вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
13.07.2021м. ДніпроСправа № 904/1488/21
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Рудь І.А., за участю секретаря судового засідання Товстоп'ятки В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Шевелл-Груп", м. Дніпро
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Акама", м. Дніпро
про стягнення заборгованості в сумі 82 123 грн. 65 коп. договором на транспортно-експедиційне обслуговування від 27.01.2020 № 536
Представники:
від позивача: Жмарьова О.М., довіреність № 2 від 22.02.2021, представник;
від відповідача: Тєкут'єв Є.Ю., довіреність № 18 від 19.05.2021, адвокат.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Шевелл-Груп" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом від 22.02.2021 № б/н, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Акама" заборгованість в сумі 82 123 грн. 65 коп., з яких: 77 500 грн. 00 коп. - основний борг, 971 грн. 31 коп. - 3% річних, 3 652 грн. 34 коп. - інфляційні втрати, відповідно до умов договору на транспортно-експедиційне обслуговування від 27.01.2020 № 536 та заявок на перевезення.
Позовні вимоги обґрунтовує порушенням відповідачем умов договору в частині своєчасної оплати наданих позивачем послуг.
Ухвалою господарського суду від 01.03.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними в матеріалах справи документами.
22.03.2021 позивач подав до суду заяву від 22.03.2021, відповідно до якої просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Акама" заборгованість в сумі 72 725 грн. 26 коп., з яких: 62 500 грн. 00 коп. - основний борг, 2 109 грн. 06 коп. - 3% річних, 8 116 грн. 20 коп. - інфляційні втрати, відповідно до умов договору на транспортно-експедиційне обслуговування від 27.01.2020 № 536 та заявок на перевезення. Заява обґрунтована зменшенням суми основного боргу, у зв'язку із його частковою оплатою відповідачем в сумі 15 000 грн. 00 коп. після звернення позивача із даним позовом до суду та збільшенням позивачем періоду нарахування 3% річних та інфляційних втрат.
Судом встановлено, що подана позивачем заява за своїм змістом є заявою про зменшення позовних вимог та на підставі ст. 46 ГПК України заява позивача прийнята судом до розгляду, як заява про зменшення позовних вимог.
Ухвалою господарського суду від 11.05.2021 здійснено перехід до розгляду справи № 904/1488/21 за правилами загального позовного провадження, справу призначено до розгляду у підготовчому засіданні на 08.06.2021.
26.05.2021 до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву від 25.05.2021 № 96, у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Вказує на те, що станом на 25.05.2021 вартість послуг, не сплачених відповідачем, складає 45 000 грн., оскільки останнім частково погашено заборгованість. За твердженням відповідача, через те, що умовами спірного договору не визначений строк оплати відповідачем наданих позивачем послуг, а позивач із вимогою про сплату в порядку ст. 530 ЦК України до відповідача не звертався, строк оплати спірних послуг не настав. За вказаних обставин вважає передчасним нарахування позивачем інфляційних втрат та 3% річних. Надав докази часткової оплати вартості спірних послуг на суму 32 500 грн.
01.06.2021 позивач подав до суду заяву від 31.05.2021, відповідно до якої просив суд стягнути з ТОВ " Акама " заборгованість в сумі 75 677 грн. 91 коп., з яких: 62 500 грн. 00 коп. - заборгованість за вантажні перевезення, 2 635 грн. 09 коп. 3% річних, 10 542 грн. 82 коп. - інфляційні втрати, судові витрати покласти на відповідача.
Судом встановлено, що подана позивачем заява за своїм змістом є заявою про збільшення позовних вимог та на підставі ст. 46 ГПК України заява позивача прийнята судом до розгляду, як заява про збільшення позовних вимог.
Ухвалою господарського суду від 08.06.2021 підготовче засідання відкладено на 23.06.2021 для надання сторонами витребуваних судом документів.
