ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
22.07.2021Справа № 910/7519/21
Господарський суд міста Києва у складі: судді Васильченко Т.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи №910/7519/21
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша логістична компанія"
до Акціонерного товариства "Українська залізниця"
про стягнення 19900,54 грн
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю "Перша логістична компанія" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - відповідач) про стягнення 19900,54 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем були відправлені вагони з вантажем за залізничними накладними, втім під час слідування вагонів була виявлена нестача вантажу, про що складено комерційні акти. Відтак, оскільки саме залізниця не забезпечила збереження вантажу під час його перевезення, позивач просить стягнути з відповідача вартість втраченого вантажу в сумі 19900,54 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.05.2021 відкрито провадження у справі та, оскільки справа малозначна і було відсутнє клопотання про розгляд справи з повідомленням сторін, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами.
10.06.2021 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує проти позовних вимог та зазначає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували вартість відправленого вантажу, а також право та повноваження у позивача на пред'явлення позову до відповідача. Окрім того, відповідач наголошує на тому, що нестача вантажу сталася не з його вини, оскільки вантаж надійшов у технічно справному вагоні, а отже підстави для задоволення позову відсутні.
22.06.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій заперечує проти доводів відповідача, оскільки зауважень з боку перевізника щодо маси вантажу при його прийнятті до перевезення та укладенні договору перевезення (накладної) не було, в свою чергу позивач не є виробником або постачальником вантажу, а тому довідка про кількість і вартість вантажу, отримана від ТОВ "Зернова індустрія" (клієнта позивача) є належним і допустимим доказом на підтвердження вартості відправленого вантажу, як і надані накладні з переуступним підписом на підтвердження права позивача на пред'явлення позову до відповідача. Також у тексті відповіді на відзив позивач просить поновити строки для її подання та прийняти останню до розгляду.
Згідно з інформації з офіційного сайту "Укрпошта" розділ "Трекінг відправлень" слідує, що поштове відправлення з відзивом на позовну заяву та додатками до нього з трек-номером 6501228720063 вручено адресату ( відповідачу) 10.06.2021.
Отже, позивачем подано відповідь на відзив з порушенням строку на її подання, встановленого ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.05.2021.
Разом з цим, за приписами частини 1, 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, а процесуальний строк, який встановлений судом, може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Водночас, встановлений в ухвалі Господарського суду міста Києва від 21.05.2021 строк для подання позивачем відповіді на відзив є строком, встановленим судом, що виключає можливість його поновлення.
Аналогічна позиція висловлена в постанові Касаційного господарського суду від 02.03.2021 у справі №910/18373/19.
Тому, в задоволенні вимоги позивача про поновлення пропущеного строку для подання відповіді на відзив слід відмовити.
В той же час, керуючись частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе визнати поважними причини пропуску позивачем строку для подання відповіді на відзив та з власної ініціативи продовжити позивачу такий строк до дати фактичного її подання з огляду на таке.
Відповідно до статті 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Частиною 1 статті 11 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Відповідно до Копенгагенського документа (Документ Копенгагенської наради Конференції щодо людського виміру НБСЄ, 1990) "верховенство права не зводиться лише до формальної законності, яка забезпечує правильність та узгодженість процесу творення і впровадження в життя демократичного ладу, а означає також і справедливість, засновану на визнанні та повному сприйнятті людської особи як найвищої цінності та яку гарантовано інститутами, що забезпечують рамки для її якнайповнішого вираження".
Таким чином, дотримання принципу верховенства права перебуває у тісному взаємозв'язку з забезпеченням права на доступ до правосуддя, в тому числі з реалізацією принципу змагальності сторін, який означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (рішення у справі "Ruiz-Mateos проти Іспанії", п. 63).
