідно до пункту 4.6. Правил обслуговування залізничних під'їзних колій, затверджених, наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, обов'язок охорони вагонів і вантажів на під'їзній колії покладається на підприємство. Якщо під'їзна колія обслуговується локомотивом залізниці, то охорону вагонів і вантажів до моменту фактичної подачі вагонів і з моменту збирання вагонів з під'їзної колії організовує залізниця.
Згідно з пунктами 20, 21 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113, пошкодження вантажного вагона - це порушення справного стану вагона або його складових частин унаслідок зовнішніх впливів, що перевищують рівні, установлені ГОСТ 22235-76, а також унесення змін у конструкції вагонів, заварювання дверей, люків, знімання бортів платформ, дверей напіввагонів, знімного устаткування вагонів тощо, свердління (пробивання, пропалювання) отворів для кріплення вантажів у деталях вагонів, а також кріплення до них вантажів за допомогою зварювання без дозволу залізниці.
Ремонт пошкодженого вагона здійснюється на підприємстві, що має право на виконання таких робіт, або на найближчому до місця пошкодження вагоноремонтному підприємстві. Перелік таких підприємств оприлюднюється у товарних конторах станцій обслуговування.
Матеріалами справи підтверджується, що вагони № 95329215, 95220273, 95215802, 95329272 відремонтовані шляхом встановлення гальма стояночного, роз'єднувального крану, трубки підвідної, муфти, ніпеля, штуцеля, комплекту пружин та важілі загальна вартість придбання яких становила 12922,80 грн., а вартість ремонтних робіт - 21126,58 грн. та на передислокацію вагонів на загальну суму 4710,02 грн.
Обов'язок відповідача забезпечувати схоронність вагонів передбачена статтею 110 Статуту, відповідно до якої залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами перевезення вантажів іншому підприємству.
Матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів на підтвердження невідповідності технічного стану вагонів при прийнятті їх відповідачем до перевезення.
Як підтверджено матеріалами справи, всупереч чинного законодавства відповідач не забезпечив схоронності (збереження) вагонів під час їх курсування залізничними коліями, внаслідок чого завдано збитків майну позивача.
Відповідно до пункту 22 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 №113, сума збитків за пошкодження вагона складається з:
- витрат на транспортування пошкодженого вагона від місця пошкодження до місця його ремонту в розмірі провізної плати, визначеної відповідно до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 15.11.99 № 551, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.99 за № 828/4121, з урахуванням коригувальних коефіцієнтів, що діють на момент транспортування;
- вартості ремонту пошкодженого вагона з урахуванням вартості втрачених та (або) пошкоджених частин;
- витрат на перевантаження вантажу з пошкодженого вагона, якщо його неможливо відремонтувати в навантаженому стані, які визначаються за калькуляцією вартості робіт, що надається разом з розрахунком збитків;
- плати за користування вагоном за нормативний час перебування пошкодженого вагона в деповському, капітальному ремонті або технічному обслуговуванні з відчепленням (додаток 9), визначеної за ставками плати за користування вагонами згідно з пунктом 14 цих Правил.
Стаття 224 Господарського кодексу України зобов'язує учасника господарських відношень, який порушив господарські зобов'язання або встановлені вимоги, які стосуються здійснення господарської діяльності, відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, здійсненні уповноваженою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не отримані їй доходи, які уповноважена сторона отримала б у разі належного виконання зобов'язання або дотримання правил здійснення господарської діяльності іншою стороною.
Вимогами статті 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у разі порушення його цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитки визначаються, як втрата, яку особа отримала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила чи повинна зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально отримати при звичайних обставинах, якщо б його право не було порушено (упущена вигода).
Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.
Отже, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за договором, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов'язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.
Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Відповідно до пункту 114 Статуту залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме за псування і пошкодження - у розмірах тієї суми, на яку було зниженого його вартість.
Згідно з пункту 2 статті 126 Статуту за пошкодження залізницею вагонів або контейнерів, що належать підприємствам, залізниця несе матеріальну відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди.
З урахуванням вище наведеного, суд дійшов висновку про наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме протиправної бездіяльності відповідача, що виявилась у незабезпеченні збереженості (схоронності) належного позивачу майна (вагонів), завданої шкоди - пошкодження складових частин вагонів, та причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою. При цьому, відповідачем в свою чергу не доведено суду належними та допустимими доказами, що пошкодження вагонів під час їх перевезення залізницею сталось не з вини відповідача.
Таким чином, позивач поніс витрати на оплату вартості ремонту вагонів, з урахуванням вартості замінених деталей, вартості технічного обслуговування та доставку деталей, а також витрати на передислокацію розукомплектованих вагонів на загальну суму 38759,40 грн., у зв'язку з чим суд дійшов висновку про наявність правових підстав для покладення на відповідача відповідальності за заподіяні позивачу збитки та задоволення позову в повному обсязі.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За наведених обставин суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.
Судові витрати у які позивачем включено судовий збір відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 86, 129, ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, статтями 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м.Київ, вул.Єжи Гедройця, 5; ідентифікаційний код 40075815) на користь Приватного акціонерного товариства "Лізингова компанія "Укртранслізинг" (01133, м. Київ, вул. Є.Коновальця, 32-Г, оф.8; ідентифікаційний код 30674235) 38759 (тридцять вісім тисяч сімсот п'ятдесят дев'ять) грн. 40 коп. збитків, а також 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. витрат зі сплати судового збору.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.
Суддя Сташків Р.Б.