ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
21.07.2021Справа № 910/10761/21
Суддя господарського суду міста Києва Ломака Вікторія Сергіївна, розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Служба Безпеки Вітязь» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кільченський берег» про видачу судового наказу про стягнення заборгованості у розмірі 93 516, 12 грн. за Договором про надання охоронних послуг № СБ-7 від 01.01.2017,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Служба Безпеки Вітязь» (далі - заявник) звернулось до господарського суду міста Києва з заявою про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кільченський берег» (далі - боржник) заборгованості у розмірі 93 516, 12 грн. за Договором про надання охоронних послуг № СБ-7 від 01.01.2017.
Заява обґрунтована тим, що боржник в порушення взятих на себе зобов'язань за договором не в повному обсязі здійснив оплату за отримані послуги охорони, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 93 516, 12 грн.
Розглянувши подану заявником заяву та додані до неї документи, суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу, з огляду на наступне.
За приписами частини 1 статті 150 Господарського процесуального кодексу України) заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником.
Частинами 1, 2 статті 150 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником. У заяві повинно бути зазначено: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців), а також офіційні електронні адреси та інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника; 3) ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) представника заявника, якщо заява подається представником, його місце проживання; 4) вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; 5) перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Суд зазначає, що, за загальним правилом, при розгляді вимог в порядку наказного провадження суд не розглядає обґрунтованість заявлених заявником вимог по суті (пункт 7 частини 1 статті 155 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас, частиною 1 статті 152 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, зокрема, якщо: з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред'явлення позову в суд за такою вимогою (пункт 5); із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу (пункт 8).
В обґрунтування заявлених вимог, заявник посилається на несплату Товариством з обмеженою відповідальністю «Кільченський берег» заборгованості за отримані послуги охони, при цьому як вбачається зі змісту заяви забогрованість виникла у період з 2017 по 2021 роки.
Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Відповідно до частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Згідно з приписами статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: 1) про стягнення неустойки (штрафу, пені); 2) про спростування недостовірної інформації, поміщеної у засобах масової інформації (ч.ч. 1, 2 ст. 258 Цивільного кодексу України).
Таким чином, з моменту виникнення права вимоги на частину вимог зі здійснення оплат за відповідні послуги пройшло більше 3 років, що у відповідності до частини 1 статті 152 Господарського процесуального кодексу України є підставою для відмови у видачі судового наказу.
Судом встановлено, що заявником до поданої заяви долучено лише Акти здачі-приймання робіт (надання послуг) за травень 2021 року, червень 2020 року та липень 2020 року.
Разом з тим, актів здачі приймання робіт (наданих послуг) за інші періоди упродовж 2017-2021 років, які підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги, а також свідчать про існування у боржника заборгованості за вищенаведеним договором в заявленій сумі заявником не наданою, а надано лише обігово-сальдову відомість, з якої не вбачається оплата за якими саме актами здійснювалась боржником.
Отже, в порушення п. 4 ч. 2 ст. 150, п. 8 ч. 1 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України заявником не додано до заяви документів, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги, зокрема відповідних актів наданих послуг, і відповідно не підтверджено виникнення права грошової вимоги на заявлену суму.
За змістом пункту 1 частини 1 статті 152 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушенням вимог статті 150 цього Кодексу.
Згідно із ч. 2 ст. 154 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.
Суд звертає увагу заявника, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини 1 статті 152 Господарського процесуального кодексу України, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків (ч. 1 ст. 153 Господарського процесуального кодексу України).
При цьому, відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку (ч. 2 ст. 153 Господарського процесуального кодексу України).
Враховуючи викладене, керуючись статтями 148, 150, 152, 153, 154, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Служба Безпеки Вітязь» у видачу судового наказу за вимогою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кільченський берег» про видачу судового наказу про стягнення заборгованості у розмірі 93 516, 12 грн. за Договором про надання охоронних послуг № СБ-7 від 01.01.2017.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку у строки, встановлені статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складено та підписано 21.07.2021 року.
Суддя В.С. Ломака