вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
22.07.2021м. ДніпроСправа № 904/3421/21
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мілєвої І.В. за участю секретаря судового засідання Ільєнко В.Ю.
за позовом Державного міжрайонного підприємства водопровідно-канализаційного господарства "Дніпро-Західний Донбасс", Дніпропетровська область, с. Воронове
до Комунального підприємства "Павлоградське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Павлоградської міської ради, Дніпропетровська область, м. Павлоград
про стягнення 10 187 251,54 грн.
Представники:
від позивача: Воронін В.В., довіреність №б/н від 01.10.2021, адвокат;
від відповідача: Бобровницький В.І., довіреність №1939 від 17.05.2021, адвокат
Державне міжрайонне підприємство водопровідно-канализаційного господарства "Дніпро-Західний Донбасс" звернулося до господарського суду з позовною заявою до Комунального підприємства "Павлоградське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Павлоградської міської ради про стягнення 10 187 251,54 грн., з яких: 6 117 859,07 грн. - основний борг, 196 117,71 грн. - пеня, 1 353 692,42 грн. - 3% річних, 2 519 582,34 грн. - інфляційні втрати.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про надання послуг з централізованого водопостачання № 01030708 від 23.01.2013 в частині своєчасної оплати наданих послуг.
Ухвалою від 26.04.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначити підготовче засідання на 26.04.2021.
Ухвалою від 26.04.2021 відкладено підготовче засідання на 19.05.2021.
Ухвалою від 19.05.2021 відкладено підготовче засідання на 31.05.2021.
31.05.2021 відповідач подав до суду відзив, в якому просить суд позовну заяву задовольнити частково в частині стягнення основного боргу на суму 6 117 859,07 грн., в решті позовних вимог відмовити.
Ухвалою від 31.05.2021 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів до 30.06.2021 включно; відкладено підготовче засідання на 29.06.2021.
Ухвалою суду від 29.06.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу для судового розгляду по суті у судове засідання на 22.07.2021.
У судове засідання 22.07.2021 з'явились представники позивача та відповідача.
В порядку ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -
23.01.2013 між Державним міжрайонним підприємством водопровідно-канализаційного господарства "Дніпро-Західний Донбасс" (виробник) та Комунальним підприємством "Павлоградське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Павлоградської міської ради (споживач) було укладено договір про надання послуг з централізованого водопостачання № 01030708 (далі - договір).
Виробник зобов'язується надати споживачу, на межі розподілу балансової належності мереж сторін - додаток № 1 до даного договору, послугу з централізованого водопостачання, якість якої відповідає вимогам ДСан ПІН 2.2.4-171-10 «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною», у обумовлені даним договором періодах та об'ємах (п. 1.1. договору).
Споживач зобов'язується, на умовах даного договору, прийняти від виробника на межі розподілу балансової належності мереж сторін, обумовлений щомісячний об'єм послуги з централізованого водопостачання та сплатити отриману послугу за діючими тарифами у встановлений даним договором строк (п. 1.2. договору).
Відповідно до п. 1.3. договору кількість об'єму надання послуги з централізованого водопостачання по місячних періодах сторонами встановлюється на:
січень - 420000 м3; липень - 440000 м3;
лютий - 450000 м3; серпень - 450000 м3;
березень - 410000 м3; вересень - 460000 м3;
квітень - 415000 м3; жовтень - 440000 м3;
травень - 425000 м3; листопад - 430000 м3;
червень - 430000 м3; грудень - 430000 м3.
Місячним періодом сторони визначають період часу з 25 числа поточного місяця по 25 число наступного місяця. Наприклад: об'єм питного водоспоживання за лютий визначається з 25 січня по 25 лютого, решта відповідно.
Кількість отриманої споживачем води визначається за показниками, повіреного у встановленому порядку, контрольного засобу обліку виробника, розташованого в місці зазначеному в додатку № 1 до даного договору (п. 2.1. договору).
Зняття контрольних показників контрольного засобу обліку за місячний період здійснюється щомісячно 25 числа облікового місяця повноважними представниками сторін, про що складається двосторонній акт про кількість наданих послуг у двох автентичних примірниках по одному для кожної сторони (п. 2.2. договору).
Якщо 25 число припадає по вихідний або святковий день, днем зняття показань контрольного засобу обліку сторони визначають попередній робочий день (п. 2.3. договору).
Вартість послуги виробника з централізованого водопостачання не визначається за згодою сторін, а встановлюються в порядку, передбаченому чинним законодавством. Оплата споживачем послуги з централізованого водопостачання здійснюється за тарифом встановленим виробнику уповноваженим державним органом на момент оплати (п. 3.1. договору).