16.06.2021 позивачем до суду надана відповідь на відзив від 16.06.2021, в якій зазначає, що кредитор може реалізувати своє право також шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову, що і було зроблено позивачем. Крім того, позивачем розраховані 3% річних та інфляційні втрати, в тому числі, станом на дату подання позову. Просив заявлені позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Того ж дня позивачем до суду подано заяву про зменшення позовних вимог від 16.06.2021, в якій просить суд стягнути з ТОВ "Акама" заборгованість у загальній сумі 53 755 грн. 82 коп., з яких: 40 000 грн. 00 коп. - основний борг, 2 619 грн. 88 коп. - 3% річних, 11 135 грн. 94 коп. - інфляційні витрати; судові витрати покласти на відповідача.
Судом встановлено, що подана позивачем заява за своїм змістом є заявою про зменшення позовних вимог та на підставі ст. 46 ГПК України заява позивача прийнята судом до розгляду, як заява про зменшення позовних вимог.
У підготовчому засіданні 23.06.2021 представник відповідача надав для огляду оригінали платіжних доручень, на підтвердження погашення суми основного боргу у повному обсязі.
Ухвалою господарського суду від 23.06.2021 закрито підготовче провадження; справу призначено до судового розгляду по суті в засіданні на 13.07.2021.
25.06.2021 відповідач подав до суду клопотання про доручення копій платіжних доручень на підтвердження повної сплати основної заборгованості перед позивачем.
У судовому засіданні 13.07.2021 представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 16.06.2021, в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 40 000 грн. 00 коп. просив закрити провадження, у зв'язку із відсутністю предмету спору; представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
В порядку ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -
27.01.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Шевелл-Груп" (перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Акама" (замовник) укладено договір на транспортне-експедиційне обслуговування № 536 (далі - договір), відповідно до умов п. 1.1. якого цей договір регулює взаємовідносини сторін при організації експедитором (перевізником) перевезень різними видами транспорту та транспортно-експедиційному обслуговуванні (далі по тексту - ТЕО) клієнта (замовника).
Згідно із п. 1.2. договору експедитор зобов'язується за винагороду (плату) та за рахунок клієнта виконувати або організувати виконання визначених цим договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів (транспортно-експедиційне обслуговування -ТЕО), а саме:
- забезпечення оптимального транспортного обслуговування;
- пошук перевізника на вимогу клієнта;
- укладення договору перевезення;
- забезпечення оптимізацїї руху вантажів с метою мінімізації витрат;
- оформлення, відправлення або отримання товарно-транспортних та інших документів, необхідних для перевезення вантажів;
- страхування вантажу та своєї відповідальності;
- забезпечення підготовки та додаткового обладнання транспортних засобів та вантажів у відповідності с вимогами нормативно-правових актів;
- проведення своєчасних розрахунків з залученими транспортними або іншими організаціями за перевезення, перевалку та зберігання вантажів;
- забезпечення збереження вантажів під час їх перевезення, перевалки та зберігання;
- оформлення документів та організації робіт згідно з митним, карантинним та санітарним вимогам.
Відповідно до п. 3.8 договору до обов'язків перевізника, зокрема, віднесено надання клієнту повного пакету документів про виконання виконаних робіт - акт виконаних робіт, рахунок, податкову накладну (в установленому законом порядку).
За змістом п.п. 5.5., 5.6 договору клієнт взяв на себе зобов'язання, зокрема, своєчасно виконувати необхідні платежі експедитору; підписувати акти виконаних робіт у п'ятиденний термін з моменту їх надання експедитором.
У п. 6.1 договору сторони узгодили, що клієнт проводить оплату узгоджених з експедитором робіт та послуг відповідно до виставлених рахунків.
Згідно із п. 10.1 договору цей договір набирає чинності з дати його підписання обома сторонами та діє до 31грудня 2020р. Договір автоматично продовжується на кожний наступний календарний рік, якщо ні одна із сторін за один місяць до закінчення дії договору не надішле письмове повідомлення другій стороні про його розірвання.
