номер провадження справи 35/74/21
19.07.2021 Справа № 908/1327/21
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Топчій О.А., розглянувши в письмовому позовному провадженні без виклику представників сторін справу
за позовом Приватного підприємства «O.L.KAR-АгроЗооВетСервіс» (23500, Вінницька обл., м. Шаргород, вул. Героїв Майдану, б. 272-В, ідентифікаційний код юридичної особи 33437883)
до відповідача Приватного акціонерного товариства «Агропромислова компанія» (72319, Запорізька обл., м. Мелітополь, вул. Героїв України, б. 175, ідентифікаційний код юридичної особи 31914947)
про стягнення коштів
До Господарського суду Запорізької області звернувся позивач Приватне підприємство «O.L.KAR-АгроЗооВетСервіс» з позовом до відповідача Приватного акціонерного товариства «Агропромислова компанія», в якому просить стягнути з відповідача заборгованість у сумі 18 462,01 грн, 3% річних у сумі 213,08 грн, інфляційні втрати у сумі 883,89 грн.
12.05.2021 автоматизованою системою документообігу Господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справі присвоєно єдиний унікальний номер 908/1327/21, справу передано на розгляд судді Топчій О.А.
Ухвалою суду від 17.05.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №908/1327/21, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку письмового позовного провадження без виклику представників сторін.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов'язань щодо оплати товару на суму 18 462,01 грн, який був поставлений за видатковими накладними. Також просить стягнути з відповідача судові витрати, які складаються з судового збору у розмірі 2270,00 грн та витрат на правову допомогу у розмірі 3000,00 грн.
07.06.2021 від відповідача надійшов відзив на позов, в якому викладено заперечення проти стягнення з відповідача витрат на правову допомогу.
У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Отже, 17.06.2021 сплив тридцятиденний термін наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням. Будь-яких процесуальних заяв або заяв по суті протягом цього періоду до суду не надходило. Тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.
Відповідно до ч., ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.
Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 19.07.2021.
Розглянувши матеріали справи, суд
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Відповідно до ч.1 ст.181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Згідно зі ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Відповідно до ч. 2 ст. 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Між ПП «O.L.KAR-АгроЗооВетСервіс» та ПрАТ Приватного акціонерного товариства «Агропромислова компанія» виникли господарські правовідносини щодо поставки продукції.
Так, позивачем поставлено відповідачеві товар на загальну суму 19 462,01 грн за видатковими накладними:
- РФ-0216231 від 01.09.2020 на суму 5773,80 грн (узгоджений термін оплати - до 01.10.2020),
- РФ-0226909 від 17.09.2020 на суму 9081,54 грн (узгоджений термін оплати - до 17.10.2020),
- РФ-0275791 від 04.12.2020 на суму 4606,67 грн (узгоджений термін оплати - до 03.01.2021).
Відповідачем отриманий товар оплачено частково на суму 1000,00 грн.
05.02.2021 позивачем надіслано на адресу відповідача претензію щодо сплати заборгованості.
Відповіді на претензію не надано, заборгованість не сплачена.
Невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань в частині оплати товару на суму 18 462,01 грн стало підставою звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з відповідача суми заборгованості в примусовому порядку.
Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Аналогічні положення закріплено у статтях 525, 526 ЦК України.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 629 ЦК України закріплено, що договір є обов'язком для виконання сторонами.
Положеннями ст. 655 ЦК України закріплено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду. У разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій суб'єкт господарювання чи інша юридична особа - учасник господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів має право звернутися до нього з письмовою претензією, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Позивачем надано докази належного виконання зобов'язання щодо поставки обумовленого договором товару. Натомість, відповідачем доказів повної та своєчасної оплати отриманого товару не надано.
За викладених обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 18 462,01 грн підлягає задоволенню.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 213,08 грн, інфляційні втрати в розмірі 883,89 грн.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За умовами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Фактичні обставини справи та докази на їх підтвердження свідчать, що дійсно мале місце прострочення виконання зобов'язання з оплати товару.
Судом здійснено перевірку розрахунків пені, інфляційних втрат та відсотків річних, виконаних позивачем, за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» та встановлено, що розрахунки виконано вірно, відтак вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 213,08 грн, інфляційні втрати в розмірі 883,89 грн задовольняється в повному обсязі.
Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Позивачем надано всі належні та допустимі докази на підтвердження своїх вимог, відповідач проти наявності заборгованості не заперечив, доказів належного виконання зобов'язань за договором не надав.
За викладених обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 3000,00 грн.
На підтвердження понесених витрат позивачем надано копії наступних документів: договір про надання правничої допомоги №2/1/2021 від 11.01.2021; додаткова угода №10 від 21.04.2021, розрахунок вартості виконаних робіт по наданню правничої допомоги, свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю ВН №000290 від 18.07.2018, довіреність від 11.01.2021, акт №9/агропромислова приймання-передачі виконаних робіт від 21.05.2021.
11.01.2021 між адвокатом Комар О.Г та ПП «O.L.KAR-АгроЗооВетСервіс» укладено договір про надання правничої допомоги №2/1/2021.
Відповідно до п. 1.1. додаткової угоди №10 до договору, предметом цієї додаткової угоди є права та обов'язки сторін і стосуються представництва клієнта у судах господарської юрисдикції з метою стягнення заборгованості з ПрАТ «Агропромислова компанія» на користь клієнта.
Пунктом 1.4. додаткової угоди визначено, що доказом виконання адвокатом взятих на себе за договором та цією додатковою угодою доручення (частини доручення), являється акт приймання-передачі виконаних робіт.
В п. 1.5. додаткової угоди сторонами узгоджено, що сума гонорару в безготівковій формі має бути перерахована на рахунок Адвоката, протягом трьох днів з дня підписання акту приймання-передачі виконаних робіт.
Відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відшкодування витрат, пов'язаних з оплатою ними послуг адвоката з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Враховуючи, що сторонами договору про надання правової допомоги обумовлено оплату наданих послуг протягом трьох днів з дня підписання акту приймання-передачі виконаних робіт (акт підписано21.05.2021), однак доказів здійснення оплати позивачем не надано, відтак вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 3000,00 грн витрат на правову допомогу, підлягає залишенню без розгляду.
Керуючись статтями 129, 232, 233, 236 - 238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Агропромислова компанія» (72319, Запорізька обл., м. Мелітополь, вул. Героїв України, б. 175, ідентифікаційний код юридичної особи 31914947) на користь Приватного підприємства «O.L.KAR-АгроЗооВетСервіс» (23500, Вінницька обл., м. Шаргород, вул. Героїв Майдану, б. 272-В, ідентифікаційний код юридичної особи 33437883) заборгованість у сумі 18 462,01 грн (вісімнадцять тисяч чотириста шістдесят дві гривні 01 коп.), 3% річних у сумі 213,08 грн (двісті тринадцять гривень 08 коп.), інфляційні втрати у сумі 883,89 грн (вісімсот вісімдесят три гривні 89 коп.), судовий збір у розмірі 2 2700,00 грн (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 коп.).
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Запорізької області протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 22 липня 2021 року.
Суддя О.А. Топчій