На час укладання даного договору постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг № 105 від 10.02.2011 виробнику установлено тариф у розмірі 02,64 грн. за 1 кубічний метр води без урахування податку на додану вартість. В разі зміни, тарифів в період дії даного договору, виробник доводить до відома споживача новий тариф в порядку, визначеному законодавством, без внесення змін до даного договору (п. 3.2. договору).
Розрахунок за послугу з централізованого водопостачання, здійснюється споживачем в безготівковій формі на підставі рахунку виробника в порядку попередньої оплати, суму якої виробник визначає до 1-го числа передплачуємого місячного періоду за об'ємами недоспоживання споживача у минулому місячному періоді. Споживач здійснює попередню оплату виробнику не пізніше 25 числа передплачуємого місячного періоду. Остаточний розрахунок за передплачений місячний період споживач проводить на підставі рахунку виробника до 01 числа наступного місячного періоду за передплаченим (п. 3.3. договору).
Споживач, здійснюючи оплату послуги, зобов'язується зазначити реквізит "призначення платежу" платіжного документа так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів виробнику, а саме: «оплата (або попередня плата) за_______місяць 20 __ р. на підставі: рахунку від « »____ 20__р. № __, згідно договору від "__" ___ 20__р.,№ ___.» (п. 3.4. договору).
Споживач зобов'язаний у встановлений даним договором строк здійснювати оформлення актів про кількість наданих послуг з централізованого водопостачання та своєчасно оплачувати отримані рахунки виробника на умовах даного договору (п. 4.2. договору).
У разі невиконання або неналежного виконання прийнятих зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством та даним договором (п. 5.1. договору).
За порушення грошового зобов'язання за даним договором споживач зобов'язаний сплатити виробнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, 3% річних від простроченої суми, пеню у розмірі 0,1% за кожен день прострочки від суми заборгованості, але не більше розміру встановленого діючим законодавством (п. 5.2. договору).
Дія даного договору триває з 01 січня 2013р. по 31 грудня 2013р. (п. 8.1. договору).
Якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодна із сторін не висловила своє бажання укласти новий договір, даний договір продовжується на наступний строк на тих же умовах. (п. 8.2. договору).
На виконання умов договору позивач надав відповідачу послугу з централізованого водопостачання, що підтверджується підписаними сторонами актами зняття показань приладів обліку води (а.с. 37-75).
На оплату наданих послуг позивач виставив відповідачу рахунки (а.с. 76-113).
Позивач зазначає, що загальна вартість наданих за період з березня 2018 року по травень 2018 року послуг становить 10 164 761,28 грн.
Однак, як зазначає позивач, відповідач в порушення умов договору за надані послуги з централізованого водопостачання розрахувався лише частково, у зв'язку із чим у нього виникла заборгованість за період з березня 2018 року по травень 2018 року у розмірі 6 117 859,07 грн.
Позивач зазначає, що відповідач заборгованість не сплатив, що і стало причиною звернення до суду.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).
За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч.1 ст. 901 Цивільного кодексу України).
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).
Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України).
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 Цивільного кодексу України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).
Доказів оплати наданих послуг у встановлений договором строк відповідач не надав.
Відповідач у своєму відзиві просить суд позовну заяву задовольнити частково в частині стягнення основного боргу на суму 6 117 859,07 грн.
Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення основного боргу у розмірі 6 117 859,07 грн. є правомірними та підлягають задоволенню.
Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 196 117,71 грн. за загальний період з 02.09.2019 по 28.02.2021.
Відповідно до п. 5.2. договору за порушення грошового зобов'язання за даним договором споживач зобов'язаний сплатити виробнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, 3% річних від простроченої суми, пеню у розмірі 0,1% за кожен день прострочки від суми заборгованості, але не більше розміру встановленого діючим законодавством.
Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки (п.3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України).
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч.ч.4, 6 ст. 231 Господарського кодексу України).
Згідно зі ст. ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч.6 ст.232 Господарського Кодексу України).
Господарським судом здійснено перевірку розрахунку пені позивача та встановлено, що він виконаний не правильно.
З наявного в матеріалах справи розрахунку вбачається, що позивач здійснює нарахування пені із приміткою: «попередній розрахунок пені (рішення від 15.01.2020 справа № 904/3910/19) розраховано станом на 01.09.2019 включно, наступний період розраховується з 02.09.2019.».
Господарський суд зазначає, що відповідно до рішення від 15.01.2020 по справі № 904/3910/19 позивач заявив до стягнення пеню нараховану за загальний період з 01.09.2018 по 18.11.2019. Таким чином, наступний період починатиметься з 19.11.2019. Також позивачем при розрахунку використано неправильні початкові та кінцеві дати періодів нарахування.
Відповідно до виконаного господарським судом розрахунку до стягнення з відповідача підлягає пеня у розмірі 112 575,99 грн.