При цьому, принцип змагальності сторін нерозривно пов'язаний і з принципом рівності сторін. Європейський суд з прав людини неодноразово нагадував, що принцип рівності сторін у розумінні "справедливого балансу" між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно до другої сторони (рішення у справах "Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands" від 27 жовтня 1993 р., п. 33, та "Ankerl v. Switzerland" від 23 жовтня 1996 р., п. 38).
З урахуванням принципу верховенства права, з метою забезпечення принципу змагальності (ст. 13 ГПК України) та всебічного, повного і об'єктивного визначення обставин справи, які підлягають встановленню, суд дійшов висновку про наявність підстав для продовження Товариству з обмеженою відповідальністю "Перша логістична компанія" строку для подачі відповіді на відзив до дати фактичного її подання та прийняття відповіді на відзив до розгляду.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, Господарський суд міста Києва, -
04.12.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Перша логістична компанія" (далі - експедитор, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Зернова індустрія" (далі - клієнт) укладено договір транспортного експедирування №944, який регулює взаємовідносини сторін, пов'язані з наданням експедитором за плату і за рахунок клієнта послуг з організації та супроводу перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів (зернових та олійних культур).
З метою виконання своїх зобов'язань за цим договором або їх частини, експедитор має право без попередньої згоди клієнта залучати третіх осіб, за дії яких експедитор, в межах виконання цього договору, несе відповідальність перед клієнтом, як за свої власні (п. 1.2 договору).
13.12.2020 на виконання умов договору транспортного експедирування №944 від 04.12.2019 Товариством з обмеженою відповідальністю "Перша логістична компанія" (вантажовідправник) здійснено відправку зерна кукурудзи на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінтранс" (вантажоодержувач) залізничним транспортом зі станції Біловоди Південної залізниці на станцію призначення Миколаїв-Вантажний Одеської залізниці, що підтверджується залізничною накладною №44411296.
На станції Миколаїв-Вантажний Одеської залізниці було проведено комісійне зважування, за результатами якого виявлено нестачу вантажу, а саме у вагонах №91102772 та №95945861, про що складено комерційні акти.
Так, 16.12.2020 на станції Миколаїв-Вантажний Одеської залізниці був складений комерційний акт №415103/277/342, який свідчить про нестачу вантажу у вагоні №95945861, в кількості 3300 кг, про що в накладній №44411296 від 13.12.2020 була зроблена відповідна відмітка.
В комерційному акті №415103/277/342 зазначено, що на підставі раніш складеного АЗФN12297 від 15.12.2020 на ст. Миколаїв-Вантажний Одеської залізниці комісією у складі: ВОХР - ОСОБА_3, Інгулецьке ОП- ОСОБА_4, ДСЗМ - ОСОБА_5, комерційного агента - ОСОБА_1 , була проведена перевірка маси вантажу у вагоні №95945861. Фактична маса брутто вагона склала 87350 кг, тара вагона з ПД 23300 кг. Маса вантажу нетто за ПД 67350 кг. Фактична маса вантажу нетто 64050 кг, що менше документу на 3300 кг. Зваження проводилося на 150-тн вагах МЧД Миколаїв (заводський №2823, огляд, перевірка 27.10.2020). Про прибуттю поїзда виявлено: на даному вагоні по документу значиться 2 ЗПП відправника П011327 та П011343. Фактично на механізмі пломбування завантажувальних люків ЗПП П011327 в наявності справне, задіяне, відповідає документу. Зліва за напрямком руху поїзда на механізмі пломбування розвантажувальних люків ЗПП П011343 відсутнє. Комерційну несправність усунено, навішено одну свинцеву пломбу ст. Миколаїв к/з А354, на момент огляду просипання вантажу немає, розвантажувальні люки закриті щільно. Повідомлено чергового Інгульського ОП ГУ НП в Миколаївській області ОСОБА_7 о 22 год 55 хв вагон зданий під охорону ВОХР ОСОБА_6. Вагон прибув у технічному відношенні згідно тех. акту №293 від 15.12.2020 ст. Миколаїв Одеської залізниці в комерційному відношенні згідно АЗФ№12297 від. 15.12.2020 ст. Миколаїв Одеської області, в штаті зав. вантажним подвір'ям не має.
