ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
21.07.2021Справа № 910/10791/21
Суддя господарського суду міста Києва Ломака В.С., розглянувши
позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фонд досліджень та розвитку»
до Міністерства юстиції України
про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фонд досліджень та розвитку» (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити дії.
Розглянувши позовну заяву з доданими до неї документами на предмет наявності правових підстав для відкриття провадження у справі, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Конституційний Суд України у рішенні № 9-зп від 25 грудня 1997 року офіційно розтлумачив цю норму та зазначив, що частину першу статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке згідно зі статтею 64 Конституції України не може бути обмежене.
Частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так, згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" та від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України", право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальної заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений, зокрема, Господарським процесуальним кодексом України.
Вимоги щодо змісту та форми позовних заяв визначені статтями 162, 164, 172 Господарського процесуального України.
При цьому, якщо подана позовна заява не відповідає таким вимогам, приписами частини 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України законодавець передбачив механізм залишення позовної заяви без руху задля забезпечення позивачу можливості у встановлений судом строк усунути недоліки позовної заяви, що забезпечить можливість вважати її такою, що подана у день її первинного подання та прийняття її судом до розгляду.
Залишення позовної заяви без руху - це тимчасовий захід, який застосовується судом з метою усунення позивачем недоліків позовної заяви та дотримання порядку її подання, визначеного Господарським процесуальним кодексом України.
У даному випадку, подана Товариством з обмеженою відповідальністю «Фонд досліджень та розвитку» позовна заява не відповідає вимогам статей 162, 164 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим підлягає залишенню без руху з посиланням на положення статті 174 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи наступне.
Відповідно до пункту 9 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява повинна містити, зокрема попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
Суд зазначає, що згідно з положеннями статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи
Дослідивши подану позовну заяву суд встановив, що позивачем не викладено попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
З урахуванням наведено, суд дійшов висновку, що позивач не дотримався положень частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України.
Крім того, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 164 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
За змістом п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставки судового збору за подання до господарського суду позовної заяви встановлюються у таких розмірах:
- майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
- немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 року прожитковий мінімум на одну особу для працездатних осіб становить 2 270, 00 грн.
Позивачем заявлено чотирнадцять немайнових вимог, за розгляд яких позивачу необхідно було сплатити судовий збір у розмірі 31 780 грн.
Однак, при дослідженні матеріалів позовної заяви, судом встановлено, що позивачем на підтвердження сплати судового збору надано повідомлення від 05.07.2021 про сплату судового збору у сумі 3 178, 00 грн. тобто у меншому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.
Разом з тим, суд зазначає, що означене повідомлення не може вважатися належним доказом сплати судового збору у розмірі 3 178, 00 грн., з огляду на наступне.
Відповідно до п. 3.1. Інструкції "Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті", затвердженої Постановою Правління НБУ від 21.01.2004 року № 22, платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 2 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 8 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків.
Отже, належним доказом про сплату судового збору є квитанція установи банку або відділення поштового зв'язку, які прийняли платіж, платіжне доручення, що підписані уповноваженою посадовою особою і скріплені печаткою установи банку з відміткою про дату виконання платіжного доручення.
Суд зазначає, що платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором.
Крім того, згідно з положеннями п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" форми розрахункових документів, документів на переказ готівки для банків, а також міжбанківських розрахункових документів установлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Форми документів на переказ, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, установлюються правилами платіжних систем. Обов'язкові реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, оброблення та захисту встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України.
При використанні документа на переказ готівки ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття до виконання банком або іншою установою - учасником платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі. Прийняття документа на переказ готівки до виконання засвідчується підписом уповноваженої особи банку або іншої установи - учасника платіжної системи чи відповідним чином оформленою квитанцією (п. 24.3 ст. 24 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні").
Також відповідно до п. 3.1 Інструкції "Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті", затвердженої постановою Правління НБУ № 22 від 21.01.2004р. платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 2 до вказаної Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 8 до вказаної Інструкції. Згідно додатку 8 зазначеної Інструкції для заповнення реквізиту № 51 зазначаються число, місяць та рік списання коштів з рахунку платника цифрами у форматі ДД/ММ/РРРР або число зазначається цифрами ДД, місяць - словами, рік - цифрами РРРР, які засвідчуються підписом відповідального виконавця та відбитком штампа банку.
