ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
21.07.2021Справа № 910/6431/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Ковтуна С.А., дослідивши матеріали справи
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Гросанс»
до фізичної особи-підприємця Дятловської Наталії Володимирівни
про стягнення 94723,3 грн,
Представники:
не викликались
До суду звернулося з позовом товариство з обмеженою відповідальністю «Гросанс» до фізичної особи-підприємця Дятловської Наталії Володимирівни про стягнення 94723,30 грн, з яких: 75400,00 грн безпідставно отриманих, 6102,90 грн 3% річних, 13220,40 грн процентів за користування чужими коштами.
За твердженням позивача, у нього відсутні договірні відносини з відповідачем. Однак у період з червня по вересень 2018 року позивач безпідставно перерахував відповідачеві 75400,00 грн. Перерахування коштів здійснювалося за допомогою системи «клієнт-банк», платіжні доручення в паперовій формі не виготовлялися.
Суд своєю ухвалою від 27.04.2021 відкрив провадження у справі № 910/6431/21 та постановив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідач відхилила позовні вимоги у повному обсязі, зазначивши, що між позивачем та відповідачем було укладено договір у спрощений спосіб. В період з червня 2018 року по вересень 2018 року відповідач надала, а позивач отримав ряд послуг. Підтвердженням наміру сторін щодо надання-отримання відповідної послуги є виставлення відповідачем рахунків на оплату із зазначенням відповідної послуги та оплата цих рахунків позивачем. Відповідно до виписки з банківського рахунку відповідача за період з 01.04.2018 по 31.12.2018 позивач здійснив 7 транзакцій - перерахування коштів за надані відповідачем послуги. Крім того позивач та відповідач підписали відповідні акти надання послуг. За твердженням відповідача, вона надсилала звіти на офіційну адресу позивача ІНФОРМАЦІЯ_1
Розглянувши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позовних вимог, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 статті 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Відповідно до статті 177 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) послуги розглядаються як окремий вид об'єктів цивільних прав, які відрізняються від інших об'єктів (речей, майнових прав, результатів робіт тощо).
За змістом ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Отже, відповідно до закону, послуга не зводиться до самої дії або діяльності, а розглядається як окреме явище. З огляду на це, для послуг характерним є те, що вони:
- мають нематеріальний характер, а їх результат не набуває уречевлювального вигляду;
- тісно пов'язані з особою виконавця та процесом вчинення ним дій, здійснення діяльності;
- не збігаються із самими діями, здійсненням діяльністю виконавця, а існують як окреме явище.
Для замовника за договором послуга, незважаючи на її нематеріальну сутність, виступає як певне матеріальне благо, заради якого він і вступає у договірні відносини. Тобто , послугою є певне нематеріальне благо, яке надається виконавцем і споживається замовником у процесі вчинення певних дій або здійснення певної діяльності.
В період з 06.06.2018 по 12.09.2028 відповідач виставив рахунки на оплату, а позивач сплатив за цими рахунками 75400,00 грн з призначенням платежу «за бухгалтерські та юридичні послуги» (платіжні доручення № 116 від 06.06.2018, № 125 від 18.06.2018, № 130 від 21.06.2018, № 159 від 10.07.2018, № 174 від 01.08.2018, № 192 від 11.09.2018 та № 194 від 12.09.2018).
Позивач та відповідач підписали акти надання послуг на загальну суму 75400,00 грн (від 06.06.2018, від 30.06.2018, від 21.06.2018, від 31.07.2018, від 31.08.2018, від 12.09.2018 та від 30.09.2018).
Надання позивачем, прийняття відповідачем послуг свідчить про укладення між сторонами договору у спрощений спосіб.
Виходячи з того, що дії, які були вчинені відповідачем та оплачені позивачем, є послугами, наданими в рамках виконання укладеного у спрощений спосіб договору, їхня вартість узгоджена сторонами, відсутні правові підстави вважати, що ці кошти набуті відповідачем без достатньої правової підстави.
Згідно з приписами ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Ці положення застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.
Отже, умовою застосування приписів ст. 1212 ЦК України є відсутність між сторонами правової підстави для набуття майна однією особою за рахунок іншої особи.
Водночас, наявність актів надання послуг на загальну суму 75400,00 грн є тією правовою підставою, яка виключає можливість застосування до спірних правовідносин правил ст. 1212 ЦК України. Наявні матеріали свідчать про те, що дії позивача щодо сплати відповідачу 75400,00 грн стосуються виконання обов'язку про оплату отриманих послуг.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 248 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити товариству з обмеженою відповідальністю «Гросанс» у позові до фізичної особи-підприємця Дятловської Наталії Володимирівни.
Покласти судові витрати на товариство з обмеженою відповідальністю «Гросанс».
Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана в порядку, передбаченому підпунктом 17.5 пункту 17 розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України».
Суддя С. А. Ковтун