Відповідач зазначає, що основним споживачем його послуг є населення, посилається на наявність дебіторської заборгованості населення. Вказує, що норма закону про нарахування пені за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги введена в дію 01.05.2019, однак відтермінована через Ковід. Позовні вимоги передбачають стягнення пені за попередні роки, в яких норма закону не передбачала нарахування та стягнення пені для населення, а отже і в тарифах не було включено нарахування пені. У зв'язку із викладеним, відповідач просить задовольнити заяву лише в частині стягнення основного боргу, в решті позовних вимог відмовити.
Відповідно ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до ч.2 ст. 233 Господарського кодексу України якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з п.2.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" роз'яснено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням господарського суду.
У підпункті 3.17.4 підпункту 3.17 пункту 3 зазначеної постанови пленуму вказано, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд повинен, зокрема встановити винятковість даного випадку, майновий стан сторін та оцінити співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій із розміром збитків кредитора, врахувати інтереси обох сторін.
При цьому, під винятковістю слід розуміти такі обставини, які дозволяють суду при обов'язковому застосуванні штрафних санкцій, передбачених договором або законом, їх зменшити, а не в будь-якому випадку, в разі подання стороною у справі клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.
Слід розуміти, що передбачені законом санкції будуть застосовані в разі порушення зобов'язань, а їх зменшення скоріше є виключенням.
Доводи відповідача стосовно того, що позовні вимоги передбачають стягнення пені за попередні роки, в яких норма закону не передбачала нарахування та стягнення пені для населення, а отже і в тарифах не було включено нарахування пені - не приймаються судом. Принцип зменшення неустойки до 0,00грн. та можливість його застосування в будь-якому випадку, взагалі нівелює застосування такої відповідальності за порушення зобов'язання.
Зважаючи на обставини справи, враховуючи вищевикладене, підстави для зменшення розміру пені до 0,00грн. відсутні.
Також, із посиланням на п. 5.2 договору та положення ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував та вимагає стягнути з відповідача 3 % річних в сумі 1 353 692,42 грн. за загальний період з 30.08.2019 по 28.02.2021 та інфляційні втрати у розмірі 2 519 582,34 грн. за загальний період з вересня 2019 року по лютий 2021.
Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Судом здійснено перевірку розрахунку 3% річних позивача та встановлено, що він виконаний неправильно.
З наявного в матеріалах справи розрахунку вбачається, що позивач здійснює нарахування 3% річних із приміткою: «попередній розрахунок 3% річних (рішення від 15.01.2020 справа № 904/3910/19) розраховано станом на 29.08.2019 включно, наступний період розраховується з 30.08.2019.».
Відповідно до рішення від 15.01.2020 по справі № 904/3910/19 позивач заявив до стягнення 3% річних нараховані за загальний період з 01.09.2018 по 18.11.2019. Таким чином, наступний період починатиметься з 19.11.2019. Також позивачем при розрахунку використано неправильні початкові та кінцеві дати періодів нарахування.
Розмір інфляційних втрат позивачем також розраховано неправильно.
Відповідно до виконаного господарським судом розрахунку до стягнення з відповідача підлягають 3 % річних у розмірі 1 188 171,74 грн. та інфляційні втрати у розмірі 2 433 920,17 грн.
З огляду на викладене, зважаючи на те, що має місце прострочення виконання зобов'язання є правомірними та такими, що підлягають частковому задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача 9 852 526,97 грн., з яких: 6 117 859,07 грн. - основний борг, 112 575,99 грн. - пеня, 1 188 171,74 грн. - 3% річних, 2 433 920,17 грн. - інфляційні втрати.
За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч.2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір").
Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2021 року становить 2270,00 грн.
При зверненні з позовом до суду позивач сплатив судовий збір в розмірі 152 808,78 грн. згідно з платіжним дорученням №8650 від 26.03.2021, замість 152 808,77 грн. Таким чином, при зверненні з позовом до суду позивач надмірно сплатив судовий збір в розмірі 0,01грн.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Відповідне клопотання позивачем до суду подано не було.
Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог: на позивача - 5 027,41 грн. (3,29 %), на відповідача - 147 781,36 грн. (96,71 %).
Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Комунального підприємства "Павлоградське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Павлоградської міської ради (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Дніпровська, буд. 41-А, ідентифікаційний код 03341345) на користь Державного міжрайонного підприємства водопровідно-канализаційного господарства "Дніпро-Західний Донбасс" (52521, Дніпропетровська область, Синельниківський район, с. Воронове, вул. Дніпровська, буд. 28, ідентифікаційний код 03564045) 9 852 526,97 грн., з яких: 6 117 859,07 грн. - основний борг, 112 575,99 грн. - пеня, 1 188 171,74 грн. - 3% річних, 2 433 920,17 грн. - інфляційні втрати, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 147 781,36 грн., про що видати наказ.
В решті позову відмовити.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області.
Повне рішення складено 22.07.2021
Суддя І.В. Мілєва