Як зазначає позивач, на виконання заявок відповідача від 15.09.2020 № 5, від 25.09.2020 № 1, від 29.09.2020 № 1, від 29.09.2020 № 2 та умов договору, ним надані останньому обумовлені договором експедиторські послуги на загальну суму 90 000 грн. 00 коп., що підтверджується підписаними сторонами актами надання послуг від 21.09.2020 № 1743, від 27.09.2020 № 1786, від 04.10.2020 № № 1821, 1822, виставленими позивачем рахунками на оплату, а також вантажними накладними (а.с. 19-26).
Господарський суд зазначає, що вказані акти підписані сторонами без заперечень щодо якості, кількості, вартості, обсягів наданих послуг та строків їх надання.
Крім того, на підтвердження надання відповідачу експедиторських послуг позивач надав копії товарно-транспортних накладних СМR ( а.с. 27-30).
Як стверджує позивач, в порушення договірних зобов'язань, відповідач надані позивачем послуги оплатив частково, на час звернення позивача із даним позовом до суду неоплаченими відповідачем залишились послуги на загальну суму 77 500 грн. 00 коп.
Після звернення позивача із даним позовом до суду, під час судового розгляду справи, відповідачем повістю оплачена вартість наданих позивачем спірних послуг на загальну суму 77 500 грн. 00 коп. (а.с. 65-70, 116-117).
Із посиланням на положення ст. 625 Цивільного кодексу України, відповідно до заяви про зменшення позовних вимог від 16.06.2021, позивач нарахував та вимагає стягнути з відповідача 3% річних в сумі 2 619 грн. 88 коп. за період з 05.10.2019 по 16.06.2021, інфляційні втрати у розмірі 11 135 грн. 94 коп. за період з жовтня 2020 по травень 2021.
Доказів оплати нарахованих позивачем №5 річних та інфляційних втрат відповідачем сторонами до матеріалів справи не надано.
Предметом доказування у даній справі є обставини укладання договору на транспортно-експедиційне обслуговування, факт надання послуг, строк оплати, наявність часткової оплати, строк дії договору, наявність прострочення оплати вартості наданих послуг.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.
Правовідносини перевезення вантажів та їх експедирування врегульовані главою 32 Господарського кодексу України, главами 51, 65 Цивільного кодексу України, Законом України "Про транспорт", Статутом автомобільного транспорту УРСР, затвердженого Радою Міністрів УРСР від 27.06.1969р. №401, Законом України "Про транспортно-експедиторську діяльність", а також Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997р.
Згідно зі ст. 14 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» за невиконання або неналежне виконання обов'язків, які передбачені договором транспортного експедитування, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно з Цивільним кодексом України, іншими законами та договором транспортного експедирування. Експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.
Відповідно до ст.. 316 Господарського кодексу України, яка кореспондується зі ст. 929 Цивільного кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням.
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Поряд з цим, строк оплати наданих послуг з організації перевезень ні в договорі, ні в заявках відповідача, ні в актах наданих послуг сторонами не встановлено.
Тому в даному випадку підлягає до застосування ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Оскільки положеннями цих статей не визначена форма пред'явлення вимоги кредитором, тому останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову. При цьому волевиявлення щодо виконання боржником відповідного обов'язку має бути вчинено кредитором в активній однозначній формі такої поведінки, доведеної до відома боржника (аналогічну позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 16.06.2020 у справі № 910/10958/19).
Оскільки матеріали справи не містять вимоги позивача до відповідача до подання позову про сплату заборгованості, моментом пред'явлення вимоги слід вважати скерування позовної заяви - 23.02.2021 (а.с. 7).
Отже, судом встановлено, що факт належного надання позивачем послуг за наявними в матеріалах справи спірними заявками та актами надання послуг не заперечується відповідачем та підтверджується належними доказами, строк оплати наданих позивачем послуг є таким, що настав 02.03.2021, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 40 000 грн. 00 коп., відповідно до заяви про зменшення позовних вимог від 16.06.2021, визнаються судом обґрунтованими.