18.12.2020 на станції Миколаїв-Вантажний Одеської залізниці був складений комерційний акт №415207/347, який свідчить про нестачу вантажу у вагоні №91102772, в кількості 2160 кг, про що в накладній №44411296 від 13.12.2020 була зроблена відповідна відмітка.
В комерційному акті №415207/347 зазначено, що на підставі комерційного акту від 16.12.2020 №415103/276 проведена комісійна перевірка та зважування вагона №91102772 з вантажем - зерно кукурудзи на справних 150-тн вагонних вагах №706 (повірених 05.11.2020), який прибував по відправці зазначеній на зворотній стороні цього акта, у складі комісії ДСЗМ ОСОБА_11., агента комерційного ОСОБА_8, ВОХР ОСОБА_9, представника вантажоодержувача ОСОБА_10. В документі зазначено: вантаж - зерно кукурудзи, завантажено насипом вага нетто - 67400 кг, тара- 23450 кг, 2 ЗПП вантажовідправника №П01133, П011342. Фактично виявилося: вантаж - зерно кукурудзи, вага брутто- 88600 кг, тара перевірена 23360 кг, нетто - 65240, що на 2160 кг менше документа. Вагон прибув за 1 ЗПП: на штанзі верхніх зважувальних люків справне ЗПП вантажовідправника №П011333. З права за напрямком руху поїзда на механізмі пломбування нижніх розвантажувальних люків ЗПП вантажовідправника № П011342 відсутнє, у наявності справна свинцева пломба к/з №А355 ст. Миколаїв Одеської залізниці. Вагон прибув по досильній накладній №41627431 від 16.12.2020 ст. Миколаїв Одеської залізниці. При розкритті завантажувальних люків було виявлено: між 2-м та 3-м люками мається поглиблення довжиною 1500 мм, глибиною 900 мм, шириною 1100 мм. Вагон технічно справний згідно тех.акта №181 від 18.12.2020. Тарування вагона проводилось на справних 150-тн вагонних вагах №12 (перевірені 06.11.2020) у присутності комерційного агента ОСОБА_2 та представника вантажоодержувача ОСОБА_10.
Відтак, у зв'язку з незбереженням прийнятого до перевезення вантажу залізницею, Товариство з обмеженою відповідальністю "Перша логістична компанія" звернулося з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення вартості недостачі вантажу в розмірі 19900,54 грн.
Разом з цим, позов заявлено вантажовідправником у відповідності до вимог ст. 133 Статуту залізниць України, оскільки після видачі вантажу вантажоодержувачу останній передав право пред'явлення претензій та позову до залізниці вантажовідправнику - Товариству з обмеженою відповідальністю "Перша логістична компанія" на підставі переуступного підпису.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж в пункт призначення і видати його уповноваженій на отримання вантажу особі.
Згідно з пунктом 2 статті 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Статтею 920 Цивільного кодексу України обумовлено: у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Відповідно до статті 12 Закону України "Про залізничний транспорт" залізниці повинні забезпечувати збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.
Статтею 23 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.
Відповідно до п. 6 Статуту залізниць України, накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Стаття 110 Статуту залізниць України передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.
Згідно статті 26 Закону України "Про залізничний транспорт" обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.
Факт нестачі за спірними перевезеннями підтверджений комерційними актами №415103/277/342 від 16.12.2020 та №415207/347 від 18.12.2020, відповідно до яких, недостача зерна кукурудзи у вагоні № 95945861 складає 3300 кг., а у вагоні №91102772 складає 2160 кг.
Відповідно до п. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин як невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.
Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.
У п. 111 Статуту залізниць України наведено перелік обставин, наявність яких звільняє залізницю від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу.