Натомість, як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивачем в якості доказу сплати судового збору надано повідомлення від 05.07.2021 на суму 3 178, 00 грн. що не відповідає вищевказаним вимогам Інструкції "Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті", оскільки не є квитанцією чи платіжним дорученням, а також не містять відмітки банку (відбитку печатки (штампа) та підпису уповноваженої особи банку щодо проведення (списання) грошових коштів з рахунку платника (позивача).
Враховуючи вищевикладене, суд не може прийняти повідомлення від 05.07.2021, як належний доказ, що підтверджує сплату позивачем судового збору у розмірі 3 178, 00 грн.
Беручи до уваги зазначене, позивачем, всупереч положенням частини 2 статті 164 Господарського процесуального кодексу України не надано документів, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Поряд з тим, положення частини 2 статті 164 Господарського процесуального кодексу України покладають на позивача обов'язок додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Водночас, суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 91 Господарського процесуального кодексу України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством (частина 4 статті 91 Господарського процесуального кодексу України).
При цьому, частина 5 статті 91 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Під час перевірки копій доданих до позовної заяви письмових доказів на предмет їх відповідності статті 91 Господарського процесуального кодексу України, слід брати до уваги правила засвідчення копій документів, визначені Національним стандартом України «Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів ДСТУ 4163-2003», затвердженим наказом Держспоживстандарту України від 7 квітня 2003 року № 55.
Так, пунктом 5.27 Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації (Вимоги до оформлювання документів ДСТУ 4163-2003, чинний від 01.09.2003) встановлено, що відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.
Відповідно до поданої заяви, позивачем було надано суду копії додатків до позову на підтвердження викладених у справі обставин, які прошиті та пронумеровані із засвідчувальним написом накладеним паперовою пломбою на останньому аркуші «Прошито та пронумеровано 82 (вісімдесят два) аркуші. « 05» липня 2021 року Директор ТОВ «Фонд досліджень та розвитку Підпис С.Г. Кусов», однак, як встановлено судом, відповідний засвідчувальний напис не містить відмітки «згідно з оригіналом».
Суд зазначає про наявність у позивача права надати копії документів у прошитому та пронумерованому вигляді, проте такі документи вважаються належним чином засвідченими, якщо всі необхідні реквізити передбачені вищезгаданими вимогами до оформлення документів наявні у засвідчувальному написі паперової пломби на звороті останнього аркуша.
За таких обставин, надані позивачем до позовної заяви копії документів не можуть вважатися такими, що посвідчені в установленому законом порядку.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивач не дотримався положень частини 2 статті 164 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статях 162, 164 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Беручи до уваги вищевикладене, оскільки подана позовна заява не відповідає вимогам статей 162, 164 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне залишити її без руху та надати позивачу строк для усунення вищевказаних недоліків.
Керуючись статтями 162, 164, 174, 234 Господарський суд міста Києва, -
1. Позовну заяву залишити без руху.
2. Встановити Товариству з обмеженою відповідальністю «Фонд досліджень та розвитку» строк для усунення недоліків - 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
3. Встановити Товариству з обмеженою відповідальністю «Фонд досліджень та розвитку» спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом:
- подання заяви з зазначенням попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи;
- подання документів, що підтверджують сплату судового збору у розмірі 31 780, 00 грн.;
- подання документів (доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги) в оригіналах або в належним чином засвідчених копіях, згідно з п. 5.27 Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації (Вимоги до оформлювання документів ДСТУ 4163-2003, чинний від 01.09.2003 р).
4. Роз'яснити Товариству з обмеженою відповідальністю «Фонд досліджень та розвитку», що в разі не усунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулась із позовною заявою (частина 4 статті 174 Господарського процесуального кодексу України).
5. Відповідно до статті 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили негайно після її підписання. Дана ухвала не підлягає оскарженню.
6. Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається https://ki.arbitr.gov.ua/.
Суддя В.С. Ломака