Водночас, відповідачем до матеріалів справи надані докази на підтвердження оплати вартості спірних послуг у повному обсязі після звернення позивача із даним позовом до суду, тому грошові зобов'язання відповідача в сумі 40 000 грн. 00 коп. в силу положень ст. 202 Господарського кодексу України, на час розгляду справи судом є припиненими Таким чином, між сторонами відсутній предмет спору щодо стягнення цих грошових коштів і провадження у справі в цій частині підлягає закриттю, згідно приписів п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.
Статтею 610 Цивільного кодексу України унормовано, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
За приписами ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Перевіркою виконаного позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних втрат судом встановлено, що до стягнення з відповідача підлягають 3% річних в сумі 459 грн. 87 коп. за період з 03.03.2021 по 16.06.2021, та інфляційні втрати у розмірі 1 210 грн. 00 коп. за період з березня по травень 2021. У решті позовних вимог в цій частині слід відмовити.
Згідно із ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).
За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із положеннями ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За встановлених обставин, відповідач неналежним чином виконав свої, визначені договором, майново-господарські зобов'язання перед позивачем з оплати наданих позивачем послуг, чим порушив умови укладеного із позивачем договору та вищевказані приписи чинного законодавства, тому позовні вимоги позивача про примусове стягнення з відповідача 459 грн. 87 коп. 3% річних та 1 210 грн. 00 коп. інфляційних втрат - є обґрунтованими і підлягають задоволенню. В частині позовних вимог про стягнення основного боргу в сумі 40 000 грн. 00 коп. провадження підлягає закриттю за відсутністю предмету спору. У решті позовних вимог слід відмовити.
Заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву судом відхиляються, оскільки спростовується матеріалами справи або не впливають та не спростовують вищенаведеної правової оцінки матеріалів, обставин справи згідно з вимогами закону.
На переконання суду, обмеження заявників у праві на судовий захист шляхом відмови у задоволенні позову за відсутності доказів попереднього їх звернення до боржника з вимогами, оформленими в інший спосіб, ніж позов (відмінними від нього), фактично буде призводити до порушення принципів верховенства права, доступності судового захисту, суперечити положенням ч. 2 ст. 124 Конституції України та позиції Конституційного Суду України, викладеної в рішенні від 09.07.2002 № 15-рп/2002 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень ч. 2. ст. 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), згідно з якою вирішення правових спорів у межах досудових процедур є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Водночас, оскільки провадження у справі в частині стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги у розмірі 40 000 грн. 00 коп. судом закрито, за приписами п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України „Про судовий збір”, судовий забір в сумі 1 105 грн. 00 коп. підлягає поверненню позивачу за ухвалою суду, у разі подання відповідного клопотання.
Крім того, у разі подання відповідного клопотання, позивачу підлягає поверненню з державного бюджету судовий збір у розмірі 784 грн. 12 коп. на підставі п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України „Про судовий збір”, у зв'язку із зменшенням позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, п. 2 ч. 1 ст. 231, ст. ст. 233, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Закрити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 40 000 грн. 00 коп.
В іншій частині позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Акама" (49022, м. Дніпро, вул. Океанська, буд. 3, код ЄДРПОУ 38836656) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Шевелл-Груп" (49000, м. Дніпро, вул. Мечникова, буд. 10Б, офіс 602, код ЄДРПОУ 40545910) 459 грн. 87 коп. (чотириста п'ятдесят дев'ять грн. 87 коп.) 3% річних, 1 210 грн. 00 коп. (одну тисячу двісті десять грн. 00 коп.) інфляційних втрат, 46 грн. 16 коп. (сорок шість грн.. 16 коп.) витрат зі сплати судового збору.
У решті позовних вимог відмовити.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області.
Повне рішення складено 22.07.2021
Суддя І.А. Рудь