Поряд з цим, пп. "а" п. 111 Статуту залізниць України складається з двох частин, де перша - передбачає можливість звільнити залізницю від відповідальності за недостачу вантажу у випадку одночасної наявності двох умов: вантаж прибув у непошкодженому вагоні і з непошкодженими пломбами відправника.
Згідно з п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 861/5082, договір про перевезення вантажу вважається укладеним з моменту проставлення календарного штемпеля станції відправлення в оформленій паперовій накладній або з моменту накладення електронного цифрового підпису працівником залізниці в електронній накладній. Вантажі, завантажені відправниками у вагони закритого типу (криті, ізотермічні, хопери, цистерни тощо) та контейнери, приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду кузова (котла) вагона (контейнера), пломб (ЗПП), без перевірки вантажу.
Встановлені комерційними актами №415103/277/342 від 16.12.2020 та №415207/347 від 18.12.2020 обставини свідчать про пошкодження (відсутність) пломб (ЗПП) вантажовідправника на вагонах № 95945861 та №91102772, що в силу п. 111 Статуту залізниць України унеможливлює звільнення залізниці від відповідальності за недостачу вантажу.
При цьому, надані відповідачем акти про технічний стан вагонів № 181 від 18.12.2020 та №293 від 15.12.2020 не звільняють відповідача від відповідальності за втрату вантажу, оскільки, є лише доказом технічної справності вагонів і не спростовують факту протиправного втручання до вантажу сторонніх осіб під час перевезення.
Друга частина пп. "а" п. 111 Статуту залізниць України взагалі не може бути застосована до даних правовідносин, оскільки вона передбачає можливість звільнити залізницю від відповідальності за нестачу вантажу у випадку, якщо вантаж надійшов у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника.
Згідно з п. 1 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 542 від 20.08.2001, у вагонах відкритого типу (на платформах, у напіввагонах і ін.) допускається перевезення вантажів, зазначених у додатку.
Зернові вантажі, зокрема кукурудза, яка перевозилась за залізничною накладною №44411296 не віднесено до додатку зазначених Правил, а отже перевезення у вагонах відкритого типу не допускається.
Таким чином, суд приходить до висновку про неможливість звільнення залізниці від відповідальності, у зв'язку з тим, що вантаж надійшов у вагонах (контейнерах) з пошкодженими пломбами відправника.
Згідно з п. 23 Статуту залізниць України, відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).
У відповідності до п. 24 Статуту залізниць України, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
Згідно з п. 110 Статуту залізниць України, залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.
Отже, залізниця не зобов'язана перевіряти кількість та масу вантажу, що передається їй до перевезення згідно залізничної накладної. У той же час, здійснення такої перевірки - в інтересах самої залізниці як перевізника по договору перевезення, що несе майнову відповідальність за схоронність зданої до перевезення кількості вантажу.
При цьому, не можуть бути взяті до уваги посилання відповідача на те, що вантажовідправником було самостійно визначено масу вантажу перед відправленням спірних вагонів, оскільки будь-яких зауважень щодо маси вантажу з боку перевізника при прийнятті вантажу до перевезення, оформленого накладною №44411296 не було, відповідні докази відсутні в матеріалах справи.
До моменту прибуття спірних вагонів на станцію призначення Миколаїв-Вантажний, жодних зауважень або повідомлень з приводу неправильного визначення маси вантажу вантажовідправником також зроблено не було. Відповідачем також не надано будь-яких доказів невірного визначення вантажовідправником маси вантажу при навантажені у спірні вагони.
Згідно із статтею 113 Статуту за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.
Відповідно до ст. 114 Статуту залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі.
Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.
Відповідно до п. 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 862/5083, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) для вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, становить, зокрема, 0,5% маси, зазначеної в перевізних документах, для всіх інших вантажів. Норми недостачі або надлишку маси вантажів розраховуються від маси нетто - для вантажів, які перевозяться без тари й упаковки.
Згідно ст. 115 Статуту, вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
Згідно зовнішньоекономічного контакту №60414497 від 11.06.2020, укладеного між ТОВ "Зернова Індустрія" (продавець, постачальник) та Компанією "Бунге Са" (покупець) та довідки постачальника вих. № 10 від 20.01.2021, вартість 1 (однієї) метричної тонни (1000 кг) вантажу становить 150,00 доларів США.
Згідно платіжного доручення №3979 від 21.01.2021 за вимогою №275 від 23.12.2020, пред'явленою ТОВ "Зернова Індустрія" (постачальником, клієнтом за договором транспортного експедирування №944 від 04.12.2019), позивачем в повному обсязі була оплачена вартість втраченого вантажу його власнику ( постачальнику).
При цьому, заперечення відповідача про те, що позивачем не було доведено вартості втраченого вантажу, а отже і свого права на пред'явлення позову до залізниці, оскільки не надано належних документів на підтвердження вартості спірного вантажу, є безпідставними, оскільки положення пункту 115 Статуту залізниць України не визначають вичерпного переліку документів, які можуть підтверджувати вартість вантажу. За висновками суду, довідка постачальника (ТОВ "Зернова Індустрія") вих. №10 від 20.01.2021 та зовнішньоекономічний контакт №60414497 від 11.06.2020, є належними та допустимими доказами, що підтверджують вартість відправленого вантажу.
За приписами ст.22 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування збитків, які їй було завдано в результаті порушення її цивільного права. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Згідно з ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
За таких обставин, враховуючи, що відповідач належним чином не виконав зобов'язань щодо збереження вантажу під час перевезення, він зобов'язаний відшкодувати збитки у загальному розмірі 19900,54 грн, заподіяні незбереженням прийнятого до перевезення вантажу.
Статтями 130, 133 Статуту залізниць України передбачено, що одержувач вантажу має право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу за умови пред'явлення накладної, комерційного акту і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу. Передача іншим організаціям або громадянам права на пред'явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені.
Передача права на пред'явлення претензій і позовів засвідчується переуступним підписом на документі (накладній, вантажній, багажній квитанції), а для уповноваженої особи - довіреністю, оформленою згідно із законодавством.
Так, пунктом 2 Правил заявлення та розгляду претензій (статті 130 - 137 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28 травня 2002 р. № 334, встановлено, що згідно з статтею 133 Статуту передача права на пред'явлення претензій та позовів відправником одержувачу або одержувачем відправнику, а також відправником або одержувачем вищій організації засвідчується переуступним написом на відповідному документі (накладній, квитанції про приймання вантажу до перевезення, багажній квитанції) такого змісту: "Право на пред'явлення претензії та позову передано (найменування організації)". Переуступний напис засвідчується підписами керівника і головного (старшого) бухгалтера та печаткою підприємства.
На підставі положень статті 133 Статуту залізниць України вантажоодержувач - ТОВ ЗК "Грінтранс" передав право пред'явлення позову за недостачу вантажу, відправленого за залізничною накладною № 44411296 вантажовідправнику - ТОВ "Перша логістична компанія", що підтверджується належним чином оформленим та засвідченим переуступним підписом вантажоодержувача.
Приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини нестачі частини вантажу та враховуючи, що відповідачем не спростовано факту наявності в діях перевізника вини за незбереження прийнятого до перевезення вантажу, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення суми збитків, які виникли у зв'язку з незбереженням вантажу при перевезенні, підлягають задоволенню, в заявленому позивачем розмірі.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша логістична компанія" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 19900,54 грн задовольнити.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул.Єжи Гедройця, буд. 5; ідентифікаційний код: 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша логістична компанія" (21037, Вінницька обл., м.Вінниця, вул. Академіка Ющенка, буд. 6, прим. 99; ідентифікаційний код: 37678031) вартість втраченого вантажу у розмірі 19900 (дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот) грн 54 коп. та судовий збір у розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп.
3. Видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 22.07.2021.
Суддя Т.В. Васильченко